Рішення

від 19.08.2013 по справі 909/623/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 р. Справа № 909/623/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Візард-ЛТД", вул.Вишгородська,28/1, м.Київ 74,04074, поштова адреса:03062,м.Київ,вул.Екскаватарона,24

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Теплохолдинг", вул.Грушевського,6, м.Івано-Франківськ,76018; вул.Василіянок, 60, м.Івано-Франківськ; вул.Незалежності, 35/3, м.Івано-Франківськ

про стягнення 111164,67 грн.

за участю представників сторін:

представники сторін в судове засідання не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Візард-ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплохолдинг" про стягнення 111164, 67 грн., з яких 104326,07 грн. основного боргу, 5585,57 грн. пені, 1117,12 грн. 3% річних та 135,91 втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №04/12-12 від 04.12.12 щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції та обґрунтовано положеннями ст.ст.526, 546, 547, 625 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак у додаткових поясненнях до позовної заяви (вх.№11882/13 від 17.07.13) просив розгляд справи провести за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Візард-ЛТД".

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 13.08.13, у відзиві на позов (вх.№12068/13 від 22.07.13) проти позову заперечив у зв"язку з недотриманням позивачем умов п.7.1 договору щодо досудового врегулювання спору та п.5.1 договору щодо виставлення рахунку-фактури.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.12.12 між сторонами у справі укладено договір поставки №04/12-12. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти цю продукцію та оплатити її загальну вартість на умовах та у порядку, передбачених цим договором.

Строк дії договору - до 31.12.12, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення (п.8.1 договору).

Розділом 2 даного договору сторони погодили ціну та вартість продукції: вартість договору складає 254000 грн.; ціна одиниці виміру продукції та загальна вартість кожної партії продукції є незмінними протягом усього періоду поставки; ціна продукції може змінюватися лише за взаємною згодою сторін і буде застосовуватися до тих поставок продукції, які будуть здійснюватися постачальником після узгодження та підписання сторонами відповідної специфікації; в окремих випадках, за взаємною згодою сторін, загальна кількість продукції та кількість продукції у кожній партії може відрізнятись від узгодженої у відповідній специфікації.

Згідно наявної в матеріалах справи копії специфікації (додаток №1 до договору поставки №04/12-12), ця специфікація узгоджена сторонами договору (підписана без жодних зауважень та заперечень та скріплена їх печатками) 04.12.12 на суму 254326,07грн.

У відповідності до п.3.6 договору поставки №04/12-12, згідно якого факт передачі продукції за договором посвідчується підписанням покупцем видаткової накладної постачальника, позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 254326,07грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №12 від 25.01.13.

Розділом 5 даного договору сторони визначили, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок чи в касу постачальника на підставі виставлених ним рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції. Поставка продукції виконується постачальником після одержання ним від покупця 100% оплати вартості поставки. Оплата за цим договором проводиться в два етапи: покупець зобов"язується перерахувати 150000,00грн. на протязі трьох банківських днів після її погодження та підписання сторонами (перший етап); покупець зобов"язується виконати повний розрахунок , а саме перерахувати 104000,00грн. до 31.01.13 (другий етап).

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Теплохолдинг" 06.12.12 та 14.01.13 всього сплачено позивачу 150000,00грн., тобто проведено оплату в повній сумі першого етапу. Таким чином, залишок заборгованості відповідача за поставлену позивачем продукцію згідно договору поставки №04/12-12 становить 104326,07грн.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.5.2 договору поставки №04/12-12 граничний строк оплати відповідачем поставленої позивачем продукції - 31.01.13.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. Посилання відповідача на порушення позивачем п.7.1 договору поставки №04/12-12 щодо досудового врегулювання спору судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТзОВ "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.02 №15-рп/2002, встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб"єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Заперечення відповідача стосовно порушення позивачем п.5.1 договору щодо виставлення рахунку-фактури є необгрунтованим та суперечить матеріалам справи. Так, у матеріалах справи наявна копія узгодженої сторонами договору 04.12.12 та підписаної ними без жодних зауважень та заперечень специфікації на суму 254326,07грн., у п.4 якої вказано, що рахунок-фактуру на товар, вказаний у цій специфікації, постачальником видано, а покупцем одержано. При цьому судом не береться до уваги подана відповідачем копія рахунку-фактури №35-677 від 13.11.12, оскільки цей рахунок не містить вказівки на спірний договір, виписаний раніше ніж сторони уклали договір, а також не підписаний жодною зі сторін договору та не дає можливості ідентифікувати особу, що його виписала.

Не приймаються судом до уваги і твердження відповідача щодо невірно вказаного позивачем найменування юридичної особи-відповідача, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позов заявлено саме до тієї особи, яка порушила зобов"язання.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції, вимоги позивача про стягнення 104326,07грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.2 договору поставки №04/12-12 сторони узгодили, що у разі несвоєчасного виконання умов оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону та пунктів договору, позивачем нараховано 5585,57грн. пені, 1117,12грн. 3% річних та 135,91 втрат від інфляції, з яких за період з 10.12.12 по 15.01.13 - 912,33 грн. пені, 182,47грн. 3% річних та 240.24грн. втрат від інфляції; за період з 01.02.13 по 20.05.13 - 4673,24 грн. пені та 934,65грн. 3% річних.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55,83 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, штрафу та пені та задоволено їх частково, оскільки позивачем невірно вказано період, за який нараховано пеню та 3% річних - з 10.12.12 по 15.01.13. Разом з тим, враховуючи умови п.5.2 договору поставки №4/12-02, дату погодження сторонами специфікації до договору (04.12.12) та часткову оплату відповідачем вартості поставленої продукції - 06.12.12, строк розрахунку пені та 3% річних по першому етапу оплати - з 08.12.12 по 13.01.13. Таким чином, до стягнення за вказаний період підлягають 886,12 грн. пені та 177,22 грн. 3% річних. Крім того, судом зменшено розмір пені ( з 4673,24 грн. до 4630,36 грн.) та 3% річних ( з 934,65грн. до 926,07грн.) за другий етап оплати за період з 01.02.13 по 20.05.13, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним.

Інфляційні втрати, які нараховані на суму боргу 60000,00 грн. у розмірі 135,91 грн. з 10.12.12 по 13.01.13 не підлягають до стягнення з відповідача з огляду на наступне. На заборгованість, яка виникла у грудні місяці 2012 року має застосовуватися індекс інфляції, визначений у січні місяці 2013 року. Оскільки відповідачем заборгованість у січні місяці погашена 14 числа, то відсутні правові підстави для задоволення позову за цей період.

Що стосується стягнення 104,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.02.13 по 20.05.13, нарахованих на суму заборгованості 104326,07 грн., то слід зазначити.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р., а тому в задоволенні інфляційних втрат за період з 01.02.13 по 20.05.13 слід відмовити за необґрунтованістю.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 692 Цивільного Кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.173, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Візард-ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплохолдинг" про стягнення 111164,07 грн., з яких 104326,07 грн. основного боргу, 5585,57грн. пені, 1117,12грн. 3% річних та 135,91 втрат від інфляції задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплохолдинг" (вул.Грушевського,6, м.Івано-Франківськ,76018; вул.Василіянок, 60, м.Івано-Франківськ; вул.Незалежності, 35/3, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37409802) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Візард-ЛТД"(м.Київ, вул.Вишгородська, 28/1, р/р 26009500051901 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", м.Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 38049346, ІПН 380493426541, свідоцтво ПДВ №200041036) 104326,07 (сто чотири тисячі триста двадцять шість гривень сім копійок) основного боргу, 5516,48 (п"ять тисяч п"ятсот шістнадцять гривень сорок вісім копійок) пені, 1103,29 (одну тисячу сто три гривні двадцять дев"ять копійок) 3% річних та 2218,92(дві тисячі двісті вісімнадцять гривень дев"яносто дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"