Рішення

від 08.08.2013 по справі 910/12613/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12613/13 08.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/12613/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-Експорт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-Трейд»

про стягнення 414595,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марків Н.В., довіреність № 79 від 27.03.2013р.;

від відповідача: Хантіль А.О., довіреність № 02/07-13 від 25.07.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АБМ-Експорт» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-Трейд» (надалі - відповідач) про стягнення 414595,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 26912 від 26.09.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 329358,70 грн. Крім того, за прострочення оплати отриманого у період з 01.10.2012р. по 29.11.2012р. товару позивачем за кожною видатковою накладною нараховані пеня в загальній сумі 69032,60 грн., 3% річних - 13807,37 грн. та інфляційні - 2396,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12613/13 та призначено її розгляд на 25.07.2013р.

До початку розгляду справи 25.07.2013р. від позивача через загальний відділ господарського суду надійшли витребувані судом документи та заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 264358,70 грн. боргу, 15850,11 грн. 3% річних, 72717,43 грн. пені та 3196,21 грн. інфляційних втрат.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову - 356122,45 грн.

Присутній у судовому засіданні 25.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2013р. не з'явився, проте через загальний відділ господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 25.07.2013р. суд відклав розгляд справи на 08.08.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засдання представника відповідача.

До початку розгляду справи 25.07.2013р. від позивача через загальний відділ господарського суду надійшла довідка, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 254358,70 грн., оскільки відповідач частково спалтив заборгованість у сумі 10000,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 08.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточненої суми боргу врозмірі 254358,70 грн. та в іншій частині вимоги залишив незмінними.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову - 346122,45 грн.

Представник відповідача присутній в засіданні суду розмір суми основного боргу не оспорив та заперечив в частині нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що ним вчиняються дії, направлені на погашення заборгованості.

Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 260912, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2., 2.1. якого, продавець продає, а покупець купує продукцію в асортименті та в кількості згідно накладної, за цінами, вказаними у накладних, і на умовах, викладених у договорі. Договір укладається для забезпечення та проведення багаторазових операцій купівлі-продажу. Загальна сума договору складається із окремих сум операцій купівлі-продажу.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору, покупець здійснює оплату за отриману продукцію згідно накладних шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок продавця в установі банку або готівкою з оформленням відповідних документів. Оплата здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 01.10.2012р. по 29.11.2012р. за видатковими накладними, перелік яких наведений у позовній заяві та копії залучені до матеріалів справи, поставлено відповідачу товарів на загальну суму 1 590 182 грн. 70 коп.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1 335 824 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 254358,70 грн., що відповідачем під час розгляду справи не оспорювалось.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 254358,70 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 15850,11 грн. 3% річних, 72717,43 грн. пені та 3196,21 грн. інфляційних втрат, які нараховані на суму боргу, окремо по кожній видатковій накладній, станом на 25.07.2013р. з урахуванням дати виникнення заборгованості та часткової сплати суми боргу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що за невиконання умов п. 3.2., 3.3. договору покупець та продавець сплачує пеню в розмірі 0,2% від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу або поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 72717,43 грн., згідно з розрахунком позивача, який є арифметично правильним та здійснений з урахуванням того, що у 2012 році було 366 днів. Проте, під час оформлення розрахунку пені позивачем помилково визначено останній як розрахунок 3% річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, доданий позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, визнає його арифметично вірним та таким, що відповідає вищевказаним вимогам.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 3196,21 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 15850,11 грн., згідно з розрахунком позивача, який є арифметично правильним та здійснений з урахуванням того, у 2012 році було 366 днів. Проте, під час оформлення розрахунку 3% річних позивачем помилково визначено останній як розрахунок пені.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У п. 5.2. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

У зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 29.04.2013р. № 706 у розмірі 1369 грн. 55 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог, а решта судового збору у розмірі 6922 грн. 45 коп., відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Трейд» (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 19, кв. 119; код ЄДРПОУ 36871730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-Експорт» (юридична адреса: 80400, Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, 3; фактична адреса: 80200, Львівська область, м. Радехів, вул. І.Франка, 9/1; код ЄДРПОУ 33672083) 254 358 грн. 70 коп. - боргу, 72 717 грн. 43 коп. - пені, 15 850 грн. 11 коп. - 3 % річних, 3 196 грн. 21 коп. - інфляційних, 6922 грн. 45 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Повернути на підставі рішення товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-Експорт» (юридична адреса: 80400, Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, 3; фактична адреса: 80200, Львівська область, м. Радехів, вул. І.Франка, 9/1; код ЄДРПОУ 33672083) з Державного бюджету України 1369 грн. 55 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 29.04.2013р. № 706, оригінал якого знаходяться в матеріалах справи № 910/12613/13.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.08.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов