Ухвала

від 14.08.2013 по справі 801/3328/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3328/13-а

14.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 25.04.13 у справі № 801/3328/13-а

за позовом Приватного підприємства "Аріана" (вул. Аральська, 71/88, кв. 196,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95044)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Аріана" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.03.13р. №0003411501 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 39280,00 грн., та штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 6275,00 грн.; № 0005491502 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 в сумі 3007,00 грн.; № 0005481502 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29404,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7351,0 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Аріана" (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Данилова, буд. 43 , і.н. 31213961) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС 823,10грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Аріана" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Пан буд", ПП "Севелітстрой", БВП "Строітель Плюс", ТОВ "Брендстрой" за період з 01.07.10р. по 31.08.11р.

За результатами перевірки складений акт від 01.03.2013р. №1371/15.2/31213961 (т.1.а.с.27-37), яким встановлені порушення позивачем:

- п.п 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 29280,00 грн., в т.ч. по періодах:3-й квартал 2010-17713,00 грн., 4-й квартал 2010 -4229,00 грн., 1-й квартал 2011 - 3158,00 грн., 2-й квартал 2011-12167,00 грн.,3-й квартал 2011-2013,00 грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ усього в сумі 32411,00 грн., у т.ч.: - серпень 2010 -4793,00 грн., вересень 2010 - 9377,00 грн., грудень 2010 - 3384,00 грн., січень 2011 - 2526,00 грн., травень 2011 - 10580,00 грн., липень 2011 - 1751,00 грн., що призвело до заниження ПДВ сплати до бюджету у сумі 29404,00 грн., та завищенню від'ємного значення декларації рядок 18.2 (з березня 2011-19 рядок) у сумі 3007,00 грн., що підлягає зменшенню.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 162055,00 грн. за 3-й квартал 2010-2-3 квартал 2011 року, та податкового кредиту з ПДВ в сумі 32411,0 грн., за серпень, вересень, грудень 2010, січень, травень, липень 2011.

Також, відповідачем посилається на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ПП "Пан Буд", ПП "Севелітстрой"", ПП "Строітель -Плюс", ТОВ "Бренд Строй". Зазначено, що діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

Такі висновки відповідач зробив на підставі:

- акту від 06.04.12р. №21/22/37081614 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Пан Буд", код за ЄДРПОУ 37081614, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.";

- акту від 06.04.12р. №28/22/35096833 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Севелітстрой", код за ЄДРПОУ 35096833, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.";

- акту від 11.04.12р. №37/22/31263808 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП "Строітель-Плюс", код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.";

- акту від 06.04.12р. №21/22/37081614 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Бренд Строй", код за ЄДРПОУ 37081614, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р."

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.03.13р. №0003411501 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 39280,00 грн., та штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 6275,00 грн.; № 0005491502 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 в сумі 3007,00 грн.; № 0005481502 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29404,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7351,0 грн. (т.1.а.с.44-48).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2010-2011 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3 т. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як встановлено п. 138.2 ст. 138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення. (Підпункт139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Кодексу)

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Рішення Господарського суду АР Крим від 22.08.2011 по справі № 502-28/2869-2011 (т.1.а.с.49)за позивачем визнано право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - нежитлові приміщення головного виробничого корпусу, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, б.43. Вказане право було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.11.2011 (т.1.а.с.50), 27.12.2011 Інспекцією ДАБК в АР Крим видано дозвіл на початок робіт по вказаним приміщенням (т.1.а.с.57).

Судом встановлено, 02.09.2010 за № 02/09-10/492 між позивачем та ПП "Севелітстрой" був укладений договір з виконання електромонтажних робіт з прокладці силових та освітлювальних мереж у виробничому цеху по вул. Данилова, 43(т.1.а.с.90).

На підтвердження виконання робіт та понесення витрат позивачем до суду надані наступні документи:

- розрахунок договірної ціни,

- довідка про вартість виконаних робіт,

- акт приймання виконаних робіт за вересень 2010,

- податкова накладна від 30.09.2010 № 1507(т.1.а.с.93-100).

Загальна вартість господарської операції склала 22920,00 грн., а також ПДВ - 4584,00 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 13752,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4584,00 грн.(т.1.а.с.101).

Відповідно до Договору від 07.12.2010 № 07/12-10/793 (т.1.а.с. 80), позивач доручив ПП "Севелітстрой" виконання електромонтажних робіт по прокладке силових та освітлювальних приладів в виробничому цеху по вул. Данилова, 43.

На підтвердження виконання робіт та понесення витрат позивачем до суду надано розрахунок договірної ціни, довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2010, акт приймання виконаних робіт за грудень 2010, податкову накладну від 28.12.2010 № 2063(т.1.а.с.83-88).

Загальна вартість господарської операції склала 16917,99 грн., а також ПДВ - 3383,60 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 20301,59 грн., в т.ч. ПДВ - 3383,60 грн.(т.1.а.с. 89).

Між позивачем та ПП "Севелітстрой" було укладено договір від 14.01.2011 № 14/01-11/30 щодо виконання останнім електромонтажних робі з прокладки силових та освітлювальних мереж в виробничому цеху по вул. Данилова, 43 (т.а.с.69), відповідно до умов якого оплата проводиться в безготівковій формі з фактом виконання робіт.

Позивачем на підтвердження виконання робіт надано локальний кошторис , розрахунок договірної ціни,довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт за січень 2011,податкову накладну від 31.01.2011 № 211 (т.1.а.с.71-78).

Загальна вартість виконаних робіт склала -12629,86 грн., та ПДВ 2525,97 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 15155,83 грн., в т.ч. ПДВ - 2525,97 грн.(т.1.а.с.79).

03.05.2011 між позивачем та ПП "Севелітстрой" було укладено договір з виконання електромонтажних робіт з прокладці силових та освітлювальних мереж в виробничому цеху по вул. Данилова, 43 (т.1.а.с.102).

На підтвердження виконання робіт та понесення витрат позивачем до суду надано розрахунок договірної ціни, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт за травень 2011, податкову накладну від 23.05.2011 № 51(т.1.а.с.104-111).

Загальна вартість господарської операції склала 19372,28 грн., а також ПДВ - 3874,46 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 23246,74 грн., в т.ч. ПДВ - 3874,46 грн.(т.1.а.с. 112).

Між позивачем та ТОВ "Брендстрой" 03.08.2010 було укладено договір на обшивку стін з профілірованого листа № 249 по вул. Данилова, 43 (т.1.а.с.113).

На підтвердження виконання робіт та понесення витрат позивачем до суду надано розрахунок договірної ціни, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт за вересень 2010, податкові накладні від 09.08.2010 № 1144, від 20.09.2010 № 1171, від 24.09.2010 № 1493, (т.1.а.с.116-126).

Загальна вартість господарської операції склала 47925,84 грн., а також ПДВ - 9585,16 грн.

Також позивачем наданий акт про використання матеріалів по об'єкту "обшивка будівлі в м. Сімферополі ПП "Аріана"(т.1.а.с.127) та витратну накладну від 19.08.2010 № 1 на суму 39767,49 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 57511,20 грн., в т.ч. ПДВ - 9585,2 грн.(т.1.а.с. 136-138).

Між позивачем та СВП "Строітель-Плюс" 25.07.2011 було укладено договір підряду монтаж систем вентиляції по вул. Данилова, 43 в м. Сімферополі (т.1.а.с.139).

На підтвердження виконання робіт та понесення витрат позивачем до суду надано розрахунок договірної ціни, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт за липень 2011, податкову накладну від 27.07.2011 № 373(т.1.а.с.141-154).

Також позивачем надано копію паспорту вентиляційної установки (т.1.а.с.157-168), придбаної у ПП "Ньютехнолоджи" відповідно до витратної накладної від 26.04.2011 № 255/04 та податкової накладної від 22.04.2011 № 161, отримання якої підтверджується копією довіреності(т.1.а.с.168-170). На підтвердження отримання вказаного обладнання позивачем надано також технічні паспорти.

Загальна вартість господарської операції склала 8755,62 грн., а також ПДВ - 1751,12 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 10506,74 грн., в т.ч. ПДВ - 1751.12 грн.(т.1.а.с.155).

Також судом встановлено, що відповідно до витратної накладної від 25.05.2011 № 376 та податкової накладної від 25.05.2011 № 48, позивачем придбано у ПП "ПанБуд" станок фрезерний (т.1.а.с.177), фактичне отримання якої підтверджується також копією довіреності та інвентарною карткою основних засобів та наказом про введення в експлуатацію (т.1.а.с.178-181).

На підтвердження оплати понесених витрат позивачем надано банківську роздруківку, відповідно до якої на розрахунковий рахунок було перераховано кошти в сумі 40230,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6705,00 грн.(т.1.а.с. 182).

Придбання фрезерного станку в ПП "Пан буд" також підтверджується інвентарними картками основних фондів.

Зокрема, матеріалами справи встановлено, що витрати на ремонт приміщень та на придбання обладнання було здійснено позивачем за рахунок власного прибутку та не включено до валових витрат до введення в експлуатацію та накопичувались на рахунках капітальних інвестиції (рах. 152.1,152.2), витрати на придбання станку фрезерного у ПП "Пан Буд" включено до амортизаційних витрат з 01.06.2011.

Сума капітальних інвестиції підприємства на обшивку частини будівлі металопрофілем ТОВ "Брен строй" дорівнює 47973,92 грн., СВП "Строітель Плюс" - 8770,15 грн., ПП "Севелітстрой! - 71872,29 грн., сума капітальних інвестиції на ремонтні роботи, виконані підприємствами -підрядникам, ПП "Севелітстрой"", ПП "Строітель -Плюс", ТОВ "Бренд Строй", з урахуванням придбаного у ПП "Ньютехнолоджи" вентиляційного обладнання - 145100,53 грн., та після введення в експлуатацію приміщень склала балансову вартість основних фондів.

Вказані обставини підтверджується документами податкового обліку - відомістю по амортизації (т.2.а.с.9-10), а також бухгалтерськими проводками по рахункам (т.2.а.с.11-25).

Передача матеріалів для виконання підрядниками робіт підтверджується витратними накладними, а їх придбання витратними накладними та платіжними дорученнями (т.1.а.с.27-51).

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судова колегія зазначає наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні, які відповідають вимог ст. 201 ПКУ та нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках).

Як встановлено п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вищезазначене узгоджується з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.3 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ПП "Пан Буд", ПП "Севелітстрой"", ПП "Строітель -Плюс", ТОВ "Бренд Строй" податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість судова колегія зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ПП "Пан Буд", ПП "Севелітстрой"", ПП "Строітель -Плюс", ТОВ "Бренд Строй" не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 01.03.2013р. №1371/15.2/31213961 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону Країни "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.03.13р. №0003411501, № 0005491502, № 0005481502.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 у справі № 801/3328/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва