Постанова

від 12.06.2013 по справі 801/3531/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 р. (13:01год.) Справа №801/3531/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Трофімовій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ольховський Роман Вікторович, довіреність від 26.04.2013р. №7/454

від відповідача: Воєнна Зарема Нуріївна, довіреність від 20.08.2012р. №11863/10/10-0

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролів»

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: 01.04.2013 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролів» до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001972203 від 29.11.2012 року та № 0001982203 від 29.11.2012 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 12.06.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що з 31.10.2012 року по 06.11.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальніст «Пролів» з питань дотримання достовірності визначення показників податкової звітності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-резерв» за період травень-червень 2011 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранссервіс» за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року.

Відповідно до висновків, Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС встановлено порушення ТОВ «Пролів» ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пролив» при придбанні ТМЦ у постачальника ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтранссервіс», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 27368 грн. за травень, червень, серпень 2011 року, порушення п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 31473 грн. за другий та третій квартал 2011 року.

Позивач зазначив, що ним акт перевірки № 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року був підписаний з запереченнями.

На підставі акту перевірки № 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № 0001972203 від 29.11.2012 року, яким було нараховане позивачу податку на додану вартість у сумі 36742,50 грн., а саме збільшено суму податку на додану вартість за основним платежем на 27368,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 9374,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001982203 від 29.11.2012 року, яким позивачу нараховане податку на прибуток приватних підприємств, а саме збільшено суму податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 31473,00 грн.

Позивач вказує, що не погоджується зі вказаними повідомленнями-рішеннями, які прийняті на підставі висновків акту перевірки № 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року.

У рамках адміністративного оскарження ТОВ «Пролів» подало первинну скаргу № 7/1482 від 06.12.2012 року до Державної податкової служби АР Крим.

Рішенням ДПС АР Крим вих. № 261/10/10.2-14 від 01.02.2013 року про результати розгляду первинної скарги Державна податкова служба АР Крим залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 29.11.2012 року № 0001972203 та № 0001982203, а скаргу ТОВ «Пролів» без задоволення.

ТОВ «Пролів» подало повторну скаргу № 7/166 від 11.02.2013 року до Державної податкової служби України, котру рішенням ДПС України про результати розгляду скарги вих.№ 3628/6/10-215 від 07.03.2013 року залишено без задоволення, а повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 29.11.2012 року № 0001972203 та № 0001982203 без змін.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим на його думку висновки вказані в акті перевірки необгрунтовані та неправомірні, а тому прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення повинні бути визнані протиправними та скасовані.

В обгрунтування свої вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Пролів» у перевіряємий період дійсно мало господарські взаємовідношення з ТОВ «Союз-резерв». Усі взаємовідносини з цим контрагентом відображені у бухгалтерській звітності ТОВ «Пролів».

Так ТОВ «Союз-резерв» здійснювало операції поставки товару (рибної сировини) на адресу ТОВ «Пролив» у травні та червні 2011 року на загальну суму 82719,60 грн., у тому числі ПДВ на суму 13786,60 грн.

У додаткових поясненнях позивач вказує, що між ТОВ «Пролів» та ТОВ «Союз-резерв» було укладено Договір поставки № 202 від 04.05.2011 року, предметом якого є купівля бичка свіжомороженого.

Згідно цього договору у травні, червні 2011 року ТОВ «Союз-резерв» покупцю ТОВ «Пролів» було здійснено шість поставок бичка свіжомороженого трактором позивача №01009 Т-ЕА з причепом № 02858 АЕ. Факт постачання підтверджується первинними документами, а саме: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та податковими накладними, які були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень 2011 року, що надало право ТОВ «Пролів» на податковий кредит з податку на додану вартість.

За поставлений товар позивачем на рахунок ТОВ «Союз-резерв» була здійснена оплата, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також позивач вказує, що поставлений товар ТОВ «Пролів» частково реалізувало ТОВ «Долгос-Сервіс» згідно договору № ДП-012 від 12.01.2011 року, що підтверджується видатковими накладними, частина отриманого товару було використано у виробництві ТОВ «Пролів», що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення № ПР-0000134 від 17.06.2011 року та № ПР- 0000135 від 17.06.2011 року.

