Рішення

від 12.08.2013 по справі 911/2768/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 911/2768/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське»

про стягнення 76453,78 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 -не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (відповідач-2) про стягнення 76453,78 грн. заборгованості, з яких 23088,74 грн. пені, 39483,18 грн. 30% річних, 13881,86 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою №ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.02.2011 року та угодою №39/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» щодо сплати інфляційних, 30% річних та пені, що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 13/05 від 12.05.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та ТОВ «Октябрьське».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №13/05 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 12.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №11-03-2013-10, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо пені у розмірі 23 088, 74 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 р. було прийнято до свого провадження справу №911/2768/13 та призначено до розгляду на 12.08.2013р.

01.08.2013р. від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача-1.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх необхідних доказів для повного та всебічного розгляду спору, розгляд справи здійснюється без участі представника відповідача-1.

09.08.2013р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачі також в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надали.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України , рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , 12.08.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

12 травня 2009 року між ТОВ „Тридента Агро" та ТОВ «Октябрьське» був укладений Договір №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «Октябрьське» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року, 29 січня 2010 року ТОВ „ Тридента Агро " звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою (вих. №317) про стягнення із ТОВ «Тридента Агро» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.11.2009 року по 29.01.2010 року згідно договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року по справі №2-7/877-2010, позов ТОВ «Тридента Агро» до ТОВ «Октябрьське» задоволено.

12 квітня 2010 року, на виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року по справі №2-7/877-2010, що вступило в закону силу, було видано відповідний наказ.

Відповідно до листа Головного управління юстиції в АРК з приводу надання інформації про стан виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року по справі №2-7/877-2010 зазначено, що наказ Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року по справі №2-7/877-2010 не виконаний, тобто основна заборгованість згідно договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року, не погашена.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 11.1. даного Договору, договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору.

Враховуючи те, що відповідач в повному обсязі та своєчасно за договором купівлі-продажу не розрахувався, у ТОВ „Тридента Агро" виникло право вимоги щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 30% річних згідно договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.05.2009р. № 13/05 за період існування заборгованості з 30.01.2010р. (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по 25.02.2011р. (дата існування заборгованості на час звернення до господарського суду Київської області), тобто за період який не було охоплено судовим рішенням по дату повного виконання зобов'язання.

В якості доказу існування заборгованості, позивачем надано суду довідку Українського професійного банку № 32105-03/269 від 19.07.2013р. про те, що за період з 02.07.2012р. по 25.07.2013р. кошти з поточних рахунків відповідачів на поточний рахунок позивача не надходили.

Так, згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору.

Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те. що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років.

Згідно розрахунку позивача, що знаходиться в матеріалах справи, сума пені з період з 30.01.2013р. по 25.02.2011р. складає 23088,74 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.6. Договору, сторони згідно п.2, ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь остатнього 30% річних.

За розрахунком позивача, до стягнення підлягає 39 483,18 грн. 30% річних (30.01.2010р. по 25.02.2011р.) та 13881,86 грн. інфляційних втрат (січень 2010р. - березень 2010р., серпень 2010р.-січень 2011р.).

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).

25 лютого 2011 року між ТОВ „Тридента Агро" та ФОП Грищенко О.М. було укладено Угоду №ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України). Пунктом 1.1. даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „Тридента Агро") відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Октябрьське" зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі Договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №13/05 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ „Тридента Агро" було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ТОВ "Октябрьське" обумовленого зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ „Тридента Агро" повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ "Октябрьське" про зазначені вище обставини.

За цією Угодою №ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 лютого 2011 року, ФОП Грищенко О.М. одержує право замість TOB „Тридента Агро" вимагати від TOB "Октябрьське" сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди.

Пунктом 2.2. вказаної Угоди, сторонами визначено, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору №13/05 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 30%річних, інфляційних витрат), котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року.

Сума, зазначена сторонами у пункті 2.1. Угоди №ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 лютого 2011 року, є загальним розміром пені, 30%річних, інфляційних витрат, нарахування котрих провадяться саме за період із 30 січня 2010 року (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по 25 лютого 2011 року (дата укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Згодом, 02 липня 2012 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду №39/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Октябрьське" зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року та згідно Угоди №ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 лютого 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ "Октябрьське" про зазначені вище обставини.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Зважаючи на викладені вище обставини, судом було здійснено перерахунок пені з урахуванням договору купівлі-продажу щодо термінів нарахування, а також 3% річних та встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним та відповідає нормам законодавства, у зв'язку з чим заявлені до стягнення позивачем 23088,74 грн. пені та 39 483, 18 грн. 30% річних за період з 30.01.2010р. по 25.02.2011р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат, то слід зазначити, що норми ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у період квітень-липень 2010р. інфляційні нарахування мали від'ємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити з лютого 2010р. (лист Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") по січень 2011р. без виключення періодів, які мали від'ємне значення.

З огляду на вищевикладене, суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2010р. по січень 2011р., встановив, що до стягнення підлягає 10073,56 грн. інфляційних втрат.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №39/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, 11 березня 2013 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки №11-03-2013-10, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Октябрьське" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №39/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі Договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, зокрема, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частковою сплатою суми пені у розмірі 23 088 (двадцять три тисячі вісімдесят вісім) гривень 74 копійки.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. №15-10/03 від 15 березня 2013 року, котра була одержана відповідачем-1 29 березня 2013 року, проте зобов'язання на даний час не виконані.

При цьому, відповідачем-1 направлено на адресу суду відзив, в якому останній проти існування суми заборгованості не заперечує, однак зазначає, що на даний час не має можливості погасити вказану заборгованість.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 в сумі 23 088,74 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №39/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі Договору №13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги задовольняються судом частково та з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 23088,74 грн. пені, 39483,18 грн. 30% річних та 10073,56грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (97020, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, с. Восход, вул. Северна,1, код ЄДРПОУ 31783582) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Марлахівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 23 088 (двадцять три тисячі вісімдесят вісім) грн. 74 коп. пені, 1 634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн. 79 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (97020, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, с. Восход, вул. Северна,1, код ЄДРПОУ 31783582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 39 483 (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 18 коп. 30% річних та 10073 (десять тисяч сімдесят три) грн. 56 коп. інфляційних втрат.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання та складання повного тексту рішення: 14.08.2013р.

Суддя О.В. Щоткін