Ухвала

від 19.11.2013 по справі 826/8233/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8233/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» (далі - Позивач, ТОВ «Екко Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000072260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з ТОВ «Газконслатнинг» договору, на підставі яких ТОВ «Екко Груп» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2012 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екко Груп» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Газконсалтинг» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за вересень 2012 року в сумі 156 734,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.12.2012 року №5988/22-621/34727143. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.01.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000072260, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 195 918,00 грн., у тому числі за основним платежем - 156 734,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 39 184,00 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У липні 2012 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Газконсалтинг» (Постачальник) укладено договір №06 від 16.07.2012 року на постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник бере зобов'язання: здійснити поставку газу Покупцю згідно умов даного Договору; оформити документацію, необхідну для отримання газу Покупцем; передавати Покупцю акти приймання-передачі природного газу і рахунки на його оплату; провести залік споживання природного газу в балансі газу; на прохання Покупця, у випадку несвоєчасного повідомлення (з різних причин) ОДУ ДК «Трансгаз» газотранспортним та газорозподільним організаціям до 5-го числа місяця постави інформації про виділені Постачальником ліміти, надати останнім гарантійні листи щодо виділення лімітів.

Згідно п. 2.2 Договору Покупець бере зобов'язання: сплатити Постачальник вартість поставки об'єму природного газу згідно умов даного Договору; укласти договори на транспортування природного газу з магістральними та газорозподільними підприємствами НАК «Нафтогаз України»; за десять днів до початку місяця поставки природного газу письмово узгоджувати з Постачальником та газотранспортною організацією плануємий місячний обсяг поставки природного газу; на вимогу Постачальника підписувати акти звірки взаєморозрахунків; не укладати інші договори на постачання природного газу, якщо не виконані його зобов'язання по даному Договору.

Факт виконання зазначеного Договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів прийому-передачі об'ємів природного (а.с. 54-56), податкових накладних (а.с. 66-72), платіжними дорученнями (а.с.73-80).

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, між дочірньою компанією «Укртрансгаз «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ № 527118 на транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами (Газотранспортне підприємство) та ТОВ «Екко Груп» (Замовник) укладено договір № BRD/2012/0222 від 30.12.2011 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та в порядку, передбаченими умовами Договору.

Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства. При отриманні газу від Замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

На виконання договору Позивачем надано суду акт надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, відповідно до якого Виконавець протранспортував природний газ для Замовника в тисячах метрах кубічних на суму 69 653,01 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі газу за вересень 2012 року від 01.10.2012 року ТОВ «Екко Груп» та УМГ «Київтрангаз» за період з 01.09.2012 року до 01.10.2012 року на пунктах прийому - передачі Бердичівське ЛВУ МГ передало, а ТОВ «Екко Груп» - ОСОБА_2 прийняло на стандартних умовах 218952,00 куб. м. газу, даний факт підтверджується, зокрема місячним звітом за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, складеним 01.10.2012 року (Трубопровод № 1 «Він.Півд.АГНКС», об'єми згідно лічильника). Додатком до акту є паспорт фізико-хімічних параметрів природного газу № 9, наданого Бердичівським ЛВУМГ за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 123, 184, 187, 198, 201 ПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачу, оскільки наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують правомірність формування ТОВ «Екко Груп» податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «Газконсалтинг» Договору.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Газконсалтинг» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Екко Груп», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на встановлення у ході перевірки ТОВ «Екко Груп» взаємовідносин останнього з контрагентами, які мають ознаки «фіктивності».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екко Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.