Тобто позивач вважає, що первинними документами підтверджується не тільки отримання товару від ТОВ «Союз-резерв», але і використання цього товару у господарській діяльності ТОВ «Пролів».

Також позивач вказує, що у перевіряяємий період ТОВ «Пролив» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрбудтранссервіс» на підставі укладеного договору поставки № 199 від 05.05.2011 року, предметом Дякого є поставка ТОВ «Укрбудтранссервіс» на адресу ТОВ «Пролів» бичка свіжомороженого.

На виконання цього Договору ТОВ «Укрбудтранссервіс» 31.07.2011 року була здійснена поставка бичка свіжомороженого водієм автоперевізника підприємця ОСОБА_3 на автомобілі ДАФ (держаний номер НОМЕР_4) з причепом (державний номер НОМЕР_5) згідно договору перевезення вантажу № 18 від 01.01.2011 року.

Вартість товару складає 112482,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 18747,08 грн.

Факт постачання товару від ТОВ «Укрбудтранссервіс» підтверджується первинними документами, а саме: товарно-транспортною накладною, податковою накладною, видатковою накладною, яка включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, транспортною заявкою, актом наданих послуг, що дало право позивачу на податковий кредит з ПДВ.

Товар, отриманий від ТОВ «Укрбудтранссервіс» був використаний ТОВ «Пролів» у виробництві, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення.

Позивач вважає висновки Акту необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі Акту перевірки такими, що підлягають скасуванню на підставі того, що позивач здійснював реальні господарські операції з юридичними особами ТОВ «Союз-резерв» та Товар, отриманий від ТОВ «Укрбудтранссервіс» у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які були надані відповідачу у ході перевірки.

Також позивач зазначає, що суми податкового кредиту відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідно до податкових накладних, які внесені у реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Позивач вважає, що ним правомірно сформована сума податкового кредиту за перевіряємий період.

Також позивач вважає, що відображення валових витрат також підтверджені даними первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Пролів», тобто декларація з податку на прибуток ним сформована відповідно до чинного законодавства.

Позивач вказує, що договори з контрагентами, відносно яких проводилась перевірка, були складені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, на момент підписання та виконання цих договорів сторони були належним чином зареєстровані як юридичні особи та були платниками ПДВ.

Таким чином, позивач вважає, що правочини між ТОВ «Пролів» та контрагентами ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ Укрбудтранссервіс» не суперечать законодавству, укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На думку позивача твердження ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС щодо неможливості підтвердити фактичне придбання товару ТОВ «Пролів» у ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ Укрбудтранссервіс» на підставі того, що усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів» ТОВ «Пролів» є необґрунтованими.

Крім того, ТОВ «Пролів» в обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагент є окремими платниками податків, за таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків поширюються лише на діяння, що були вчинені саме цим платником.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач також посилажться на те, що згідно норм діючого законодавства України органи ДПІ не наділені повноваженням з визнання правочинів нікчемними.

Таким чином, ТОВ «Пролів» вважає, що висновки податкового органу та факти, встановлені при проведенні перевірки не підкріплюються нормами діючого законодавства, не підтверджуються необхідними доказами, отже є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення, які прийняті відповідачем на підставі висновків, викладених у акті перевірки № 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулось 12.06.2013 року заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Так відповідач вважає висновки, викладені у акті перевірки 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року обґрунтованими та відповідно законними податкові повідомлення-рішення, прийняті відносно ТОВ «Пролів» на підставі висновків акту перевірки.

Відповідач зазначив, що в ході перевірки ТОВ «Пролів» Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС використано податкову інформацію ДПІ у м. Керчі АРК ДПС та інших ДПС стосовно контрагентів-постачальників перевіряє мого підприємства, яка свідчить про неможливість здійснення на адресу позивача операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме:

- результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз-резерв», акт від 05.10.2012 року № 1050/22-02/23204745, з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс» у травні 2011 року та ТОВ «Укрбудтранссервіс» у червні, липні 2011 року;

- інформація Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, акт від 13.10.2011 року № 677/23-212/35245557 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс»;

- інформація ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, акт від 31.05.2012 року № 1284/22-5/36495398 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року.

Відповідач вказує, що наведеними перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей (рибної продукції) у підприємств-постачальників: ТОВ «Інтехліс» та ТОВ «Укрбудтранссервіс», по операціям з продажу товарно-матеріальних цінностей (рибної продукції) підприємствам-покупцям, у тому числі ТОВ «Пролів» у травні, червні та серпні 2011 року в розумінні ст.22, ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.185, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, зокрема, Державна податкова інспекція у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролів» (далі -ТОВ «Пролів») має статус юридичної особи з 20.12.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 642850, виданим виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим та Довідкою АБ № 550898 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим відділ статистики у м. Керчі, випискою серії ААВ № 503069 та витягом серії АА № 757445 Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 194-197).

Суд зазначає, що ТОВ «Пролів» взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС 21.12.2010р. за № 21092 (том 2 а.с. 8) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100318097 від 06.01.2011 року ТОВ «Пролів» зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Керчі АРК ДПС (том 2 а.с. 7).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Пролів» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 30.10.2012 року № 804 посадовими особами ДПІ у м. Керчі Ар Крим ДПС згідно із вимогами пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролів» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Союз-резерв» (код ЄДРПОУ 23204745) за травень, червень 2011 року та з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код ЄДРПОУ 36495398) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС складено акт перевірки №1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року (том 1 а.с. 7-24), з висновків якого слідує, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Пролів» при придбанні ТМЦ у постачальника ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтранссервіс»;

2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижений податок на додану вартість на 27368,00 грн., у тому числі:

- травень 2011 року на суму 5890,00 грн.;

- червень 2011 року на суму 2731,00 грн.

- серпень 2011 року на суму 18747,00 грн.

3. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що привело до заниження податку на прибуток підприємства в сумі 31473,00 грн., у тому числі:

- 2 квартал 2011 року -9914,00 грн.

- 3 квартал 2011 року -21559,00 грн.

Зазначені висновки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень №0001972203 від 29.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36742,50 грн., в тому числі за основним платежем на 27368,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 9374,50 грн. та № 0001982203 від 29.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 31473,00грн., а саме за основним платежем у розмірі 31473,00 грн. (том 1 а.с.25-26).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що підставою для вказаних висновків стало встановлення у ході перевірки фактів не проведення господарських операцій між ТОВ "Пролів" та його контрагентами внаслідок нікчемності господарських операцій.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Згідно до пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо встановлених законодавством підстав та порядку нарахування податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до пп. "а", "б", пп. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено пп. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Пролів» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтранссервіс».

Між ТОВ «Союз-резерв» (Постачальником) та ТОВ «Пролів» (Покупцем) 04.05.2011 року було укладено Договір поставки № 202 (том 1 а.с. 32).

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується придбати у власність та на умовах, викладених у договорі, рибну сировину, згідно Специфікаціям або накладним, визначену по тексту «товар».

Згідно п. 4.3. Договору Покупець зобов'язується провести оплату за товар. Оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

З дослідження вказаного договору вбачається, що він містить суттєві умови та реквізити, передбачені Цивільним кодексом України, та укладений з додержанням загальних вимог, встановлених ст. 203 цього кодексу.

На виконання вказаного договору ТОВ «Союз-резерв» були здійснені наступні поставки товару (бичку свіжомороженого):

- 11.05.2011 року поставлено 7856 кг товару, вартість товару склала 18854 грн., у тому числі ПДВ 3142,40 грн., на підтвердження проведення цієї поставки позивачу надана видаткова накладна № 1 від 11.05.2011 року (том 1 а.с. 36), податкова накладна № 1 від 11.05.2011 року (том 1 а.с. 37), товарно-транспортна накладна №89 від 11.05.2011 року, яка підтверджує перевезення товару автотранспортом ТОВ «Пролів» (том 1 а.с. 38), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 450 від 13.05.2011 року (том 1 а.с. 100);

- 12.05.2011 року поставлено 7720 кг товару, вартість товару склала 18528,00 грн., у тому числі ПДВ 3088,00 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 2 від 12.05.2011 року (том 1 а.с. 39), податкова накладна № 2 від 12.05.2011 року (том 1 а.с. 40), товарно-транспортна накладна № 91 від 12.05.2011 року, яка підтверджує перевезення товару автотранспортом ТОВ «Пролів» (том 1 а.с. 41), оплата товару підтверджується платіжним дорученням №472 від 16.05.2011 року (том 1 а.с. 151) та № 487 від 17.05.2011 року (том 1 а.с. 102);

- 13.05.2011 року поставлено товару 9940 кг на загальну суму 23856,00 грн., у тому числі ПДВ 3976,0 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 3 від 13.05.2011 року (том 1 а.с. 42), податкова накладна № 3 від 13.05.2011 року (том 1 а.с. 43), товарно-транспортна накладна № 94 від 13.05.2011 року, яка підтверджує перевезення товару автотранспортом ТОВ «Пролів» (том 1 а.с. 44), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 487 від 17.05.2011 року (том 1 а.с. 102) та № 524 від 23.05.2011 року (том 1 а.с. 103);

- 25.05.2011 року поставлено товару 1960 кг на загальну суму 5096,00 грн., у тому числі ПДВ 849,33 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 4 від 25.05.2011 року (том 1 а.с. 45), податкова накладна № 4 від 25.05.2011 року (том 1 а.с. 46), товарно-транспортна накладна № 107 від 25.05.2011 року, яка підтверджує перевезення товару автотранспортом ТОВ «Пролів» (том 1 а.с. 47), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 607 від 06.06.2011 року (том 1 а.с. 104);

- 07.06.2011 року поставлено товару 2352 кг на загальну суму 6115,20 грн., у тому числі ПДВ 1019,00 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 5 від 07.06.2011 року (том 1 а.с. 48), податкова накладна № 5 від 07.06.2011 року (том 1 а.с. 49), товарно-транспортна накладна № 129 від 07.06.2011 року, яка підтверджує перевезення товару автотранспортом ТОВ «Пролів» (том 1 а.с. 50), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 676 від 10.06.2011 року (том 1 а.с. 105);

- 09.06.2011 року поставлено товару 3950 кг на загальну суму 10270,00 грн., у тому числі ПДВ 1711,67 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 6 від 09.06.2011 року (том 1 а.с. 51), податкова накладна № 6 від 09.06.2011 року (том 1 а.с. 52), товарно-транспортна накладна № 131 від 09.06.2011 року, яка підтверджує перевезення товару автотранспортом ТОВ «Пролів» (том 1 а.с. 53), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 790 від 24.06.2011 року (том 1 а.с. 106).

Таким чином суд вважає, що позивачем доведено, що згідно договору № 202 від 04.05.2011 року ТОВ «Союз-резерв» на адресу ТОВ «Пролів» поставлено товару 33778 кг на загальну суму 82719,60 грн.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «Пролів» з ТОВ «Укрбудтрассервіс» суд зазначає наступне.

Судом досліджено договір від 05.05.2011р. №199, укладений між ТОВ «Укрбудтрассервіс» (Постачальник) та ТОВ «Пролів» (Покупець) (том 1 а.с. 54).

Згідно п. 1.1.вказаного договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати у власність на умовах, викладених у договорі рибну сировину.

Згідно п. 4.2. Договору Покупець зобов'язується здійснити оплату товару. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження поставки товару від ТОВ «Укрбудтрассервіс» позивачем надана накладна № РН-080112 від 01.08.2011 року на 17305 кг товару (бичок тушка свіжоморожена) на загальну суму 112482,50 грн., у тому числі ПДВ 18747,08 грн. (том 1 а.с. 57), податкова накладна № 15 від 01.08.2011 року (том 1 а.с. 56), перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 37 від 31.07.2011 року (том 1 а.с. 58), оплата товару підтверджується платіжними дорученнями.

Перевезення було здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору перевезення вантажу № 48 від 01.01.2011 року (том 2 а.с.62) та підтверджується транспортною заявкою № 09/1-08 (том 2 а.с. 60) та актом надання послуг від 31.07.2011 року (том 2 а.с. 61).

Товар, отриманий від ТОВ «Укрбудтрассервіс» було використано у виробництві ТОВ «Пролів», що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей зі складу холодильника до складу консервного № 2, а саме накладна №ПР-0001105 від 03.08.2011 року (том 2 а.с. 69), накладна № ПР-0001106 від 04.08.2011 року (том 2 а.с. 70), накладна № ПР-0001270 від 05.08.2011 року (том 2 а.с. 71), накладна № ПР-0001107 від 08.08.2011 року (том 2 а.с. 72).

Що стосується відображення даних по поставці товару від ТОВ «Укрбудтрассервіс» суд зазначає, що усі дані відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 до неї та у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, де вартість товару з ПДВ склала 112482,50 грн., сума ПДВ - 18747,08 грн., що відображено у додатку № 5 до податкової декларації у рідку № 88 розділу ІІ (том 1 а.с. 91)у реєстрі виданих та отриманих накладних розділ ІІ рядок 19 (том 1 а.с. 92-94).

З наведеного випливає, що стосовно віднесення сум ПДВ до податкового кредиту судом досліджені документи, надані позивачем згідно яких встановлено, що суми податкового кредиту знайшли відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень та вересень 2011 року.

Також суд зазначає, що суми витрат по вказаним операціям ТОВ «Пролів» з контрагентами ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс» знайшли відображення у складі матеріальних витрат та були відображені в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 року у рядку 05.1 «витрати операційної діяльності» у сумі 16750,00 грн. (а.с. 58), а також у додатку СВ у рядку 05.1. СВ (том 2 а.с. 9-27).

З урахуванням положень вказаних вище норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат до складу матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання, передбачають випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Слід вказати, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, такі витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню та ведення бухгалтерського обліку.

Що стосується відображення даних по дослідженим поставкам товару у деклараціях з податку на додану вартість, додатках №5 до декларації та реєстрах виданих та отриманих накладних, суд зазначає наступне:

- за травень 2011 року загальна сума по поставках товару від ТОВ «Союз-резерв» склала 66334,40 грн., у тому числі ПДВ 11055,73 грн., що відображено у додатку №5 до податкової декларації, рядок № 55розділу ІІ (а.с. том 1 а.с. 69-70), у реєстрі виданих та отриманих накладних розділ ІІ, рядки № 43, №45, № 52, № 109 (том 1 а.с. 71-74);

- за червень 2011 року загальна сума по поставках товару від ТОВ «Союз-резерв» склала 16385,20 грн., у тому числі ПДВ 2730,87 грн., що відображено у додатку №5 до податкової декларації рядок № 56 розділ ІІ (том 1 а.с. 80), у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних розділ ІІ, рядки № 45, № 53 (том 1 а.с. 81-83).

На підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності позивача судом досліджені наступні документи.

12.01.2011 року було укладено договір № ДП-012 з ТОВ «Долгос-Сервіс», згідно якого Продавець (ТОВ «Пролив») зобов'язується продати, а Покупець (ТОВ «Долгос-Сервіс») зобов'язується придбати у власність на умовах, викладених у договорі, товар в асортименті, згідно Специфікації (том 2 а.с. 63).

Згідно цього договору ТОВ «Пролів» частину придбаного товару (бичок свіжоморожений) продав ТОВ «Долгос-Сервіс», що підтверджується видатковими накладними № ПР-0000993 від 12.05.2011 року (том 2 а.с. 64), № ПР-0001057 від 16.05.2011 року (том 2 а.с. 65), № ПР-0001211 від 25.05.2011 року.

Інший товар, який було поставлено ТОВ «Союз-резерв», був використаний ТОВ «Пролів» у виробництві, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей зі складу холодильника до складу консервного № 2 , а саме накладна №ПР-0000134 від 17.06.2011 року (том 2 а.с. 67) та накладна № ПР-0000135 від 17.06.2011 року (том 2 а.с. 68).

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач та його контрагенти на час укладення та виконання договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача.

Дослідивши наявні у справі податкові накладні, судом встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціну постачання без урахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, в ході перевірки не вбачається можливість підтвердити фактичне придбання ТОВ «Пролів» у ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «УКрбудтрассервіс» на підставі того, що усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» ТОВ «Пролів».

ДПІ у м. Керчі в АР Крим ДПС зроблено висновок, що ТОВ «Пролив» порушені ч. 1-3, ч.5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Пролів» при придбанні ТМЦ у постачальника ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтранссервіс».

Відповідно до п. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ТОВ «Пролів» та його контрагентами ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтранссервіс» на думку відповідача є нікчемними.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що в ході перевірки окрім первинної бухгалтерської документації ТОВ «Пролів» використано податкову інформацію ДПІ у м. Керчі АРК ДПС та інших ДПС стосовно контрагентів-постачальників перевіряємого підприємства, яка свідчить про неможливість здійснення операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме:

- результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз-резерв», акт від 05.10.2012 року № 1050/22-02/23204745, з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс» у травні 2011 року та ТОВ «Укрбудтранссервіс» у червні, липні 2011 року;

- інформація Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, акт від 13.10.2011 року № 677/23-212/35245557 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс»;

- інформація ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, акт від 31.05.2012 року № 1284/22-5/36495398 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року.

Відповідач вказує, що наведеними перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей (рибної продукції) у підприємств-постачальників: ТОВ «Інтехліс» та ТОВ «Укрбудтрассервіс», по операціям з продажу товарно-матеріальних цінностей (рибної продукції) підприємствам-покупцям, у тому числі ТОВ «Пролів» у травні, червні та серпні 2011 року в розумінні ст.22, ст.138, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст.185, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Висновки актів перевірок ДПІ у м. Керчі АРК ДПС та інших ДПС були покладені в основу висновків, вказаних в акті перевірки ТОВ «Пролів» № 1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року, не зважаючи на те, що позивачем у ході перевірки надані усі первинні бухгалтерські документи стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс». Відповідач зазначає, що в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій між вказаними контрагентами, вони здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Щодо вказаних посилань відповідача, суд зазначає, що фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки посадових осіб контролюючого органу про фіктивність ґрунтувались лише на висновках акту відносно контрагентів ТОВ «Пролів» та інших юридичних осіб, які мали господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Пролів».

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС та акти перевірок контрагентів не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акти перевірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст.38, п. 44.1 ст.44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідач згідно акту перевірки ставить під сумнів факт знаходження рибної сировини на заводі без спеціального холодильного обладнання, яка була поставлена від ТОВ «Союз-Резерв» та від ТОВ «Укрбудтранссервіс» до моменту направлення її на виробництво рибних консервів у цех, втім судом досліджені надані позивачем документи.

Так, позивач має у власності комплекс виробничих будівель та споруд за адресою: м.Керч, вул. Кірова, 41, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2012р., виданого виконкомом Керченської міської ради, право власності зареєстроване КРП «Керчинське МБРТІ» 05.07.2012р. за №34722772 (том 2 а.с.81-82). На період перевірки цей комплекс виробничих потужностей із складськими приміщеннями знаходився в оренді у позивача згідно договору оренди нерухомого майна №302 від 16.06.2011р. (том 2 а.с.88-90).

Згідно договору оренди обладнання № АС/08-11 від 01 березня 2011р., яке знаходилось за адресою:м.Керч, вул. Кірова, 41 та м.Керч, вул.Кірова, 24, позивач прийняв у строкове платне використання обладнанняя для обробки та виробництва рибної продукції (том 2 а.с. 115-122).

Згідно статуту ТОВ «Пролів» (том 2 а.с. 1-6) та Довідки АБ № 550898 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим відділ статистики у м. Керчі (том 1 а.с. 197) основними видами діяльності ТОВ «Пролів» за КВЕД 2010 є:

10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків;

03.11 Морське рибальство;

10.13 Виробництво м'ясних продуктів;

46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками;

52.10 Складське господарювання;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно листа Державного комітету рибного господарства України від 02.02.2011р. №3-9-17/573 ТОВ «Пролів» наданий номер Б09, зареєстрований в Переліку номерів суб'єктів господарювання, які здійснюють консервне та пресервне виробництво з риби та інших водних живих ресурсів (том 2 а.с. 92).

ДП «Кримстандартметрологія» Держспоживстандарту України ТОВ «Пролів» виданий атестат виробництва від 24.05.2011 року, який засвідчує, що стан виробництва: консервів рибних, риборослинних в асортименті згідно з додатком та забезпечує відповідність продукції обов'язковим вимогам нормативних документів (том 2 а.с. 93-94).

Державним комітетом ветеринарної медицини ТОВ «Пролів» виданий Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових об'єктів від 12.01.2011 року (том 2 а.с. 95), Керченською міською санітарно-епідеміологічною станцією виданий Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 17.05.2011 року (том 2 а.с. 96).

Наявність виробничих та складських приміщень, обладнання у позивача підтверджують, що рибна сировина у кількості 6302кг, поставлена ТОВ «Союз-Резерв» у червні 2011р., поставлена ТОВ «Укрбудтранссервіс у липні, серпні 2011р. знаходилась у морозильних камерах орендованого цеху «Холодильник», який розташований за адресою: м. Керч, вул.Кірова, 24. Об'єм і площа морозильних камер виробничого цеху літ «Г-Г3», який розташований за адресою м.Керч, вул.Кірова, 41, вказані в технічному паспорті власника ТОВ «Пролів».

Площа морозильних камер, а також їх кількість, вказані у договорах оренди, а також у технічному паспорту ТОВ «Пролів», дозволяє зберегти вказану у накладних кількість рибної сировини в одній морозильній камері не менш ніж у кількості 25 тон риби в один ряд піддонів.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені вище обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими з наступних підстав.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого формування матеріальних витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, отриманих від контрагентів позивача, заснована на даних проведення перевірок стосовно діяльності контрагентів позивача з їх постачальниками.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції, проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання товарів в господарській діяльності позивача, тобто фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

При проведенні перевірки відповідачем не оцінений та не взятий до уваги факт подальшого використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних позивачем у вищезгаданих контрагентів.

Також суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс» договорів поставки № 202 від 04.05.2011 року та № 199 від 05.05.2011 року на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори, укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Зважаючи на те, що судом встановлена реальність господарських операцій між ТОВ «Пролів» та ТОВ «Союз-резерв», ТОВ «Укрбудтранссервіс» та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні, по вказаним угодам, укладеним у перевіряємий період, відповідають нормам чинного законодавства, суд вважає протиправним висновок податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту ТОВ «Пролів» за рахунок ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс» та, як наслідок, заниження позивачем податку на додану вартість на 27368,00 грн., а саме за травень 2011 року на суму 5890,0 грн., за червень 2011 року на суму 2731,00 грн., за серпень 2011 року на суму 18747,0 грн., у зв'язку з чим суд також вважає також безпідставним донарахування відповідачем ТОВ «Пролів» податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 36742,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 27368,0 грн., а також застосування за вказані порушення штрафних санкцій у розмірі 9375,50 грн.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №№ 0001972203 від 29.11.2012 року яким було нараховане позивачу податку на додану вартість у сумі 36742,50 грн., а саме збільшено суму податку на додану вартість за основним платежем на 27368,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 9374,50 грн. прийняте відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги про визнання протиправним скасування вказаного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс» у розмірі 136842,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року - 43106,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 93736,0 грн.., а тому висновки про заниження суми податку на прибуток підприємств у сумі 31473,0 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року- 9914,0 грн., за 3 квартал 8654 грн. 2011 року - 21559,0 грн. суд вважає помилковими.

На підставі викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001982203 від 29.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, а саме збільшено суму податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 31473,00 грн., прийняте відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на сплату судового збору в розмірі 682,16 грн., сплаченого у належному розмірі згідно платіжного доручення №4613 від 19.03.2013р. (том 1 а.с.2).

У зв'язку зі складністю справи судом 12.06.2013 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 18.06.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби № 0001972203 від 29.11.2012 року, № 0001982203 від 29.11.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Пролів" (ЄДРПОУ 37466258) судовий збір в розмірі 682,16 грн. (шістсот вісімдесят дві грн. 16 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова