Ухвала

від 23.10.2013 по справі 821/2067/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 821/2067/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Фрегат» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання неправомірними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень, серпень 2011р. з ТОВ «Атлант-Д» та за квітень 2012р. з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест»; визнання неправомірними дій в частині визнання нікчемними правочинів, укладених ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» з ТОВ «Атлант-Д» і ТОВ «Фірма «Радіус Інвест»; скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013р. №0001522200, №0001532200 та №0001542200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.138.2 ст.138, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі бухгалтерські, первинні, технічні документи, які повністю підтверджують реальність виконання договорів з контрагентами ТОВ «Атлант-Д» і ТОВ «Фірма «Радіус Інвест». При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області виходила лише з даних Декларацій з ПДВ, баз даних ДПС, актів перевірок контрагентів, а наявні у позивача документи податковим органом повністю проігноровано. Як на підставу порушення податкового законодавства в акті перевірки ДПІ посилається лише на неможливість контрагентами ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» виконати умови договорів внаслідок відсутності засобів ведення фінансово-господарської діяльності, на неможливість проведення зустрічних звірок щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. Висновки про ознаки нікчемності укладених угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються посиланнями на будь-які первинні документи. Недоліки у правовому статусі контрагентів позивача самі по собі не тягнуть за собою протиправності віднесення сплачених сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, за умови реального здійснення господарських операцій платником податків.

ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивачем з контрагентами ТОВ «Атлант-Д» і ТОВ «Фірма «Радіус Інвест». Угоди позивача по операціях з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні від 08.02.2013р. №306, у період з 08.02.2013р. по 11.02.2013р. службовою особою ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» (код ЄДРПОУ 4855891) з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень, серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Атлант-Д» (код ЄДРПОУ 37517270) та за квітень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (код ЄДРПОУ 37517328), за результатами якої складено акт перевірки №1114/22.4/04855891 від 18.02.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ч.1, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Атлант-Д» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест»;

- п.138.2 ст.138, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 29911 грн. (у т.ч. за 2012 рік - 29911 грн.);

- п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 85684 грн. (у т.ч. у липні 2011р. в сумі 30138 грн., серпні 2011р. в сумі 19682 грн., квітні 2012р. в сумі 35864 грн.).

Підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 29911 грн. та податку на додану вартість на суму 85684 грн. у зв'язку з завищенням податкового кредиту та завищення валових витрат в частині господарських відносин позивача з ТОВ «Атлант-Д» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» слугувала інформація, викладена в отриманих відповідачем від інших податкових органів актах перевірок.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період позивачем укладено з ТОВ «Атлант-Д» договір від 01.07.2011р. №0107/1 на виконання підрядних робіт, за умовами якого підрядник (ТОВ «Атлант-Д») зобов'язується виконати по завданню замовника (ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат») ремонтні роботи в готелі «Фрегат», а замовник - прийняти та оплатити ці роботи. Відповідачем від Переяслав-Хмельницької ОДПІ отримано акт від 16.01.2012р. №4/23-1/37517270 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Атлант-Д» з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 13.05.2011р. по 31.12.2011р.», згідно якого товариство не знаходиться за місцезнаходженням. За даними Декларацій з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року основні фонди на підприємстві відсутні; згідно з даними останньої податкової звітності (форма 1-ДФ за ІІІ квартал 2011 року) загальна чисельність працюючих у ТОВ «Атлант-Д» становила 3 особи; в ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено укладання нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Усі операції по наданню послуг ТОВ «Атлант-Д» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Також, в акті перевірки зазначено, що 26.03.2012р. між ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» укладено договір №2603-2 на виконання ремонтних робіт, за умовами якого підрядник (ТОВ «Фірма «Радіус Інвест») зобов'язується своїми та залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території замовника (ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат»), здати роботи Замовнику у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконанні роботи і оплатити їх на умовах і в строки, які вказані в цьому договорі. Відповідачем від Переяслав-Хмельницької ОДПІ отримано акт від 19.06.2012р. №78/23-1/37517328 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р.», згідно якого товариство не знаходиться за юридичною адресою. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.06.2012р. Згідно з даними останньої податкової звітності (форма 1-ДФ за І квартал 2012 року) загальна чисельність працюючих у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» становила 2 особи; основні фонди на підприємстві відсутні. Усі операції по наданню послуг ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків. У ході перевірки не встановлено факту надання ремонтних робіт від підрядника ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» замовнику ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат».

На підставі вказаного акту перевірки 06.03.2013р. ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001522200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 128526 грн. (у т.ч. за основним платежем - 85684 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42842 грн.); №0001532200, яким ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 37388,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 29911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7477,75 грн.); №0001542200, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 108309 грн.

Задовольняючи позов ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ТОВ «Атлант-Д» є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем, зазначених у висновках акту перевірки норм податкового законодавства, з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2011р. між позивачем та ТОВ «Атлант-Д» укладено договір №0107/1 на виконання підрядних робіт, за умовами якого підрядник (ТОВ «Атлант-Д») зобов'язується виконати по завданню замовника (ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат») ремонтні роботи в готелі «Фрегат», а замовник - прийняти та оплатити ці роботи.

У липні 2011 року ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» отримало від ТОВ «Атлант-Д» ремонтні роботи на загальну суму 240000 грн. відповідно до актів будівельних робіт від 31.07.2011р. б/н на суму 130780 грн. та на суму 109220 грн. Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 40000 грн. на підставі податкової накладної від 29.07.2011р. №60 на загальну суму 240000 грн.

У серпні 2011р. ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» отримало від ТОВ «Атлант-Д» ремонтні роботи на загальну суму 90000 грн. відповідно до актів будівельних робіт від 31.08.2011р. Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 15000 грн. на підставі податкової накладної від 31.08.2011р. №124 на загальну суму 90000 грн.

Розрахунки між підприємствами проведені в сумі 330000 грн. у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 22.09.2011р. №270 на суму 60000 грн., від 21.09.2011р. №666 на суму 56000 грн., від 23.09.2011р. №271 на суму 70000 грн., від 26.09.2011р. №272 на суму 104000 грн., від 27.09.2011р. №273 на суму 40000 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

26.03.2012р. між ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» укладено договір №2603-2 на виконання ремонтних робіт, за умовами якого підрядник (ТОВ «Фірма «Радіус Інвест») зобов'язується своїми та залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території замовника (ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат»), здати роботи Замовнику у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконанні роботи і оплатити їх на умовах і в строки, які вказані в цьому договорі.

У квітні 2012 року ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» отримало від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території відповідно до актів будівельних робіт від 28.04.2012р. №280411 на загальну суму 215180, 99 грн. Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 35863,50 грн. на підставі податкової накладної від 28.04.2012р. №135 на загальну суму 215180,99 грн. Дані суми відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проведені в сумі 215180,99 грн. у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 18.05.2012р. №1419. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ТОВ «Атлант-Д». Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, акти виконаних робіт, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилається на матеріали перевірок ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ТОВ «Атлант-Д», які надійшли від Переяслав-Хмельницької ОДПІ, однак жодних доказів щодо обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину акт перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області не містить.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Висновки акту перевірки, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» анульовано 14.06.2012р. колегія суддів не бере до уваги, оскільки господарські відносини між позивачем та вказаним контрагентом відбувалися значно раніше в часі - в березні-квітні 2013 року.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх контрагентів, в матеріалах перевірки відсутні. Відповідач в акті перевірки не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з вказаними вище контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» і ТОВ «Атлант-Д», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з вказаними контрагентами у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Що ж до вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат», то, на підставі ч.1 ст.195 ПК України, суд апеляційної інстанції не переглядає постанову суду в цій частині, оскільки в своїй скарзі апелянт не зазначає про незаконність рішення щодо таких вимог.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.