Постанова

від 15.08.2013 по справі 804/9263/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. Справа №804/9263/13-а 11 год. 30 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівВерба І.О. Власенка Д.О. Коренева А.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представника позивача Афанасьєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод №10» до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ :

22 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод №10» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної інспекції з енергозбереження в особі територіального управління по Дніпропетровській області про скасування постанов від 15 лютого 2011 року №15-5/3.12-17 та №15-5/3.12-18.

Провадження у справі №2а/0470/3191/11 відкрито 8 квітня 2011 року, головуючий суддя Куделько Н.Є.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року в адміністративній справі №2а/0470/3191/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод №10» до Державної інспекції з енергозбереження в особі територіального управління по Дніпропетровській області про скасування постанов відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд відповідно до положень статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа надійшла до суду 8 липня 2013 року, адміністративній справі присвоєно №804/9263/13-а та передано на розгляд судді Верба І.О.

В судовому засіданні 18 липня 2013 року ухвалою суду допущено заміну відповідача його правонаступником Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне:

- в лютому 2011 року була здійснена планова перевірка стану використання паливно-енергетичних ресурсів позивача, за наслідками перевірки було винесено припис та постанови №15-5/3.12-17 про сплату підвищеної плати за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у сумі 6398,30 грн., №115-5/3.12-18 про сплату енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у сумі 276283,13 грн.;

- оскаржувані постанови суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було враховано тих обставин, що у зв'язку з відсутністю працюючих приладів обліку, за червень 2010 року кількість спожитої реактивної енергії (55857 кВАр*г) було визначено розрахунковим методом по максимуму, після відновлення роботи приладів було здійснено перерахунок по середньому споживанню, в результаті чого споживання реактивної енергії за червень 2010 року склало 16621 кВАр*г, при цьому перевищення граничного значення коефіцієнта потужності відсутнє, отже, підстави для застосування економічних санкцій за постановою №15-5/3.12-17 у відповідача були відсутні;

- перевитрат електричної енергії за рахунок перевищення встановленої норми питомої витрати електричної енергії на хлібобулочні вироби за результатами роботи в 2010 році не допущено, що підтверджується даними вказаними в звіті №11-МТП про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії за січень-грудень 2010 року;

- в розрахунку перевитрат електричної енергії за основу для порівняння взяті цехові норми, а не загальнозаводські норми питомих витрат енергоресурсів, у зв'язку з чим підстави для застосування економічних санкцій за постановою №15-5/3.12-18 у відповідача були відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що фактично порушень не припустився, а застосована відповідачем Методика не можу бути застосована внаслідок відсутності її державної реєстрації.

В судовому засіданні 18 липня 2013 року представник відповідача проти позову заперечив, в наступні судові засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2011 року Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області направлено керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №10» повідомлення на проведення заходу № 15-5/1.25-45 щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері енергозбереження (енергоефективності) у період з 02.02.2011 року по 22.02.2011 року, отримане позивачем 18.01.2011 року, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю підприємства.

Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області проведено планову перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №10», за результатами якої складено акт №15-5/3.21-11 від 15.02.2011 року.

Згідно висновків акту перевірки, встановлені наступні порушення:

1) перевитрати електричної енергії за рахунок перевищення встановленої норми питомої витрати електричної енергії на хлібобулочні вироби за результатами роботи у 2010 році, а саме порушенні норми: абзацу 2 пункту «в» статті 17 Закону України «Про енергозбереження»; пункту 4 «Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року №786; пункти 7.6, 7.9 «Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» затверджених наказом Держкоменергозбереження (НАЕР) від 22.10.2002 року № 112, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002 року за № 878/7166;

2) недотримання технологічної дисципліни - незадовільний стан устаткування перевитрати електроенергії в електричних мережах за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення соs ф1 (tg ф1 ) до соs ф2 (tg ф2), а саме порушенні норми: пункту «е» статті 11, пункт «в» абзацу 2 статті 17 Закону України «Про енергозбереження»; розділ 2 додатку Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 року №699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві»; наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року №19, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 01.02.2002 року за №93/6381; розділ 10 пункту 10.2 абзацу 8 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерства юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442;

3) по підприємству відсутній пароконденсатний баланс, а саме порушені норми: абзацу 10 пункту 5.2.7 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року №71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 року за №197/13464, абзац 2 пункту 1.1. «Вимог до ефективного використання газу та охорони навколишнього середовища», затверджених наказом Держкомнафтогазпромом України від 14.02.1995 року №8, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.05.1995 року за №124/660.

За результатами перевірки, з метою усунення порушень виявлених під час перевірки, ТОВ «Хлібзавод №10» територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області винесено припис від 15.02.2011 року, встановлений термін усунення порушень до 19.05.2011 року. Від підпису про ознайомлення з приписом від 15.02.2011 року керівник ТОВ «Хлібзавод №10» відмовився. Припис направлено позивачу рекомендованим листом з описом від 16.02.2011 року № 15-5/1.21-340, припис отримано позивачем 15.02.2011 року, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю підприємства.

15.02.2011 року Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області прийнято постанови:

- №15-5/3.12-17, відповідно до якої, за недотримання технологічної дисципліни - незадовільний стан устаткування перевитрати електроенергії в електричних мережах за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення соs ф1 (tg ф1 ) до соs ф2 (tg ф2) до ТОВ «Хлібзавод №10» застосовані економічні санкції у розмірі 6398,30 грн.;

- №15-5/3.12-18, відповідно до якої, за перевитрати електричної енергії за рахунок перевищення встановленої норми питомої витрати електричної енергії на хлібобулочні вироби за результатами роботи у 2010 році до ТОВ «Хлібзавод №10» застосовані економічні санкції у розмірі 276283,13 грн.

Вказані постанови направлені позивачу рекомендованим листом та вручені поштою 15.02.2011 року.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить із того, що Закон України «Про енергозбереження» визначає «нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів» як прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР), їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії, та при цьому визначає поняття кожного з вказаних видів нераціонального (неефективного) використання ПЕР:

- прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів - втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів);

- марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів - систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів);

Закон визначає, що «норми питомих витрат палива та енергії» це це регламентована величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги.

Метою впровадження економічного механізму енергозбереження в господарчу практику є інтенсифікація та розширення процесів енергозбереження в умовах становлення та розвитку ринкових відносин в економіці. Завданням економічного механізму енергозбереження є стимулювання раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, створення виробництва і широкого застосування енергетично ефективних технологічних процесів, обладнання та матеріалів.

Відповідно до статті 11 Закон України «Про енергозбереження», встановлені, зокрема, наступні економічні заходи для забезпечення енергозбереження, які передбачають:

е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;

є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Отже, встановлені два види заходів, а саме, введення плати у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами та економічні санкції за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам;

При цьому, Законом окремо визначено, що за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів.

Порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Таким чином, законодавством визначені різні види правопорушень, та різні види санкцій за такі порушення.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено нераціональне (неефективне) використання електроенергії:

- недотримання технологічної дисципліни внаслідок незадовільного стану устаткування за рахунок відхилення коефіцієнту потужності, за яке застосовано підвищену плату в розмірі 6398,30 грн.;

- перевитрати електричної енергії за рахунок перевищення встановленої норми питомої витрати електричної енергії на хлібобулочні вироби за результатами роботи у 2010 році, за яке застосовано енергетичний збір в розмірі 276283,13 грн.

Передбачені частиною 1 статті 17 Закону економічні санкції застосовуються до підприємств за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання у випадку, якщо такі перевитрати викликані недодержанням технологічної дисципліни.

Судом не встановлено марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів та недодержання позивачем технологічної дисципліни, крім того, Закон не пов'язує застосування економічних санкцій до підприємств за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів за відхилення коефіцієнту потужності.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2010 року у позивача вийшли з ладу лічильники електроенергії внаслідок удару блискавки, у зв'язку із чим направлені запити до енергопостачальної організації про проведення ремонтних робіт з відновлення роботи приборів обліку, які фактично проведені 02.07.2010 року. З врахуванням відсутності обліку у вказаному періоді, кількість спожитої реактивної енергії (56857 кВАр*г) визначена розрахунковим методом по максимуму, після корегування по середньому споживанню, рахунком постачальника електроенергії за липень підсумкове споживання реактивної електроенергії за червень склало 16621 кВАр*г, отже, перевищення граничного коефіцієнта потужності 0,25 не допущено, оскільки фактично такий показних дорівнює 0,23.

С системного аналізу норм Закон України «Про енергозбереження», «Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №786, виходить, що норми витрат паливно-енергетичних ресурсів - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - одиниця продукції), орієнтований на прогресивне виробництво. Норми витрат на підприємствах встановлюються на всі види ПЕР незалежно від джерел їх постачання та характеру споживання. Вони визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів товарної продукції (послуг) підприємства. До розроблення і введення в дію науково обґрунтованих галузевих методик нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують розроблення і затвердження за погодженням з Держкоменергозбереження тимчасових норм витрат паливно-енергетичних ресурсів для основних енергоємних виробництв.

Згідно пункту 2.2.5 «Інструкції з нормування питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на виробництво хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів», погодженої Державним комітетом України з енергозбереження 26.12.2001 року, загальнозаводська норма питомих витрат визначається як сума загальновиробничих питомих норм підприємства. Фактично затверджена позивачеві загальнозаводська норма питомих витрат на 2010 рік складає 59,6 кВт*г/т, її перевищення перевіркою не встановлено.

Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді енергетичного збору, оскільки встановлена норма питомих витрат електроенергії на хлібобулочні вироби - 42,8 кВт*год/т, фактичні питомі витрати за результатами роботи у 2010 року згідно статистичної звітності за формою №11-МТП - 51,6 59,6 кВт*г/т, здійснивши розрахунок перевитрат за методикою за відповідною формулою (аркуш акту перевірки 7, а.с.10).

До висновку про допущені порушення відповідач дійшов, застосовуючи «Методику визначення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів», затверджену наказом Державного комітету України з енергозбереження від 13.12.2006 року №89, а саме, відповідні формули розрахунків.

Суд вважає за необхідне надати оцінку вказаній Методиці. Так, Указом Президента України від 0310.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 6 Указу Кабінету Міністрів України постановлено затвердити до 1 грудня 1992 року Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер. «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктом 4 Положення передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до пункту 5 Положення на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не мають нових правових норм; е) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).

Згідно із пунктом 15 Положення міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Дослідивши зміст Методики, колегією суддів встановлено, що вона визначає формули розрахунку втрат та перевитрат ПЕР.

Від законності складання таких формул залежить питання визначення факту перевитрат ПЕР, а також розмір такої перевитрати, що в свою чергу впливає на суму санкцій. Методика не носить виключно технічний характер.

Тобто в Методиці Державний комітет України з енергозбереження виклав власний висновок щодо розрахунку ПЕР, а, отже, відповідно до «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» вказана Методика підлягає правовій експертизі на відповідність її Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

На думку суду, ураховуючи коло суб'єктів, на яких поширювала свою дію Методика, вона має міжвідомчий характер, а тому підлягає державній реєстрації.

Проте, Методика не пройшла державної реєстрації, а отже застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, притягнення позивача до відповідальності із застосуванням вищевказаної Методики є протиправним. Позиція суду першої інстанції відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові від 22 січня 2013 року по адміністративній справі К/9991/90654/11.

Суд також зазначає, що з 02.12.2012 року з Закону України «Про енергозбереження» стаття 17, яка встановлювала відповідальність, до якої притягнуто позивача оскаржуваними постановами, виключена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 року №5463-VI.

Проте, стаття 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, в розглянутому спорі не застосовується, оскільки до відповідальності була притягнена юридична, а не фізична особа.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод №10» до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про скасування постанов - задовольнити повністю.

Скасувати постанови від 15 лютого 2011 року №15-5/3.12-17 та №15-5/3.12-18, винесені Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя І.О. Верба Д.О. Власенко А.О. Коренев