Ухвала

від 05.11.2013 по справі 820/4633/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 820/4633/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 820/4633/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2013 р. №0002131702 та №0002121702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 820/4633/13-а адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області №0002131702 та №0002121702 від 24.04.2013 р.

Відповідач, Харківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 р. по справі № 820/4633/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.77 та п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої відповідачем складено акт №32/17-НОМЕР_1 від 15.01.2013 р. (а.с. 12-39 т.1).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ на загальну суму 46295,0 грн., в т.ч. за січень 2011 р. в сумі 1410,0 грн., за лютий 2011 р. в сумі 4511,0 грн., за березень 2011 р. в сумі 4511,0 грн., за квітень 2011 р. в сумі 3675,0 грн., за травень 2011 р. в сумі 2556,0 грн., за червень 2011 р. в сумі 4146,0 грн., за липень 2011 р. в сумі 1467,0 грн., за серпень 2011 р. в сумі 4219,0 грн., за вересень 2011 р. в сумі 4380,0 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 2843,0 грн., за листопад 2011 р. в сумі 4862,0 грн., за грудень 2011 р. в сумі 3065,0 грн.; пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано ПДВ на загальну суму 7488,0 грн., за травень 2010 р. в сумі 1558,0 грн., за червень 2010 р. в сумі 2385,0 грн., за вересень 2010 р. в сумі 1950,0 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 1595,0 грн.; п.138.1 ст.138, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб на суму 40064,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем від 31.01.2013 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000090172 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48540,90 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 38832,72 грн., штрафні санкції у розмірі 9708,18 грн. та № 00001000172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40188,75 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 32151,0 грн., штрафні санкції у розмірі 8037,75 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС у Харківській області. Рішенням за результатами розгляду скарги № 1095/Т/10.2-17 від 15.04.2013 р. ДПС у Харківській області скасовані податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 31.03.2013 року №0000090172 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 29507,50 грн. (основний платіж - 23606,0 грн., штрафні санкції - 5901,50 грн.) та № 00001000172 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30828,75 грн. (основний платіж - 24663,0 грн., штрафні санкції - 6165,75 грн.), в інших частинах вказані рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення.

За результатами прийнятого рішення ДПС у Харківській області, відповідачем 24.04.2013 року були прийняті нові податкові повідомлення - рішення: №0002131702 від 24.04.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі у сумі 9360,00 грн., у тому числі 7488,00 грн. за основним платежем та 1872,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002121702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 19033,40 грн., у тому числі 15226,72 грн. за основним платежем та 3806,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем було направлено повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги №1416/Т/99-99-10-01-03-14 від 23.05.2013 р. залишено повторну скаргу позивача без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Компанія "Істсервіс".

Як свідчать матеріали справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Компанія "Істсервіс" здійснені господарські операції по поставці паперу, скотчу, маркерів та інших канцелярських товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Компанія "Істсервіс" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки - фактури, податкові накладні №662 від 06.05.2010 р., №828 від 13.05.2010 р., №829 від 13.05.2010 р., №881 від 04.05.2010 р., №1118 від 21.05.2010 р., №1123 від 21.05.2010 р., №1297 від 28.05.2010 р., №1472 від 03.06.2010 р., №1705 від 09.06.2010 р.. №1751 від 10.06.2010 р., №1752 від 1.06.2010 р., №2031 від 22.06.2010 р., №2174 від 25.06.2010 р., №2175 від 26.05.2013 р., №4471 від 06.09.2010 р., №4661 від 08.09.2010 р., №4687 від 08.09.2010 р., №5170 від 22.09.2010 р., №5517 від 30.09.2010 р., №5534 від 30.09.2010 р., №5605 від 01.10.2010 р., №6070 від 13.10.2010 р., на підставі яких позивачем було включено суми до складу податкового кредиту та видаткові накладні №662 від 06.05.2010 р., №828 від 13.05.2010 р., №829 від 13.05.2010 р., №881 від 04.05.2010 р., №1118 від 21.05.2010 р., №1123 від 21.05.2010 р., №1297 від 28.05.2010 р., №1472 від 03.06.2010 р., №1705 від 09.06.2010 р.. №1751 від 10.06.2010 р., №1752 від 1.06.2010 р., №2031 від 22.06.2010 р., №2174 від 25.06.2010 р., №2175 від 26.05.2013 р., №4471 від 06.09.2010 р., №4661 від 08.09.2010 р., №4687 від 08.09.2010 р., №5170 від 22.09.2010 р., №5517 від 30.09.2010 р., №5534 від 30.09.2010 р., №5605 від 01.10.2010 р., №6070 від 13.10.2010 р.

Транспортування товару здійснювалося автопідприємством ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник ТОВ "Компанія Істсервіс" пункт навантаження вул. Заліська, 26, м. Харків, вантажоодержувач ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2.а.с.140-161).

Вказані вище придбані канцелярські товари позивачем було оплачено, що підтверджується долученими до матеріалами справи виписками по банківським рахункам.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0002121702 від 24.04.2013 р., яким визначено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктами 138.8, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Позивач надав до матеріалів справи виписки по банківському рахунку підприємства позивача, що свідчать про підтвердження формування валового доходу та витрат за 2011 р.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не вказано яким чином та на підставі чого була вирахувана сума податку на доходи фізичних осіб. Також відповідач не надав доказів та пояснень стосовно яких господарських операцій та на підставі яких первинних документів зроблений висновок щодо порушення вимог ст. 138, 139 Податкового кодексу України. Тому не має можливості встановити, яким саме чином та на підставі чого були розраховані суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Також колегія суддів зазначає, що згідно Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом № 1236 від 28.11.2012 р., встановлено, що в податковому повідомленні-рішення вказується номер та дата складання акту перевірки на підставі якого виноситься рішення.

Як вбачається з податкових повідомленнях-рішеннях №0002131702 та №0002121702 від 24.04.2013 р., в яких вказано в якості підстави винесення рішення акт перевірки №32/17-НОМЕР_1 з датою 31.12.2012 року замість вірної дати - 15.01.2013 р.

Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, встановлено, що в податковому повідомленні-рішення зазначається посилання на пункт та статтю законодавчого акта, відповідно до яких був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань. В податковому повідомленні-рішенні №0002121702 від 24.04.2013 р. визначено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та зазначено про встановлення порушення п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. яка в свою чергу не регулює відносини по цьому податку.

Крім того, в податковому повідомленні-рішенні №0002121702 від 24.04.2013 р. визначена сума грошового податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 10681,25 грн., проте сума при арифметичному складанні суми основного платежу 15226,72 грн. та суми штрафних санкцій 3806,68 грн. становить 19033,40 грн.

Також колегія суддів зазначає, що донарахування податку на додану вартість по результатам перевірки, складається з суми ПДВ по операціях з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Істсервіс» 7488 грн. в зв'язку з неправомірним включенням до податкового кредиту за 2010 рік.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 15.01.2013 р. №32/17-НОМЕР_1, такий висновок податковим органом нічим не аргументований, а зроблений на підставі нічим не підтверджених відомостей від ДПІ у Дзержинського району м.Харківа, а саме з акту перевірки Дзержинської ДПІ у м.Харкові № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011р. про неможливість реального здійснення контрагентом позивача фінансово-господарських операцій. Жодних порушень з боку позивача Харківською ОДПІ в ході перевірки не виявлено. Всі рахунки, видаткові накладні, податкові накладні по формі та змісту відповідають вимогам законодавства та є підставою для проведення в бухгалтерському обліку відповідних фінансово-господарських операцій по відносинам купівлі-продажу, поставки та по відображенню їх в нарахуванні податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011р. по справі № 2а-1024/11/2070 дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Істсервіс» (код ЕДРПОУ 36988381), в результаті якої було складено акт перевірки № № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011р, визнано неправомірними. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012р. № 2а-10204/11/2070 постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011р. по справі № 2а-1024/11/2070 залишена без змін.

За таких обставин неможливо використовувати відомості, отримані в результаті неправомірних дій. Визнання дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню перевірки контрагента позивача неправомірними виключає правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують фактични обставини.

Колегія суддів також зазначає, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення - рішення №0002131702 та №0002121702 від 24.04.2013 р.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 р. по справі № 820/4633/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 820/4633/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.