Постанова

від 14.08.2013 по справі 34/5005/4825/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 34/5005/4825/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Куровського С.В., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу від 13.06.2013 р. господарського суду Дніпропетровської області на постанову від 09.07.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№34/5005/4825/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюфізичної особи-підприємця Осадчого О.С., (ліквідатор), м. Кіровоград дотовариства з обмеженою відповідальністю "Терра Опт Торг", м. Дніпропетровськ про банкрутство представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2012 р. за заявою фізичної особи-підприємця Осадчого О.С. порушено провадження у справі № 34/5005/4825/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Опт Торг" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора, зобов'язано останнього вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2012 р. затверджено мирову угоду, укладену між боржником в особі директора Свентицького Д.Є. та ініціюючим кредитором, припинено провадження у справі.

Ухвалою від 27.11.2012 р. вказану мирову угоду визнано недійсною та провадження у справі поновлено на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. (суддя Примак С.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. (судді: Вечірко І.О. - головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на стадію порушення провадження.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 78 Податкового кодексу України. Скаржник вказує на невжиття ліквідатором заходів щодо виявлення керівника та пошуку активів боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ліквідатором банкрута належним чином проведено ліквідаційну процедуру, за результатами якої майна банкрута виявлено не було .

Проте такі висновки судів законними та обґрунтованими визнати не можна у зв'язку з наступним.

При винесенні оскаржуваних судових рішень судами не було з'ясовано, які дії вчинено ліквідатором під час ліквідаційної процедури на виконання своїх обов'язків, встановлених ст. 25 Закону про банкрутство, з урахуванням приписів ст. 52 цього Закону.

Зокрема, судами не встановлено, чи вживались ліквідатором заходи щодо реального пошуку майна банкрута.

Так, згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, зокрема, в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Таким чином, за змістом ст. 25 Закону про банкрутство завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

Проте з наявного у матеріалах справи звіту ліквідатора та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що дії ліквідатора полягали лише у направленні запитів про наявність майна боржника до відповідних органів, за відсутності будь-яких відомостей про дослідження ліквідатором первинної документації щодо банкрута.

У той же час вже після визнання боржника банкрутом у даній справі мало місце затвердження судом першої інстанції ухвалою від 26.07.2012 р. мирової угоди між ініціюючим кредитором та боржником, яка у подальшому була визнана судом недійсною. Від імені боржника вказана мирова угода була підписана директором Свентицьким Д.Є. та скріплена печаткою боржника.

При цьому мирова угода була укладена 10.07.2012 р., тоді як приписами ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство на посадових осіб боржника покладено обов'язок щодо передачі ліквідатору протягом п'ятнадцяти днів з дня його призначення бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Отже, не зважаючи на обізнаність про місцезнаходження керівництва боржника, ліквідатор свідомо не здійснив жодних дій з метою отримання від директора банкрута первинної документації, яка може містити відомості про існування у боржника майна (у т.ч. відчуженого до порушення справи про банкрутство ) та дебіторської заборгованості, а обмежився лише направленням відповідних запитів про наявність майна банкрута, чим порушив вимоги ст. 25 Закону про банкрутство.

Більше того, грошові вимоги скаржника до боржника, які були визнані ліквідатором у повному обсязі, становлять 7 227 957 грн., що беззаперечно свідчить про здійснення боржником активної господарської діяльності зі значним обсягом господарських операцій.

Зазначені обставини, у порушення приписів ст.ст. 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України, не були досліджені судом першої інстанції при затвердженні звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.

Суд апеляційної інстанції на вказані недоліки уваги не звернув та їх не виправив.

Разом з тим, вищевказані обставини здійснення ліквідаційної процедури не можуть бути з'ясовані судом касаційної інстанції в силу ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, згідно положень якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Це прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті справи.

За таких умов оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації в іншому складі суду.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене та повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, у зв'язку зі скасуванням ухвали про ліквідацію боржника та припинення провадження у справі про банкрутство при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису щодо юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Опт Торг" відповідно до ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 3 1 , 25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст.ст. 43, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі № 34/5005/4825/2012 скасувати.

3. Справу № 34/5005/4825/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді С.В. Куровський

М.І. Хандурін