Постанова

від 14.08.2013 по справі 816/4259/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4259/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Гонтара В.М.,

представника відповідача - Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2013 року Приватне підприємство "Кременчуцька тарна мануфактура" (далі - ПП "Кременчуцька тарна мануфактура", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.03.2013 №0000762202/448, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 164 302,25 грн. та №0000882202/471, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 59 747,25 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновок перевірки про незаконне формування податкового кредиту та валових доходів на підставі нікчемних правочинів, укладених із ПП "Анві Продукт", не відповідає дійсності, оскільки реальність господарських операцій з поставки жерсті та припою від вказаного контрагента підтверджено всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавалися до перевірки. Правочин був укладений з метою здійснення зареєстрованого виду діяльності, для якого підприємство має виробниче приміщення, належну матеріально-технічну базу та персонал для виконання господарської діяльності, пов'язаної із виробництвом пакувальної тари - жерстяних банок.

Відтак, на думку позивача, в діях ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" відсутні порушення норм податкового законодавства, на які вказано в акті перевірки.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на недоліки в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, які не містять підписи водіїв, вказівку на особу автоперевізника та повну адресу пункту навантаження і розвантаження. Крім цього про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП "Анві Продукт" свідчить акт перевірки від 05.09.2012 №798/22-317/37106984 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, висновком якого встановлено факт порушення ПП "Анві Продукт" ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Анві Продукт" при придбанні та продажу товарів (послуг).

Усе це, на думку відповідача, свідчить про те, що ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" здійснило видимість придбання товарів від "сумнівного" постачальника ПП "Анві Продукт", в ланцюгах постачання якого не встановлено нарахування та сплату податкових зобов'язань у зв'язку з неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" зареєстроване 07.04.2008 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області за №1 585 107 0001 006226 (а.с. 110). Підприємство перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ в 08.04.2008 за №29386. З 30.05.2008 позивач зареєстрований платником ПДВ. За даними Управління статистики у м. Кременчуці до видів діяльності за КВЕД-2010 позивача відносяться: виробництво легких металевих паковань ; виробництво м'ясних продуктів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З 04.02.2013 по 08.02.2013 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу начальника Кременчуцької ОДПІ від 04.02.2013 №535 була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт" , ТОВ "Арвет", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" за період з 01.01.2009 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2013 №1339/22.4-09/35869013 (а.с. 61-78).

Висновком зазначеного акту встановлено порушення платником податків п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, в результаті чого ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" було занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 145191,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 76 441,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 68 750,00 грн. Крім цього встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 52 797,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 року на 27 797,00 грн., за березень 2011 року на суму 25 000,00 грн.

На підставі висновків перевірки Кременчуцькою ОДПІ 06.03.2013 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000762202/448, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 164 302,25 грн., у тому числі 145 191,00 грн. - за основним платежем і 19 111,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0000882202/471, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 59 747,25 грн., у тому числі 52 797,00 грн. - за основним платежем і 6 950,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9-10).

Не погодившись із висновками перевірки, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позапланова виїзна перевірка ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" була призначена у зв'язку з наданням підприємством неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ щодо документального підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Арвет", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест".

При цьому висновок перевірки про порушення платником податкової дисципліни ґрунтується лише на аналізі господарських взаємовідносин позивача із ПП "Анві Продукт" (вул. Олексіївська, д.3, м. Київ), з урахуванням висновків акту перевірки від 05.09.2012 №798/22-317/37106984 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Анві Продукт" код за ЄДРПОУ 37106984 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 12.05.2010 по 30.06.2012" (а.с. 100-108).

Згідно вищевказаного акта перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено факт порушення ПП "Анві Продукт" ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Анві Продукт" при придбанні та продажу товарів (послуг).

У безпосередньому зв'язку з висновками, зробленими ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, Кременчуцька ОДПІ за наслідками власної перевірки прийшла до висновку, що ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" у перевірений період перераховувались кошти без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування валових доходів по операціях з ПП "Анві Продукт" в розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та податкового кредиту з ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" за недійсними правочинами.

Спростовуючи зазначений висновок відповідача, позивач зазначив, що господарські операції з ПП "Анві Продукт" оформлені первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити та скріплені печатками сторін. На момент фактичного здійснення господарських операцій постачальник був включений до Єдиного державного реєстру та був зареєстрований платником ПДВ. За договорами поставки були здійснені реальні фактичні дії, які призвели до змін у структурі активів ПП "Кременчуцька тарна мануфактура".

Перевіряючи фактичну сторону взаємовідносин позивача з його контрагентом ПП "Анві Продукт", суд встановив наступні обставини справи.

06.12.2010 між ПП "Анві Продукт" (продавець) та ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" (покупець) було укладено договір №06/12, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити жерсть ЭЖК 0,18*680*836. Ціна товару, відповідно до п. 1.2 договору, складає 9 585,00 грн. за тону. Згідно з п. 5.1 договору товар постачається на умовах самовивезення зі складу продавця у м. Києві. Приймання-передавання товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі видаткових накладних та сертифікату заводу-виробника (а.с. 12).

