Ухвала

від 04.11.2013 по справі 801/3531/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3531/13-а

04.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/3531/13-а за апеляційною скаргою Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 12.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" (вул. Кірова, буд.41, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" до Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби № 0001972203 від 29.11.2012 року, № 0001982203 від 29.11.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Пролів" (ЄДРПОУ 37466258) судовий збір в розмірі 682,16 грн. (шістсот вісімдесят дві грн. 16 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що позивачем не підтверджено первинними документами факт здійснення господарських операцій, а отже вони не створюють правової основи для покриття їм власних збитків за рахунок відшкодування ПДВ з бюджету та збільшення відповідних витрат з податку на прибуток.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролів» (далі - позивач, ТОВ «Пролів») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001972203 від 29.11.2012 року та №0001982203 від 29.11.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролів» зареестровано у якості юридичної особи з 20.12.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 642850, виданим виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим та Довідкою АБ №550898 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим відділ статистики у м. Керчі, випискою серії ААВ № 503069 та витягом серії АА № 757445 Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 194-197). Позивача взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС 21.12.2010р. за № 21092 (т.2 а.с. 8) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100318097 від 06.01.2011 року ТОВ «Пролів» зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Керчі АРК ДПС (т.2 а.с. 7).

Згідно статуту ТОВ «Пролів» (т.2 а.с. 1-6) та Довідки АБ №550898 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим відділ статистики у м. Керчі (т.1 а.с. 197) основними видами діяльності ТОВ «Пролів» за КВЕД 2010 є: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 03.11 Морське рибальство; 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 52.10 Складське господарювання; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Союз-резерв» (код ЄДРПОУ 23204745) за травень, червень 2011 року та з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код ЄДРПОУ 36495398) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №1362/22-03/37466258 від 13.11.2012 року (т.1 а.с. 7-24).

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Пролів» при придбанні ТМЦ у постачальника ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтранссервіс»; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижений податок на додану вартість на 27368,00 грн.; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що привело до заниження податку на прибуток підприємства в сумі 31473,00 грн..

На підставі вказаних порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001972203 від 29.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36742,50 грн., в тому числі за основним платежем на 27368,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 9374,50 грн. та №0001982203 від 29.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 31473,00грн., а саме за основним платежем у розмірі 31473,00 грн. (том 1 а.с.25-26).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Союз-резерв» (Постачальником) та ТОВ «Пролів» (Покупцем) 04.05.2011 року укладено Договір поставки № 202 (т.1 а.с. 32).

На виконання вказаного договору ТОВ «Союз-резерв» здійснено наступні поставки товару (бичку свіжомороженого):

- 11.05.2011 року поставлено 7856 кг товару, вартість товару склала 18854 грн., у тому числі ПДВ 3142,40 грн., на підтвердження проведення цієї поставки позивачу надана видаткова накладна №1 від 11.05.2011 року (т.1 а.с. 36), податкова накладна №1 від 11.05.2011 року (т.1 а.с. 37), товарно-транспортна накладна №89 від 11.05.2011 року (т.1 а.с. 38), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 450 від 13.05.2011 року (т.1 а.с. 100);

- 12.05.2011 року поставлено 7720 кг товару, вартість товару склала 18528,00 грн., у тому числі ПДВ 3088,00 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 2 від 12.05.2011 року (т.1 а.с. 39), податкова накладна № 2 від 12.05.2011 року (т.1 а.с. 40), товарно-транспортна накладна № 91 від 12.05.2011 року(т.1 а.с. 41), оплата товару підтверджується платіжним дорученням №472 від 16.05.2011 року (т.1 а.с. 151) та № 487 від 17.05.2011 року (т.1 а.с. 102);

- 13.05.2011 року поставлено товару 9940 кг на загальну суму 23856,00 грн., у тому числі ПДВ 3976,0 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 3 від 13.05.2011 року (т.1 а.с. 42), податкова накладна № 3 від 13.05.2011 року (т.1 а.с. 43), товарно-транспортна накладна № 94 від 13.05.2011 року (т.1 а.с. 44), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 487 від 17.05.2011 року (т. 1 а.с. 102) та № 524 від 23.05.2011 року (т.1 а.с. 103);

- 25.05.2011 року поставлено товару 1960 кг на загальну суму 5096,00 грн., у тому числі ПДВ 849,33 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 4 від 25.05.2011 року (т.1 а.с. 45), податкова накладна № 4 від 25.05.2011 року (т.1 а.с. 46), товарно-транспортна накладна № 107 від 25.05.2011 року (т.1 а.с. 47), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 607 від 06.06.2011 року (т.1 а.с. 104);

- 07.06.2011 року поставлено товару 2352 кг на загальну суму 6115,20 грн., у тому числі ПДВ 1019,00 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 5 від 07.06.2011 року (т.1 а.с. 48), податкова накладна № 5 від 07.06.2011 року (т.1 а.с. 49), товарно-транспортна накладна №129 від 07.06.2011 року (т.1 а.с. 50), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 676 від 10.06.2011 року (т.1 а.с. 105);

- 09.06.2011 року поставлено товару 3950 кг на загальну суму 10270,00 грн., у тому числі ПДВ 1711,67 грн., у підтвердження цієї поставки позивачу надані видаткова накладна № 6 від 09.06.2011 року (т.1 а.с. 51), податкова накладна № 6 від 09.06.2011 року (т.1 а.с. 52), товарно-транспортна накладна № 131 від 09.06.2011 року (т.1 а.с. 53), оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 790 від 24.06.2011 року (т.1 а.с. 106).

Таким чином позивачем доведено, що згідно договору № 202 від 04.05.2011 року ТОВ «Союз-резерв» на його адресу поставлено товару 33778 кг на загальну суму 82719,60 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Пролів» з ТОВ «Укрбудтрассервіс».

05.05.2011р. укладено договір №199 між ТОВ «Укрбудтрассервіс» (Постачальник) та ТОВ «Пролів» (Покупець) (т.1 а.с. 54).

На підтвердження поставки товару від ТОВ «Укрбудтрассервіс» позивачем надана накладна № РН-080112 від 01.08.2011 року на 17305 кг товару (бичок тушка свіжоморожена) на загальну суму 112482,50 грн., у тому числі ПДВ 18747,08 грн. (т.1 а.с. 57), податкова накладна № 15 від 01.08.2011 року (т.1 а.с. 56), перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №37 від 31.07.2011 року (т. а.с.58), оплата товару підтверджується платіжними дорученнями.

Товар, отриманий від ТОВ «Укрбудтрассервіс» використано у виробництві ТОВ «Пролів», що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей зі складу холодильника до складу консервного № 2, а саме: накладна №ПР-0001105 від 03.08.2011 року (т. 2 а.с. 69), накладна № ПР-0001106 від 04.08.2011 року (т.2 а.с. 70), накладна № ПР-0001270 від 05.08.2011 року (т. 2 а.с. 71), накладна № ПР-0001107 від 08.08.2011 року (т.2 а.с. 72).

Наведеним підтвердженню обґрунтоване віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень та вересень 2011 року.

Також суми витрат по вказаним операціям ТОВ «Пролів» з контрагентами ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс» знайшли відображення у складі матеріальних витрат та відображені в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 року у рядку 05.1 «витрати операційної діяльності» у сумі 16750,00 грн. (а.с. 58), а також у додатку СВ у рядку 05.1. СВ (том 2 а.с. 9-27).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно до пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. "а", "б", пп.185.1.ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Отже, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат до складу матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Що стосується відображення даних по дослідженим поставкам товару у деклараціях з податку на додану вартість, додатках №5 до декларації та реєстрах виданих та отриманих накладних, встановлено наступне.

12.01.2011 року позивачем укладено договір № ДП-012 з ТОВ «Долгос-Сервіс», згідно якого Продавець (ТОВ «Пролив») зобов'язується продати, а Покупець (ТОВ «Долгос-Сервіс») зобов'язується придбати у власність на умовах, викладених у договорі, товар в асортименті, згідно Специфікації (т.2 а.с. 63).

Згідно цього договору ТОВ «Пролів» частину придбаного товару (бичок свіжоморожений) продав ТОВ «Долгос-Сервіс», що підтверджується видатковими накладними № ПР-0000993 від 12.05.2011 року (т.2 а.с. 64), № ПР-0001057 від 16.05.2011 року (т. 2 а.с. 65), № ПР-0001211 від 25.05.2011 року.

Інший товар, поставлено ТОВ «Союз-резерв», використаний ТОВ «Пролів» у виробництві, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей зі складу холодильника до складу консервного № 2 , а саме: накладна №ПР-0000134 від 17.06.2011 року (т.2 а.с. 67) та накладна № ПР-0000135 від 17.06.2011 року (т.2 а.с. 68).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагенти позивача, як юридична особа, наділені цивільною правоздатністю та дієздатністю, мають відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідач згідно акту перевірки ставить під сумнів факт знаходження рибної сировини на заводі без спеціального холодильного обладнання, яка поставлена від ТОВ «Союз-Резерв» та від ТОВ «Укрбудтранссервіс» до моменту направлення її на виробництво рибних консервів у цех, щодо зазначеного колегія суддів вказує наступне.

Позивач має у власності комплекс виробничих будівель та споруд за адресою: м.Керч, вул. Кірова, 41, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2012р., виданого виконкомом Керченської міської ради, право власності зареєстроване КРП «Керчинське МБРТІ» 05.07.2012р. за №34722772 (т.2 а.с.81-82). На період перевірки цей комплекс виробничих потужностей із складськими приміщеннями знаходився в оренді у позивача згідно договору оренди нерухомого майна №302 від 16.06.2011р. (т.2 а.с.88-90).

Згідно договору оренди обладнання №АС/08-11 від 01 березня 2011р., яке знаходилось за адресою :м.Керч, вул. Кірова, 41 та м.Керч, вул.Кірова, 24, позивач прийняв у строкове платне використання обладнання для обробки та виробництва рибної продукції (т.2 а.с. 115-122).

Згідно листа Державного комітету рибного господарства України від 02.02.2011р. №3-9-17/573 ТОВ «Пролів» наданий номер Б09, зареєстрований в Переліку номерів суб'єктів господарювання, які здійснюють консервне та пресервне виробництво з риби та інших водних живих ресурсів (т.2 а.с. 92).

ДП «Кримстандартметрологія» Держспоживстандарту України ТОВ «Пролів» виданий атестат виробництва від 24.05.2011 року, який засвідчує, що стан виробництва: консервів рибних, риборослинних в асортименті згідно з додатком та забезпечує відповідність продукції обов'язковим вимогам нормативних документів (т.2 а.с. 93-94).

Державним комітетом ветеринарної медицини ТОВ «Пролів» виданий Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових об'єктів від 12.01.2011 року (т.2 а.с. 95), Керченською міською санітарно-епідеміологічною станцією виданий Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 17.05.2011 року (т.2 а.с. 96).

Отже, наявність виробничих та складських приміщень, обладнання у позивача підтверджують, що рибна сировина у кількості 6302кг, поставлена ТОВ «Союз-Резерв» у червні 2011р., поставлена ТОВ «Укрбудтранссервіс у липні, серпні 2011р. знаходилась у морозильних камерах орендованого цеху «Холодильник», який розташований за адресою: м. Керч, вул.Кірова, 24. Об'єм і площа морозильних камер виробничого цеху літ «Г-Г3», який розташований за адресою м.Керч, вул.Кірова, 41, вказані в технічному паспорті власника ТОВ «Пролів».

Наведеним встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Пролів» та ТОВ «Союз-резерв», ТОВ «Укрбудтранссервіс» та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні, по вказаним угодам, укладеним у перевіряємий період, відповідають нормам чинного законодавства, протиправним є висновок податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту ТОВ «Пролів» за рахунок ТОВ «Союз-резерв» та ТОВ «Укрбудтрассервіс».

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.13р. по праві № 801/3531/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко