Головуючий у 1 інстанції - Андрюшина Л.А.
Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2013 року справа №0552/4691/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.
суддів: Чумака С.Ю., Ястребової Л.В.
при секретарі судового зсідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
ОСОБА_3 - за дов. від 14 серпня 2013 року
ОСОБА_4 - за дов. від 9 січня 2013 року
Колективного сільськогосподарського підприємства «Вугільник»
на постанову Центральн-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області
від 18 червня 2013 року
по адміністративній справі № 0552/4691/2012 (суддя Андрюшина Л.А.)
за позовом
Колективного сільськогосподарського підприємства «Вугільник»
до
Макіївської міської ради
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду першої інстанції від 18 червня 2013 року виходячи з безпідставності заявлених позовних вимог, відмовлено у задоволені позову Колективного сільськогосподарського підприємства «Вугільник» (надалі підприємство, позивач у справі) до Макіївської міської ради (надалі міська рада, відповідач у справі) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії (арк.. справи 132-136).
Звертаючись до суду позивач остаточно визначив свої позовні вимоги та просив визнати протиправною бездіяльність міської ради щодо неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Макіївки об'єктів одноповерхового житлового фонду у кількості 12 одиниць, які не увійшли до статутного капіталу КСП «Вугільник», але перебувають на його баланс та зобов'язати прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Макіївки об'єкти одноповерхового житлового фонду у кількості 12 одиниць, які не увійшли до статутного капіталу КСП «Вугільник», але перебувають на його балансі, при цьому не зазначаючи, які це саме об'єкти, їх найменування та місце знаходження.
Ухвалюючи постанову про відмову позову суд виходив з того, що позивач просить прийняти до комунальної власності об'єкти, які фактично не існують, внаслідок їх знищення, що встановлено комісією з питань безоплатної передачі в комунальну власність територіальної громади міста, технічна документація на ці об'єкти відсутня.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивач посилається на неповне дослідження доказів та неправильне застосування норм права, в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі (арк. справи 140-144).
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Апелянт доводить, що судом застосовано норми закону, які не підлягають застосуванню. За його позицією неможливо застосувати до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року «Про порядок списання об'єктів державної власності», оскільки позивачем пропонуються до передачі об'єкти житлового фонду на які за положеннями пункту першого цього Порядку на об'єкти житлового фонду не розповсюджуються.
Позивач пропонує застосувати правила аналогії закону, з огляду на норми частини сьомої 9 КАС України, поклавши в основу вирішення спору норми статті Житлового кодексу України та Закону України від 3 березня 1998 року № 147/98 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», а також Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, затверджених наказом ФДМ України та Міністерства економіки України 21 вересня 1998 року № 1482.
Апелянт доводить обов'язок міської ради щодо обстеження та прийняття рішення на предмет придатності житлових будинків, з посиланням на статтю 7 Житлового Кодексу УРСР, Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідальності санітарним та технічним нормам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Миністрів УРСР № 189 від 26 квітня 1984 року.
Крім того, апелянт посилається на положення частини 13 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої у випадку ліквідації підприємства - банкрута, зобов'язаного передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, зокрема ліквідатор передає а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.
У якості доказів надає лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 16 липня 2012 року № 17-17-06549, на запит ліквідатора, у якому зазначено, що питання щодо списання житлових будинків необхідно вирішувати безпосередньо з органами місцевого самоврядування а також управлінське рішення 23 березня 2012 року комісії регіонального Фонду Державного Майна України.
Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції положень частини першої, третьої статті 2 КАС України.
Спростовує висновок суду про відсутність технічної документації фактом прийняття 38 об'єктів (але вони не є спірними), наведенням адрес 12 об'єктів у акті від 7 червня 2012 року. З посиланням на частину 2 статті 11 КАС України вважає, що суд самостійно мав можливість запропонувати визначити адреси спірних об'єктів. Вважає порушеним судом першої інстанції положення статті 114 КАС України, доводить необхідність дослідження акту обстеження технічного стану одноповерхового житлового фонду від 7 червня 2012 (абзац 7 арк. справи 143), який з висновків недоцільності прийняття у комунальну власність будинків уникає розгляду цього питання.
Колективне сільськогосподарське підприємство «Вугільник» зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради, 26 червня 1997 року, є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 00848115 (арк. справи 6-9).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 5 листопада 2001 року порушено справу про банкрутство товариства (позивача у справі). Постановою Господарського суду Донецької області від 17 червня 2002 року товариство визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура стоком на шість місяців (арк.. справи 10-11). Ухвалою від 4 березня 2009 року призначена ліквідатором Максимова Юлія Іванівна, продовжений строк ліквідаційної процедури до 17 серпня 2009 року (арк.. справи 13-14). Ухвалою цього ж суду від 31 травня 2012 року продовжений строк ліквідаційної процедури до 17 серпня 2012 року (арк.. справи 15-16). Ухвалою по справі про банкрутство від 21 березня 2013 року продовжено строк ліквідаційної процедури до 17 серпня 2013 року.
Ліквідатором товариства (призначеним ухвалою суду 4 березня 2009 року) 4 травня 2012 року на ім'я голови Макіївської міської ради зазначено, що при проведені інвентаризації виявлено майно, що не увійшло в статутний фонд товариства а саме дорога, лісосмуга, шістдесят житлових будинків.
У цьому листі зазначено про те, що процедура ліквідації введена в 2002 році, за час процедури змінено 4 ліквідатори, в 2007 році при пожежі знищений та розграфлений архів підприємства. З посиланням на статтю 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», об'єкти державного житлового фонду у випадку банкрутства підприємства передаються в комунальну власність відповідних територіальних громад без яких-небудь додаткових умов. Ліквідатор запевнив на зазначене ним майно є інвентарні картки, інша технічна документація відсутня (арк. справи 33).
Інвентаризаційні відомості станом набудь-яку дату відсутні. Наявною є лише відомість результатів інвентаризації станом на 1 квітня 2009 року за підписом ліквідатора з визначенням об'єктів соціальної сфери зокрема графою шостою шести десяти будинків сумарною залишковою вартістю 1069860 грн.(арк. справи 17).
Макіївська міська рада рішенням від 25 лютого 2011 року № 5\46 «Про згоду на безоплатну передачу об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери КСП «Вугільник» в комунальну власність територіальної громади міста» надала згоду товариству на безоплатну передачу об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери в комунальну власність територіальної громади міста, за результатами рішення виконавчого комітету ради від 23 лютого 2011 року № 200 (арк.. справи 24).
Зазначене рішення рада прийняла відповідно до статей 26,60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 10, 86 Статуту територіальної громади міста, на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності». Колегія суддів зазначає, що положення саме цих Законів визначають компетенцію ради а також встановлюють правові підстави щодо прийняття об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери.
На виконання наведеного рішення наступним рішенням міської ради № 384 від 13 квітня 2011 року створено комісію з питань безоплатної передачі об'єктів житлово - комунальної і соціальної сфери товариства в комунальну власність (арк.. справи 25-26). До складу цієї комісії за згодою увійшов ліквідатор.
На виконання рішення ради від 25 лютого 2011 року № 5/46 Рішенням міської ради від 14 березня 2012 року № 241 «Про затвердження акта приймання - передачі житлових будинків товариство «Вугільник» в комунальну власність територіальної громади міста затверджено акт приймання - передачі житлових будинків колективного сільськогосподарського підприємства «Вугільник» в комунальну власність територіальної громади міста, яким від товариства до КП «Житловик -3», передані 14 будинків (арк. справи 28-32).
Актом приймання-передачі від 18 березня 2013 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету ради від 27 березня 2013 року № 318 прийнято в комунальну власність територіальної громади 38 будинків (арк.. справи 110-114). Обставини щодо передачі цих будинків не є спірними, апелянт безпідставно посилається на їх передачу, як докази наявної технічної документації щодо всіх будинків, у тому числі спірних.
Актом обстеження від 7 червня 2012 року за участю ліквідатора та представників житлового управління ради, підписаного п'ятдесят будинків, без застережень з бору ліквідатора про технічний стан одноповерхового житлового фонду (арк. справи 34-38). За результатами обстеження одинадцять будинків та чотири квартири знаходяться в зруйнованому стані.
Під час апеляційного провадження встановлено, що предметом спору є неприйняття радою зруйнованих будинків та квартир.
Єдиним повноваженням ради щодо передачі житлового фонду з державної до комунальної власності відповідно до статей 4, 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є надання згоди на передачу об'єктів з державної до комунальної власності.
Способом реалізації владних управлінських функцій міською радою є надання згоди, зазначене рішення прийняте 25 лютого 2011 року № 5/46. Прийняття рішення міською радою та заходи по його виконанню спростовують доводи апелянта, щодо бездіяльності ради в цьому питанні. Прийняття наявних об'єктів житлової сфери доводить, дотримання відповідачем принципу пропорційності, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) в розумінні пункту 8 частини 3 статті 2 КАС України.
Спірним питанням даної справи є не відмова міської ради в прийнятті об'єктів ліквідованого товариства а відсутність цих об'єктів. Жодним рішенням суду, рішенням ради або управлінським рішенням регіонального ФДМ України не можна спонукати орган місцевого самоврядування прийняти в комунальну власність те майно якого не існує. Жодного документа з огляду на належність та допустимість доказів який доводить існування фактичне та документальне об'єктів які позивач пропонує раді забрати у склад комунально власності позивачем не надано, як під час розгляду судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження.
Посилання позивача лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 16 липня 2012 року № 17-17-06549, на запит ліквідатора, у якому зазначено, що питання щодо списання житлових будинків необхідно вирішувати безпосередньо з органами місцевого самоврядування а також управлінське рішення 23 березня 2012 року комісії регіонального ФДМ України, колегія суддів не приймає з огляду на те, що лист не є юридичною формою рішення, а також з огляду на те, що в листі йдеться про передачу до комунальної власності житлових будинків у той час, як ліквідатор ставила питання про списання напівзруйнованих або зруйнованих 15 будинків непридатних для експлуатації, таким чином має місце невідповідність відповіді регіонального відділення запиту ліквідатора та обставинам справи. З наявності обставин відсутності існування будинків єдиним рішенням є списання цих об'єктів, замість надання дозволу на списання Регіональне відділень ФДМ України у листі приймає управлінське рішення про прийняття міською радою неіснуючих житлових будинків (ар. справи 40-43).
З огляду на прийняті радою рішення та дії виконанні її виконавчим комітетом, іншими управліннями посилання на наявну протиправну бездіяльність є безпідставним. Обов'язок раду прийняти неіснуючі житлові будинки до складу комунальної власності територіальної громади не передбачений жодною правовою нормою, відтак є таким що не узгоджується як з частиною другою статті 19 Конституції України так і з положеннями пункту першого частини третьої статті 2 КАС України.
З огляду на наведене є неприйнятним посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин у справі.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Вугільник» на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 червня 2013 року у справі № 0552/4691/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 червня 2013 року у справі № 0552/4691/2012 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 серпня 2013 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 14 серпня 2013 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: С.Ю.Чумак
Л.В. Ястребова
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2013 |
Оприлюднено | 17.08.2013 |
Номер документу | 33011796 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Ханова Р.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні