Постанова

від 12.08.2013 по справі 2а-5448/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 р. Справа №2а-5448/12/0170/3

( 15:55 ) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Желудкової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат"

до Керченської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Рогожина В.О., дов.,

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи - Шетягіна Т.Ю., дов.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової служби України в АРК Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000291602 від 10.05.12 р. та № 0000281602 від 10.05.12 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.12 р. замінено первинного відповідача по справі Державну податкову службу України в АРК Державної податкової служби України на належного відповідача Державну податкову інспекцію в м. Керчі в АР Крим ДПС; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державну податкову службу в АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.08.2013 р. замінено відповідача по справі його правонаступником Керченською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в АР Крим; замінено третю особу по страві, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по справі її правонаступником Головним управлінням Міндоходів в АР Крим.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р., не відповідають дійсності, є безпідставними і таким, що не грунтуються на законі, а податкові повідомлення-рішення № 0000291602 від 10.05.12 р. та № 0000281602 від 10.05.12 р., винесені на підставі вказаного акту перевірки, мають бути визнані протиправними та скасовані.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Закрите акціонерне товариство "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" (далі - ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат")(ЄДРПОУ 30697351) зареєстровано у якості юридичної особи 30.12.1999 р. Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 444369, копія якого наявна в матеріалах справи.

За даними Реєстру платників ПДВ ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" зареєстрований у якості платника ПДВ, про що видано свідоцтво платника ПДВ № 335521.

З 06.04.2012 р. по 12.03.2012 р. Державною податковою службою в АР Крим на підставі наказу від 16.03.2012 р. № 118 " Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні взаєморозрахунків та фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Інторг Преміум" (ЄДРПОУ 36044681) за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт перевірки від 20.04.2012 р. № 40/16-02/30697351.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54 101 грн., в тому числі:

1 квартал 2009 року - на суму 22 851 грн.,

1 півріччя 2009 року - на суму 54 101 грн.,

три квартали 2009 року - на суму 54 101 грн.,

2009 рік - на суму 54 101 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 (зі змінами та доповненнями), в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 43 280 грн., у тому числі:

січень 2009 року - 18 280 грн.,

квітень 2009 року - 13 000 грн.,

травень 2009 року - 12 000 грн.

ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, на підставі акту перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р., за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 (зі змінами та доповненнями) збільшено ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31 250 грн., у тому числі за основним платежем 25 000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6 250 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000291602 від 10.05.2012 р.

ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, на підставі акту перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р., за порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями збільшено ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67 626 грн., в тому числі за основним платежем 54 101 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 13 525,25 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000281602 від 10.05.2012 р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту є їх формування за рахунок угод, укладених позивачем у перевіряємий період з контрагентом ПП ""Інторг Преміум" (ЄДРПОУ 36044681), які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності .

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2009 рік, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2009 р., платниками податку з прибутку підприємств є, зокрема, з числа резидентів - суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження постачання товару (робіт, послуг) від контрагента позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару (робіт, послуг) за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар (роботи, послуги) за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару (робіт, послуг) за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

02.01.2009 року між позивачем та ПП "Інторг Преміум" укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" зобов`язується надати для перевезення вантажі, а ПП "Інторг-Преміум" прийняти їх згідно товарно-транспортним накладним.

Згідно п. 1.2 договору від 02.01.2009 р. ПП "Інторг-Преміум" виконує для ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" перевезення вантажів об`ємом, передбаченим у товарно-транспортній накладній, та здійснює доставку вантажів до пункту призначення, згідно даним про місцезнаходження одержувача вантажу, наданим ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат".

Згідно наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" було отримано від ПП "Інторг-Преміум" транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 259 683 грн. у тому числі ПДВ 43 280,50 грн., сума без ПДВ 216 402,50 грн.

Відповідно висновку судової економічної експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07, призначеної по справі, факт придбання послуг позивачем у ПП "Інторг-Преміум" підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними на загальну суму 259 683 грн., у тому числі ПДВ 43 280, 50 грн.

Позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення з м. Одеса до м. Керч товарів та матеріалів, зокрема цвяхів будівельних, піску, цементу ШПЦ-400, цегли ШЦУ, та на підставі яких були складені акти здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Відповідно до довідки АБ № 436072 з ЄДРПОУ від 09.04.2012 р. видами діяльності ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" за КВЕД є:

23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.;

08.12 Добування піску, гравію глини і каоліну;

08.99 Добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів, н.в.і.у.;

23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

Висновком судової економічної експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07 підтверджується, що товар, який був перевезений ПП "Інторг-Преміум" за 2009 рік, відповідає видам діяльності та пов`язаний з підготовкою, організацією та веденням виробництва, використаннія у господарській діяльності.

Використання в господарській діяльності ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" послуг, отриманих від ПП "Інторг-Преміум" (використання перевезеного товару та матеріалів) підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, звітами про рух напівфабрикатів з переділу формовки цеху СМ виробництва цегли, актами списання та висновком судової економічної експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07.

ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" мало виробничі та матеріальні ресурси, що були достатні для використання придбаних послуг від контрагента ПП "Інторг-Преміум" послуг в господарській діяльності, що підтверджується висновком судової економічної експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07.

Отже, виходячи зі змісту поняття "господарська діяльність" наведеного у п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, із змінами і доповненням, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI , із змінами і доповненням, враховуючи результати проведеного аналізу відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку (що фіксують та підтверджують здійснення фактів підприємницької діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів), зокрема актів виконаних робіт, видаткових накладних, журналів-ордерів по рахункам 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" наданих позивачем, беручи до уваги види та мету діяльності підприємства, отримані ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" від ПП "Інторг-Преміум" послуги на загальну суму без ПДВ 216 402,50 грн., ПДВ 43 280,50 грн. використовувались позивачем у господарській діяльності, що підтверджується висновком судової економічної експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07.

Отже, віднесення витрат по господарським операціям позивача з ПП "Інторг-Преміум" на загальну суму 216 402,50 грн. у склад валових витрат є документально та нормативно обгрунтованим.

Податкові накладні, отримані позивачем від ПП "Інторг-Преміум" на загальну суму 259 683,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 43 280,50 грн. були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за період 2009 рік, що підтверджується висновком судової експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

В акті перевірки позивача № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р. відповідач посилався на вирок Приморського районного суду м. Одеса від 20.07.2011 р. у відношенні ОСОБА_5, згідно з яким судом встановлено, що у серпні 2008 р. ОСОБА_5 був призначений на посаду директора ПП "Інторг-Преміум", але не мав наміру здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність підприємства, бухгалтерський та податковий облік не вів, первинні документи не підписував та нікого на це не уповноважував.

Відповідачем у акті перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р. зазначено, що у зв`язку з тим, що первинні документи, зокрема ті, що були складені під час здійснення господарських операцій з позивачем, були оформлені з порушенням вимог чинного законодавтсва, господарські операції ПП "Інторг-Преміум" з ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" є такими, що не не відповідають вимогам чинного законодавства України і є нікчемними.

Нікчемність спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Інторг-Преміум" відповідач обумовлює реєстрацією цього товариста на підставну особу ОСОБА_5 Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Інторг-Преміум" не досліджувалися Приморським районним судом м. Одеса у вироку від 20.07.2011 р. стосовно ОСОБА_5 А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством, установлені у названому вироку, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не можуть бути визнані як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання відповідача в акті перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р. на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірного контрагента невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 р. № К/9991/38114/12.

З наведеного слідує, що позивачем виконані умови, необхідні для того, щоб включити суми оплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту з ПДВ:

- податкові накладні оформлені належним чином згідно діючому законодавству України,

- наданими позивачем документами підтверджується використання послуг отриманих від ПП "Інторг-Преміум" на загальну суму 259 683 грн., враховуючи ПДВ у розмірі 43 280,50 грн. в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з висновком судової експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07 висновки за актом перевірки позивача ДПС в АР Крим № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р. щодо:

- завищення валових витрат по взаєморозрахункам з ПП "Інторг-Преміум" у сумі 216 402,50 грн. та заниження податку на прибуток у суммі 54 101 грн.;

- завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 43 280 грн. первинними документами бухгалтерського і податкового обліку ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" не підтверджуються.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими чинне законодавство України та відповідні нормативні акти, які діяли на час здійснення господарських операцій, пов'язують можливість формування відповідних сум податкового кредиту.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Висновком судової економічної експертизи від 20 червня 2013 року № 173-13/07 та матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення позивачем оподатковуваних операцій; придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документальне підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідачем не було надано доказів того, що контрагент позивача ПП "Інторг-Преміум" на час взаємовідносин з позивачем не був платником ПДВ.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник послуг, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаний в акті перевірки період, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальників товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 20.04.2012 р. № 40/16-02/306997351, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП "Інторг-Преміум" під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Так, відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, висновку судової експертизи від 20 червня 2013 № 173-13/07:

- висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р. не підтверджуються,

- підтверджується факти придбання (отримання), використання у власній господарській діяльності, сплати вартості послуг за господарськими операціями позивача, вказаними в акті перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р.

Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини позивача з контрагентом у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сартмат" висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ "Керченський завод будівельної кераміки "Сартмат" є обґрунтованими, а винесені на підставі акту перевірки № 40/16-02/30697351 від 20.04.2012 р. податкові повідомлення-рішення № 0000291602 від 10.05.12 р. та № 0000281602 від 10.05.12 р. є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку зі складністю справи судом 12.08.2013р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 16.08.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби № 0000291602 від 10.05.12 р., № 0000281602 від 10.05.12 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" (ЄДРПОУ 30697351 адреса місцезнаходження 98305, АР Крим, м. Керч, вул. Котовського, буд. 3) 9 018, 76 грн. ( девять тисяч вісімнадцять гривень, сімдесят шість копійок)судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.