Постанова

від 14.08.2013 по справі 821/2067/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 821/2067/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Гончар Н.М.,

представника відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс "Фрегат" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Туристичний комплекс "Фрегат" (далі - позивач, ПАТ ТК "Фрегат") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить визнати неправомірними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень, серпень 2011 року з ТОВ "Атлант-Д" та за квітень 2012 року з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест"; визнати неправомірними дії ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС в частині визнання нікчемними правочинів, укладених ПАТ "ТК "Фрегат" з ТОВ "Атлант-Д" та з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест"; скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 р.: № 0001522200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 128526 грн., з яких за основним платежем на 85684 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 42842 грн.; № 0001532200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 37388,75 грн., з яких за основним платежем на 29911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7477,75 грн.; № 0001542200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2012 року у розмірі 108309 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що податковим органом розпочато перевірку без вчинення обов"язкових дій щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, що є порушенням норм п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України. Крім того, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало визнання відповідачем нікчемними правочинів, укладених між ПАТ "ТК "Фрегат" та ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". Вказує на те, що до повноважень податкового органу не входить визнання нікчемними правочинів, оскільки це є прерогативою суду. Зазначає, що відповідачу під час перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення будівельних робіт та робіт по благоустрою території ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". На час здійснення господарських операцій ТОВ "Атлант-Д" та ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, а тому мали право на виписку податкових накладних. Таким чином, позивачем виконано всі вимоги Податкового кодексу України щодо формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з вказаними контрагентами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що ДПІ у м.Херсоні порушено процедуру проведення позапланової невиїзної перевірки, оскільки в порушення вимог п.79.2 ст.79 ПК України ПАТ "ТК "Фрегат" не надсилалися наказ на проведення перевірку та повідомлення про проведення перевірки. Між тим, лише виконання цих умов надає органам податкової служби приступити до проведення позапланової невиїзної перевірки. Висновки відповідача про нікчемність господарської операції з ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" щодо виконання робіт є неправомірними, оскільки надані до перевірки відповідні первинні документи підтверджують факт здійснення вказаних господарських операцій.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки під час проведення перевірки не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПАТ "ТК "Фрегат" та його контрагентами - ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". Вказані підприємства не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих позивачем робіт, не знаходяться за юридичними адресами. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ "ТК "Фрегат" зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 14.04.1994 р., перебуває на обліку у ДПІ у м.Херсоні та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у м.Херсоні від 08.02.2013 р. № 306, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "ТК "Фрегат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень, серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Атлант-Д" та за квітень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест", за результатами якої складено акт перевірки від 18.02.2013 р. № 1114/22.4/04855891.

У висновку акта перевірки зазначено про порушення позивачем:

1. ч.1-5 ст.203, 215, 216, 228, 216, 626, 629 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), по правочинах, здійснених ПАТ "ТК "Фрегат" з постачальниками ТОВ "Атлант-Д" та ТОВ "Фірма "Радіус Інвест";

2. п.138.2 ст.138, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 29911 грн., у тому числі: за 2012 рік в сумі 29911 грн.;

3. п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ПАТ "ТК "Фрегат" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 85684 грн., в тому числі по звітних періодах: у липні 2011 року у сумі 30138 грн., у серпні 2011 року у сумі 19682 грн., у квітні 2012 року у сумі 35864 грн.

З акту перевірки слідує, що відповідачем було використано акти Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 16.01.2012 р. № 4/23-1/37517270 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Атлант-Д" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 р. по 31.12.2011 р." та від 19.06.2012 р. № 78/23-1/37517328 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.12 по 30.04.12".

Вказаними актами встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено укладення нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вимоги для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов"язання та податкового кредиту. Також вказується на відсутність ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за юридичною адресою.

На підставі висновків актів перевірок контрагентів позивача, відповідачем зроблено висновок про те, що задокументовані ПАТ "ТК "Фрегат" господарські операції з придбання ремонтних робіт та робіт по благоустрою території у ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому не підлягають врахуванню у складі валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вказаних висновків ДПІ у м.Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року:

- № 0001522200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 128526 грн., з яких за основним платежем на 85684 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 42842 грн.;

- № 0001532200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 37388,75 грн., з яких за основним платежем на 29911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7477,75 грн.;

- № 0001542200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2012 року у розмірі 108309 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача по проведенню перевірки, визнання нікчемними правочинів та прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

І. Щодо правомірності дій ДПІ у м.Херсоні по проведенню документальної позапланової перевірки ПАТ "ТК "Фрегат".

Згідно ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов"язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

У судовому засіданні встановлено, що 08.02.2013 р. начальником ДПІ у м.Херсоні винесено наказ № 306 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ТК "Фрегат".

Наказ від 08.02.2013 р. та повідомлення про проведення перевірки від 08.02.2013 р. № 152/22-4 направлено позивачу 08.02.2013 р. рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Між тим, як вбачається з акту від 18.02.2013 р. № 114/22.4/0485589, перевірка проводилася з 08.02.2013 р. по 11.02.2013 р. Тобто, копія наказу та повідомлення про проведення перевірки були направлені позивачу в день початку проведення перевірки - 08.02.2013 р., і отримані позивачем вже після її проведення. При цьому суд зазначає, що у копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надане ДПІ у м.Херсоні, відсутня відмітка про його отримання позивачем.

Таким чином, відповідачем розпочато позапланову невиїзну документальну перевірку без вчинення обов'язкових дій щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що є порушенням норм п.79.2 ст.79 ПК України.

Недотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України дає підстави суду для висновку про протиправність дій ДПІ у м.Херсоні по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ТК "Фрегат", оформленої актом від 18.02.2013 р. № 1114/22.4/04855891.

ІІ. Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 р. №№ 0001522200, 0001532200, 0001542200.

Судом зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 18.02.2013 р. № 1114/22.4/04855891, згідно якого укладені ПАТ "ТК "Фрегат" угоди з ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" суперечать вимогам ч.1-5 ст.203, ст.ст.215, 216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), та є нікчемними не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю.

Порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та валових витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту, а понесені витрати - до валових витрат; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

У судовому засіданні встановлено, що між ПАТ "ТК "Фрегат" та ТОВ "Атлант-Д" 01.07.2011 р. укладено договір на виконання підрядних робіт. Відповідно до п.1 цього договору Підрядник (ТОВ "Атлант-Д") зобов"язується виконати по завданню Замовника (ПАТ "ТК "Фрегат") ремонтні роботи в готелі "Фрегат" (м.Херсон, пр-т Ушакова, 2), а Замовник прийняти та оплатити ці роботи. Строк виконання робіт: з моменту підписання Договору до 31.12.2011 р.

Також, 26.03.2012 р. між позивачем та ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" укладено договір № 2603-2 на виконання ремонтних робіт, згідно п.2 якого Підрядник (ТОВ "Фірма "Радіус Інвест") зобов"язується своїми силами та залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території Замовника (ПАТ "ТК "Фрегат"), а також здати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов"язується передати Підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах та в строки, які визначені в цьому договорі у строк до 30.04.2012 р. (п.3.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов"язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ч.4 ст.882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється атом, підписаним посадовими обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання ата визнані судом обгрунтованими.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ "Атлант-Д" виконано ремонтні роботи у липні 2011 року на загальну суму 240000 грн., у серпні 2011 року - на 90000 грн.; ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" у квітні 2012 року виконано ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території на загальну суму 215180,99 грн.

Фактичне виконання робіт ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" підтверджується актами прийняття виконаних робіт форми КБ-2в за липень, серпень 2011 року, квітень 2012 року, локальними кошторисами, договірними цінами.

Суд зазначає, що примірні форми облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 р. № 554. Обов"язковими реквізитами примірної форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" є найменування робіт і витрат, обґрунтування (шифр і № позиції нормативу), одиниця виміру, кількість, поточна ціна одиниці виміру, що включає в себе заробітну плату та експлуатацію машин та механізмів, сума виконаних робіт у грн., а також витрати праці робітників будівельників на обсяг робіт (люд.-год.) та витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.)

Надані представником позивача акти прийняття виконаних робіт за своєю формою повністю відповідають вищевказаним вимогам.

ТОВ "Атлант-Д" були виписані податкові накладні від 29.07.2011 р. № 60, від 31.08.2011 р. № 124 на загальну суму 310000 грн., в тому числі ПДВ - 55000 грн., а ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" - податкову накладну від 28.04.2012 р. № 280411 на загальну суму 215180,99 грн., в тому числі ПДВ - 35863,50 грн., на підставі яких позивач сформував податковий кредит у липні, серпні 2011 року, квітні 2012 року та валові витрати за 2012 рік.

Вищевказані податкові накладні мають усі обов"язкові реквізити, зазначені у п.201.1 ст.201 ПК України.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 21.09.2011 р. № 666, від 22.09.2011 р. № 270, від 23.09.2011 р. № 271, від 26.09.2011 р. № 272, від 27.09.2011 р. № 273, від 18.05.2012 р. № 1419.

Тобто, сторонами повністю виконано умови договорів: ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" виконало роботи, а ПАТ "ТК "Фрегат" оплатило їх вартість.

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій позивача із ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" є дійсними.

Як на підставу недійсності первинних бухгалтерських документів позивача, ДПІ у м.Херсоні посилається на відсутність ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за юридичними адресами.

Між тим, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про відсутність ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за юридичними адресами.

При цьому, суд зазначає, що актами Переяслав-Хмельницької ОДПІ, які покладено в основу акту перевірки позивача, встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Атлант-Д" у січні 2012 року, ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" у червні 2012 року, тобто, після господарських операцій з ПАТ "ТК "Фрегат", які мали місце у липні, серпні 2011 року та квітні 2012 року.

Крім цього, актами перевірок контрагентів позивача від 16.01.2012 р. № 4/23-1/37517270, від 19.06.2012 р. № 78/23-1/37517328 підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" (свідоцтво анульовано 14.06.2012 р.) мали свідоцтва платників податку на додану вартість, а тому мали право виписувати податкові накладні.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагенти допустили будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цих осіб.

ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників - ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" на момент придбання у них робіт, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Вказуючи на відсутність у ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" трудових ресурсів, відповідач не зазначає, яка кількість осіб може виконати той об"єм та види робіт, які отримані позивачем від контрагентів, враховуючи, що згідно 1 ДФ загальна кількість працюючих на ТОВ "Атлант-Д" у ІІІ кварталі 2011 року - 3 особи, а на ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" у І кварталі 2012 року - 2 особи.

Суд зазначає, що, відповідачем не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства його контрагентами.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Щодо висновків податкового органу про нереальність укладених угод між позивачем та ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест", то суд зазначає, що згідно ст.ст.207, 208 ГК України, ч.3 ст.228 ЦК України одного лише висновку органу державної податкової служби про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків та його контрагентів, рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ПАТ "ТК "Фрегат" та ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам держави у сфері оподаткування, відповідач не надав.

Таким чином, судження відповідача про нереальність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Також суд зазначає, що приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст.203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у м.Херсоні щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ПАТ "ТК "Фрегат" з ТОВ "Атлант-Д", ТОВ "Фірма "Радіус Інвест", та про нарахування позивачу грошових зобов"язань з податку на додану вартість, на прибуток, зменшення суми від"ємного значення на підставі податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 р. №№ 0001522200, 0001532200, 0001542200.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ "ТК "Фрегат" суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ТК "Фрегат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень, серпень 2011 року з ТОВ "Атлант-Д" та за квітень 2012 року з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби в частині визнання нікчемними правочинів, укладених ПАТ "ТК "Фрегат" з ТОВ "Атлант-Д" та з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 06.03.2013 р. №№ 0001522200, 0001532200, 0001542200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Фрегат" (м.Херсон, пр.Ушакова, 2, код ЄДРПОУ 04855891) судовий збір у сумі 2329 (дві тисячі триста двадцять дев"ять) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 серпня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1