Постанова

від 13.08.2013 по справі 813/3676/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. Львів № 813/3676/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представників позивача Сеник А.З., Качмар Х.О., представника відповідача Пікулика О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід», за участі товариства з обмеженою відповідальністю «Біаріс Плюс» та приватного підприємства Укрремторг-2000» у якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору, до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (далі - ТОВ «Галичина -Захід») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС (далі - ДПІ у Стрийському районі) та з урахуванням заяви від 18.07.2013 року про зменшення позовних вимог (том ІV, а.с.95) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000202210 від 29.04.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 409433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 204717 грн. (оскільки позивач визнає правомірність нарахування податковим органом грошових зобов'язань в частині 6014 грн., у т.ч. 4009 грн. за основним платежем та 2005 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з цим податковим повідомленням-рішенням);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000442230 від 29.04.2013 року - повністю.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення №0000202210 від 29.04.2013 року прийнято на підставі висновків органу ДПС про безтоварність його господарських операцій з ТОВ «Біаріс Плюс» та ПП «Укрремторг-2000». Пояснив, що висновки податкового органу ґрунтуються на актах про результати податкових перевірок двох названих вище контрагентів, у яких податкові органи, що проводили ці перевірки, зазначили про фактичну неспроможність названих суб'єктів займатись господарською діяльністю у зв'язку з відсутністю для цього необхідної матеріально-технічної бази і трудових ресурсів. На цій підставі відповідач вирішив, що податковий кредит, сформований на підставі податкових накладних від ТОВ «Біаріс Плюс» та ПП «Укрремторг-2000» є завищеним, позаяк в дійсності жодних поставок не було. Такі твердження, як зазначає позивач, не відповідають дійсності і спростовуються належною первинною документацією за наслідками господарських операцій, якій відповідач при проведенні перевірки не надав належної правової оцінки. Позивач стверджує, що такий підхід органу ДПС при перевірці дотримання вимог податкового законодавства та повноти декларування податкових зобов'язань і податкового кредиту є помилковим, і в підсумку призвів до необґрунтованих висновків про те, що здійснені операції не мають достатньої доказовості їх фактичного здійснення. Відповідно, податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на основі таких висновків, на думку позивача, є протиправними та має бути скасовано.

Щодо викладеного в акті перевірки №514/22-130124457 від 17.04.2013 року про відсутність на момент проведення перевірки належно оформлених платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів позивач зазначив, що такі твердження також є безпідставними. Пояснив, що посадовим особам, які проводили перевірку, було пред'явлено фіскальні чеки від ТОВ «Епіцентр», які підтверджують факт використання готівки, а також термінальні чеки про списання коштів з рахунку в банку. Оскільки фіскальні чеки зберігалися доволі тривалий час, вони потемніли і втратили попередню чіткість, через що ревізори вирішили, що це не є належними документами, які підтверджують використання готівкових коштів і зазначили про порушення позивачем п. 3.1, п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. №637. Позивач вважає, що такі висновки є необґрунтованими, а прийняте на цій підставі податкове повідомлення-рішення №0000442230 від 29.04.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги підтримують повністю з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви від 18.07.2013 року, просять позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 30.05.2013 року (том І, а.с.119-121), зміст зводиться до наступного. Під час перевірки ТОВ «Галичина - Захід» було використано акт перевірки Кіровоградської ОДПІ від 23.10.2012 року №791/1520/38164738 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Біаріс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року та акт перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС від 18.02.2013 року №21/22/36370193 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрремторг-2000» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «РИВС», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року. За результатами перевірок як ТОВ «Біаріс Плюс», так і ПП «Укрремторг-2000» податкові органи прийшли до висновку, що всі операції, які відобразили ці контрагенти у своїй податкові звітності, насправді не відбулися, тому не спричинили реального настання правових наслідків, отже є нікчемними. Відповідно, ТОВ «Галичина-Захід», як один із покупців названих підприємств, насправді не міг придбати у них товари, відтак відображені позивачем показники податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних від ТОВ «Біаріс Плюс» та ПП «Укрремторг-2000» є завищеними і не відображають дійсного змісту господарських операцій. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000442230 від 29.04.2013 року, то підставою його прийняття стало те, що в авансових звітах немає належно оформлених платіжних документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів. Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача таку позицію також підтримує, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив первісного відповідача державну податкову інспекцію у Стрийському районі Львівської області ДПС на її правонаступника - Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівської області (далі - Стрийська ОДПІ).

Ухвалою від 06.06.2013 року суд залучив до участі у розгляді даної справи ТОВ «Біаріс Плюс» та ПП «Укрремторг-2000» як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Письмових пояснень з приводу даного спору треті особи не надали.

Суд заслухав пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

27 червня 2012 року між ТОВ «Галичина-Захід» (за договором - Покупець) і ТОВ «Біаріс плюс» (за договором - Постачальник) укладено договір № 12-102 на поставку зернових та олійних культур, додатками до якого є специфікації товару (том І, а.с. 153-155; 156-159). Відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність зернові та олійні культури, асортимент, кількість, ціна, строки поставки якої зазначаються у специфікаціях, а Покупець прийняти її відповідно до видаткових накладних та оплатити.

Товар (соя), про купівлю-продаж якого сторони уклали зазначений вище договір, ТОВ «Біаріс Плюс» поставило Покупцю протягом липня-серпня 2012 року відповідно до видаткових накладних встановленої форми та змісту, копії яких разом з копіями товарно-транспортних накладних типової форми 1-ТН, оформлених на транспортне перевезення кожної партії вантажу, долучено до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 1-95). Долучені представником позивача документи суд дослідив у судовому засіданні, спору щодо їх оформлення чи щодо зазначених там відомостей між сторонами не виникало.

З приводу доставки слід зазначити, що ТОВ «Біаріс Плюс» поставляло товар (сою) на склад ТОВ «Галичина -Захід» вантажними автомобілями (залучалися перевізники), які перед тим, як заїхати на територію складу, зважувалися електронними вагами. Представник позивача пояснив, на підприємстві існує спеціальне обладнання та програмне забезпечення, за допомогою якого оператор, який проводить зважування, фіксує у комп'ютерній програмі марку та номер автомобіля, його вагу (нетто, брутто, вагу тари), вантаж, що перевозиться, його вартість, а крім того за допомогою відеокамер фіксується сам процес зважування з відображннням дати та часу, коли це відбувається. Для візуалізації описаного процесу представник позивача надав суду знімки, зроблені програмним комплексом електронної ваги підчас зважування кожної партії сої (том IV, а.с. 1-39).

По факту поставки товару (сої) на умовах зазначеного договору ТОВ «Біаріс Плюс» видало позивачу податкову накладну №38 від 02.07.2012 року на суму 1742500 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 290416,67 грн., податкову накладну №39 від 19.07.2012 року на суму 307500 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 51250 грн.; податкову накладну №41 від 20.08.2012 року на суму 1450000, у т.ч. ПДВ в сумі 241666,67 грн.; податкову накладну № 40 від 14.08.2012 року на суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 166666,67 грн. У результаті господарських операцій щодо поставки сої ТОВ «Галичина - Захід» сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Біаріс полюс».

Відповідно до картки складського обліку матеріалів №7000020379 у липні - серпні 2012 року товар (соя) оприбутковано на складі ТОВ «Галичина - Захід» (том І, а.с. 175-181). Надалі цей продукт проходив обробку (очистку і сушку) для наступного використання у виробничому процесі. Зміст робіт щодо очищення сої та її сушіння відображено в актах на очистку, сушку зерна, насіння масляних культур і трав, накладних на передачу готової продукції та складські цехи, матеріальних звітах за місяць, які представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 172-215).

Господарські операції щодо поставки сої на умовах договору з ТОВ «Біаріс Плюс» відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Галичина -Захід», зокрема проводки щодо придбання товару у ТОВ «Біаріс Плюс» у період липень - листопад 2012 року можна простежити на картці рахунку №631 з названим контрагентом (том І, а.с. 164-174).

Як пояснив представник позивача, ТОВ «Галичина - Захід» є суб'єктом господарювання у сфері сільськогосподарського виробництва, тому сою, яку було куплено у ТОВ «Біаріс Плюс» надалі використано у власній господарській діяльності Товариства, зокрема для виготовлення соєвої олії. Для цього на ТОВ «Галичина-Захід» функціонує лінія для переробки сої та рапсу. Складові елементи цієї конструкції ТОВ «Галичина-Захід» придбало у ТОВ «ЧеркасиЕлектроМаш» відповідно до видаткових накладних від 31.08.2010 року, 16.09.2010 року. Про те, що механізм для переробки сої, який на підприємстві як основний засіб іменується «Олійня», споруджено та при прийнято в експлуатацію, свідчать акт типової форми № КБ-2в за грудень 2010 року, довідка про вартість виконаних робіт №КБ-3 за грудень 2010 року, акт приймання-передачі основних засобів та введення його в експлуатацію (том IV, а.с. 104-111). Окремі елементи згадано лінії можна побачити на фотознімках, які також долучено до справи як докази(том IV, а.с. 65-69).

Виготовлений шляхом переробки сої готовий продукт (соєву олію) надалі було використано в господарській діяльності:

1) як один із інгредієнтів корму для свиней власного виробництва;

2) реалізовано покупцям ТОВ «Галичина - Захід», на підтвердження чого представник позивача долучив копії видаткових накладних, згідно з якими постачалася соєва олія власного виробництва, а також копії товарно-транспортних накладних встановленої форми та копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (том ІІ, а.с. 98-171). Зазначені документи також були об'єктом дослідження у судовому засіданні, спору з цього приводу не виникло. Крім соєвої олії ще одним продуктом переробки сої є соєва макуха, яка також використана як один із інгредієнтів корму для свиней, що підтверджується долученими до справи доказами (том ІІІ).

04 січня 2012 року ТОВ «Галичина - Захід» та ПП «Укрремторг-2000» уклали договір поставки № 12-007, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця мотор-редуктори 3МП-31,5-71-110 (надалі - товар) за ціною 3300 грн. з ПДВ за одну штуку, а Покупець зобов'язується прийняти товар, оплатити його в порядку, у строки та на умовах, передбачених у Договорі. Загальна сума договору становить 6600 грн. (том І, а.с. 143-144).

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 1 від 13.01.2012 року на суму 6600 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1100 грн. та податковою накладною №5 від 16.01.2012 року (том І, а.с. 145, 146). Крім того, представник позивача надав копію подорожнього листа, оформленого на доставку моторних редукторів вантажним транспортом (том І, а.с. 147), а також картку складського обліку матеріалів, відповідно до якої придбаний товар оприбутковано на склад підприємства 16.01.2012 року. Господарські операції з ПП «Укрремторг-2000», про які зазначено вище, відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Галичина -Захід» по картці рахунку №631 за січень 2012 року (том І, а.с. 149). Для того, щоб можна було побачити зовнішній вигляд Мотор-редукторів 3МП-31,5-71-110, отриманих від ПП «Укрремторг-2000», а заодно додатково підтвердити факт їх придбання, представник позивача надав їх знімок з їх зображенням (том І, а.с. 150, 151). На знімках редукторів, зокрема, помітні наліпки зі штрихкодами та відмітками про перевезення перевізником з Харкова до Львова, звідки товар забрав автомобіль позивача.

На підставі податкової накладної від ПП «Укрремторг - 2000» позивач відніс до складу податкового кредиту за січень 2012 року 1100 грн., сплачених у вартості придбаного товару.

З 25 лютого по 25 березня 2013 року ДПІ у Стрийському районі провела планову виїзну перевірку ТОВ «Галичина-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 31.12.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої склала акт №514/22-10/30124457 від 17.04.2013 року (далі - акт перевірки від 17.04.2013 року).

В акті перевірки від 17.04.2013 року податковий орган надав свою правову оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «Біаріс Плюс» та ПП «Укрремторг-2000», про які зазначено вище. Зокрема, орган ДПС прийшов до висновку, що господарські операцій ТОВ «Галичина-Захід» з ТОВ «Біаріс плюс» є такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, такі операції купівлі-продажу не мають достатньої доказовості та спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Зазначений висновок, судячи зі змісту акта перевірки від 17.04.2013 року, ґрунтується виключно на висновках акта перевірки Кіровоградської ОДПІ від 23.10.2012 р. № 791/1520/38164738, складеного за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Біаріс плюс» (код ЄДРПОУ 38164738) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року.

