Постанова

від 08.08.2013 по справі 1570/4510/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р.Справа № 1570/4510/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0009102301 від 13.06.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 22676 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки під час перевірки товариством надано всі первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ПП «Агроресурс-Південь». Надані податковому органу первинні документи не визнанні такими, що складені з порушенням норм чинного законодавства, не визнанні у судовому порядку недійсними або складеними не уповноваженими особами, а підприємницька діяльність постачальника не визнана фіктивною. На момент укладення договорів між позивачем та ПП «Агроресурс-Південь» обидва підприємства володіли податковою правосуб'єктністю учасників цих господарських операцій, зокрема, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ПП «Агроресурс-Південь» не були визнанні в судовому порядку недійсними, кримінальної справи стосовно директора порушено не було. Угодою сторін не було завдано шкоди державному бюджету України, оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ПП «Агроресурс-Південь» встановлено його завищення всього в сумі ПДВ 22675 грн. Угода, укладена позивачем з його контрагентом, не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки згідно актів ДПІ у Приморському районі м.Одеси провести перевірку ПП «Агроресурс-Південь» неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням. У контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспорті засоби та земельні ділянки; підприємство має ознаки «податкової ями». На думку відповідача, ПП «Агроресурс-Південь» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Спірне податкове повідомлення-рішення податкова інспекція вважає правомірним; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. позов ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 16.05.2012р. №530, керуючись п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України, у період з 17.05.2012р. по 23.05.2012р. посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» (код ЄДРПОУ 34553170) з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаєморозрахунках з ПП «Агроресурс-Південь» (код ЄДРПОУ 37222505) за період лютий-березень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №111/22-213/34553170/876 від 30.05.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» з ПП «Агроресурс-Південь» на загальну суму ПДВ 22675 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та є нікчемними;

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.91, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело у лютому-березні 2011 року до завищення задекларованих ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», у рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» в сумі ПДВ 8315 грн. (лютий 2011 року) та 14360 грн. (березень 2011 року).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за даними Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ПП «Агроресурс-Південь» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 22675 грн. Листом №22690/7/23-20 від 18.04.2011р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від ДПІ у Приморському районі м.Одеси отримано акт №1322/23-513/37222505 від 15.04.2011р. про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агроресурс-Південь» (код ЄДРПОУ 37222505) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за лютий 2011 року, відповідно до якого перевірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням; декларація з ПДВ за лютий 2011 року не визнана як податкова звітність. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Також зазначено, що від ДПС в Одеській області листом від 20.04.2012р. надійшла постанова від 23.01.2012р.старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 (засновника та директора ПП «Агроресурс-Південь») за ч.1 ст.205 КК України. Поряд з цим, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси листом від 24.02.2012р. отримано акт №530/23-5/37222505 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Агроресурс-Південь» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами відомостей за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., відповідно до якого підприємство відсутнє за місцезнаходженням. За період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. податкові декларації до ДПІ не надавалися. Встановлено та допитано директора підприємства, яка пояснила, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Агроресурс-Південь».

У зв'язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що підприємством ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих на придбання товарів від ПП «Агроресурс-Південь» на загальну суму ПДВ 22675 грн., які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. Угоди на придбання товарів, укладені між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» та ПП «Агроресурс-Південь», укладені без мети настання реальних наслідків і, відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.

На підставі вказаного акту перевірки 13.06.2012р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0009102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 22676 грн. (в т.ч. за основним платежем - 22675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладений позивачем правочин з ПП «Агроресурс-Південь» не має реального товарного характеру, та не підтверджено отримання позивачем товару від вищевказаного контрагента, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, тому всі первинні документи, зокрема податкові накладні, отримані позивачем від його контрагента не мають доказовості здійснення господарських операцій, а тому суми ПДВ зазначені у таких податкових накладних не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту за лютий та березень 2011 року. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2011р. між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» (покупець) та ПП «Агроресурс-Південь» (постачальник) укладено договір поставки №ПО-01/02-11, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю обладнання в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, викладених у договорі.

Згідно п.1.2 Договору повне найменування товару, його характеристика та кількість, ціна одиниці товару та вартість тощо містяться в накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

25.03.2011р. сторони вказаного Договору уклали додаткову угоду, якою визначили вартість товару, що постачається, а також зазначили, що кількість та асортимент товару визначені у специфікації, що є додатком до договору.

На виконання умов зазначеного Договору контрагентом позивача - ПП «Агроресурс-Південь» були виписані видаткові накладні із зазначенням найменування товару, його кількості та вартості: №0000063 від 03.02.2011р., №0000184 від 11.02.2011р., №0000297 від 01.03.2011р., №0000368 від 11.03.2011р., №0000492 від 30.03.2011р. та №0000493 від 30.03.2011р., а також податкові накладні: №67 від 03.02.2011р. на загальну суму 13522,38 грн. (в т.ч. ПДВ 2253,73 грн.), №252 від 11.02.2011р. на загальну суму 36366,86 грн. (в т.ч. ПДВ 6061,14 грн.), №5 від 01.03.2011р. на загальну суму 10757,04 грн. (в т.ч. ПДВ 1792,84 грн.), №254 від 11.03.2011р. на загальну суму 12948,95 грн. (в т.ч. ПДВ 2158,16 грн.), №734 від 30.03.2011р. на загальну суму 3707,46 грн. (в т.ч. ПДВ 617,91 грн.), №735 від 30.03.2011р. на загальну суму 58746,60 грн. (в т.ч. ПДВ 9791,10 грн.).

Суми ПДВ, зазначені у вищевказаних податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту у лютому та березні 2011 року.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень кошти за придбаний товар позивачем перераховані на рахунок ПП «Агроресурс-Південь».

Наявні у позивача первинні документи дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів у своїх безпосередніх постачальників, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи не відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент видачі контрагентом податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит за перевіряємий період, підприємство - контрагент позивача було зареєстроване платником податку на додану вартість та, відповідно, мало право на складання податкових накладних.

Висновок же податкового органу про відсутність у постачальника позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є недоведеним, так як він був здійснений тільки на підставі податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Агроресурс-Південь», які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Так, досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів встановила, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.201 ПК України.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що у податкового органу не було заперечень до правильності складання вище вказаних первинних документів, що також підтверджується висновками акту перевірки, серед яких не зазначено порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України в частині складання податкових накладних та інших первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Агроресурс-Південь» у лютому-березні 2011 року.

Посилання ж суду першої інстанції на відсутність товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари, є безпідставним, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається Одеський окружний адміністративний суд, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Також, в оскаржуваній постанові суд посилається на матеріали попереднього слідства по кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_1 (засновника та директора ПП «Агроресурс-Південь») за ч.1 ст.205 КК України. Однак, слід зазначити, що докази, отримані в межах кримінального процесу та не підтверджені обвинувальним вироком суду, повинні розглядатися лише в межах цього кримінального процесу у сукупності з іншими доказами, та можуть бути прийняті судом до уваги виключно при наявності вироку суду, який набрав законної сили.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №111/22-213/34553170/876 від 30.05.2012р., складеному за результатами перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з вказаним вище контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В свою чергу, розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників товарів та послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Агроресурс-Південь», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.3 ч.1ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Украйс-Компані» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби №0009102301 від 13 червня 2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.