На підтвердження сформованого податкового кредиту та валових витрат за вказаним договором позивач надав рахунок-фактури від 20.12.2010 №2012/13 (а.с. 13), податкову накладну від 20.12.2010 №31 на суму 166 779,00 грн., у т.ч. ПДВ 27 796,50 грн. (а.с. 11), товарно-транспортну накладну від 20.12.2010 №02 ААТ-112 (а.с. 17).

Також, 29.03.2011 між ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" (покупець) та ПП "Анві Продукт" (продавець) було укладено договір №29/03, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити припой ПОС-40. Ціна товару, відповідно до п. 1.2 договору, кількість і якість поставки - згідно відвантажувальних документів. Згідно з п. 5.1 договору постачання товару супроводжується необхідними документами: товарно-транспортною накладною, податковою накладною, видатковою накладною. Доставка товару здійснюється за рахунок та транспортом продавця (а.с.14).

На підтвердження сформованого податкового кредиту та валових витрат за вказаним договором позивач надав рахунок-фактури від 30.03.2011 №3003/3 (а.с. 15), податкову накладну від 30.03.2011 №6 на суму 150 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. (а.с. 16), товарно-транспортну накладну від 30.03.2011 №198 (а.с. 18).

Приймання придбаного у ПП "Анві Продукт" товару здійснювалося директором ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" Гончаренком С.В. на підставі виписаних 20.12.2010 та 30.03.2011 на його ім'я довіреностей, що відображено записами у відповідному журналі (а.с.144-145).

Розрахунки між покупцем та постачальником, згідно з довідкою ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" від 13.08.2013, не проведені (а.с. 133).

Як пояснив представник позивача, ПП "Кременчуцька тарна мануфактура" здійснювало придбання жерсті та припою з метою виготовлення жерстяних банок, які в подальшому реалізовувалися на користь ТОВ "Ексім-Чернігів" за договором від 17.02.2010 №17-02/10 (а.с.146), ТОВ "Вінтар" за договорами від 15.01.2010 №15/01-10, від 04.01.2011 №0401111 (а.с.147-150), ТОВ "Черкаська продовольча компанія" за договорами від 18.01.2010 №18-01/10, від 04.05.2011 №12 (а.с. 151-153) та ТОВ "Альфа-Етекс" за договорами від 03.03.2010 №03-3/10, від 04.01.2011 №04-01/11 (а.с. 154-157).

Для здійснення статутних видів господарської діяльності підприємство має відповідні трудові ресурси, орендовані складські та офісні приміщення (а.с. 119-143).

Порядок формування валових доходів підприємства та податкового кредиту з ПДВ у даному випадку визначається нормами Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", які були чинними на момент фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними позивачем з ПП "Анві Продукт".

Не заперечуючи факт реального отримання товару за договорами, укладеними з ПП "Анві Продукт", відповідач в акті перевірки фіксує факт заниження валового доходу у зв'язку з невключенням до його складу безоплатно отриманого товару від невідомих осіб за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину на загальну суму 316 779,00 грн.

Відповідно до положень п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

При цьому в акті перевірки зроблено висновок про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги в порядку пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вищевказаного Закону.

За змістом даної норми безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Проте, у яку вигляді позивач отримав безповоротну фінансову допомогу, зміст акту перевірки пояснень не містить.

Така правова невизначеність контролюючого органу у власних висновках щодо вини платника податків свідчить про недоведеність твердження відносно порушення таким платником норми п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В даному випадку докази отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги відповідачем взагалі не надані, у зв'язку з чим відповідне твердження Кременчуцької ОДПІ відкидається судом як безпідставне.

Аналогічно суд виходить при застосуванні норм Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отримавши від свого постачальника належним чином оформлені податкові накладні від 20.12.2010 №31 та від 30.03.2011 №6, позивач за першою з подій включив до складу податкового кредиту суму ПДВ відображену у цих накладних.

Відомостей щодо відсутності права у постачальника на момент укладення угод чи постачання товару на виписку податкових накладних акт перевірки не містить.

Не надано таких доказів і в ході судового розгляду справи, при тому, що наданими позивачем доказами в повному обсязі підтверджено факт придбання жерсті та припою у ПП "Анві Продукт" з метою використання таких у господарській діяльності ПП "Кременчуцька тарна мануфактура".

Відтак висновки Кременчуцької ОДПІ про безпідставність віднесення позивачем суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту та формування валових доходів по суті є лише необґрунтованими припущеннями.

Іншим мотивом заперечень відповідача є посилання в акті перевірки на відсутність доказів фактичного переміщення товару, оскільки до перевірки були надані товарно-транспортні накладні, які не містять підписи водіїв, вказівку на особу автоперевізника та повну адресу пункту навантаження і розвантаження, у зв'язку з чим такі не можуть нести характер первинних документів.

Проте, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, на чому акцентує свою увагу відповідач, не є достатньою підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході перевірки ПП "Анві Продукт", проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, суд визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування податкового кредиту та валових доходів поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі ст. 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Доводи податкового органу з приводу недійсності угод, укладених позивачем з ПП "Анві Продукт" зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Таким чином відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок та не довів юридичної і фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 06.03.2013 №0000762202/448 та №0000882202/471.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (вул. Красіна, 76, м. Кременчук, Полтавська область) на користь Приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура" (вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 35869013) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19.08.2013.

Суддя Є.Б. Супрун