Такого ж висновку дійшов відповідач і стосовно господарських операцій ТОВ «Галичина-Захід» з ПП «Укрремторг-2000». Підставою для цього, як зазначено в акті перевірки від 17.04.2013 року, також стали результати перевірки названого контрагента, оформлені актом ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 18.02.2013 р. № 21/22/36370193 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрремторг» (код ЄДРПОУ 36370193) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «РИВС» (код ЄДРПОУ 34914473), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 р. по 30.01.2012 р.».

В актах Кіровоградської ОДПІ від 23.10.2012 р. та ДПІ у Зміївському районі від 18.02.2013 року йдеться про встановлену фактичну неспроможність названих суб'єктів господарювання здійснювати господарську діяльність, безтоварність господарських операцій за їх участі, та відповідно неправомірне формування ними показників податкового обліку. Відповідач на цій підставі вирішив, що ТОВ «Галичина - Захід», як один із покупців, що мав відносини з ТОВ «Біаріс плюс» та ПП «Укрремторг-2000», насправді не міг отримувати товарів від цих контрагентів, відтак безпідставно відобразив операції щодо їх поставок у своєму податковому обліку.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України ТОВ «Галичина - Захід» завищило податковий кредит на загальну суму 409433 грн., у т.ч. за січень 2012 року - на суму 1100 грн., за серпень 2012 року - на суму 408333 грн.

Крім того, під час перевірки відповідач виявив неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманих товарів (послуг) без підтвердження податковими накладними (двічі включено до складу податкового кредиту) від постачальників ТОВ «Альянс Холдинг» та ТОВ «Торговий дім «Кіма», що також є порушенням п. 198.2, п. 198.6 статті 198 ПК України. Загальна сума ПДВ, яку віднесено до складу податкового кредиту без належного документального підтвердження становить 4009 грн., у т.ч. за лютий 2012 року - 848 грн., за липень 2012 року - 3161 грн.

На підставі виявлених порушень орган ДПС виніс податкове повідомлення-рішення №0000202210 від 29.04.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Галичина - Захід» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 620164 грн., у т.ч. 413442 грн. - за основним платежем, 206722 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірним лише в частині нарахування грошового зобов'язання на загальну суму 614150 грн. (в т.ч. 409433 грн. за основним платежем та 204717 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), оскільки неправомірне включення до складу податкового кредиту за лютий та серпень 2012 року сум податку на додану вартість на загальну суму 4009 грн. без податкових накладних від ТОВ «Альянс Холдинг» та ТОВ «Торговий дім «Кіма» він визнає, у зв'язку з чим подав заяву про зменшення позовних вимог в цій частині.

Крім того, в акті перевірки від 17.04.2013 року зазначено про порушення позивачем п. 3.1. та 7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яке полягало у тому, що на підприємстві не було належним чином оформлених платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів на суму 19669 грн. та 1753,08 грн. На цій підставі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442230 від 29.04.2013 року, яким ТОВ «Галичина-Захід» нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 21422,08 грн.

Додатком №4 до акта перевірки від 17.04.2013 року є узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Галичина-Захід» (том IV, а.с. 97-102). Цей документ головний бухгалтер ТОВ «Галичина - Захід» підписала із зауваженнями, зазначивши що документи, які спростовують висновки, викладені в акті перевірки від 17.04.2013 року, про порушення п. 3.1. та 7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», було надано при проведенні перевірки, проте інспектори Сало Б.М. та Вергун Т.Б. не взяли їх до уваги, як вони пояснили, через «втрату чіткості» (том IV, а.с. 102).

Таким чином, не погодившись з рішеннями податкового органу ТОВ «Галичина-Захід» звернулося з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

Податковий кредит за серпень 2012 року в сумі 408333 грн. ТОВ «Галичина-Захід» сформувало на підставі виданих ТОВ «Біаріс плюс» податкових накладних. Податкові накладні продавець видав по факту поставки товару (сої), яку позивач придбав для використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Зміст господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом відображено у первинних документах належної форми, про які зазначено вище, і з приводу яких спору не виникало. Факт транспортування, передачі товару та його подальшого використання у виробничому процесі підприємства також підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, якими оформлено переміщення товару в межах підприємства, та щодо окремих виробничих процесів. Крім того представник позивача надав суду достатньо доказів (в т.ч. фотознімків), які свідчать про наявність у ТОВ «Галичина-Захід» технічного обладнання для зберігання продукції та виробничих потужностей для переробки сої. Результати свого виробництва (соєва олія) позивач надалі реалізував своїм покупцям, про що свідчать видаткові накладні, а макуху, яка залишилась після переробки, використав для годівлі свиней. Таким чином, факт придбання у ТОВ «Біаріс плюс» сої та її наступного використання у господарській діяльності ТОВ «Галичина-Захід» доведено достатніми і допустимими доказами, відтак податковий кредит за наслідками такої операції, на думку суду, сформовано правомірно.

Податковий кредит за січень 2012 року на суму 1100 грн. сформовано на підставі податкової накладної від ПП «Укрремторг-2000», виданої по факту поставки моторних редукторів. Зміст цієї господарської операції також відображено у первинних документах (видаткова накладна, подорожній лист, податкова накладна) встановленої форми і змісту, про які зазначено вище і з цього приводу спору не виникало. Тому тут суд також погоджується з думкою позивача про правомірність включення сплаченого у вартості товару ПДВ до податкового кредиту за січень 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ «Біаріс плюс» та ПП «Укрремторг-2000». Первинні документи, про які зазначено вище, і які, на думку суду, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач також надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ТОВ «Біаріс плюс» та ПП «Укрремторг-2000» господарської діяльності, як це зазначено в акті перевірки від 17.04.2013 року. Висновки податкового органу про завищення показників податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з названими контрагентами, по суті, ґрунтуються на результатах перевірок цих же контрагентів, які проводили Кіровоградська ОДПІ - щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ «Біаріс Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року, та ДПІ у Зміївському районі Харківської області - щодо документального підтвердження господарських відносин ПП «Укрремторг-2000» з ТОВ «РИВС», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року. В актах перевірок від 23.10.2012 року №791/1520/38164738 та від 18.02.2013 року №21/22/36370193, які складено за наслідкам зазначених вище перевірок, органи ДПС зазначили про фіктивність правочинів, укладених названими підприємствами.

Щодо перевірки ТОВ «Біаріс плюс» слід спершу зазначити, що 17 грудня 2012 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі № 1170/2а-3817/12 за позовом ТОВ «Біаріс плюс» до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, якою визнав протиправним наказ начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №1929 від 22.10.12 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», на підставі якої було винесено акт перевірки від 23.10.2012 р. № 791/1520/38164738. Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що 11 березня 2013 року Кіровоградський окружний адміністративний суд виніс постанову по справі № 1170/2а-4131/12 за позовом ТОВ «Біаріс плюс» до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, якою скасував податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2012 року №0001480225, винесене Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС. Цим рішенням суд встановив, що придбану сою ТОВ «Біаріс плюс» використало у господарській діяльності, а саме реалізовано за договором поставки №12-102 від 27.06.2012 року ТОВ «Галичина-Захід». Зазначене вище є додатковим свідченням того, що відповідач у даній справі дійшов помилкових висновків про безтоварність господарських операцій ТОВ «Галичина-Захід» з названим контрагентом.

З приводу самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу України» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділено компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яку наведено у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема, корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо у нього і були б відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банк України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення) суд встановив наступне.

Згідно з актом перевірки від 17.04.2013 року (том І, а.с.100-101) до авансових звітів від 08.06.2012 року та від 08.07.2012 року не долучено розрахункових документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів в сумі 1753,08 грн. та 19669 грн. відповідно.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 3.1., п. 7.39 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Представник позивача з цього приводу пояснив, що до авансового звіту від 08.06.2012 року було долучено наступні документи: касовий чек ТОВ «Епіцентр-К» № 0045 від 08.06.2012 на суму1753.08 грн., термінальний чек про зняття коштів з карткового рахунку № 00016140013636 на суму 1753,08 грн., видаткову накладну Ррз/LV-0121057 від 08.06.2012р. на суму 1753,08 грн., податкову накладну №17602/005 від 08.06.2012р. на суму 1753,08 грн. До авансового звіту від 06.07.2012 року було долучено: касовий чек ТОВ «Епіцентр-К» №0198 від 06.07.2012 на суму 19669,00 грн., термінальний чек про зняття коштів з карткового рахунку № 104573 на суму 19669,00 грн., видаткову накладну Ррз/LV-0149478 від 06.07.2012р. на суму 19669,00 грн., податкову накладну №20466/005 від 06.07.2012р. на суму 19669,00 грн.

Представник позивача ствердив, що під час планової перевірки старшим державним податковим ревізорам-інспекторам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які проводили перевірку ТОВ «Галичина-Захід», було пред'явлено фіскальні чеки ТОВ «Епіцентр-К» № 0045 від 08.06.2012 на суму1753,08 грн. та №0198 від 06.07.2012 на суму 19669,00 грн.

Допитана у судовому засіданні як свідок головний бухгалтер ТОВ «Галичина - Захід» ОСОБА_2 підтвердила, що згадані фіскальні чеки, а також термінальні чеки про зняття коштів з карткового рахунку, про які зазначено вище, дійсно було надано ревізорам, однак ті відмовились брати їх до уваги через те, що ці документи «втратили чіткість», і як наслідок вирішили, що ці чеки не є належними розрахунковими документами, які підтверджують списання готівки. Як пояснила свідок, вони дійсно є нечіткими, через те, що з часом почорніли. Проте, це сталось не з вини посадових осіб підприємства, а з об'єктивних причин, тому немає обґрунтованих підстав вважати, що такі документи не є належним доказом списання коштів, чи взагалі стверджувати про відсутність документів на підтвердження списання готівки. Суд також допитав як свідків старших державних податкових ревізорів-інспекторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили вкладені вище обставини, зокрема, ствердили, що фіскальні чеки ТОВ «Епіцентр-К», про які зазначено вище, не взято до уваги у зв'язку із неможливістю з'ясувати їх зміст.

На вимогу суду представник позивача надав фіскальні чеки ТОВ «Епіцентр-К» № 0045 від 08.06.2012 на суму1753,08 грн. та №0198 від 06.07.2012 на суму 19669,00 грн. (том IV, а.с. 160), а також термінальний чек про зняття коштів з карткового рахунку № 00016140013636 на суму 1753,08 грн. та термінальний чек про зняття коштів з карткового рахунку № 104573 на суму 19669,00 грн.

Суд оглянув надані докази. Дійсно, фіскальні чеки є поганої якості, проте не настільки, щоб не побачити у них суму, сплачену в касу. Цю ж суму можна звірити з тією, яка зазначена у термінальних чеках, які є достатньо чіткими та розбірливими, а суми знятих з карткового рахунку коштів співпадають з тією, яка зазначена в авансових звітах. Суд погоджується з думкою позивача про те, що та обставина, що фіскальні чеки втратили належний вигляд не свідчить про їх відсутність чи невідповідність вимогам до розрахункового документа. Крім того, ревізори у межах проведення перевірки мали можливість звернутися до ТОВ «Епіцентр-К» для отримання дублікатів фіскальних чеків чи зобов'язати позивача отримати та надати такі, втім суд встановив, що таких вимог пред'явлено не було.

Під час розгляду справи представник позивача на додаткове підтвердження необґрунтованості висновків органу ДПС в цій частині отримав від ТОВ «Епіцентр-К» завірені копії контрольної касової стрічки, а копії відповідних фіскальних чеків надав для долучення до справи (том IV, а.с. 161-163).

Долучені до справи докази в їх сукупності свідчать, що у позивача на момент проведення перевірки були належні розрахункові документи, які підтверджують сплату готівкових коштів в сумі 1753,08 грн. та 19669 грн. відповідно. У результаті їх оцінки суд прийшов до висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є необґрунтованими та безпідставними, тому прийняте на цій підставі податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Отже, на основі наведено вище суд дійшов до висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 17.04.2013 року податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №0000202210 (в частині збільшення ТОВ «Галичина-Захід» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 614150 грн. (в т.ч. 409433 грн. за основним платежем та 204717 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №0000442230 про застосування до ТОВ «Галичина-Захід» штрафних (фінансових) санкцій на суму 21422,08 грн. не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС від 29.04.2013 року №0000202210 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 614150 грн. (в т.ч. 409433 грн. за основним платежем та 204717 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС від 29.04.2013 року №0000442230 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» штрафних (фінансових) санкцій на суму 21422,08 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» судовий збір, сплачений за подання даного позову, в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.