Постанова

від 13.08.2013 по справі 904/2317/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 року Справа № 904/2317/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М.,

секретар судового засідання : Ненарочкін І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Палюх М.Ю. представник, довіреність №б/н від 11.03.13;

від відповідача: не з'явився, який про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Придніпров'я" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/2317/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП СТЕКЛОПЛАСТ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Придніпров'я", м.Дніпропетровськ

про стягнення 90374грн.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/2317/13 (суддя Золотарьова Я.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"ВКП Стеклопласт" задоволено, з ТОВ"Торгівельний дім "Придніпров'я" на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 90374 грн.;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин виникнення між сторонами правовідносин, пов"язаних з поставкою товару, укладення сторонами договору в усній формі та з встановленого факту невиконання відповідачем зобов"язань щодо повної оплати поставленого товару;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"Торгівельний дім "Придніпров'я" подало апеляційну скаргу , в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про розгляд справи господарським судом без участі представника відповідача, не повідомленого належним чином про такий розгляд, про те, що суттєві умови договору поставки, такі як асортимент, строки поставки та умови поставки товару сторонами не були узгоджені, у зв"язку з чим, висновки господарського суду відносно укладення сторонами договору поставки не відповідають положенням ст.182 Господарського кодексу України, про неприйняття господарським судом до уваги обставин щодо обсягів поставленого товару, не витребування під час розгляду справи всіх первинних документів, двостороннього акту звірки між сторонами, про те, що вимога про сплату боргу позивачем на адресу відповідача не направлялася внаслідок чого неможливо вважати, що строк виконання зобов"язання настав, а також з того, що всупереч ст.530 Цивільного кодексу України господарський суд вказує на направлення позивачем вимоги відповідачу, в якій останній просить сплатити суму боргу впродовж 3 банківських днів, в той час як зазначеною нормою встановлено виконання цього обов"язку у семиденний термін від дня пред"явлення вимоги;

- представник скаржника у судові засідання не з"явився, конверт з ухвалою апеляційного суду про відкладення розгляду апеляційної скарги на 13.08.2013р. повернуто відділенням поштового зв"язку з відміткою "не розыскан", ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги та її відкладення направлені скаржнику за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв"язку з чим, відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" скаржник вважається таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи;

- позивач проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на доведення обставин по наявності заборгованості відповідача та просить прийняти постанову про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 85374грн. внаслідок його часткової оплати станом на 29.07.2013р.;

- позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, які належать відповідачу в межах суми основного боргу;

- в обґрунтування клопотання покладені обставини щодо можливості ліквідації відповідача як юридичної особи, що вбачається з його дій по зміні керівника, щодо ініціювання подачі апеляційної скарги з метою трати коштів з його рахунків для уникнення від виконання рішення суду по цій справі, а також щодо намірів припинення діяльності для того, щоб не розраховуватися з позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом листопада 2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 336020грн.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних №№в-00001303, в-00001304 від 30.11.2012р., довіреності №76 від 30.11.2012р., видаткових накладних №в-00001217 від 07.11.2012р., №в-00001216 від 06.11.2012р., №в-00001215 від 05.07.2012р., №в-00001214 від 02.11.2012р. та №в-00001213 від 01.11.2012.

Оригінали накладних та довіреності оглянуті колегією суддів в судовому засіданні 13.08.2013р..

Оплата поставленого товару здійснена відповідачем частково.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 90374грн .

Докази погашення вказаної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідачем в процесі розгляду справи господарським судом не надані.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 вказаної статті підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч.1 ст.712 Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, задовольняючи позовні вимоги господарський суд правильно встановив, що дії сторін (передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття відповідачем товару) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з ч.2 ст.712 Кодексу до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч.1 ст.692 Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, з наведених норм випливає, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог є самостійними підставами для виникнення обов"язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Враховуючи ненадання відповідачем належних доказів в підтвердження виконання обов"язку по оплаті вартості отриманого товару, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на розгляд справи господарським судом за відсутності представника товариства колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки факт повідомлення останнього про час і місце розгляду справи підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, витребуваної судом для перевірки місцезнаходження відповідача та ухвалою господарського суду від 27.03.2013р., оформленою відповідно до вимог п.п.2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28, а саме: на звороті у лівому нижньому куті оригіналу вищезазначеної ухвали, який залишився у справі, проставлений штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення та підпис працівника, який її здійснив.

В.п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доводи скаржника про те, що сторонами не було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору поставки спростовуються представленими в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними його представником без заперечень щодо найменування, кількості та ціни товару, а також банківськими виписками щодо часткової оплати вартості поставленого товару.

Твердження про ненадання позивачем доказів отримання скаржником вимоги про сплату заборгованості визнані колегією суддів безпідставними тому, що загальні положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виникнення зобов"язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права (ст.692 Цивільного кодексу України)- покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз.2 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У даному випадку, в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних доказів в обґрунтування обставин, з якими пов"язується застосування заходів забезпечення позову позивачем не надано.

Стосовно винесення постанови про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 85374грн. слід зазначити, що відповідні вимоги в суді першої інстанції позивачем заявлені не були, докази не надані.

Проте, апеляційний суд переглядає справу станом на момент прийняття рішення.

При наявності доказів часткового погашення заборгованості відповідачем зазначене питання має бути вирішеним в процесі виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/2317/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 16.08.2013р