Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2а-5448/12/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5448/12/0170/3

23.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат"- Рогожина Вікторія Олександрівна, довіреність № б/н від 20.09.13

представник відповідача, Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник третьої особи, Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- Терещенко Інна Сергіївна, довіреність № 191/9/10.1-14 від 12.06.13

розглянувши апеляційні скарги Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 12.08.2013 у справі № 2а-5448/12/0170/3

за позовом Закритого акціонерного товариства "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" (вул. Котовського, 3, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98305)

до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. С. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

третя особа: Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. О.Невського, 29, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.05.2012: № 0000291602 та №0000281602, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Керченська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Керченської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2013:№0000291602 та № 0000281602.

Позов мотивовано тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 10.05.2013:№0000291602 та № 0000281602 є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення щодо він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодекс України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 10.05.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0000291602 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31250,00 грн., у тому числі: основний платіж-25000,00грн., штрафні санкції-6250,00грн. та №0000281602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67626 грн., в тому числі: основний платіж- 54101,00грн., штрафні санкції-13525,25 грн.

Передумовою збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств став акт від 20.04.2012 № 40/16-02/30697351 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні взаєморозрахунків та фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Інторг Преміум" за період з 01.01.2009по 31.12.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54101,00грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 43280,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційних скарг щодо відсутності здійснення господарської діяльності з боку постачальника ПП «Інторг Преміум», що не дає можливості виконання договірних відносин ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» в односторонньому порядку через наступне.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту є їх формування за рахунок угод, укладених позивачем у перевіряємий період з контрагентом ПП ""Інторг Преміум", які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що узгоджується з вимогами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти-дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 02.01.2009 між позивачем та ПП "Інторг Преміум" укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого позивач зобов`язується надати для перевезення вантажі, а ПП "Інторг-Преміум" прийняти їх згідно товарно-транспортним накладним.

Заявниками апеляційних скарг не враховано, що згідно наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) позивачем було отримано від ПП "Інторг-Преміум" транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 259683 грн., у тому числі: податок на додану вартість-43280,50 грн.

Слід зазначити, що згідно висновку судово-економічної експертизи від 20.06.2013 № 173-13/07, факт придбання послуг позивачем у ПП "Інторг-Преміум" підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними на загальну суму 259683 грн., у тому числі, податок на додану вартість- 43280,50 грн.

Поза увагою заявників апеляційних скарг залишився факт надання позивачем товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення з міста Одеса до міста Керч товарів та матеріалів, зокрема, цвяхів будівельних, піску, цементу ШПЦ-400, цегли ШЦУ, та на підставі яких були складені акти здачі-приймання робіт (наданих послуг). Висновком судово- економічної експертизи від 20.06.2013 №173-13/07 підтверджується, що товар, який був перевезений ПП "Інторг-Преміум" за 2009 рік, відповідає видам діяльності та пов`язаний з підготовкою, організацією та веденням виробництва, використаннія у господарській діяльності.

Заявниками апеляційних скарг не враховано, що використання в господарській діяльності позивача послуг, отриманих від ПП "Інторг-Преміум" (використання перевезеного товару та матеріалів) підтверджується: актами приймання виконаних підрядних робіт, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, звітами про рух напівфабрикатів з переділу формовки цеху СМ виробництва цегли, актами списання та висновком судової економічної експертизи від 20.06.2013 № 173-13/07.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що послуги на загальну суму без податку на додану вартість -216 402,50 грн., податок на додану вартість-43280,50грн. використовувались позивачем у господарській діяльності, що підтверджується висновком судово- економічної експертизи від 20.06.2013 № 173-13/07. Віднесення витрат по господарським операціям позивача з ПП "Інторг-Преміум" на загальну суму 216402,50грн. у склад валових витрат є документально та нормативно обґрунтованим.

Заявниками апеляційних скарг не враховано, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП "Інторг-Преміум" на загальну суму 259 683,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 43280,50 грн., були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за період 2009 рік, що підтверджується висновком судово-експертизи від 20.06.2013 № 173-13/07.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційних скаргах на вирок Приморського районного суду міста Одеса від 20.07.2011 у відношенні ОСОБА_4, згідно з яким судом встановлено, що у серпні 2008 року ОСОБА_4 був призначений на посаду директора ПП "Інторг-Преміум", але не мав наміру здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність підприємства, бухгалтерський та податковий облік не вів, первинні документи не підписував та нікого на це не уповноважував, оскільки обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Інторг-Преміум" не досліджувалися Приморським районним судом міста Одеса у вироку від 20.07.2011 стосовно ОСОБА_4. Отже, саме по собі здійснення ним реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством, установлені у названому вироку, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не можуть бути визнані як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Помилковими вважаються судовою колегією посилання в апеляційних скаргах на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірного контрагента невстановленими особами, оскільки платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 № К/9991/38114/12.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем виконані умови, необхідні для того, щоб включити суми оплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, податкові накладні оформлені належним чином згідно діючому законодавству України, наданими позивачем документами підтверджується використання послуг отриманих від ПП "Інторг-Преміум" на загальну суму 259683,00грн., враховуючи податок на додану вартість- 43280,50 грн. в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 20.06.2013 №173-13/07 висновки за актом перевірки позивача щодо: завищення валових витрат по взаєморозрахункам з ПП "Інторг-Преміум" у сумі 216402,50 грн. та заниження податку на прибуток у суммі 54101,00грн.,завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 43280,00грн. первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача не підтверджуються.

Дослідивши висновок експерту №173-13/07 від 20.06.2013, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Судова колегія зазначає, що висновком судово-економічної експертизи від 20.06.2013 №173-13/07 та матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення позивачем оподатковуваних операцій; придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; документальне підтвердження реального здійснення господарських операцій. Отже, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 25000,00грн. та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 54101,00грн.за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств при проведенні взаєморозрахунків та фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Інторг Преміум» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, то і застосування у спірних податкових повідомлення-рішеннях фінансових санкцій в сумі 6250,00грн. та в сумі 13525,25грн. слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про нікчемність правочину через наступне.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів відповідачем в акті перевірки не наведено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині першої статті 204 Господарського кодексу України.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статтею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша статті 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом не подано.

У висновках акту відповідач посилається на приписи норм частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, частини першої, другої статті 228 Цивільного Кодексу України та декларують, що у цьому випадку правочини мають ознаки нікчемності у силу припису закону через наступне.

Поза увагою заявників апеляційних скарг залишився той факт, що недійсність правочину за підставою, передбаченою статтею 228 Цивільного кодексу України (недодержанням інтересам держави та моральним засадам суспільства), визнається у судовому порядку та лише за наявності доведеної вини (у формі умислу) сторін правочину.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачами не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту та валових витрат, не надані докази, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Керченської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від10.05.2012: №0000291602 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31250,00 грн. та №0000281602 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67626,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.05.2012: №0000291602 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31250,00 грн. та №0000281602 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67626,00грн. діяв неправомірно.

Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні заявниками апеляційних скарг наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання заявників апеляційних скарг на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційних скаргах.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі № 2а-5448/12/0170/3залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко