Постанова

від 12.08.2013 по справі 910/29

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року Справа № 910/29

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Гутій І.В. - за дов. від 25.12.2012р. № 115-Д від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Легалітас" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. у справі№ 910/29 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" доАдвокатського обєднання "Легалітас" простягнення 33 937,83 грн. боргу.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.08.2013р. № 02-05/657 для розгляду справи № 910/29 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач, КП "ЦОС Шевченківського району") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об'єднання "Легалітас" (далі - відповідач, АО "Легалітас") про 33 937,83 грн. заборгованості, з якої 31 982,25 грн. основного боргу, 733,50 грн. інфляційних втрат, 1 222,08 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 8, 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010р. № 151 "Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості", з огляду на недоведення позивачем факту надання відповідачеві комунальних послуг за спірний період.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 625,63 грн. основного боргу, 733,50 грн. інфляційних втрат та 1 147,69 грн. трьох процентів річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив з того, що за наявності відповідних актів-претензій щодо якості комунальних послуг відповідач, як споживач, має право на перерахунок платежів та не звільняється від оплати цих послуг в повному обсязі у разі неналежного документального оформлення неналежної якості послуг. Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для оплати послуг з холодного водопостачання на основі показань лічильників, які не опломбовані обслуговуючою організацією.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема приписів статей 8, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його представника. Вказане клопотання підлягає відхиленню як необґрунтоване, оскільки за наявності вказаних обставин відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання іншого повноважного представника.

Також на виконання вимог ухвали Вищого господарського суду України від 01.08.2013р. відповідач уточнив прохальну частину касаційної скарги та просив касаційну інстанцію скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.09.2009р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (сторона-1), яке було перейменовано на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011р. № 24/6240, та Адвокатським об'єднанням "Легалітас" (сторона-2) договір № 19 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (далі - договір), у відповідності до умов якого сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне постачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в додатку № 1 до договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору сторона-2 користується приміщенням загальною площею 72,10 кв.м за адресою: вул. І.Франка, 26-а на підставі договору від 29.05.2009р. купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 2.1. договору сторона-1 зобов'язується в трьохденний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг (підпункт 2.1.2.); у випадку несплати коштів за спожиті комунальні послуги сторона-1 має право стягнути зі сторони-2 на користь виробників комунальних послуг прострочену заборгованість у відповідності до чинного законодавства (підпункт 2.1.3.).

У відповідності до пункту 3.1. сторона-2 зобов'язується в трьохденний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг (підпункт 3.1.1.); у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги повідомити про це сторону-1, додавши документальне обґрунтування відмови на протязі трьох днів (підпункт 3.1.2.); у випадку встановлення окремих засобів обліку теплової енергії, холодного водопостачання, тощо на комунальні послуги сторона-2 укладає договори прямих поставок з виробниками (постачальниками) таких послуг, про що в одноденний термін інформує сторону-1.

Оригінал вказаного договору було оглянуто судом першої інстанції у судовому засіданні, що підтверджується протоколами судового засідання від 27.02.2013р. та від 19.03.2013р.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення 31 982,25 грн. боргу з оплати комунальних послуг за період жовтень 2010 року - серпень 2012 року, а також нарахованих на вказану суму інфляційних втрат в розмірі 733,50 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1 222,08 грн.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Факт укладення між сторонами договору від 03.09.2009р. № 19 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників встановлено судами попередніх інстанцій.

За приписами статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що за період з жовтня 2010 року по серпень 2012 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20 625,63 грн. з оплати вартості спожитих ним комунальних послуг, що не було спростовано відповідачем належним чином.

Посилання відповідача на складені ним акти-претензії про неналежне надання та ненадання комунальних послуг з опалення обґрунтовано відхилені апеляційним судом, у зв'язку з тим, що відповідачем не були надані докази повідомлення позивача про складання цих актів-претензій та докази їх направлення позивачеві для вирішення питання про перерахунок платежів.

Слід зазначити, що складені у встановленому порядку акти-претензії про неналежне надання комунальних послуг, відповідно статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010р. № 151, можуть бути підставою для перерахунку платежів за комунальні послуги, а не підставою для звільнення від їх оплати.

Окрім цього, місцевим судом до спірних правовідносин були безпідставно застосовані положення додатку "Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних" до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010р. № 151, згідно з яким при температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12° C (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14° C) плата за централізоване опалення не справляється.

У свою чергу вказані приписи стосуються температурного режиму у житлових приміщеннях, у той час як відповідач займає підвальне нежитлове приміщення.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано було відхилено посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості з оплати холодного водопостачання, оскільки засоби обліку використаної води відповідача не опломбовані обслуговуючою організацією, а тому відсутні підстави для врахування їх показників при оплаті послуг з холодного водопостачання.

Відповідно до пункту 5.23. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, розрахунки за використану воду згідно з показами засобів обліку здійснюються з моменту опломбування їх з'єднувальних частин до вузла обліку представником виробника.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені апеляційною інстанцією обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим та законним висновком апеляційного суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 20 625,63 грн. основного боргу, 733,50 грн. інфляційних втрат та 1 147,69 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених апеляційним судом обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Легалітас" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. у справі № 910/29 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова