Постанова

від 30.07.2013 по справі 826/10394/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2013 року 14:05 №826/10394/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за

участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Коваленко О.І.,

від відповідача: Огнарьова Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2011 року №0001122202, №0001112220,-

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне підприємство «Р.І.Г.-Регіональна Інноваційна Група» (далі - позивач, ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» ) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2011 року №0001122202, №0001112220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було безпідставно нараховано пеню у розмірі 26 195,32 грн. за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та пеню у розмірі 2 040,00 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Позивач зазначав, що ним було здійснено перерахування валютної виручки у розмірі 3 961,20 Євро на рахунок компанії «FAB Mietstation GmbH» за постачання товару - запасних частин для крану РДК 160-3. В подальшому сторонами було змінено предмет договору - з постачання запасних частин для крану РДК 160-3 на надання послуг по навчанню роботі на модифікованих кранах РДК. Позивач вказував, що компанією «FAB Mietstation GmbH» було надано вказані послуги в межах 90-денного терміну з моменту здійснення авансованого платежу у розмірі 3 961,20 євро, що підтверджується актом виконаних робіт від 03.07.2006 р., а тому у ПП «Р.І.Г.-Регіональна Інноваційна Група» був відсутній обов'язок отримувати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку та декларувати валютні цінності у Національному банку України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою обґрунтовано встановлено порушення позивачем термінів розрахунків в іноземній валюті та порушення порядку декларування валютних цінностей, що виявилося в неподанні декларації про валютні цінності та, відповідно, правомірно застосовано штрафні санкції згідно положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» (код за ЄДРПОУ 16467869), зареєстрований як юридична особа 03.04.1992 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.04.2013 року №862471 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 10.04.1992 року за №958/8.

У період з 23.06.2011 року по 08.07.2011 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Р.І.Г.- Регіональна Інноваційна Група» (код ЄДРПОУ 16467869) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 01.06.2006 №UKRIK001/2006 згідно листа ПАТ «АК Промінвестбанк» від 27.04.2011 р. №20-3/1391 (далі - Акт, Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» в частині недотримання граничних термінів надходження товару на суму 3 961,20 євро, кількість днів прострочення - 1752 дні, згідно з умовами імпортного контракту від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006, укладеного з нерезидентом - компанією «FAB Mietstation GmbH» (Німеччина), та порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що полягало в неподанні декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2008, 01.10.2008, 01.01.2009, 01.04.2009, 01.07.2009, 01.10.2009, 01.01.2010, 01.04.2010, 01.07.2010, 01.10.2010, 01.01.2011, 01.04.2011.

25 серпня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112220 , яким позивачу за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 26 195,32 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001122202, яким позивачу за порушення ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» було нараховано пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2 040,00 грн.

Зміст порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» викладено в пункті 3.1. Акту перевірки.

Так, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006, укладеним між ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» та нерезидентом - компанією «FAB Mietstation GmbH» (Німеччина) встановлено, що на виконання умов даного контракту позивачем перераховано валютні цінності у розмірі 3 961,20 євро 20.06.2006 року. Граничний термін надходження товару - 19.09.2006 р. (додаток 3 акту перевірки).

У визначений законом термін товар на митну територію України не надійшов.

Висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006 з компанією «FAB Mietstation GmbH» (Німеччина) позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не надано.

Листом від 26.05.2011 року №34-кр ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» повідомило, що запасні частини вартістю 3 961,20 євро отримано згідно додаткових угод від 15.06.2006, 17.06.2006 та акту прийому-передачі від 02.07.2006 р. у представника компанії «FAB Mietstation GmbH» (Німеччина) в Україні фірми «Man Takraf».

Відтак, перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні імпортних операцій встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: неповернення валютних коштів за контрактом від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006 з компанією «FAB Mietstation GmbH»: на суму 3 961,20 євро, кількість днів прострочення - 1752, та порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що полягало в неподанні декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2008, 01.10.2008, 01.01.2009, 01.04.2009, 01.07.2009, 01.10.2009, 01.01.2010, 01.04.2010, 01.07.2010, 01.10.2010, 01.01.2011, 01.04.2011.

В свою чергу, за твердженням позивача, порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та не відбувалося, оскільки сторонами було змінено предмет договору з постачання запасних частин для крану РДК 160-3 на надання послуг з навчання осіб, відправлених позивачем в Німеччину, роботі на модифікованих кранах РДК. Оскільки компанією «FAB Mietstation GmbH» вказані послуги були надані в межах 90-денного терміну з моменту здійснення авансованого платежу у розмірі 3 961,20 євро, що підтверджується актом виконаних робіт від 03.07.2006 р., на думку позивача, у ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» відсутній обов'язок отримувати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку та декларувати валютні цінності у Національному банку України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, а порядок здійснення валютного контролю та регулювання передбачений Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 №15-93.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Частиною 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 №15-932 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з п. 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Судом встановлено, що 01 червня 2006 року між позивачем, як покупцем, та компанією «FAB Mietstation GmbH» (Німеччина), як продавцем, було укладено Контракт від 01.06.2006 року №UKRIK 001/2006 (а.с.25-29), за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує запасні частини для крану РДК 160-3 (далі - товар), згідно із специфікацією (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною контракту (пункт 1). Ціна за одиницю товару вказана в специфікації (додатку №1) до даного контрактую (пункт 5.1.). Загальна вартість контракту складає 3 961,20 Євро (три тисячі дев'ятсот шістдесят один Євро 20 центів). Оплата здійснюється на умовах 100% передоплати на вказаний рахунок Продавця протягом 4 тижнів після підписання контракту на підставі наданого рахунку (пункт 6.1).

До даного контракту сторонами було підписано додаток №1 (а.с.30), в якому визначено перелік запасних частин (трансформаторний блок, електронний регулятор TR-4, трансформатор току), їх кількість, ціна та строки поставки.

Позивачем було здійснено 100% передоплату по даному контракту у розмірі 3 961,20 євро, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 20.06.2006 року (а.с.93).

Таким чином, граничний строк надходження (імпорту) обладнання за Контрактом становив 19 вересня 2006 року.

Судом також встановлено, що додатковою угодою сторони змінили предмет Контракту від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006 - з обов'язку компанії «FAB Mietstation GmbH» поставити запасні частини для крану РДК 160-3 на обов'язок останнього надати послуги: забезпечити поїздку, проживання і навчання в Німеччині працівників фірми ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» (1 особа), заводу Південний ГОК, м. Кривий Ріг (1 особа), Орджонікідзенский ГОК, м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області (1 особа), завод пористих виробів, м. Обухів, Київської області (1 особа) роботі на модифікованих кранах РДК, умовам експлуатації даних кранів, системі обслуговування і ремонту, порядку усунення несправностей.

Суд зазначає, що в цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань за домовленістю сторін.

Так, відповідно до приписів статті 604 Цивільного кодексу України, в редакції на момент спірних правовідносин, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Статтею 204 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами.

Нормами ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього Закону та інших Законів України, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України. Спеціальне законодавство, зокрема Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України не забороняють припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором за домовленістю сторін.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 р. по справі К/9991/63196/12 (номер у ЄДРСР 29488338).

Таким чином, шляхом підписання додаткової угоди відбулася новація зовнішньоекономічного Контракту від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006, внаслідок чого було припинено зобов'язання з поставки товарів та виникло нове зобов'язання з надання послуг.

Виконання компанією «FAB Mietstation GmbH» послуг по навчанню працівників на суму 3 961,20 євро підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт від 03.07.2006 року (а.с.32-33).

Оскільки надання послуг нерезидентом відбулось в межах 90-денного строку, суд не вбачає в діях позивача пропуску строку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, як вбачається з наданих позивачем документів (акту приймання-передачі запасних частин від 02.07.2006 р., листа фірми «MAN TAKRAF» від 15.06.2006 р., а.с.34-35) товар (запасні частини для крану РДК 160-3) був переданий ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» фірмою «MAN TAKRAF», яка є офіційним представником в Україні - компанії «FAB Mietstation GmbH».

Отримані позивачем від фірми «MAN TAKRAF» запасні частини для крану РДК 160-3 були передані позивачем ВАТ «Обухівський завод пористих виробів», що підтверджується наказом-накладною на відпуск №72 форми №56 (а.с.36) та листом ПАТ «Аерок Обухів» (раніше ВАТ «Обухівський завод пористих виробів) №50 від 11.06.2013 р. (а.с.40).

Відтак, товар, обумовлений первісною угодою, також було отримано позивачем в межах визначеного законом 90-денного строку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було пропущено строк накладення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону та пеня, стягнення якої передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 №15-93 належать до адміністративно-господарських санкцій.

Вказана правова позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 року по справі 2а-908/09/2070 та ухвалою від 27.02.2013 року по справі К/9991/90960/11.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності , крім випадків, передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набрав чинності з 01.01.2011 року, статтю 250 ГК України було доповнено частиною другою, згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

В той же час, спірні правовідносини виникли у 2006 році, тобто до внесення змін до ст. 250 Господарського кодексу України, відтак обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій на той час поширювались також на штрафні санкції, що застосовуються органами податкової служби за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Беручи до уваги, що з моменту закінчення 90-денного строку від дати проведення розрахунків за Контрактом від 01.06.2006 року №UKRIK001/2006 (19.09.2006 року) до виявлення податковим органом правопорушення минув строк понад один рік, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно застосував до ПП «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» адміністративно-господарські санкції після закінчення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС податкові повідомлення-рішення №0001112220 та №0001122202 від 25 серпня 2011 року, якими позивачу було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 26 195,32 грн. та нараховано пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2 040,00 грн., є неправомірними.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 282,36 грн., що підтверджується квитанцією №QS18768650 від 02.07.2013 р. (а.с.2). За таких обставин суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0001122202, № 0001112220 від 25 серпня 2011 року .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Р.І.Г. - Регіональна Інноваційна Група» судові витрати у розмірі 282,36 гривень (двісті вісімдесят дві грн. 36 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 06 серпня 2013 року.