Постанова

від 12.08.2013 по справі 820/4633/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2013 р. № 820/4633/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати:

- податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0002131702 від 24.04.2013 р. про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 9360,0 грн., у тому числі 7488,0 грн. за основним платежем та 1872,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0002121702 від 24.04.2013 р. про визначення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500 у сумі 19033,40 грн., у тому числі 15226,72 грн. за основним платежем та 3806,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення №0002131702 та №0002121702 від 24.04.2013 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 та п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої відповідачем складено акт №32/17-3048313194 від 15.01.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ФОП ОСОБА_3:

- п.198.3 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), донараховано ПДВ на загальну суму 46295,0 грн. в т.ч. за січень 2011 р. в сумі 1410,0 грн., за лютий 2011 р. в сумі 4511,0 грн., за березень 2011 р. в сумі 4511,0 грн., за квітень 2011 р. в сумі 3675,0 грн., за травень 2011 р. в сумі 2556,0 грн., за червень 2011 р. в сумі 4146,0 грн., за липень 2011 р. в сумі 1467,0 грн., за серпень 2011 р. в сумі 4219,0 грн., за вересень 2011 р. в сумі 4380,0 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 2843,0 грн., за листопад 2011 р. в сумі 4862,0 грн., за грудень 2011 р. в сумі 3065,0 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, донараховано ПДВ на загальну суму 7488,0 грн., за травень 2010 р. в сумі 1558,0 грн., за червень 2010 р. в сумі 2385,0 грн., за вересень 2010 р. в сумі 1950,0 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 1595,0 грн.;

- п.138.1 ст.138, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), донараховано податку на доходи фізичних осіб на суму 40064,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №32/17-3048313194, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0000090172 від 31.01.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48540,90 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 38832,72 грн., штрафні санкції у розмірі 9708,18 грн.;

- № 00001000172 від 31.01.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40188,75 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 32151,0 грн., штрафні санкції у розмірі 8037,75 грн.

Позивач скористався правом оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень в процедурі адміністративного оскарження, ФОП ОСОБА_3 направлено скаргу до ДПС у Харківській області. Згідно Рішення за результатами розгляду скарги № 1095/Т/10.2-17 від 15.04.2013 р. ДПС у Харківській області скасовані податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 31.03.2013 року №0000090172 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 29507,50 грн. (основний платіж - 23606,0 грн., штрафні санкції - 5901,50 грн.) та № 00001000172 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30828,75 грн. (основний платіж - 24663,0 грн., штрафні санкції - 6165,75 грн.), в інших частинах вказані рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення.

За результатами прийнятого Рішення ДПС у Харківській області, Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області ДПС винесено нові податкові повідомлення - рішення:

- №0002131702 від 24.04.2013 р. яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі у сумі 9360,0 грн., у тому числі 7488,0 грн. за основним платежем та 1872,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002121702 від 24.04.2013 р. яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 19033,40 грн., у тому числі 15226,72 грн. за основним платежем та 3806,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем було направлено повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Згідно Рішення про результати розгляду повторної скарги №1416/Т/99-99-10-01-03-14 від 23.05.2013 р. залишено повторну скаргу позивача без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення без змін.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом № 1236 від 28.11.2012 р., встановлено, що в податковому повідомленні-рішення вказується номер та дата складання акту перевірки на підставі якого виноситься рішення.

Суд звертає увагу на те, що в податкових повідомленнях-рішеннях №0002131702 та №0002121702 від 24.04.2013 р. вказано в якості підстави винесення рішення акт перевірки №32/17-3048313194 з датою 31.12.2012 року замість вірної дати - 15.01.2013 р.

Крім того, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом № 1236 від 28.11.2012 р., встановлено, що в податковому повідомленні-рішення зазначається посилання на пункт та статтю законодавчого акта, відповідно до яких був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні №0002121702 від 24.04.2013 р. визначено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та зазначено про встановлення порушення п.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, яка в свою чергу не регулює відносини по цьому податку.

Крім того, в податковому повідомленні-рішенні №0002121702 від 24.04.2013 р. визначена сума грошового податкового зобов'язання за платежем на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 10681,25 грн., проте сума при арифметичному складанні суми основного платежу 15226,72 грн. та суми штрафних санкцій 3806,68 грн. не відповідає дійсності, оскільки загальна сума становить 19033,40 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті №32/17-3048313194 від 15.01.2013 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Компанія «Істсервіс».

Судом встановлено, що між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія «Істсервіс» здійснені господарські операції по поставці паперу, скотчу, маркерів та інших канцелярських товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій позивачем до суду надано рахунки - фактури, податкові накладні №662 від 06.05.2010 р., №828 від 13.05.2010 р., №829 від 13.05.2010 р., №881 від 04.05.2010 р., №1118 від 21.05.2010 р., №1123 від 21.05.2010 р., №1297 від 28.05.2010 р., №1472 від 03.06.2010 р., №1705 від 09.06.2010 р.. №1751 від 10.06.2010 р., №1752 від 1.06.2010 р., №2031 від 22.06.2010 р., «2174 від 25.06.2010 р., №2175 від 26.05.2013 р., №4471 від 06.09.2010 р., №4661 від 08.09.2010 р., №4687 від 08.09.2010 р., №5170 від 22.09.2010 р., №5517 від 30.09.2010 р., №5534 від 30.09.2010 р., №5605 від 01.10.2010 р., №6070 від 13.10.2010 р., на підставі яких позивачем було включено суми до складу податкового кредиту та видаткові накладні №662 від 06.05.2010 р., №828 від 13.05.2010 р., №829 від 13.05.2010 р., №881 від 04.05.2010 р., №1118 від 21.05.2010 р., №1123 від 21.05.2010 р., №1297 від 28.05.2010 р., №1472 від 03.06.2010 р., №1705 від 09.06.2010 р.. №1751 від 10.06.2010 р., №1752 від 1.06.2010 р., №2031 від 22.06.2010 р., « 2174 від 25.06.2010 р., №2175 від 26.05.2013 р., №4471 від 06.09.2010 р., №4661 від 08.09.2010 р., №4687 від 08.09.2010 р., №5170 від 22.09.2010 р., №5517 від 30.09.2010 р., №5534 від 30.09.2010 р., №5605 від 01.10.2010 р., №6070 від 13.10.2010 р.

Транспортування товару здійснювалося автопідприємством ФОП ОСОБА_4, вантажовідправник ТОВ «Компанія Істсервіс» пункт навантаження вул. Заліська, 26, м. Харків, вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 АДРЕСА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними. (т.2.а.с.140-161).

Вказані вище придбані канцелярські товари позивачем було оплачено, що підтверджується долученими до матеріалами справи виписками по банківським рахункам.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані господарські операції та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: виписки по банківському рахунку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, шщо якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ «Компанія Істсервіс» було офіційно зареєстровано платником ПДВ та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що за даним перевірки неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по придбанню товарів від ТОВ «Компанія «Істсервіс» у розмірі 7488,0 грн., розбіжність складає 7488-6295=1193 грн., яка виникла у результаті задвоєння даних при поданні звітності за червень 2010 р. До уточнюючого розрахунку за червень 2010 р., було помилково включені всі податкові накладні, які було виписано та отримано у червні 2010 р., тому, за даними перевірки сума ПДВ зайво віднесена до податкового кредиту у червні 2010 р. складає 2385,0 грн.

Також, в акті перевірки не зазначено та не обґрунтовано в чому саме полягають порушення позивача щодо формування податкового кредиту з його контрагентом та немає посилань на первинну документацію, на підставі якої зроблений висновок податкового органу.

Оскільки, в податковому повідомленні - рішенні №0002121702 від 24.04.2013 р. визначено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, суд вважає за необхідне зазначити, що не має можливості встановити, яким саме чином та на підставі чого були розраховані суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд звертає увагу особливо на той факт, що а ні в акті перевірки, а ні в усних та письмових поясненнях представника відповідача не вказано яким чином та на підставі чого була вирахувана сума податку на доходи фізичних осіб.

Також відповідач не надав доказів та пояснень стосовно яких господарських операцій та на підставі яких первинних документів зроблений висновок щодо порушення вимог ст. 138, 139 Податкового кодексу України.

Суд не може на себе перебирати функції та обов'язки податкового органу, щодо встановлення кола господарських відносин та первинних документів з визначенням сум порушень, за результатами аналізу первинної та бухгалтерської документації, оскільки це є переважним правом та обов'язком податкового органу.

Натомість, судом долучено до матеріалів справи виписки по банківському рахунку підприємства позивача, що свідчать про підтвердження формування валового доходу та витрат за 2011 р.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №32/17-3048313194 від 15.01.2013р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0002131702 та №0002121702 від 24.04.2013 р., прийняті Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0002131702 від 24.04.2013 р. про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 9360,0 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок), у тому числі 7488,0 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 00 копійок) за основним платежем та 1872,0 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0002121702 від 24.04.2013 р. про визначення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500 у сумі 19033,40 грн. (дев'ятнадцять тисяч тридцять три гривні 40 копійок), у тому числі 15226,72 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 72 копійки) за основним платежем та 3806,68 грн. (три тисячі вісімсот шість гривень 68 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 284.0 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко