Постанова

від 16.08.2013 по справі 5009/4980/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.08.2013 р. справа №5009/4980/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В. від скаржника не з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.04.2013 року у справі№5009/4980/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-профі», м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.01.2013 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-профі», м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/4980/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначений - ініціюючий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-профі», м. Дніпропетровськ.

Ухвалою від 25.04.2013 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення статутної діяльності, тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.04.2013 року у справі №5009/4980/13, в якій просить апеляційний суд скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підприємство на протязі 2012 року звітувало із показниками, що свідчать про ведення господарської діяльності. Остання податкова звітність надана боржником на адресу податкового органу 01.10.2012року.

Зокрема, 05.07.2012 року підприємством надано на адресу податкового органу декларацію з податку на прибуток; у якій зазначені доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у розмірі 16 909 627грн.

18.05.2012року на адресу ДПІ була надана податкова звітність підприємства з ПДВ у якій задекларовані обсяги операцій у розмірі 3 157 401грн. та ПДВ у розмірі 631 480грн.

Апелянт, вказує на те, що вищезазначені факти свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, за невеликий проміжок часу до порушення провадження у справі про банкрутство самостійно декларувало у податкових деклараціях великі суми господарських операцій, що не підтверджує його неплатоспроможність.

Крім того, апелянт посилається на відсутність підстав для порушення справи про банкрутства, оскільки факт відсутності боржника за його місцезнаходженням не підтверджений матеріалам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники апелянта у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Представники боржника не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

До явних кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Статус кредитора щодо неплатоспроможності боржника набувається, у тому числі, органом податкової служби в силу обов'язковості проведення позапланової перевірки внаслідок банкрутства такого боржника та в силу п. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, згідно п. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний термін з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

З матеріалів справи вбачається (арк. справи 72), що ліквідатором долучений до свого звіту запит ліквідатора начальнику ДПІ в Красногвардійському районі, датований 25.02.13р., з проханням направити письмову заяву з грошовими вимогами до банкрута або повідомити про їх відсутність. Проте, будь-яких доказів надсилання чи вручення цього запиту до податкового органу, до матеріалів справи не надано. У зв'язку з цим, суд вважає, що ліквідатором не було дотримано вимог пункту 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відповідно, порушені права Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, як відомого потенційного кредитора на заявлення вимог до банкрута.

Таким чином, податковий орган, а в даному випадку - Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в силу зазначеної норми має статус відомого кредитора та вправі оскаржити остаточний процесуальний документ у справі про банкрутство боржника з метою з'ясування наявності поточних кредиторських вимог станом на момент подання ліквідаційного балансу та звіту.

Разом з цим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 25.04.13р. про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ» та досліджуючи правомірність здійснення ліквідаційної процедури, апеляційний суд встановив наступне.

Згідно ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 5 статті 52 Закону передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами банкрута.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 32 Закону).

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Як було вище встановлено судом, в порушення п. 5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доказів належного повідомлення ліквідатором Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська матеріали справи не містять.

Також, в матеріалах справи містяться запити ліквідатора до Запорізького обласного відділення фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Запорізької області, Правобережного міжрайонного центру зайнятості, Управління ПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя. Проте, будь-яких доказів вручення чи надсилання цих запитів саме цим державним органом, а також відповідей на ці запити, матеріали справи не містять. Отже, докази належного повідомлення вищевказаних органів, відсутні.

Також, ліквідатором взагалі не здійснювались дії з виявленням грошей та майна відсутнього боржника, а саме, не було з'ясовано наявність чи відсутність банківських рахунків та коштів на них, наявність чи відсутність нерухомого та рухомого майна.

Так, ліквідатором до ліквідаційного звіту було долучено запити ВДВС Хорти цього району м. Запоріжжя та відповіді відповідних органів на них на ім'я керівника ВДВС Хортицього району м. Запоріжжя в якості підтвердження відсутності майна боржника. Проте, матеріали справи свідчать, що самостійно в процедурі ліквідації ліквідатором не було здійснено жодних дій з пошуку та виявлення майнових активів боржника.

Відповідно до ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Отже, виходячи з приписів вказаних норм, суд апеляційної інстанції вважає, що під час ліквідаційної процедури боржника на ліквідатора покладаються обов'язки у виконанні активних дій, у тому числі для отримання від боржника, його посадових осіб, попередніх керівників, засновників документації (фінансової, звітної та іншої).

Проте, в матеріалах справи відсутні запити до директора, засновника боржника Муль В.О., відомості про якого відкрито містяться в Єдиному державному реєстрі, що не може свідчити про здійснення активних дій ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ «Інтер-СБ».

За таких підстав, ліквідатор не вжив всіх можливих заходів, достатніх та необхідних при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута.

Крім того, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що зі спеціального витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців України станом на 13.03.13р., який був зроблений на запит суду першої інстанції, стосовно боржника, видно, що будь-які відомості про відсутність боржника за юридичною адресою до державного реєстру не вносились.

В матеріалах справи на час порушення провадження у справі та прийняття постанови про визнання боржника банкрутом міститься Витяг станом на 25.12.12р., який був наданий до суду ініціюючим кредитором,. Зокрема, в ньому міститься в графі "Місцезнаходження" запис про знаходження цієї юридичної особи за адресою: 69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Хортицький район, бульвар Будівельників, буд.21А; статус відомостей про юридичну особу - «підтверджений».

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може служити доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Згідно з частинами 12, 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки . У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №97 від 20.10.2005 року, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення : у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням .

Отже, запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повиненздійснюватися у графі "Місцезнаходження", що, в подальшому, є доказом відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням та є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за таких обставин неможливо стверджувати, що Довідка з ЄДР, наявна у справі, є належним доказом відсутності боржника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що без встановлення вищевказаних фактичних обставин, ліквідація юридичної особи боржника -ТОВ «Інтер-СБ» та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судом першої інстанції не може вважатися такою, що здійснено всебічно, повно та об'єктивно.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, згідно матеріалів справи, наданих апелянтом до апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя звітувало на протязі 2012року із показниками, що свідчать про ведення господарської діяльності.

05.07.2012 року підприємством надано на адресу податкового органу декларацію з податку на прибуток; у якій зазначені доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у розмірі 16 909 627грн.

18.05.2012року на адресу ДПІ була надана податкова звітність підприємства з ПДВ у якій задекларовані обсяги операцій у розмірі 3 157 401грн. та ПДВ у розмірі 631 480грн.

Остання податкова звітність надана на адресу податкового органу 01.10.2012року.

Зазначене свідчить про наявність прибуткової діяльності боржника, доказів здійснення збиткових операцій та збиткової діяльності впродовж двох місяців, що передували порушенню справи про банкрутство, матеріали справи не містять.

Вся податкова звітність надавалась за підписом директора боржника Муль В.О., при цьому, місцезнаходження боржника в податкових деклараціях вказувалось - м. Дніпропетровськ, вул.. Суворова, буд. 33,оф. 23. Проте, доказів перевірки зазначеної адреси з боку ліквідатора матеріали справи не містять, тоді як вся діяльність боржника здійснювалась саме за цією адресою лише за два місяця до порушення справи про банкрутство.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, за невеликий проміжок часу до порушення провадження у справі про банкрутство самостійно декларувало у податкових деклараціях великі суми господарських операцій, що ставить під сумнів його неплатоспроможність.

Наведені обставини доводять, що боржником безпосередньо та наявно здійснювалась господарська діяльність.. Однак, даний факт не був перевірений судом 1 інстанції, та не надано з цього приводу відповідної оцінки.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури та вся процедура банкрутства боржника не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, вона підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.04.2013 року у справі №5009/4980/12 -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.04.2012 року у справі №5009/4980/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5009/4980/12 про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі №5009/4980/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради та державному реєстратору м. Дніпропетровська для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя у зв'язку з ліквідацією банкрута, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та внесення відповідного запису до реєстру про відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - СБ», м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 3465027).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова