Постанова

від 15.08.2013 по справі 826/8848/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2013 року 09:45 № 826/8848/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Галаган С.О. (довіреність від 10.06.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : Лезнер В.В. (в.о. директора, наказ № 7-к від 07.02.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Безпечні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаПриватна виробничо-комерційна фірма "Проксин" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 № 0006002280 та № 0006042280,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Безпечні системи" з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013:

- № 0006002280 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 94 343 грн. за основним платежем та на 23 586 грн. за штрафними санкціями,

- № 0006042280, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 89 500 грн. за основним платежем та на 22 375 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, відносно начебто вчинених позивачем порушень, ґрунтуються не на аналізі первинних документів, а ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, на тому, що контрагент відсутній за місцезнаходженням та на оцінці обставин діяльності інших осіб, які є контрагентами контрагентів в н-ному коліні, з якими позивач не вступав у відносини, у зв'язку з чим ДПІ зроблено висновок про начебто нездійснення операцій, проведених із третьою особою (контрагентом позивача за спірними операціями), про їх нікчемність.

У той же час, як зазначає позивач, контрагентом виконувались специфічні субпідрядні роботи з проектування, монтажу, вогнезахисту тощо, виконання яких потребує наявності відповідної ліцензії, яка є наявною і у контрагента і у позивача та у зв'язку з видачею яких, відповідним державним органом перевіряється наявність відповідних ресурсів для здійснення такого виду діяльності.

Позивач додає, що роботи виконані та документально оформлені, у т.ч. проведені операції супроводжуються податковими накладними, що, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод, які, однак, не визнаються відповідачем у зв'язку з чим і прийнято оскаржувані рішення.

Виходячи з того, що доводи ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився , витребуваних судом заперечень та доказів в обґрунтування висновків акту перевірки не надав.

15.08.2013 р., тобто в день проведення судового засідання, з боку ДПІ подано клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що представник не може бути присутнім у зв'язку з проведенням оперативної наради. Крім того, зазначається про малий кількісний склад співробітників юридичного управління, які присутні на слуханні справ в Київському апеляційному адміністративному суді. Проте, з боку ДПІ не надано будь-яких доказів призначення наради, не надано доказів щодо кількісного складу працівників юридичного управління та доказів їх участі у судових засідання у суді апеляційної інстанції. Відтак, як прийшов до висновку суд, з боку ДПІ не надано доказів поважності причин неприбуття представників ДПІ у судове засідання. Крім того, суд не вбачає визначеної законодавством пріоритетності проведення оперативної наради над участю представників ДПІ у судовому засіданні. У зв'язку з цим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу без участі відповідача на підставі наявних доказів. При цьому, судом також враховано, що ухвала суду про призначення справи до розгляду отримана ДПІ 17.06.2013 р., тобто майже за 2 місяці до судового засідання , а відтак ДПІ мала достатній строк для надання заперечень та доказів по справі, однак не скористалась такою можливістю.

Третя особа надала пояснення по суті позову, заявивши про підтвердження виконання спірних операцій, а також надала матеріали на 245 аркушах відносно спірних операцій та здійснення третьою особою господарської діяльності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ Голосіївському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову перевірку ПП «Безпечні системи» (код з ЄДР 34901988; м. 03028, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Китаївська, 59, офіс 2) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП ПВК Фірма «ПРОКСИН» (код з ЄДР 36791493; адреса: 03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Святошинська, 34, корпус 17, кімната 14) за січень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2013 р. № 329/1-22-80-34901988 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

У р. 3 Акту перевірки визначено, що під час перевірки виявлено фінансову операцію з ознаками сумнівності з придбання товарів (робіт, послуг), що вказує на те, що доводи ДПІ ґрунтуються на припущеннях.

Зазначається у зв'язку з цим, що між позивачем (замовником) та ПП ПВК Фірма «Проксин» (підрядник) укладено договори: від 09.09.2011 р. № 01/09, від 01.06.2011 р. № 01/06, від 09.09.2011 р № 12/2.

