Рішення

від 12.08.2013 по справі 910/12563/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12563/13 12.08.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН-СТАР"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІДАН УКРАЇНА"

про: стягнення 212.804,16 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Нагорянська О.С. - за довіреністю від 01.07.2013 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 29.01.2010 № 290110/1, товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН-СТАР" поставлено, а товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІДАН УКРАЇНА" отримано товар загальною вартістю 449,029.11 грн., проте товар оплачено останнім на користь позивача не у повному обсязі, що призвело до виникнення в останнього заборгованості в розмірі 194.430,40 грн.

Таким чином, на підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача про стягнення з останнього розміру заборгованості за отриманий, але не оплачений в повному обсязі товар, в розмірі 194.430,40 грн. та 3 відсотка річних в сумі 18.373,76 грн.

Крім того, позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 порушено провадження у справі № 910/12563/13. Розгляд даної справи призначено судом на 12.08.2013.

Вказана вище ухвала надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, у розумінні ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Повноважний представник відповідача у судове засідання призначене на 12.08.2013 не з'явився.

В судовому засіданні 12.08.2013 суд, заслухавши усні пояснення представника позивача та дослідивши матеріали даної справи, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

Також під час дослідження матеріалів даної справи судом виявлено описку допущену у вступній частині ухвали про порушення провадження у справі від 04.07.2013. Описка полягає у невірному зазначенні найменування відповідача, а саме у вступній частині вказаної ухвали найменуванням відповідача вказано «товариство з обмеженою відповідальністю «КАРДІАН УКРАЇНА» , в той час як згідно матеріалів даної справи вірним найменуванням відповідача є «товариство з обмеженою відповідальністю «КАРІДАН УКРАЇНА» .

Отже, у зв'язку з зазначеним, суд вирішив за необхідне виправити допущену у вступній частині ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 04.07.2013 описку та зазначити вірне найменування відповідача.

У судовому засіданні 12.08.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН-СТАР», як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІДАН УКРАЇНА", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 29.01.2010 № 290110/1 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується поставити відповідачу товар згідно Додатку №1 до даного Договору, що належить йому на праві власності, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 передбачено, що з моменту підписання представником відповідача товарно-транспортних накладних, товар вважається переданим відповідачеві, при цьому відповідальність за збереження товару переходить до відповідача.

Відповідно п. 4.1 оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів безготівково на рахунок позивача у термін обумовлений сторонами Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар, а останній його отримав, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 28.05.2010 № РН-0000001; від 02.06.2010 № РН-0000002; від 23.06.2010 № РН-0000003; від 20.08.2010 № РН-0000004; від 24.08.2010 № РН-0000005; від 25.08.2010 № РН-0000006; від 30.08.2010 № РН-0000008, копії яких містяться в матеріалах даної справи. Загальна сума отриманого відповідачем товару згідно вказаних видаткових накладних, за розрахунком суду, становить 449,029.11 грн.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи права позивача та умови Договору, отриманий ним товар на користь позивача оплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 194,430.40 грн.

В матеріалах даної справи мітиться Акт звіряння взаємних розрахунків здійснений сторонами даного спору за період з січня 2009 по грудень 2011, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 199.230,40 грн. Вказаний Акт підписаний з обох сторін даного спору та скріплений їх печатками.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, сторонами спору до суду не подано.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 194,430.40 грн. підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 відсотків річних в розмірі 18.373,76 грн.

Відповідно до положень передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 відсотків річних за порушення грошового зобов'язання за Договором в розмірі 18.373,76 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, яке належить відповідачеві.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, на підтвердження припущень щодо існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, жодного належного доказу суду не надав, а відтак, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення згаданої заяви позивача та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача.

Оскільки заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилена, тому підстави для покладання судового збору за подання до господарського суду зазначеної заяви на відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Виправити описку допущену у вступній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2013, а саме в найменуванні відповідача наступним чином: «Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДІАН УКРАЇНА» , слід читати: «Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІДАН УКРАЇНА» .

2. В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІДАН УКРАЇНА" (03186, м. Київ, Солом'янський район, Чоколівський бульвар, буд. 19; код ЄДРПОУ 35756877, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН-СТАР» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Оранжерейна, буд. 3; код ЄДРПОУ 36471487, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 194.430,40 (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 40 коп. - основного боргу; 18.373,76 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 76 коп. - 3 % річних; 4.256,08 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.08.2013 року.

Суддя С.В. Балац