Постанова

від 13.08.2013 по справі 914/1289/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа № 914/1289/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів від 30.05.2013р. вих.№365/13ю

на рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2013р.

у справі № 914/1289/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркадо Плюс», м.Новий Розділ

про: стягнення 13731,75грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Луцюк Н.Д. - представник

від відповідача: не з'явився

11.06.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Іскра» на рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2013р. у даній справі.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/1289/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 13.06.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.07.2013р.

Для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін, у зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання 02.07.2013р., розгляд справи відкладено на 13.08.2013р.

В судове засідання 13.08.2013р. з'явився представник позивача, якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2013р. у справі №914/1289/13 (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркадо Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» - 4748,75грн. основного боргу, 359,58грн. - пені, 131,46грн. - 3% річних, 656,51грн. судового збору, а в стягнення решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати підписаних ним Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення лише в тій частині, яка документально обгрунтована. При цьому суд, здійснив перерахунок інфляційних втрат та зважаючи на те, що в спірний період індекс інфляції був від'ємним, суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Іскра» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не досліджено усіх обставин справи, а саме того, що згідно умов договору відповідач зобов'язався сплачувати оренду плату з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в користування, а тому на думку апелянта, обов'язок сплати орендної плати випливає з самого факту прийому-передачі приміщення та не ставиться в залежність від підписання актів здачі-прийняття робіт.

Згідно клопотання №514/13ю від 07.08.2013р. (вх.№05-04/4603/13 від 07.08.2013р.ПАТ «Іскра» подано Акт про самовільне вивільнення приміщення від 01.02.2013р.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, який двічі на забезпечив явку свого представника, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання. При цьому слід зазначити, що ухвали суду надсилалися відповідачу за вказаною в позовній заяві та договорі адресою: 79066, м.Новий Розділ, бул.Довженка,14, однак поверненні органом зв'язку з відміткою «за терміном зберігання».

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2013р. у справі №914/1289/13 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Іскра» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 12 346,75 грн - основного боргу, 57,00 грн - витрати від інфляції, 221,30 грн - 3% річних, 1 106,70 грн - пені. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, а також підписано акт прийому-передачі приміщення на підставі чого, відповідач користувався нежитловим приміщенням по вул.Залізничній,20 у м.Львові, однак всупереч умовам договору не сплатив орендної плати, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути не лише суму основного боргу, а також пеню, річні та інфляційні втрати.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 01 січня 2012 року між ПАТ "Іскра" (далі - Орендодавець) та ТзОВ "Меркадо Плюс" (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №2702127/1304 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 250,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 20. Приміщення передається Орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності відповідно до його установчих документів, у тому числі з метою розташування у ньому офісних, складських та виробничих приміщень.

На виконання п. 2.1 Договору актом прийому-передачі від 01.01.2012р. №1 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 250,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 20.

Сторони домовились, що орендна плата починає сплачуватись Орендарем з дати підписання акту прийому-передачі приміщення в користування.

Відповідно до п. 4 Акту приймання-передачі від 01.01.2012р. №1 датою початку строку оренди згаданого вище нежитлового приміщення, а відповідно і датою, з якої нараховується орендна плата, вважається дата підписання цього акта, тобто 01.01.2012р.

Згідно з п. 3.1 Договору Орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, що починається з дати підписання акту прийому-передачі приміщення в користування та завершується датою припинення Договору.

Загальна сума орендної плати за місяць становить 949,75 грн (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату у безготівковій формі розрахунку протягом десяти банківських днів з моменту отримання від Орендодавця рахунку за місяць , за який нараховується орендна плата, які повинні бути подані Орендодавцем не пізніше 10 числа кожного поточного місяця.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ПАТ "Іскра" представив відповідачу рахунки по сплаті орендної плати, а саме: Рахунок-фактура №І-00000110 від 29.02.2012р.; Рахунок-фактура №І-00000182 від 30.03.2012р.; Рахунок-фактура №І-00000260 від 28.04.2012р.; Рахунок-фактура № І-00000342 від 31.05.2012р.; Рахунок-фактура № І-00000420 від 30.06.2012р.; Рахунок-фактура №І-00000501 від 31.07.2012р.; Рахунок-фактура № І-00000574 від 31.08.2012р.; Рахунок-фактура № І-00000659 від 28.09.2012р.; Рахунок-фактура № І-00000755 від 31.10.2012р.; Рахунок-фактура №І-00000061 від 30.11.2012р.; Рахунок-фактура № І-00000153 від 31.12.2012р.; Рахунок-фактура №І-00000036 від 31.01.2013р.

Як доказ пред'явлення відповідачу рахунків Позивач представив суду акти здачі-прийняття робіт, а саме: Рахунок-фактура №І-00000110 від 29.02.2012р на суму 1899,50 грн. (Акт №І-00000110 від 29.02.2012р.); Рахунок-фактура №І-00000182 від 30.03.2012р. - на суму 949,75 грн. ( Акт №І-00000182 від 30.03.2012р.); Рахунок-фактура № І-00000260 від 28.04.2012р. - на суму 949,75 грн (Акт № І-00000260 від 28.04.2012р. - на суму 949,75 грн); Рахунок-фактура № І-00000342 від 31.05.2012р. - на суму 949,75 грн. (Акт № І-00000342 від 31.05.2012р. - на суму 949,75 грн.)

Натомість доказів вручення відповідачу інших рахунків позивачем не надано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу лише в частині 4748,75грн., так як в цій частині вимоги позивача документально підтверджені.

Згідно з п. 6.2.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за кожен день прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі, що дорівнює розміру орендної плати, яка припадає на один календарний день, виходячи з суми, вказаної в. п. 3.2 цієї угоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, зважаючи на перерахунок суми основного боргу, суд першої інстанції встановив, що правомірними є вимоги про стягнення лише 359,58грн. пені та 131,46грн. 3% річних, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

При цьому суд правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, оскільки індекс інфляції за спірний період був від'ємним.

Доводи апелянта про те, що згідно умов договору відповідач зобов'язався сплачувати оренду плату з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в користування, а тому на думку апелянта, обов'язок сплати орендної плати випливає з самого факту прийому-передачі приміщення та не ставиться в залежність від підписання актів здачі-прийняття робіт, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки згідно умов п.3.3 договору оренди нежитлових приміщень, сторони визначили порядок проведення оплати, а саме, що орендар сплачує орендну плату у безготівковій формі розрахунку протягом десяти банківських днів з моменту отримання від Орендодавця рахунку за місяць , за який нараховується орендна плата, які повинні бути подані Орендодавцем не пізніше 10 числа кожного поточного місяця. Зважаючи на те, що позивачем належних доказів виставлення відповідачу рахунків суду не надано, то вимоги позивача задоволені лише в тій частині, в якій документально підтверджено виставлення та отримання відповідачем відповідних рахунків про сплату орендної плати. Крім того, рахунок за січень 2013р. безпідставний, так як термін дії договору закінчився 31.12.2012р.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2013 року у справі №914/1289/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 15.08.2013р.