Постанова

від 09.08.2013 по справі 826/8233/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2013 року 16:00 № 826/8233/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000072260 від 04.01.2013 р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000072260 від 04.01.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 20.12.2012 р № 5988/22-621/34727143 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. №0000072260.

Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішення та вважає, що воно винесено відповідачем необґрунтовано та з неправильним застосуванням норм податкового законодавства України. Так, позивач має всі необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а податковий кредит сформовано у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяви про розгляд справи без його участі не надходило. Згідно наданих письмових заперечень, відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та вважає, що для їх задоволення відсутні підстави. Під час проведення перевірки податковим органом було виявлено розбіжності у формуванні податкового кредиту позивача та його контрагента ТОВ «Газконсалтинг». Розбіжність виникла у зв'язку з тим, що останній не декларував відносини з позивачем у вересні 2012 р. Крім того встановлено, що на підприємстві відсутні умови, які необхідні для формування податкового кредиту.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екко Груп» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Газконсалтинг» за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення: п.187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2012 р., всього в сумі 156 734,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт перевірки від 20.12.2012 р. № 5988/22-621/34727143 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000072260, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 918,00 грн., в тому числі за основним платежем - 156 734,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39184,00 грн.

За наслідками розгляду заперечення на акт документальної позапланової перевірки ТОВ «Екко Груп» від 20.12.2012 р. № 5988/22-621/34727143, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 29.12.2012 р. № 14953/10/22-611 надано відповідь, згідно якої висновки акту від 20.12.2012 р. № 5988/22-621/34727143 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За наслідками розгляду первинної скарги, Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 21.03.2013 р. № 2699/10/12-1-03, яким податкове повідомлення-рішення № 0000072260 від 04.01.2013 р. залишено без змін, а скарга ТОВ «Екко Груп» - без задоволення.

Повторна апеляційна скарга була відкликана позивачем, оскільки 11.04.2013 р. ТОВ «Екко Груп» отримало від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкову вимогу № 521 від 05.03.2013 р., відповідно до якої грошове зобов'язання позивача, встановлене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням набуло статусу узгодженого.

Позивач не погоджуючись з винесеним рішенням звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000072260 від 04.01.2013 р.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6, пункту 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податкові звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 20.12.2012 р. №5988/22-621/34727143 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на той факт, що ТОВ «Газконсалтинг» не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Екко Груп» за вересень 2012 р.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що ТОВ «Екко Груп» зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, узяте на облік 24.11.2006 р. за № 12193 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ від 07.05.2009 р. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Газконсалтинг» (надалі - Постачальник) та ТОВ «Екко Груп» (надалі-Покупець) укладено договір № 06 на постачання природного газу від 16 липня 2013 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору.

Відповідно до розділу 11 Договору Постачальник та Покупець на момент укладення договору зареєстровані платниками ПДВ.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду акт прийому-передачі об'ємів природного газу від 30.09.2012 р. за період вересень 2012 р., відповідно до якого Покупцем прийнято природного газу в обсязі 218,952 тис.куб.м. на суму 940 402,36 грн., ПДВ 20% - 15673,72 грн.

Рух активів, розрахунки відповідно до договору № 06 від 16.07.2012 р. здійснювались на підставі платіжних доручень: від 03.09.2012 р. № 2272 на суму 80 000,00 грн., від 07.09.2012 р. № 2279 на суму 80 000,00 грн., від 10.09.2012 р. № 2282 на суму 90 000, 00 грн., від 12.09.2012 р.№ 2286 на суму 80 000,00 грн., від 17.09.2012 р. № 2288 на суму 160 000,00 грн., від 21.09.2012 р. № 2312 на суму 110 000,00 грн., від 27.09.2012 р. № 2316 на суму 150 000,00 грн., від 28.09.2012 р. № 2323 на суму 150 000,00 грн.

При здійсненні операцій з постачання природного газу ТОВ «Газконсалтинг» виписувались податкові накладні ТОВ «Екко Груп», а саме: від 10.09.2012 р. №1, від 12.09.2012 р. № 4, від 17.09.2012 р. № 8, від 21.09.2012 р. № 10, від 27.09.2012 р. № 14, від 28.09.2012 р. № 16, від 30.09.2012 р. № 17.

Отже, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд не вбачає правопорушень в її складанні та видачі.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 17172940, № 15150146 вбачається, що позивачем було зареєстровано податкові накладні, виписані ТОВ «Газконсалтинг».

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Екко Груп» мало відносини з іншими контрагентами в ланцюгу постачання природного газу.

Так, між Дочірньою компанією «Укртрансгаз «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ № 527118 на транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами (далі - Газотранспортне підприємство) та ТОВ «Екко Груп» (надалі-Замовник) укладено договір № BRD/2012/0222 від 30.12.2011 р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та в порядку, передбаченими умовами Договору.

Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства. При отриманні газу від Замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

На виконання договору позивачем надано суду акт надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, відповідно до якого Виконавець протранспортував природний газ для Замовника в тисячах метрах кубічних на суму 69 653,01 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі газу за вересень 2012 р. від 01.10.2012 р. ТОВ «Екко Груп» та УМГ «Київтрангаз» за період з 01.09.2012 р. до 01.10.2012 р. на пунктах прийому - передачі Бердичівське ЛВУ МГ передало, а ТОВ «Екко Груп» - Л.Мелешківська прийняло на стандартних умовах 218952,00 куб. м. газу, даний факт підтверджується, зокрема місячним звітом за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., складеним 01.10.2012 р. (Трубопровод № 1 «Він.Півд.АГНКС», об'єми згідно лічильника). Додатком до акту є паспорт фізико-хімічних параметрів природного газу № 9, наданого Бердичівським ЛВУМГ за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем двічі було направлено позивачу письмові запити щодо надання документальних підтверджень по взаємовідносинам з ТОВ «Газконсалтинг» за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р, та, відповідно відповідач двічі отримав від позивача письмові пояснення та документальне підтвердження наявності господарських відносин з ТОВ «Газконсалтинг», що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого, однією з підстав проведення позапланової перевірки є ненадання платником податків на запит податкового органу пояснень щодо здійснення його господарської діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Газконсалтинг» здійснює ліцензовану господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом споживачам відповідно до постанови Національної комісії з регулювання електроенергетики України (НКРЕ) № 262 від 22.03.2012 р.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Газконсалтинг» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Газконсалтинг» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Натомість висновки податкового органу зроблені з огляду на невідображення контрагентом позивача - ТОВ «Газконсалтинг» податкових зобов'язань в декларації або її неподання, отже дані такої декларації та додатку № 5 до неї спростовують відомості, наведені у виданих ним податкових накладних, а тому такі податкові накладні не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит, оскільки податкові накладні були виписані ТОВ «Газконсалтинг» з порушенням вимог податкового кодексу.

Проте суд, не може погодитись з висновком податкового органу, оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Газконсалтинг» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбаний у ТОВ «Газконсалтинг» товар використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Газконсалтинг», що не заперечується податковим органом.

Матеріалами справи встановлено, що на час отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Газконсалтинг», а саме: за вересень 2012 р. було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість та фактично знаходилось за місцем своєї реєстрації.

З акту перевірки вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Газконсалтинг» було анульовано 07.12.2012 р. В якості підстави анулювання реєстрації платника ПДВ зазначено наявність запису в Єдиному державному реєстрі про відсутність ТОВ «Газконсалтинг» за місцезнаходженням.

Однак, суд не приймає до уваги факт анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки відповідно до п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України лише з моменту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість така особа позбавляється права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Так, на момент видачі податкових накладних за спірний вересень місяць 2012 р., ТОВ «Газконсалтинг» був зареєстрований платником податку на додану вартість, що також не заперечується відповідачем.

Отже, посилання відповідача на анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи за ї місцезнаходженням, а саме з 07.12.2012 р. є необґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ «Консалтинг» щодо постачання природного газу у вересні 2012 року мають реальний характер, здійснювались у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними та достовірними первинними документами та податковим накладними, які належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, вартість природного газу сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень урахуванням податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Газконсалтинг», а тому вважає, що формування ТОВ «Екко Груп» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від № 0000072260 від 04.01.2013 р. прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, виходячи за межі позовних вимог, керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 105, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від № 0000072260 від 04.01.2013 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від № 0000072260 від 04.01.2013 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» (код ЄДРПОУ 34727143, адреса: 02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 4, офіс 2) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, код 3014010100, на суму 156 734,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39 184,00 грн., всього на суму 195 918 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.

3. Судові витрати в розмірі 1 959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Груп». Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва ДПС (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б, код ЄДРПОУ 26088819).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук