Рішення

від 12.08.2013 по справі 901/1253/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.2013 Справа № 901/1253/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсалторг»

до відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський»

про стягнення 397 008,46 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача - Зленко Р.В., представник за довіреністю від 01.03.2013.

Від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсалторг» звернулось з позовом до Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» про стягнення 397 008,46 грн. у тому числі 335 988,49 грн. заборгованості, 17 446,08 грн. інфляційних втрат, 24 335,75грн. 3% річних та 19 238,13 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не були виконані умови договорів поставки продуктів харчування в частині сплати поставленого на адресу ДП «Санаторій «Алуштинський» товару на суму 335 988,49 грн. Обґрунтовані позовні вимоги посиланням на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу та статтю 193 Господарського кодексу України

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.04.2013.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 провадження у справі № 901/1253/13 зупинено, у зв'язку з призначенням у справі судової економічної експертизи, до повернення матеріалів справи з експертної установи.

26.07.2013 матеріали справи повернуті до господарського суду Автономної Республіки Крим із висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2013 суд поновив провадження по справі та призначив її до розгляду на 05.08.2013.

02.08.2013 від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача 387 483,09 грн., у тому числі 335 988,51 грн. - заборгованості за поставлену продукцію, 15 455,47 грн. - втрати від інфляції за період з 01.01.2011 по 01.08.2013, 26 035,11 грн. - 3% річних за період з 01.01.2011 по 01.08.2013 Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. судових витрат за проведення судової економічної експертизи, а також судовий збір.

У судовому засіданні 05.08.2013 оголошена перерва до 09.08.2013. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До початку судового засідання до суду найшла телеграма про відкладення судового засідання у зв'язку з відрядженням представника.

Суд відхиляє вказане клопотання представника відповідача, оскільки не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Так, пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, суд звертає увагу на те, що відповідач не обмежений у можливості доручення представництва власних інтересів іншій компетентній особі шляхом оформлення відповідної довіреності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсалторг» (постачальник) та Державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (покупець) укладені договори на поставку продуктів харчування № 192, 193 від 12.03.2010, № 211, 222, 223, 224, 225 від 19.03.2010, № 231 від 14.04.2010, № 241 від 26.04.2010, № 258, 259 від 07.06.2010, № 287 від 09.08.2010, № 288 від 13.08.2010 (а.с.24-53, т.1)

Укладені між сторонами договори є однотипними та мають аналогічний зміст.

Так, відповідно до пунктів 1.1 зазначених вище договорів постачальник передає у власність покупця товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець сплачує його.

Пунктами 3.2, 4.1 Договорів передбачено, що товар поставляється постачальнику на протязі дії договору відповідно до узгодженого графіку та специфікації, а розрахунки за поставлений товар здійснюються після первинної поставки через 40 календарних днів.

Договорами у розділі 7 передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 23.03.2010 по 31.10.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсалторг» виконало умови договорів поставки, а саме поставило ДП «Санаторій «Алуштинський» продукти харчування відповідно до зазначених у договорах специфікації.

Даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними та актами звірки взаємних розрахунків від 30.06.2010 та від 01.04.2011, які підписаними сторонами без зауважень (а.с. 54-55, т.1, а.с. 88-259, т.1, а.с. 1-33, т.2).

За твердженням позивача, відповідачем порушувались умови Договорів в частині своєчасної та повної оплати отриманих продуктів, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість по несплаті за отриманий товар за договорами поставки у розмірі 335 988,49 грн.

18.03.2011 позивач скерував на адресу санаторію претензію (вих. № 6), в якій повідомляло про наявність заборгованості по договорам поставки, просило сплатити дану заборгованість (а.с.81, т.1).

04.03.2013 позивач повторно скерував на адресу відповідача претензію (вих. № 304/1) про наявність заборгованості по договорам поставки у розмірі 338 354,42 грн. та вимагав її сплату (а.с. 82, т. 2).

Несплата заборгованості за договорами поставки стала підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов Договорів, покупець не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи положення пунктів 3.2 Договорів розрахунки за поставлений товар здійснюються після первинної поставки через 40 календарних днів.

Проте, взяти на себе обов'язки відповідачем не виконані.

Також, суд приймає до уваги, що відповідач прийняв від позивача товар, а враховуючи те, що договір поставки за своєї суттю є платним договором, факт укладення його відповідачем, свідчить про обізнаність відповідача сплатити за отриманий товар його вартість.

Таким чином, прийнявши від позивача товар, відповідач повинен був сплатити його вартість, що останнім не зроблено, у зв'язку з чим вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача вартості такого товару є обґрунтованими, при цьому розмір заборгованості підтверджується наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці данні, згідно з частиною 2 зазначеної вище статті, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Так, за клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 суд призначив по справі судову економічну експертизу, з метою підтвердження первинними бухгалтерськими документами розмір заборгованості Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Універсалторг» за договорами №№ 192, 193 від 12.03.2010, №№ 211, 222, 223, 224, 225 від 19.03.2010, № 231 від 14.04.2010, № 241 від 26.04.2010, №№ 258, 259 від 07.06.2010, № 281 від 21.07.2010, № 287 від 09.08.2010, № 288 від 13.08.2010 в сумі 335988,49грн.

З висновку судового експерта вибачається, що Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський» має заборгованість перед позивачем за договорами поставки у сумі

335 988,51 грн.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 335 988,51 грн. відповідачем суду не надано, заперечень щодо розміру суми боргу, від відповідача також не надходило.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» заборгованості за поставлений товар в сумі 335 988,51 грн.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 15 455,47 грн. - втрат від інфляції за період з 01.01.2011 по 01.08.2013, та 26 035,11 грн. - 3% річних за період з 01.01.2011 (а.с.107-118, т.2)

Суд вважає зазначені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем 3% річних нараховувались ним на суму боргу, що виникла за кожною поставкою (а.с. 112, т.2).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 26 035,11грн. 3% річних суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 15 455,47 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожен місяць прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати нараховані ним на заборгованість за кожним місяцем поставки окремо (а.с. 112-114, т. 2).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем невірно розрахований сукупний індекс інфляції за період заборгованості, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру інфляційних втрат.

З огляду на викладене суд самостійно провів розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, відповідно до якого стягненню підлягає 15 119,48 грн. інфляційних втрат.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача (стаття 49 ГПК України).

12.06.2013 та 13.06.2013 позивач перерахував на банківський рахунок ТОВ «Інстутут обліку та аудиту» попередню оплату судово-економічної експертизи на суму 5 000,00 грн. та 1 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 98 від 12.06.2010 та № 99 від 13.06.2013 відповідно (а.с.115-116, т. 2).

Остаточний рахунок за проведену судово-економічну експертизу був сплачений позивачем 17.07.2013 на суму 4 000,00 грн. На підтвердження цього у матеріалах справи міститься платіжне доручення № 1215 від 17.07.2013 (а.с. 117, т.2).

Всього за проведену судово-економічну експертизу позивачем сплачено 10 000,00грн.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача, підтвердженні проведеною експертизою, судом задоволені, суд задовольняє вимогу позивача стосовно стягнення з відповідача витрат за проведення судової експертизи у розмірі 10 000,00 грн.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Одночасно, суд вважає за необхідне повернути позивачу 310,34 грн. судового збору з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 пункту 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону.

З огляду на те, що сума позовних вимог була зменшена, суд повертає позивачу з Державного бюджету України 310,34 грн. судового збору.

В судовому засіданні 12.08.2013 оголошені вступна та резолютивні чистині рішення. Повне рішення складено 16.08.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (вул. Жовтнева, 16, м. Алушта, 98500; ЄДРПОУ 32322874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсалторг» (вул. Ялтинське шосе, 39, м. Сімферополь, 95000; ЄДРПОУ 36915416) 335 988,51 грн. заборгованості, 26 035,11 грн. 3% річних, 15 119,48 грн. інфляційних витрат, 7 542,86 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

3. В частині позовних вимог про стягнення 335,99грн. інфляційних втрат - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Універсалторг» (вул. Ялтинське шосе, 39, м. Сімферополь, 95000; ЄДРПОУ 36915416) з Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 310,34 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас