Рішення

від 13.08.2013 по справі 906/884/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" серпня 2013 р. Справа № 906/884/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрик З.В. - наказ №70-К від 01.07.2013;

від відповідача: Казмірковська Н.М. - довір. б/н від 26.11.2012

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Еко" (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №16" (м.Житомир)

про стягнення 29298,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судових засіданнях 02.07.2013, 16.07.2013, 25.07.2013 та 01.08.2013 були оголошені перерви до 11:00 16.07.2013, 11:00 25.07.2013, 11:30 01.08.2013 та 10:00 13.08.2013 відповідно.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 29298,15грн., з яких: 25227,03грн. основного боргу; 1286,55грн. інфляційних; 877,07грн. 3% річних та 1907,50грн. пені. В обґрунтування заявлених позивачем вимог, останній посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №53/ж/12 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 31.12.2011 в частині оплати послуг, наданих позивачем відповідачу в період з січня по жовтень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що під час підготовки позовної заяви було здійснено арифметичну помилку при визначенні основної суми боргу, що вплинуло на визначення розміру заборгованості відповідача по договору №53/ж/12 від 31.12.2011 вцілому. Вказані обставини представником позивача було підтверджено наданим в судовому засіданні 01.08.2013 розрахунком заборгованості станом на 31.07.2013 за період з 31.01.2013 по 31.10.2013 (а.с.61). Враховуючи викладене, представник позивача просив стягнути з відповідача 23522,57грн. основного боргу, а 3% річних та інфляційні у сумі, заявленій в прохальній частині позовної заяви. Разом з тим, заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу на суму недоврахованої згідно договору проплати позивачем до суду надано не було, що є його правом. Що стосується пені, то у зв'язку з проведенням її перерахунку відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГПК України, представником позивача в судовому засіданні 13.08.2013 було подано заяву (а.с.66), згідно якої збільшено суму заявленої до стягнення неустойки до 3271,40грн., про що свідчить наданий в засіданні суду 01.08.2013 розрахунок пені станом на 31.07.2013 (а.с.62-63).

Відповідно до ст.22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

Оскільки збільшення представником позивача розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає вищевказану заяву представника позивача та розглядає справу в межах розміру збільшених позовних вимог.

Представник відповідача проти наявності основної заборгованості у розмірі 23522,57грн. та 3% річних у сумі 877,07грн. не заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.07.2013 №696 (а.с.43-44). Однак вважає, що розрахунок пені та інфляційних позивачем проведено невірно, у зв'язку з чим просить суд відмовити у їх стягненні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Відповідно до укладеного між Комунальним підприємством "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №16" (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Еко" (виконавець/позивач) договору №53/ж/12 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 31.12.2011 з додатками та додатковою угодою до нього (далі - договір, а.с.11-19), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), накопичених у замовника, на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.2.2 договору, ТПВ вивозяться виконавцем за графіком (Додаток до цього договору), що підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

По закінченню кожного поточного місяця, сторони підписують Акт приймання-передачі наданих за місяць послуг, з зазначенням обсягу наданих послуг згідно додатку до цього договору, якщо об'єм ТПВ перевищує об'єм контейнерів розташованих на майданчику вартість додаткового вивозу додається до рахунку (п.2.4 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що загальна вартість цього договору визначається підсумком вартості наданих виконавцем послуг протягом терміну його дії.

Ціна, встановлена даним договором, становить: 1м3 ТПВ ....23,42грн. з ПДВ. Використовувані типи контейнерів та ціни на вивезення: 1,1м3....1,1х(23,42+5,96) захоронення.....32,32грн. з ПДВ; 0,24м3....0,24х(23,42+5,96) захоронення.....7,05грн. з ПДВ. У випадку, якщо замовник надає талони на захоронення: 1,1м3....1,1х23,42.........25,76грн. з ПДВ; 0,24м3....0,24х23,42.........5,62грн. з ПДВ (п.4,2 договору).

Згідно п.4.4 договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником у безготівковому порядку, шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, з обов'язковим зсиланням на акт виконаних робіт та місяць за який проводиться оплата.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з січня по жовтень 2012 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 139220,65грн., доказом чого є підписані за вказаний період сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)(а.с.21-25).

У зв'язку з частковим виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором №53/ж/12 від 31.12.2011, позивачем 19.06.2013 було направлено на адресу відповідача лист-вимогу про стягнення заборгованості (а.с.10).

З підписаного сторонами розрахунку заборгованості (а.с.61) вбачається, що відповідач частково оплатив надані позивачем, згідно договору від 31.12.2011, послуги на суму 115698,08грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 23522,57грн. (139220,65грн. - 115698,08грн.), на підтвердження чого в матеріалах справи містяться: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)(а.с.21-25), акт звірки розрахунків (а.с.38-39), копії платіжних доручень (а.с.45-55), розрахунок заборгованості за період з 31.01.2012 по 31.10.2012 (а.с.61) та інші докази у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 23522,57грн., тому у стягненні 1704,46грн. суд відмовляє.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахованої позивачем пені, господарський суд приймає до уваги, що згідно пп.3.3.2 п.3.3 договору №53/ж/12 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 31.12.2011, виконавець має право на стягнення неустойки в разі несвоєчасного внесення замовником платежів за надані послуги.

Пунктом п.5.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування (з урахуванням заяви б/н від 13.08.2013), суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3271,40грн.

Щодо нарахованих до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с.5), позивач просить стягнути з відповідача 1286,55грн. інфляційних за період січень 2012 року - січень 2013 року та 877,07грн. 3% річних за період з 01.01.2012 по 01.05.2013.

При чому, згідно даних позивача, річні останнім нараховано на суму боргу 25227,03грн. за 423 дні.

Перевіривши надані позивачем нарахування річних в межах встановленого позивачем періоду для їх обрахування, суд встановив, що річні нараховано позивачем більш як за 423 дні (періодом стягнення яких є 01.01.2012-26.02.2013).

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.01.2012 по 01.05.2013, але на суму основного боргу задоволеного судом в розрізі по кожному акту про надання послуг окремо, господарський суд прийшов до висновку, що правомірно заявленою до стягнення є їх сума у розмірі 1087,48грн.

Однак враховуючи, що згідно прохальної частини позову позивач просить стягнути з відповідача саме 877,07грн. 3% річних, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 877,07грн. 3% річних у повному обсязі.

Що стосується інфляційних, то їх нараховано позивачем за період з січня 2012 року по січень 2013 року на суму боргу 25227,03грн.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивачем не було враховано дифляційні процеси, які мали місце у вказаний позивачем згідно розрахунку період, та невірно визначено суму заборгованості, на яку слід здійснювати нарахування.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перерахунок інфляційних, суд встановив, що у даному випадку у позивача відсутнє право на стягнення інфляційних, тому у стягненні 1286,55грн. слід відмовити, оскільки їх заявлено позивачем безпідставно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представник відповідача позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу та 3% річних визнав, доказів проведення розрахунків в повному обсязі не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 27671,01грн., з яких: 23522,57грн. основного боргу, 877,07грн. 3% річних та 3271,40грн. пені. У стягненні 1704,46грн. основного боргу та 1286,55грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22,33,34,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №16" (10008, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Шевченка, буд.24, ідент. код 13567300)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Еко" (10001, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Баранова, буд.77, ідент. код 34736053):

- 23522,57грн. основного боргу;

- 3271,40 пені;

- 877,07грн. 3% річних;

- 1562,21грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.08.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу