Постанова

від 07.08.2013 по справі 821/1463/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. 15 год.20 хв.Справа № 821/1463/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Лисенка В.О.,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф» ЛТД (далі - позивач, ТОВ) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.04.2013р. №№ 0000201504, 0000211504, якими позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011р., та червень, вересень, листопад 2012 року на загальну суму 713400,86 грн. та збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 219711,0 грн., у тому числі за основним платежем на 126474,0 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що виконав всі вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ для формування податкового кредиту по операціям з ЗЕТОВ «Інтервес», ПП «АТ Агро» та ТОВ «Дидактика». Як стверджує позивач результати господарських операцій з цими постачальниками підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними, вартість послуг сплачена виконавцям у безготівковому порядку. Позивач наполягає, що правочини з ЗЕТОВ «Інтервес», ПП «АТ Агро» та ТОВ «Дидактика» можуть бути визнані недійсними виключно на підставі судового рішення, якого бракує у відповідача і тому висновки акту перевірки та обчислення грошових зобов'язань і зменшення від'ємного значення за спірними податковими повідомленнями - рішеннями є незаконними. У зв'язку з цим позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що податковий кредит платників ПДВ має формуватись на підставі реально здійснених господарських операцій. При перевірці ЗЕТОВ «Інтервес», ПП «АТ Агро» та ТОВ «Дидактика» було встановлено, що ці СПД та їх постачальник не фактично не могли здійснити господарські операції з поставки товарів та послуг оскільки не знаходились за юридичною адресою та не мали ресурсів для здійснення господарської діяльності. З цих підстав відповідач вважає, що постачальники ЗЕТОВ «Інтервес», ПП «АТ Агро» та ТОВ «Дидактика» задокументували безтоварні, реально не здійснені господарські операції, метою документування яких було надання податкової вигоди позивачеві без мети реального вчинення цих правочинів. Недодержання в момент вчинення правочинів приписів ст.201, ч1-6 ст.203 ст.215, 216 Цивільного кодексу України спричиняє їх недійсність (нікчемність) в силу закону та додаткового судового рішення не потребує. На думку відповідача, декларування податкового кредиту по нікчемним правочинам є протиправним. З цих причин відповідач вважає складення спірних податкових повідомлень - рішень правомірним і просить суд повністю відмовити позивачеві у задоволені його вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 20.03.2013р. № 1770/15.4/23140525 (далі - акт № 1770). За цим актом відповідачем відображено результати перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ЗЕТОВ «Інтервес» за вересень 2011 року, вересень, листопад 2012 року, ПП «АТ Агро» за грудень 2011 року, ТОВ «Дидактика» за березень 2012 року, та результати перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, січень, квітень, жовтень, грудень 2012 року.

За актом перевірки № 1770 на висновки відповідача про зменшення від'ємного значення з ПДВ та збільшення грошових зобов'язань з цього податку вплинули результати перевірки господарських операцій позивача з ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Дидактика».

За спірним податковим повідомленням - рішенням № 0000201504 позивачеві зменшено задеклароване від'ємне значення з ПДВ за вересень 205078,5 грн., за червень 2012 року на 40050,0 грн., за вересень 2012 року на 86424,0 грн. та за листопад 2012 року на 561848,36 грн. За наслідком зменшення від ємного значення з ПДВ за вересень та листопад 2012 року позивачеві збільшено грошові зобов'язання з ПДВ до сплати за липень 2012 року на 40050,0 грн. та за жовтень 2012 року на 86424,0 грн., всього на суму 126474,0 грн., що відповідає спірному податкову повідомленню - рішенню № 0000211504.

Під час перевірки за актом № 1770 відповідач зазначає, що податковий кредит позивача з ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Дидактика» підтверджено належним чином складеними податковими накладними, вартість товарів сплачена постачальникам у безготівковому порядку, цільове призначення придбаних товарів відповідає напрямам оподатковуваної господарської діяльності позивача. Тим самим суд вважає, що відповідачем підтверджено дотримання відповідачем формальних вимог Податкового кодексу України для декларування податкового кредиту по операціям з ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Дидактика».

Як зазначає відповідач у акті перевірки № 1770 під час перевірки основного постачальника позивача ЗЕТОВ «Інтервес» ДПІ у м. Херсоні було складено акт від 18.02.2013року №1112/22.4/01194779. За цим актом перевірки встановлені порушення ч.1 ст.201, ч1-6 ст.203 ст.215, 216 Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій з придбання товарів ЗЕТОВ «Інтервес» у ТОВ «Укрзерногруп» у вересні 2011 року на суму ПДВ 25078,50 грн., ПП «Зерно-Маркет» у вересні 2012 року на суму ПДВ 86424,0грн. та ТОВ «Юг Трейд» у листопаді 2012 року на суму ПДВ 561848,36 грн., наслідком чого є встановлення відсутності об'єктів оподаткування у ЗЕТОВ «Інтервес» по операціям з придбання товарів у згаданих контрагентів та продажу цих товарів позивачеві. Акт перевірки №1770 не містить конкретних причин, за якими виявлено порушення позивачем та його постачальниками приписів Цивільного та Податкового кодексів України що спричинили складення спірних податкових повідомлень - рішень.

При вивчені акту перевірки ЗЕТОВ «Інтервес» №1112/22.4/01194779 судом з'ясовано, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ( за місцем податкової реєстрації ТОВ «Укрзерногруп») не змогла перевірки постачальника ТОВ «Укрзерногруп» через відсутність його за місцем реєстрації. У зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації відповідачем не були перевірені ПП «Зерно Маркет» та ТОВ «Юг Трейд». Ці СПД у деклараціях з ПДВ відобразили продаж товарів ЗЕТОВ «Інтервес» та не задекларували наявність власних трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Через це правочини ТОВ «Укрзерногруп», ПП «Зерно Маркет» та ТОВ «Юг Трейд» з продажу товарів ЗЕТОВ «Інтервес» визнані недійсними (нікчемними). Недійсними (нікчемними) визнано і всі правочини з подальшого продажу згаданих товарів, в тому числі і позивачеві.

При цьому відповідач у акті перевірки №1770 зазначає, що обсяги придбання-продажу товарів за перевірені періоди позивачем у ЗЕТОВ «Інтервес» були значно більшими ніж операції за спірними правовідносинами з ТОВ «Укрзерногруп» , ПП «Зерно Маркет» та ТОВ «Юг Трейд». На питання суду щодо обґрунтування підстав такої ситуації представник відповідача не міг надати пояснень.

У березні 2012 року позивач сформував податковий кредит від ТОВ «Дидактика» за результатами отриманих консультаційних послуг.

Під час перевірки постачальника позивача ТОВ «Дидактика», відповідач за актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7029/22-4/34735238 відзначив про відсутність цього постачальника за місцезнаходження. За інформацією податкового органу «РРО, КОРО за цим постачальником не значиться» (ст. 9 акту № 1770). У публічній звітності ТОВ «Дидактика» наявність власних офісних та складських приміщень та людських ресурсів не декларує. Дані про рахунки в банківських установах у відповідача відсутні. На думку відповідача, відсутність ТОВ «Дидактика» за юридичною адресою обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

У грудні 2011 року позивач сформував податковий кредит від ПП «АТ Агро» за результатами придбання пшениці.

Під час перевірки постачальника ПП «АТ Агро», оформленої актом від 31.01.2013р. № 860/22-4/37353095 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «АТ Агро» щодо формування показників витрат та прибутку за період липень - грудень 2011 року» встановлено відсутність СПД за юридичною адресою, що унеможливило отримання первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарської діяльності. У зв'язку із чим податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів ПП «АТ Агро» із постачальниками та продавцями за період липень-грудень 2011 року, що в свою чергу зумовило завищення податкового кредиту позивачем.

Таким чином спільним висновком про результати перевірки господарських операцій позивача з ПП «АТ Агро» та ТОВ «Дидактика» є припущення відповідача, що у цих постачальників або їх контрагентів не було можливостей для фактичного здійснення постачальницьких операцій. При цьому таке припущення ґрунтується на даних публічної звітності СПД про наявність власних основних фондів та трудових ресурсів, дані якої не підтверджені та не спростовані під час перевірки цих суб'єктів підприємництва, оскільки податковим органом не були проведені перевірки через відсутність суб'єктів господарювання за місцезнаходженням. Відповідачем виключається можливість залучення згаданими СПД орендованих основних фондів та персоналу інших СПД для фактичного здійснення господарської діяльності з постачання товарів. На думку суду, висновки податкового органу про обставини здійснення господарських операцій, які зроблені на підставі не повного вивчення цих операцій та які ґрунтуються на припущеннях податкового органу не можуть бути достатньою підставою для перегляду податкових зобов'язань платників податків.

Аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з контрагентами, які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м. Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м. Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м. Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

За таких підстав суд приходить до висновку про недостатність у відповідача підстав, викладених у акті перевірки № 1770, для виключення із складу податкового кредиту позивача результатів господарських операцій з ЗЕТОВ «Інтервес», ПП «АТ Агро» та ТОВ «Дидактика» і тому повністю скасовує спірні податкові повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013р. № 0000201504, № 0000211504.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 серпня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1