Постанова

від 29.07.2013 по справі 826/8189/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2013 року № 826/8189/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. № 0001582203.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. № 0001582203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8189/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.02.2013 р. № 0001582203.

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 303 536 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 303 536 грн., в т.ч. по періодах: червень 2011 р. в сумі 303 536 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх письмових заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Гранд Інжиніринг», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Гранд Інжиніринг» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Як наголошено відповідачем в письмовому запереченні на позовну заяву, позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит у червні 2011 р. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Гранд Інжиніринг» на підставі первинних документів (податкових накладних), складених із порушенням норм чинного законодавства, що підтверджується наявними у справі допустимими доказами.

В судове засідання 04.07.2013 р. відповідач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 04.07.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/8189/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 04.07.2013 р., що був отриманий відповідачем 04.07.2013 р., та докази зазначеного містяться в матеріалах справи.

Станом на 29.07.2013 р. відповідачем було також подано до канцелярії суду клопотання про долучення додаткових документів по справі разом із додатками, а позивачем було подано доповнення № 3 до позовної заяви.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС в період з 24 січня 2013 р. по 28 січня 2013 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Гранд Інжиніринг» за період з 01 червня 2011 р. по 30 червня 2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 28 січня 2012 р. № 69/22-30-36676944, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 303 536 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 303 536 грн., в т.ч. по періодах: червень 2011 р. в сумі 303 536 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Гранд Інжиніринг», щодо виконання останнім на користь позивача генпідрядних будівельних робіт.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивач надав відповідачу заперечення на Акт перевірки (вих. № 37-02 13 від 01 лютого 2013 р.).

08 лютого 2013 р. позивач отримав від відповідача лист «Про розгляд заперечення» вих. № 5661/10/22.3-10 від 08 лютого 2013 р., яким повідомлено, що висновки, викладені в Акті, залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0001582203 від 13 лютого 2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у червні 2011 р. в розмірі 303 536 грн.

21 лютого 2013 р. позивач подав до Державної податкової служби у м. Києві скаргу вих. № 63-02/13 в порядку адміністративного оскарження, про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001582203 від 13 лютого 2013 р.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 3520/10/12-1-03 від 17 квітня 2013 р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача до ДПС у м. Києві - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПС у м. Києві, позивач 26 квітня 2013 р. подав до Міністерства доходів і зборів України скаргу вих. № 141-04/13 в порядку адміністративного оскарження, про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001582203 від 13 лютого 2013 р. та рішення ДПС у м. Києві № 3520/10/12-1-03 від 17 квітня 2013 р.

21 травня 2013 року позивачем було отримано рішення Міністерства від 15 травня 2013 р. № 573/6/88-88-10-01-15 про результати розгляду скарги, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги були залишені без змін, а повторна скарга позивача до Міндоходів - без задоволення.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 0001582203 від 13 лютого 2013 р. - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із контрагентом ТОВ «Гранд Інжиніринг», щодо виконання останнім на користь позивача генпідрядних будівельних робіт.

З приводу зазначеного позивачем до перевірки та до матеріалів справи були надані наступні документи:

- договір генпідряду № 1/2-2011 від 01 лютого 2011 р., укладений між позивачем та контрагентом ТОВ «Гранд Інжиніринг», додаток № 1 до вказаного договору;

- довідку від 30 червня 2011 р. про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за договором генпідряду № 1/2-2011 від 01 лютого 2011 р.;

- акти № 1, 2, 3, 4 від 30 червня 2011 р. приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2в) за договором генпідряду № 1/2-2011 від 01 лютого 2011 р.

Також позивачем до перевірки та до матеріалів справи було надано податкову накладну № 7 від 30.06.2011 р., виписану ТОВ «Гранд Інжиніринг» на суму ПДВ 303 536,05 грн., на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ у червні 2011 р.

Проте, наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність такого контрагента позивача ТОВ «Гранд Інжиніринг», а саме те, що податкова накладна № 7 від 30.06.2011 р. по договору підряду від 01.02.2011 р. № 1/2- 2011 зі сторони продавця (тобто ТОВ «Гранд Інжиніринг») була підписана гр. ОСОБА_1, тоді як уся інша податкова звітність від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг» підписувалась гр. ОСОБА_2, який згідно установчих документів та поданої податкової звітності у зазначеному періоді займав одночасно посади директора та головного бухгалтера ТОВ «Гранд Інжиніринг».

Однак, на першому судовому засіданні 11.06.2013 р., представником відповідача було надано суду для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені реєстраційні дані з АІС «ОР» щодо ТОВ «Гранд Інжиніринг», де на посаді директора значиться гр. ОСОБА_3

Позивачем в свою чергу було надано письмове пояснення, що станом на 01.02.2011 р. (дата підписання договору підряду від 01.02.2011 р. № 1/2- 2011) директором ТОВ «Гранд Інжиніринг» був саме гр. ОСОБА_2, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 01.02.2011 р.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, в контрагента позивача ТОВ «Гранд Інжиніринг» за період з 2010 р. по кінець 2011 р. неодноразово мінявся директор, а доказів того, що станом на червень 2011 р. (в якому підписувалися всі первинні документи на виконання господарської операції із позивачем) директором ТОВ «Гранд Інжиніринг» був саме гр. ОСОБА_2 - позивачем надано не було, оскільки наданий позивачем витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Гранд Інжиніринг» стосується тільки 01.02.2011 р.

Також, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що гр. ОСОБА_1 була уповноважена виписувати та підписувати від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг» податкові накладні згідно наказу ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к, що підписаний директором ТОВ «Гранд Інжиніринг» - ОСОБА_4, оскільки, з приводу зазначеного позивачем не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_4 як директора ТОВ «Гранд Інжиніринг» станом на 04.10.2010 р. (протоколу уповноваженого органу про обрання директора, наказу про призначення директора та витягу з ЄДРПОУ станом на 04.10.2010 р.) а також допустимих доказів щодо призначення ОСОБА_1 бухгалтером ТОВ «Гранд Інжиніринг» (наказу про призначення), проте як згідно наявних матеріалів справи головним бухгалтером (а також директором) ТОВ «Гранд Інжиніринг» у періоді укладення договірних відносин із позивачем був гр. ОСОБА_2, що відповідно і був наділений повноваженнями підпису на первинних господарських документах від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг».

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, під час проведення перевірки позивачем не надавалося перевіряючим такого документу, як наказу ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к, яким уповноважено гр. ОСОБА_1 підписувати податкові накладні від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг», а такий документ був наданий позивачем до канцелярії суду тільки 09.07.2013 р., після переходу судом до слухання справи в порядку письмового провадження, без надання жодних доказів щодо належного отримання такого документа від ТОВ «Гранд Інжиніринг».

Відповідно до вимог ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З даного приводу, суд зазначає, що позивачем при поданні до канцелярії суду такого доказу як: наказ ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к, яким уповноважено гр. ОСОБА_1 підписувати податкові накладні від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг», що був поданий разом із доповненнями № 3 до позовної заяви від 09.07.2013 р., а саме після переходу судом до розгляду справи в порядку письмового провадження (04.07.2013 р.) та подання відповідачем клопотання про залучення додаткових доказів від 03.07.2013 р., в якому відповідач саме і зазначив про підпис податкової накладної № 7 від 30.06.2011 р. по договору підряду від 01.02.2011 р. № 1/2- 2011 зі сторони продавця ТОВ «Гранд Інжиніринг» неупоноваженою особою гр. ОСОБА_1 - не було надано суду жодних доказів належності отримання такого доказу (наказ ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к) від ТОВ «Гранд Інжиніринг», зокрема: офіційного оформленого листа до ТОВ «Гранд Інжиніринг» про надання доказу на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання податкових накладних від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг» а також офіційно оформленої відповіді ТОВ «Гранд Інжиніринг» на запит (лист) позивача.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивачем протягом 4-х (чотирьох) робочих днів з дня коли позивач довідався про посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання податкових накладних від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг», було надано до канцелярії суду наказ ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к, яким уповноважено гр. ОСОБА_1 підписувати податкові накладні від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг», що відповідно виключає часову можливість належного отримання позивачем такого доказу від його контрагента ТОВ «Гранд Інжиніринг», а до цього часу такий документ у позивача був відсутній, оскільки ні до перевірки, ні до матеріалів справи - не надавався.

Крім того, копії всіх документів, що надаються сторонами до матеріалів справи, мають підтверджуватися наявністю оригіналу таких документів, та такі копії документів повинні звірятися судом із їх оригіналом.

Проте в даному випадку, позивачем не було надано суду оригіналу такого документу (наказу ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к) з метою звірки його копії, що долучена позивачем до справи в якості доказу, з оригіналом.

А також, зазначена копія наказу ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к, взагалі не завірена жодним чином від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг» (написом: з оригіналом згідно, підписом уповноваженої особи та мокрою печаткою товариства), а відповідно, суд не може встановити з я кого саме документа була зроблена така копія, та чи відповідає вона оригіналу того документа, на який позивач посилається в якості доказу по справі.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, а також вимоги ст. ст. 70 КАС України щодо належності доказів, суд не може прийняти в якості належного доказу по даній адміністративній справі - наданого позивачем до канцелярії суду 09.07.2013 р. наказу ТОВ «Гранд Інжиніринг» від 04.10.2010 р. № 03-1-к, яким уповноважено гр. ОСОБА_1 підписувати податкові накладні від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг», зважаючи на відсутність будь-яких доказів його належного отримання від ТОВ «Гранд Інжиніринг», а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала такий наказ від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг», відсутності оригіналу такого документа з метою звірки копії документа із оригіналом, та не завірення копії такого документа належним чином, а саме: відсутній напис «з оригіналом згідно», відсутній підпис уповноваженої особи та відсутня мокра печатка підприємства.

Згідно вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулась раніше, або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Згідно вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.1999 р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже було зазначено вище, підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано позивачем, в наданій до перевірки та до суду податковій накладній № 7 від 30.06.2011 р., міститься підпис гр. ОСОБА_1, що, як зазначає позивач, є бухгалтером ТОВ «Гранд Інжиніринг», проте як, наявними матеріалами справи підтверджується те, що у періоді виписки такої податкової накладної головним бухгалтером ТОВ «Гранд Інжиніринг» (що саме і був уповноважений підписувати такі первинні документи - податкові накладні), був гр. ОСОБА_2, а допустимих доказів на підтвердження повноважень гр. ОСОБА_1 на підписання податкових накладних від імені ТОВ «Гранд Інжиніринг» саме станом на 30.06.2011 р., позивачем надано не було.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, на підставі неналежним чином оформлених первинних документів, не може формуватися податковий кредит з ПДВ.

Зважаючи на викладене, наявні у матеріалах справи докази, та норми наведеного законодавства, суд погоджується із висновком контролюючого органу в Акті перевірки позивача про те, що правомірність формування позивачем податкового кредиту у червні 2011 р. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Гранд Інжиніринг» - не підтверджена належними первинними документами, що в даному випаду оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Гранд Інжиніринг»» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит у червні 2011 р. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Гранд Інжиніринг» на підставі первинних документів (податкових накладних), складених із порушенням норм чинного законодавства.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. № 0001582203.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.07.2013 р.