Постанова

від 24.07.2013 по справі 817/2258/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2258/13-а

24 липня 2013 року 10год. 19хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування"

до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання протиправниим та скасування рішення , - ВСТАНОВИВ :

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" (далі по тексту ВАТ "КЗКУ"), звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання протиправним та скасування рішень № 982, 983, 984, 985, 986, 987, 988, 989, 990, 991, 992, 993, 994, 995 від 29.04.2013 року про застосування до ВАТ «КЗКУ» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за 2011-2012 року на загальну суму 18661,83 грн. (6437,23 грн. - штраф та 12224,60 грн. пені).

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року порушено справу № 9/15 про банкрутство Відкритого Акціонерного Товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" (вул. Б.Хмельницького, 19, смт. Квасилів, Рівненського р-ну, ЄДРПОУ 05495393), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року по справі № 9/15 про банкрутство ВАТ «КЗКУ" було введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В.

Абзацом 3 п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, на підставі яких здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Позивач зазначає, що всі поточні страхові внески ним сплачено, а нарахування відповідачем та стягнення штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату порушує вимоги мораторію.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач позов заперечив з тих підстав, що частина 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-УІ).

На суми недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-УІ та п. 7.5 Інструкції № 21-5).

Оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та пені винесені за період з 2011-2012 року, тобто дана заборгованість є поточною.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 07.06.2010 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція що діяла на момент порушення провадження справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в даному випадку до 07.06.2010р.).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За таких обставин, на думку відповідача, штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків були нараховані правомірно та підлягають стягненню, а відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст.41 КАС України, судове засідання технічними засобами не фіксується.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному та всебічному вивченні всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року порушено справу № 9/15 про банкрутство Відкритого Акціонерного Товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" (вул. Б.Хмельницького, 19, смт. Квасилів, Рівненського р-ну, ЄДРПОУ 05495393), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року по справі № 9/15 про банкрутство ВАТ «КЗКУ" було введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В.

Абзацом 3 п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, на підставі яких здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

З картки особового рахунку платника єдиного внеску - позивача вбачається, що за період з 21.02.2011 року (дата виникнення боргу) до 20.12.2012 року (дата останнього платежу, на який нараховується фінансова санкція та пеня) у позивача була заборгованість по сплаті єдиного внеску, яку він частково погашав регулярними платежами, однак незважаючи на це заборгованість зберігалась. Зважаючи на це, відповідачем щодо позивача було винесено рішення № 982 - 995 від 29.04.2013 року про застосування до ВАТ «КЗКУ» штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція що діяла на момент порушення провадження справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в даному випадку до 07.06.2010р.).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, ст. 19 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція, що вступила в дію з 18.01.2013 року та на момент винесення рішення № 479) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (до 07.06.10р.).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Таким чином порушення провадження у справі про банкрутство не пов'язується із завершенням підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Аналогічної думки дійшли Вищий Господарський суд України у своїй постанові від 10.06.2009 № 11/522-07, та Вищий Адміністративний суд України в постанові від 02.04.2008 № К- 715/07.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність винесених рішень, а позивач не зміг обгрунтувати свої позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно ст.94 КАС України, сплачений позивачем судовий збір йому не повертається. Відповідачем не було надано доказів понесення судових витрат.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.