На виконання умов договорів, як вказує ДПІ, виписано акти надання послуг від 23.01.2012 р., 24.01.2012 р., від 25.01.2012 р., перелік яких визначений на стор. 4 Акту перевірки. Номенклатура робіт: проектування та монтаж блискавко захисту та ін., монтаж системи спринклерного пожежогасіння, роботи з вогнезахисту металоконструкцій. Всього оформлено виконання зазначених робіт, як вбачається з Акту перевірки, на 539 100 грн. з ПДВ 89 849,97 грн. Перелік виданих у зв'язку з цим податкових накладних на ті самі суми та на ті самі дати, що і вищезгадані акти, визначені на стор. 5 Акту перевірки.

Зазначено, що розрахунки проведені всього на суму 479 700 грн. платіжними дорученнями від 02.04.2012 р. та від 06.04.2012 р. При цьому, до матеріалів справи також надано платіжне доручення від 23.04.2012 р. на оплату 276 285,43 грн. по договору № 01/06 від 01.06.2011 р.

Суми ПДВ включено до податкового кредиту за січень 2012 р., та включено до витрат в декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012 р.

У той же час, як зазначається з Акту перевірки, відповідно до акту перевірки контрагента від 22.03.2013 р. № 520/22.2.09/20576423 встановлено, що на дату складання акту перевірки місцезнаходження контрагента та його посадових осіб не встановлено.

У той же час, акт перевірки не містить адреси, за якою здійснювалась перевірка місцезнаходження контрагента та до матеріалів справи не надано будь-яких документів, які б підтверджували проведення такої перевірки.

Окрім того, ДПІ отримано акти перевірок контрагентів постачальників третьої особи (контрагентів контрагента позивача), а саме: відносно ТОВ «Тіал Аляьнс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Зазначено, що згідно матеріалів перевірок встановлено порушення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, встановлено нікчемні правочини між третьою особою та підприємствами-постачальниками, з якими позивач не вступав у відносини.

Враховуючи наведене, ДПІ зазначає, що операції ПП ПВК Фірма «Проксин» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого роду постачання або здійснення діяльності. Не встановлено факту передачі товарів (послуг) третьою особою контрагентам-покупцям та отримання товарів (послуг) від контрагентів-постачальників у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів, актів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів .

Відтак, за висновком ДПІ, здійснення основного виду діяльності контрагентом не є можливим.

Одночасно зазначається і про фіктивність правочинів.

Викладені в Акті перевірки обставини, з урахуванням положень податкового законодавства, на думку ДПІ вказують, що правочини між третьою особою та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, на порушення п. 138.2. ПК України по відносинам з третьою особою позивачем завищено витрати за 1 кв. 2012 р. на 449 250 грн., що призвело до заниження суми податку до сплати на 94 343 грн. Крім того, як зазначено в Акті перевірки, на порушення п. 198.3., 198.6., 201.6. ПК України позивачем занижено ПДВ на суму 89 500 грн. за січень 2012 р.

На підставі зазначених висновків Акті перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Зокрема, висновок ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами («по ланцюгу»), з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак наведені ДПІ висновки не можуть впливати на оцінку взаємовідносин позивача з його контрагентом та, відповідно, свідчити про якісь дефекти операцій між позивачем та його контрагентом.

З наведеного вбачається, що спірні рішення, прийняті на підставі зазначених висновків, є такими, що не відповідають критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

В контексті доводів ДПІ відносно відсутності контрагента за місцезнаходженням, слід зазначити, що під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не надано жодних документальних підтверджень наведених обставин.

Акт перевірки взагалі не містить адреси, за якою здійснювалась перевірка місцезнаходження контрагента.

У той же час, згідно з наданими третьою особою договорами оренди від 01.01.2011 р. № 3, № 4 від 01.01.2012 р. та актами до них, укладеними з ПФ «Нікола», третя особа орендувала у період 2011-2012 р., тобто у період, що охоплює період спірних операцій, нежиле приміщення площею 15 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Грушевського, 3-б для цілей здійснення господарської діяльності. Зазначена адреса також зазначена у договорах первинних та податкових документах, складених за відносинами з позивачем у період виконання спірних операцій.

Слід додати, що акт перевірки відносно контрагента із зазначенням вищенаведеного складено значно пізніше, ніж проведено спірні операцій, що у свою чергу не може свідчити про відсутність контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій та відсутність у зв'язку з цим можливостей для виконання спірних операцій. При цьому, навіть відсутність контрагента в період складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, тобто поза межами періоду спірних операцій, сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів, що у зв'язку з проведенням перевірки у контрагента витребовувались документи за спірними операціями, але не були надані.

Відносно зазначених доводів ДПІ щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, слід також зазначити, що залучена до участі у справі третя особа отримала ухвалу суду, надіслану за її адресою, з'явилася до суду та надала пояснення, що вказує на те, що третя особа знаходиться за зареєстрованою в ЄДР адресою.

У той же час , досліджуючи питання щодо фактичного виконання спірних операцій та, відповідно, наявності підстав для формування спірних сум податкових вигод, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вищевказаних договорів між позивачем, який виступав в якості замовника, та його контрагентом, останній виконував роботи по монтажу протипожежних систем, роботи з проектування та монтажу блискавкозахисту та захисного заземлення, а також роботи з вогнезахисту металоконструкцій на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18».

З матеріалів справи вбачається, що виконання зазначених робіт на ТРЦ обумовлювалось відносинами позивача, як монтажної організації, з ТОВ «ТРЦ Фабрика» (замовником) за договором № 20-05М від 20.05.2011 р. та з ТОВ «Акмебуд» (генпідрядник, керівник будівництва) за договором № 28-08-Х від 28.08.2011 р.

Виконання операцій контрагентом позивача за відносинами з позивачем та, відповідно, за відносинами позивача із замовником будівництва та генеральним підрядником, підтверджується залученими до справи: актами надання послуг, складеними між позивачем і контрагентом із зазначенням, крім іншого, відомостей про об'єкт виконання робіт; довідками ф. КБ-3 (про вартість виконаних будівельних робіт) із зазначенням номенклатури поставки робіт/послуг; актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними між позивачам та замовником/генпідрядником; актами ф. КБ-2в; актами прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнезахисного обробляння, прийняття до експлуатації систем протипожежного захисту, прийняття до експлуатації системи зовнішнього блискавкозахисту, актом комплексного випробування установки, прийняття в експлуатацію протипожежних воріт, виконання робіт з вогнезахисного обробляння.

В контексті наведеного суд враховує, що контрагент позивача, який по суті виконував субпідрядні роботи має ліцензію , видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України № 548374 від 09.09.2010 р. на здійснення робіт з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, в якій деталізовано конкретні види дозволених видів робіт. Станом на 31.08.2012 р. контрагенту видано нову ліцензію № 037865.

Крім того, позивачу також видано аналогічну ліцензію № 595209 із строком дії з 20.09.2007 р. по 20.09.2012 р.

Наявність ліцензій в учасників спірних операцій вказує на те, що у зв'язку з їх видачею державним органом перевірялась наявність у претендентів відповідних ресурсів, необхідних для провадження ліцензованої діяльності, наявність яких на час проведення спірних операцій не спростовано ДПІ під час розгляду справи.

Щодо наявності у контрагента ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, останнім під час розгляду справи також надано договір оренди № 2 від 01.02.2011 р. та акт передачі щодо оренди складських приміщень площею 137,7 м.кв., які розміщено у м. Бровари, вул. Щолківська, 1. Третьою особою також надано договір оренди обладнання № ОК0301 від05.12.2011 р., договір від 05.05.2010 р. оренди автомобіля ГАЗ 330232-214, 2007 року, на термін 5 років.

Відносно наявності у контрагента кваліфікованого персоналу та штату відповідних працівників, останнім надано дипломи працівників про освіту, сертифікати про проходження курсів, посвідчення про проходження спеціального навчання з питань пожежної безпеки, а також штатний розклад, де штатна чисельність працівників досягала 44 осіб (у т.ч. електромонтажники, слюсарі, інженери).

У той же час, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено недостатності наявних у контрагента ресурсів та не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Сукупність наданих позивачем вищезгаданих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ. Натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій. Наведене у свою чергу вказує на обґрунтованість та законність формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновників, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

У той же час, контрагентом також надано довідку ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 17.07.2013 р. про відсутність заборгованості перед бюджетом, що у свою чергу вказує на добросовісність поведінки контрагента у сфері оподаткування.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання їх протиправними та скасування. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Безпечні системи» (код з ЄДР 34901988; м. 03028, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Китаївська, 59, офіс 2) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 № 0006002280 та № 0006042280, прийняті ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 19.08.2013 р.