Рішення

від 12.07.2006 по справі 16/141-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/141-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"12" липня 2006 р.                                                               Справа № 16/141-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Технополсервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Торговий дім ЕМ-Холдинг", м. Херсон  

про  стягнення   22808 грн. 83 коп.

за участю представників сторін:  

від  позивача -  Дмитренко Д. Д. довіреність б/н від 10.07.06

від  відповідача -  Павліш П. В. довіреність б/н від 01.01.2006р.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Технополсервіс”  (позивач) звернувся до суду з позовом  про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ЕМ-Холдінг” ( відповідач) суми боргу  22808  грн. 83 коп. та судові витрати.

           В ході розгляду позивач уточнив та збільшив позовні вимоги відповідно до ст.22 ГПК України і просив зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором, тобто, сплатити вартість продукції в сумі 38 784 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Прийняти виготовлену продукцію на умовах, вказаних у договорі. Стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ  за кожний день прострочення сплати грошових коштів, що станом на 26.06.06 складає 2361 грн.94 коп. Також позивач просив стягнути  судові витрати, які складаються зі сплати держмита в сумі 441 грн.45 коп., 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу та 710 грн. витрат на відрядження.

           Відповідач позовні вимоги визнав частково в частині пені  в розмірі 1493 грн.98 коп. З рештою вимог відповідач не погоджується і вважає, що умови договору були дійсні до 31.03.06. На думку відповідача після закінчення дії договору припиняються  господарські зобов'язання, що витікають із цього договору. В зв'язку з цим, неможливо на день розгляду справи виконання умов договору № 184.    

             Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          Між сторонами укладався договір № 184 від 24.10.05 на виконання роботи. Згідно р.1 договору сторони домовились, що Продавець (позивач) зобов'язується виготовити та поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та сплатити вісім пресс-форм для формової   вулканізації РТИ “Клапан ПФ 060”. Продавець зобов'язується виготовити продукцію в відповідності до конструкторської документації, наданою Покупцем. Покупець зобов'язується виготовити надати документацію три екземпляра на протязі 3 днів після підпису  цього договору. За п.2.1 договору ціна за одиницю продукції складає  4040 грн. без ПДВ. За п.2.2 договору загальна вартість договору 38 784 грн. За п.3.1 договору Покупець проводить передоплату на рахунок Продавця в сумі 50% від суми договору на протязі 10 днів після підпису, залишок суми –на протязі 5 банківських днів після отримання повідомлення про готовність продукції та виставлення рахунку Продавцем. За п.3.2 договору Продавець зобов'язується виготовити 1 зразок продукції в термін 60 днів після отримання  передоплати. Сім пресс–форм будуть поставлені на протязі 60 днів після отримання позитивних результатів випробування. Сдача–прймання 1  пресс –форми проводиться на протязі шести  днів після відгрузки як  прийомні випробування, шляхом вулканізації  еталонних   зразків на обладнанні 250 600-5Е П.П. “ Поляковський В.А.”. За результатами випробувань сторони складають акт з урахуванням обміру еталонних зразків. В випадку незадовільних результатів випробувань, Продавець здійснює  доопрацювання за власний рахунок в терміни, визначені в акті випробування. Після доробки прийомка здійснюється у визначеному договором порядку.

          Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії договору, в нього не вносилися зміни та доповнення.

          Із огляду на зазначений договір суд дійшов висновку, що за своєю природою він є договором підряду, правовідносини, які витікають із нього регулюються  гл.61 ЦК України.

       Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконувались належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            В порушення зазначених норм права, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо проведення попередньої оплати ( 50% вартості ціни договору), не дивлячись на те, що позивач виставив йому два рахунки ( № 80 від 18.11.05 та № 4 від 25.01.06)

          Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

          Як зазначалося вище згідно  договору Продавець зобов'язується виготовити 1 зразок продукції в термін 60 днів після отримання  передоплати. Сім пресс-форм будуть поставлені на протязі 60 днів після отримання позитивних результатів випробування.

            Судом встановлено, що в порушення вищенаведених умов договору, позивач, не отримавши кошти передоплати, приступив  до виготовлення  1-ої пресс-форми, тобто виготовлення 1 пресс-форми він розпочав до початку термінів визначених договором.

          Відповідно до ст.1 Закону України “ Про підприємництво” підприємництво–це безпосередньо самостійна, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку визначеному законодавством.

          Відповідно до ст.173 ГК України господарськими визнаються зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання із підстав визначених цим     Кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта

( виконати роботи, сплати кошти , тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до ст.174 ГК України до підстав виникнення господарських зобов'язань віднесені  господарські договори.

          Суд дійшов висновку, що за договором № 184 у відповідача виникло  господарське зобов'язання щодо сплати передоплати 50 % вартості замовлених пресс–форм після виставлення позивачем рахунку, тобто 18.11.05.

          Господарські зобов'язання щодо початку виготовлення першої пресс-форми у позивача мали виникнути тільки після отримання передоплати. Оскільки відповідач не провів передоплату, чим порушив умови договору, у позивача не виникли господарське зобов'язання щодо початку виготовлення замовлення. Він розпочав   роботи на свій ризик та розсуд як суб'єкт господарювання, однак виконанні роботи (виготовлення першої пресс-форми) не породили у відповідача  господарські договірні зобов'язання щодо оплати їх вартості.                     В зв'язку з цим, вимоги позивача  зобов'язати відповідача прийняти продукцію, зокрема першу пресс–форму, на умовах договору та платити їх вартість  безпідставні. Крім того, позивач не надав належних доказів виготовлення зазначеної пресс-форми. В матеріалах справи є тільки докази листування з цього приводу.

          Що стосується виготовлення  останніх 7 форм, то за умовами договору позивач має право приступити до їх виготовлення тільки після позитивних результатів випробування першої пресс-форми. Позивач не надав доказів приймання - передачі першої пресс-форми та  результати її випробування, в зв'язку з чим, у нього не настав час для виготовлення останніх 7 форм, а відповідно у відповідача не настало господарське зобов'язання щодо приймання замовлення та його оплати. Крім того, позивач не надав докази виготовлення останніх 7 форм.

          Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме, прийняти виготовлену продукцію та оплатити її вартість на умовах договору не підлягають задоволенню, оскільки за договором такі господарські зобов'язання не виникли.

           Відповідно до п.4.1 договору у випадку прострочки в оплаті або в поставці продукції допустивша прострочку сторона сплачує пеню з простроченої суми в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.

          Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

          Судом встановлено, що  50%  від суми договору складають 19392 грн., позивач рахунок на оплату зазначеної суми виставив  18.11.05. Оскільки за умовами договору не визначено на протязі якого терміну повинен бути оплачений рахунок, суд вважає, що з 21.11.05 право позивача щодо отримання переоплати відповідачем було порушено і з цього часу почав перебіг терміну на застосування штрафних санкцій протягом 183 днів, тобто 6 місяців.

          Суд відхиляє доводи відповідача щодо припинення,  виниклих  за договором № 184 господарських зобов'язань щодо оплати рахунку, після закінчення дії договору 31.12.05. оскільки зазначене  суперечить ст.202 ГК України, яка визначає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання, у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторони в одній особі, за згодою сторін, через неможливість виконання та інше.

          Таким чином, в законодавчо визначених підставах припинення господарських зобов'язань відсутня така підстава як закінчення дії договору.

          Із огляду на наведені норми права та встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню  в сумі 1847 грн.29 коп. ( 19392 грн. х 9,5% х2 : 365 х 183). В решті суд відмовляє.

          Судові витрати, а саме держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнути пропорційно стягнутій сумі. В частині стягнення судових витрат пов'язаних з відрядженням в сумі 710 грн. суд відмовляє, оскільки позивачем не надані документальні докази понесених витрат на відрядження, що пов'язані з розглядом саме цієї справи.

          Керуючись ст.ст.49,82,83,84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позовні вимоги задовольнити в  сумі 1847 грн. 29 коп. В решті відмовити

2.          Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЕМ-Холдінг" (м. Херсон, вул. Фрунзе,11, р/р 2600901692087 в "Укрексімбанк" м. Херсон, МФО 352639, код ЄДРПОУ 31489222) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технополсервіс" (м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,122, р/р 26005104947001 в КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ,  МФО 305299, код ЄДРПОУ 20246571) пені в сумі 1847 грн. 29 коп., в рахунок відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою держмита 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

             Суддя                                                                  Л.М. Немченко