Постанова

від 06.08.2013 по справі 826/8967/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 серпня 2013 року 14 год. 45 хв. № 826/8967/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олеська" до державної інспекції сільського господарства в місті Києві, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій відповідача та скасування рішення відповідача в частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 10 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Олеська" (також далі - позивач) до державної інспекції сільського господарства в місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача при проведенні планової перевірки додержання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки позивачем, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 12, кадастровий номер 8000000000:63:245:0001 (також далі - земельна ділянка) (також далі - перевірка) , а також скасування припису відповідача від 26 квітня 2013 року № П171/095 (також далі - оскаржуваний припис) в частині: у 15-денний термін усунути порушення земельного законодавства: на земельній ділянці розташовано будівлі і споруди цирку, атракціони та здійснюється комерційна діяльність з надання розважальних послуг, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначення, що є порушенням п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (також далі - ЗК України) ; спеціальний дозвіл органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки відсутній, що є порушенням ст. 168 ЗК України.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що перевірку відповідачем проведено з грубим порушенням чинного земельного законодавства, висновки акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 26 квітня 2013 року № А171/095 (також далі - акт перевірки) , акту обстеження земельної ділянки від 26 квітня 2013 року № 52/1 (також далі - акт обстеження) та оскаржуваний припис не відповідають фактичним обставинам землекористування.

Ухвалою суду від 11 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19 червня 2013 року судом, згідно з ч. 1 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) , до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_1 (також далі - третя особа) .

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих суду через канцелярію 01 липня 2013 року.

Представник третьої особи позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

У судове засідання 03 липня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 03 липня 2013 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено планову перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки, згідно з висновками якого:

- земельна ділянка вільна від забудови; ознак проведення будівельних робіт не виявлено; виявлено, що на земельній ділянці розміщено будівлі і споруди цирку, атракціони та здійснюється комерційна діяльність з надання розважальних послуг, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- відсутні межові знаки на земельній ділянці;

- суб'єктом господарювання не надано представникам органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, у повному обсязі документів, матеріалів та іншої документації, необхідних для проведення всебічної перевірки стану використання земельної ділянки.

Крім того, 26 квітня 2013 року відповідачем складено акт обстеження, у ході якого виявлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 травня 2007 року № 1456 позивач є власником земельної ділянки, площею 1,0522 га, кадастровий номер 8000000000:63:245:0001. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торговельно-розважального комплексу з кабінетами сімейної медицини. Під час обстеження відповідачем виявлено, що земельна ділянка вільна від забудови; ознак проведення будівельних робіт не виявлено; на земельній ділянці розміщено будівлі і споруди цирку, атракціони та здійснюється комерційна діяльність з надання розважальних послуг, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; відсутній спеціальний дозвіл органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, що є порушенням ст. 168 ЗК України; межові знаки на земельній ділянці відсутні; позивач не надав у повному обсязі документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для здійснення перевірки стану використання та охорони земель і дотримання земельного законодавства.

На підставі акту перевірки та акту обстеження, 26 квітня 2013 року відповідачем складено оскаржуваний припис, яким позивача зобов'язано у п'ятнадцятиденний строк усунути виявлені у ході перевірки порушення, про що відповідача повідомити у строк до 31 травня 2013 року.

У зв'язку з невиконанням позивачем оскаржуваного припису, 05 червня 2013 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення (також далі - постанова про накладення адміністративного стягнення) , якою за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням на позивача накладено штраф у розмірі 425,00 грн.

Відповідачем також складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно зі ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 1, п. "а" підпунктами 4.1, 4.11 п. 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року № 770, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Держсільгоспінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.

Повноваження Держсільгоспінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва і Севастополя.

Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль): у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами. Розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.п. 2.1, 2.4-2.6 розділу ІІ, п. 3.1 розділу ІІІ, п.п. 4.1, 4.2, 4.4 розділу IV, п. 5.3, 5.8, 5.9 розділу V, п.п. 6.1, 6.2 розділу VI Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року № 132, Планові заходи проводяться відповідно до річних або квартальних планів робіт, які затверджуються наказом відповідного інспекційного органу до 01 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Інспекційний орган зобов'язаний не пізніше десяти днів до дня здійснення планового заходу надіслати суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планового заходу.

Повідомлення про проведення планового заходу повинно містити: дату початку та дату закінчення планового заходу; найменування суб'єкта господарювання або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється плановий захід; найменування інспекційного органу, який буде проводити плановий захід, його місцезнаходження та телефон.

Повідомлення про проведення планового заходу надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто під розписку керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання.

Позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу.

Для здійснення планового чи позапланового заходу інспекційний орган видає наказ, який підписує керівник інспекційного органу чи посадова особа, що виконує його обов'язки. Наказ має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися відповідний захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу інспекційний орган оформляє направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яке підписується керівником чи заступником керівника інспекційного органу та засвідчується печаткою інспекційного органу.

Направлення на проведення відповідного заходу є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

За результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1289/21601) (далі - акт перевірки).

У разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори: з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства; установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення; встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Обстеження земельних ділянок, які використовуються суб'єктами господарювання, що перевіряються, здійснюються інспекційними органами під час проведення планових та позапланових заходів у разі, якщо це пов'язано із необхідністю: визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок без спеціального дозволу; перевірки умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у відповідному проекті землеустрою, стану проведення рекультивації порушених земель; визначення розміру збитків, завданих унаслідок не проведення робіт з рекультивації порушених земель; підготовки матеріалів з питань: визначення розміру збитків, завданих суб'єктам господарювання (власникам та користувачам земельних ділянок) внаслідок вилучення (викупу) та тимчасового зайняття земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок; прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель.

У разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

Акт перевірки складається у двох примірниках і підписується не пізніше останнього дня проведення перевірки державними інспекторами, які проводять відповідний захід, керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою чи фізичною особою - підприємцем або її представником.

Проаналізувавши викладені положення, суд прийшов до висновку, що провівши перевірку позивача на підставі наказу від 05 квітня 2013 року № 349 "Щодо проведення планових перевірок", повідомлення від 05 квітня 2013 року та направлення від 11 квітня 2013 року № 000284, а також склавши за її результатами акт перевірки, відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно виявлених у ході перевірки позивача порушень ним чинного земельного законодавства суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 19, п. "а" ч. 1 ст. 96, п. "ґ" ч. 1 ст. 211 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Тобто, як вбачається із викладених положень, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням тягне за собою притягнення землекористувача до відповідальності.

Твердження представників позивача, що висновки акту обстеження та оскаржуваного припису про те, що на земельній ділянці розміщено будівлі і споруди цирку, спростовуються самим актом обстеження земельною ділянки, оскільки у його тексті зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови, за переконанням суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з п. 2.10 розділу ІІ Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 року № 660/5, поняття малих архітектурно-будівельних визначено в залежності від мети та завдань, на які спрямовані ці нормативно-правові акти. Так, зокрема мала архітектурно-будівельна форма - це: - невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту; - у зеленому господарстві штучні архітектурно-об'ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об'єднані загальним художнім задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції, садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо (Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10 квітня 2006 року № 105 ; - невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення площею до 30 кв.м та висотою до 4 м, яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування заглиблених у ґрунт фундаментів (Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затверджений наказом Державної служби автомобільних доріг від 29 вересня 2005 року № 414 .

Тобто, головним елементом малих архітектурно-будівельних є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна.

Таким чином, як вбачається із викладених положень, будівлі і споруди цирку, атракціони не є забавою, як на тому наполягали представники позивача.

Факт того, що позивач є власником земельної ділянки, площею 1,0522 га, підтверджується наявною у матеріалах справи копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137535 від 13 червня 2007 року.

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснив, що штраф, накладений на позивача постановою про накладення адміністративного стягнення, позивачем сплачено у повному обсязі (копія квитанції міститься у матеріалах справи), що свідчить про визнання позивачем факту використання ним земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 ЗК України, власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 січня 2005 року № 1 (також далі - Порядок) . Вимоги зазначеного порядку є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачеві, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно з абзацом 3 розділу ІІ, п.п. 3.1, 3.3 розділу ІІІ Порядку, спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему України /далі - Держкомзему/) відмовляє у видачі дозволу.

Таким чином, враховуючи, що представниками позивача у ході судового розгляду справи не надано суду доказів наявності у позивача спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, відсутність якого у позивача виявлено у ході перевірки, суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача про порушення позивачем ст. 168 ЗК України.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем чинного земельного законодавства та, як наслідок, правомірність складання відповідачем оскаржуваного припису.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Олеська" до державної інспекції сільського господарства в місті Києві про, третя особа: ОСОБА_1, визнання протиправними дій відповідача та скасування рішення відповідача в частині є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Олеська" залишити без задоволення.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин