Ухвала

від 07.08.2013 по справі 801/3127/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3127/13-а

07.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 23.04.13 у справі № 801/3127/13-а

за позовом Підприємства "Елетта" (пр. Елеваторний, 4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 позовні вимоги Підприємства "Елетта" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.03.2013 р. № 0002961501, № 0000161504, № 0000151504.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства "Елетта" 611,56 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що в період з 19.02.2013 року по 25.02.2013 року ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" (код за ЄДРПОУ 35096833) за лютий 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 04.03.2013 № 1409/15.4/24026814 (а.с.17-27), яким встановлені порушення:

- пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2; п.5.3.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 48 985 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 - 48 985 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 04.04.1007 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9 495 грн., у тому числі по періодах: лютий 2010 р. - у сумі 9 495 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 р.:

- № 0000161504 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 868,75 грн. в тому числі: за основним платежем на суму 9 495 грн., за штрафними санкціями - 2 373,75 грн. (а.с.28);

- № 0002961501 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 48 985 грн.(а.с.29);

- № 0000151504 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 302 грн. (а.с.30).

Не погодившись з висновками відповідача , підприємство "Елетта" 12.03.2013 року надало заперечення до вказаного акту (а.с.32-36), за наслідками розгляду яких отримано відповідь ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 15.03.2013 № 6313/10/1504 про те, що висновки, відображені в акті від 04.03.2013 № 1409/15.4/24026814, є обґрунтованими (а.с.37-39).

02.02.2010 р. між позивачем (Генпідрядник) та ПП "Севелітстрой" (Субпідрядник) було укладено договір № 38 (а.с.40), відповідно до п. 1.1 якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту системи електронного заземлення АТС по вул. Ульянових в м. Керч. Загальна сума договору склала 60 600,00 грн.

Згідно умовам даного договору у лютому 2010 року ПП "Севелітстрой" виконані роботи на загальну суму 58 782,00 грн., що підтверджується:

- договірною ціною ( а.с.41);

- локальним кошторисом № 2-1-1 (а.с.42-43);

- підсумковою відомістю ресурсів (а.с.44-45);

- довідкою про вартість виконаних робіт за лютий 2010 року (а.с.46);

- актом приймання виконаних робіт за лютий 2010 року (а.с.47-48);

- підсумковою відомістю ресурсів (видатки - за фактом) (а.с.49-50).

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем також долучені до матеріалів справи:

- податкова накладна № 110 від 15.02.2010 р. на суму 58 782,00 грн. , у т.ч. : без ПДВ 48 985,00 грн. , ПДВ - 9 797,00 грн. (а.с.29).

- фіскальні чеки: № 2712 від 02.03.2010 на суму 10 000 грн.; № 2722 від 03.03.2010 на суму 10 000 грн.; № 2732 від 04.03.2010 на суму 10 000 грн.; № 2740 від 05.03.2010 на суму 10 000 грн.; № 2747 від 09.03.2010 на суму 10 000 грн.; № 2756 від 10.03.2010 на суму 8 782 грн. (а.с.52-54).

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що був охоплений перевіркою - лютий 2010 року.

Так, відповідно до п.5.1.ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

В пункті 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР(зі змінами та доповненнями) зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто, до складу витрат відносяться витрати, що підтверджені первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, у зв'язку з чим позивач мав право формувати валові витрати з урахуванням сум, витрачених на придбання в ПП "Пан Буд" дизельного пального.

З урахуванням вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму в розмірі 48 985, 00 грн.

Судова колегія також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що підприємство "Елетта" (код за ЄДРПОУ 24026814) задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 11 860 грн.

Закон України "Про податок на додану вартість" " № 168/97-ВР від 04.04.1007 р. (із змінами та доповненнями), який діяв на час виникнення спірних відносин, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Як встановлено судом, на час здійснення підприємством "Елетта" господарських операцій з ПП "Севелітстрой" останнє було зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом № 100164137, виданим 05.02.2009 року ДПІ у м. Сімферополі Державної податкової адміністрації України (а.с.57).

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., з наступними змінами і доповненнями, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Перелік обов'язків платника податків, передбачений діючим законодавством, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, перевіряти місцезнаходження контрагента, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АІС "Аудит", АРМ "Бест звіт", АІС "Реєстр платників податків", АІС "Облік податків і платежів", пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України, "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та отриманого акту "Про неможливість проведення зустрічних звірок ПП "Севелітстрой" (код за ЄДРПОУ 35096833 від 06.04.2012 року № 28/22/35096833 з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року", судова колегія не приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 04.03.2013 № 1409/15.4/24026814 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача 15.03.2013 № 0000161504 , № 0002961501 та № 0000151504

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/3127/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва