Постанова

від 08.08.2013 по справі 815/1029/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р.Справа № 815/1029/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Зуєвої Л.Є.

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Пилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Південатоменергокомплект» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Південатоменергокомплект» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2013 року №№ 0000082200 і 0000072200.

Свої позовні вимоги ПАТ «Південатоменергокомплект» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за перший квартал 2012 року, результати якої відображені в акті від 20 грудня 2012 року № 1767/22/19356455 /т. 1, а.с. 14-48/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого було занижено ПДВ на загальну суму у 33158 гривень та п. 138.1 ст. 138 ПК України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму у 34816 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні валових витрат та податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями проведеними з МПП «Ларс».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року № 0000082200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 41447,5 гривень (основний платіж - 33158 гривень, штрафні санкції - 8289,5 гривень) та № 0000072200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 43520 гривень (основний платіж - 34816 гривень, штрафні санкції - 8704 гривень) /т. 1, а.с. 12, 13/.

Підставою для висновків перевірки щодо безтоварності вищенаведених господарських операцій стало наступне.

МПП «Ларс» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні будь-які ресурси (фінансові, матеріальні та тощо) для провадження господарської діяльності, підприємство не звітує та не виконує свої податкові зобов'язання.

Окрім того, засновник, директор та головний бухгалтер МПП «Ларс» за місцем своєї реєстрації не проживають. Місце їх перебування невідоме.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, дають достатніх підстав для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з МПП «Ларс».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 10 вищенаведеного Закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, наслідком реально здійсненої господарської операції є зміни майнового стану підприємства, які можуть доводитися виключно достовірними даними бухгалтерського обліку. Достовірність даних бухгалтерського обліку встановлюється даними інвентаризацій активів і зобов'язань, проведення яких (інвентаризацій) є обов'язковим для суб'єктів підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не має доказів наявності реальних змін свого майнового стану (достовірні дані бухгалтерського обліку) у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо можливості підтвердження факту здійснення вищенаведених безтоварних господарських операцій лише первинною документацією у зв'язку з тим, що вона (первинна документація) не відображає змін майнового стану підприємства. Такими властивостями володіють лише достовірні дані бухгалтерського обліку, а не їх підстава (первинні документи).

Окрім того, первинна документація позивача спростовується фактами встановленими перевіркою податкового органу щодо можливості реального здійснення вищенаведених господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом та не відповідає вимогам до первинних документів, встановлених діючим законодавством (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Так, з первинної документації МПП «Ларс» не можливо встановити особу відповідальну за здійснення господарських операцій з позивачем /а.с. 54-63/.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, діючим законодавством не передбачено можливості збільшення податкового кредиту та валових витрат у відсутності належних та допустимих доказів наявності реальних змін майнового стану підприємства у зв'язку зі здійсненням господарських операцій.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про безпідставне завищення позивачем свого податкового кредиту та валових витрат у відсутності належних та допустимих доказів наявності реальних змін його майнового стану у зв'язку зі здійсненням вищенаведених господарських операцій, тобто спірні рішення є правомірними.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним критеріям законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції не відповідає.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Південатоменергокомплект» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2013 року №№ 0000082200 і 0000072200 - відмовити у повному обсязі.

Постанова пеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12 серпня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Л.Є. Зуєва/

/Л.П. Шеметенко /