Рішення

від 31.07.2013 по справі 136/1479/13-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1479/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"31" липня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецьке", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецьке", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що 01 березня 2008 року між позивачем, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Липовецьке" з іншої сторони було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є належна йому на підставі Державного акта земельна ділянка загальною площею 3,3735 га, яка розташована на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Строк дії договору визначений сторонами в 10 років. Зареєстрований договір був у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 16 травня 2011 року за №052228384000807.

Позивач вважає, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки, укладений із порушенням вимог закону, оскільки не містить всіх істотних умов договору, що в свою чергу є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Крім того, всупереч вимогам ст.15 ч.4 Закону України "Про оренду землі" невідємні додатки до договору оформлені в порушення вимог закону відсутні дата складання та підпис власника земельної ділянки в акті визначення меж земельної ділянки в натурі.

Враховуючи те, що відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є законною підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», тому просив суд визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки та стягнути із відповідача судові витрати.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецьке", будучи належним чином оповіщений в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання на призначену судом час та дату не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не направив.

Від директора ТОВ "Липовецьке" надійшла зава в якій він просив розгляд справи відкласти, у зв"язку з перебуванням у відрядженні представника ТОВ "Липовецьке"- Гули А.А.

Як вбачається з реєстру кур"єрської кореспонденції за 22.07.2013 року ТОВ "Липовецьке" було повідомлено про місце та час розгляду справи 23.07.2013 року, тобто могло спланувати свою виробничу діяльність таким чином, яка б забезпечувала можливість бути присутнім в судовому засіданні свого представника. За таких обставин причини неявки представника відповідача визнаються судом неповажними.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:- Відділу Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений в установленому законом порядку.

Ураховуючи те, що представник позивача не з'явився в судове засідання, скориставшись своїми правами врегульованими ч.2 ст.158 ЦПК України, а представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені правилами ст.169 ЦПК України, а тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів, що містяться у справі.

Неявка представника третьої особи не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши докази по справі судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія I-ВН 002175, позивач є власником земельної ділянки площею 3.3735 га, яка розташована на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 березня 2008 року між позивачем з однієї сторони та відповідачем з іншої сторони, було укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом цього договору є вищевказана земельна ділянка, що належить позивачеві на підставі Державного акта. Вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 16 травня 2011 року за № 052228384000807.

Судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами пов'язані з орендою землі, а тому регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та спеціальними нормативно - правовими актами, зокрема: Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV.

Статтею 93 ч.8 Земельного кодексу України, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закону), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на момент укладення договору оренди землі, набирає чинності.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073, який був чинним на момент державної реєстрації спірного договору оренди землі, що укладений між сторонами спору, було передбачено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV (в редакції, яка діяла на момент державної реєстрації договору оренди землі між сторонами по справі) та який є спеціальним законом у відносинах оренди землі, було передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі відповідно до ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі", було передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки між сторонами в ньому відсутня така істотна умова договору, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім того, в акті визначення меж земельної ділянки в натурі відсутня дата його складання та підпис позивача.

Факт відсутності в акті визначення меж земельної ділянки в натурі дати його складання та підпису позивача, вважається судом встановленим, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою, що не заявляє самостійних вимог дана обставина не спростована.

Вирішуючи питання про належність та допустимість доказів, суд виходить з того, що надані позивачем докази є належними та допустимими.

Згідно абз. 2 п. 16 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073, який був чинним на момент державної реєстрації спірного договору оренди землі один зареєстрований примірник договору оренди зберігається у реєстраційній справі, яка передається до архіву державного органу земельних ресурсів, другий передається орендарю, а третій - орендодавцю.

За таких обставин, кожен з примірників договорів має однакову юридичну силу.

Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2013 року відповідачеві було запропоновано в строк до дати судового розгляду подати суду заперечення та усі наявні у нього письмові докази на обґрунтування своєї позиції. Проте у визначений судом строк відповідачем не було подано жодних доказів на спростування доводів позивача наведених ним у позовній заяві, що вказує на їх відсутність.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для усіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято ряд постанов у земельних спорах та сформульовано обов'язкові для всіх судів України правові позиції.

Зокрема відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону України встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. У ч. 1 ст. 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди (абз. 6), є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними (постанови від 18 липня 2012 р. № 6-77 цс 12, від 4 квітня 2012 р. № 21 цс 12).

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено ст.152 ЗК України, п."в" ч.3 якої, передбачено визнання угоди недійсною.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами відсутність в договорі оренди землі всіх істотних умов визначених ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" в момент його вчинення, що вказує на порушення прав позивача, які підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд присуджує із відповідача на користь позивача усі понесені ним та документально підтвердженні судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 13, 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998, № 161-XIV, ст.ст.203, 210, 215, 638 ЦК України, ст.ст.93 ч.1,152 ч.3 ЗК України, постанови Верховного Суду України від 18 липня 2008 року у справі №6-77цс12 та від 04 квітня 2012 року №21цс12,ст.ст.3, 11, 58-60, 88, 158, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №284 укладений 01 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Липовецьке» (місцезнаходження: вул. І. Франка, 35 м. Липовець Вінницької області 22500), та зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 16.05.2011 року за № 052228384000807.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецьке» (місцезнаходження: вул. І.Франка, 35 м. Липовець Вінницької області 22500, Свідоцтво №01471305, ІПН 054355302108; код ЄДРПОУ 05435530) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко