Рішення

від 08.08.2013 по справі 909/613/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р. Справа № 909/613/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,

при секретарі судового засідання Червак Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс", вул. Українських Декабристів, 45А, офіс 2, м. Івано-Франківськ, 76000,

до відповідача: виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76492,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76016,

про визнання недійсним договору № 121 про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Маланюк О.Я. - представник, довіреність б/н від 18.06.2012 року,

від відповідача: Челах А.В. - спеціаліст І категорії, довіреність № 2/01-20/66 в від 02.01.2013 року,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чекайло В.М. - представник, довіреність № 2-07 від 10.01.2013 року,

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс" звернулося в суд із позовною заявою до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 121 про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Одержувач/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс" (Замовник/відповідач), укладено договір № 121 про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року, який позивач вважає недійсним

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2013 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2013 року.

Ухвалами суду від 06.06.2013 року та від 13.06.2013 року відкладено розгляд справи відповідно на 13.06.2013 року та на 18.07.2013 року.

Ухвалою суду від 18.07.2013 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 30.07.2013 року.

В судових засіданнях 30.07.2013 року та 05.08.2013 року оголошено перерву відповідно до 05.08.2013 року та до 08.08.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2013 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2013 року, проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні 08.08.2013 року, підтвердив обставини викладені у письмових поясненнях по справі.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до п. 5 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Закон України "Про планування та забудову територій" передбачає, що вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" (чинного на момент укладення спірного договору) передбачено пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Рішенням VIII сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 року "Про створення цільового фонду соціально економічного розвитку міста Івано-Франківська" затверджено "Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста", із наступними змінами.

Рішенням Х сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року "Про затвердження Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста" затверджено "Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста та інженерно-транспортної інфраструктури міста", із наступними змінами.

Дане Положення регулює процес залучення та визначення розмірів коштів замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська. Під дією даного Положення попадають всі суб'єкти підприємницької діяльності, які є замовниками (інвесторами) будівництва (реконструкції), які ведуть нове будівництво, або реконструкцію при якій є збільшення (зменшення) габаритів (розмірів), або зміна цільового призначення об'єкту з метою його комерційного використання.

23.07.2007 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Одержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс" (Замовник), укладено договір № 107 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, за умовами якого Замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Тролейбусній, 21 (ІІ пусковий комплект), в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

21.12.2011 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Одержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс" (Замовник), укладено договір № 121 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, за умовами якого Замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в 4-му мікрорайоні в межах орендованої земельної ділянки на вул. Тролейбусній-Хіміків, в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Як зазначено у вказаному договорі, сторони його уклали у відповідності до Положення "Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста".

Пункт 6.1. Договору вказує, що тлумачення термінів Договору здійснюється згідно Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".

Відповідно до п. 3.2. Договору, замовник (ТзОВ „Транскомсервіс плюс") сплачує пайову участь у сумі 652198 грн. 43 коп. в 7-ми денний термін з моменту реєстрації Договору.

На час розгляду справи в суді зобов'язання замовника по Договору не виконані у зв'язку і відсутністю реєстрації договору, більше того об'єкт що будувався прийнятий в експлуатацію, а відповідно до п. 3.4 примірного Договору, така сума сплачується тільки до прийняття об'єкта в експлуатацію.

Договір суперечить актам цивільного законодавства у зв'язку з чим він підлягає до визнання недійсним.

На час підписання Договору № 121 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року, діяло Положення про пайову участь замовників будівництва формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, що є додатком 2 до рішення Івано-Франківської міської ради.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчою комітет) сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Додаток 1 до Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста містить примірний (типовий) договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Укладений же Договір між сторонами за своїм змістом суперечить з примірним (типовим) договором, зокрема розділом 2 примірного договору.

Пункт 3.2. Договору № 121 від 21.12.2011 року, який укладений між сторонами по даній справі, суперечить самому рішенню міської ради, Положенню про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, а також примірному (типовому) договору зазначеному в додатку 1 до Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

На даний час оспорюваний Договір № 121 від 21.12.2011 року не зареєстрований. Жодні із перелічених рішень, положень чи типового договору не передбачають обов'язку сплати коштів в 7-ми денний термін з моменту реєстрації Договору. Натомість примірний договір та Положення вказують про сплату коштів тільки до прийняття об'єкта в експлуатацію, будь-якої реєстрації Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. На даний час багатоквартирний житловий будинок прийнятий в експлуатацію, йому присвоєно поштову адресу. Отже всі вищенаведені обставини вказують на укладення фіктивного правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися (ст. 234 ЦК України), у зв'язку з чим такий визнається недійсним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оспорюваний договір укладено з порушенням норм статей 179, 184 ГК України та ст. 638 ЦК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно статті 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Слід зазначити, що визнання недійсним окремо тільки п. 3.2 Договору від 21.12.2011 року є неможливим, оскільки вчинення будь-яких дій по правочину та його виконання без даного пунктів є неможливим та не призведе до будь-яких наслідків.

У зв'язку з відсутністю передбаченої реєстрації спірного договору, наслідки для виконання чи дотримання п. 3.2. та 4.1. є неможливими, оскільки реєстрація, строки та терміни виконання є істотною умовою договору - однак такі суперечить: ст. 19 Конституції України, рішенню міської ради, положенню про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, а також примірному (типовому) договору зазначеному в додатку 1 до Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 234, 648 Цивільного кодексу України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно договору № 107 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 23.07.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс" взяло на себе обов'язок щодо сплати коштів - пайового внеску у розвиток соціальної інфраструктури міста. Даний договір стосується того ж самого будинку по вул. Тролейбусна, 21 в м. Івано-Франківську, що й договір № 121 від 23.12.2011 року. За Договором № 107 від 23.07.2007 року замовник (ТзОВ „Транскомсервіс плюс") повинен сплатити внесок в сумі 342577 грн. 82 коп.

Суд звертає увагу, що рішенням господарського суду коштів по даному договору в розмірі 68500 грн. вже вирішено стягнути і судовий наказ про стягнення за вказаним договором знаходиться у ВДВС Івано-Франківського МУЮ.

Відповідно до ст.ст. 229-230 ЦК України, правочин, вчинений під впливом помилки, обману, є оспорюваним.

ТзОВ „Транскомсервіс плюс" помилилося щодо предмету та істотних умов договору № 121 від 21.12.2011 року, оскільки вважало, що такий є основним договором та укладений в замін Договору № 107 від 23.07.2007 року який підприємство вважало попереднім договором.

В свою чергу відповідач звернувся в Господарський суд про стягнення коштів на пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська за двома договорами, які стосуються будівництва одного і того ж об'єкту нерухомості.

Договір № 107 від 23.07.2007 року між сторонами не розривався та не є припиненим. Таким чином, відповідач з позивачем уклав договір № 121 від 21.12.2011 року мотивуючи необхідність його укладення таким чином, що даний договір припинить дію попереднього № 107 від 23.07.2007 року. Тобто відповідач ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення. За наслідком такої помилки позивач повинен оплачувати кошти за двома договорами.

На даний час в провадженні ВДВС перебуває провадження з виконання судового наказу, щодо стягнення з ТзОВ "Транскомсервіс плюс" частини коштів в розмірі 20 % згідно умов договору № 107 від 23.07.2007 року.

Відповідно до п. 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

На час укладення між сторонами договору № 121 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року - багатоповерховий житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Тролейбусна, 21 був введений в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, будинку присвоєно поштову адресу.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття об'єкту в експлуатацію здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідної декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що й було зроблено 13.12.2011 року.

Враховуючи норми статей 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суд вважає, що договір № 121 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року суперечить даним нормам та підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України має наслідком визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач здійснював будівництво лише одного об'єкту, а відтак, оскаржуваним договором встановлено повторне зобов'язання позивача сплатити інвестиційний внесок за той самий об'єкт будівництва. Закон України "Про планування та забудову територій" в редакції, чинній на час існування спірних відносин не наділяє відповідача таким правом встановлюючи, що обов'язок по сплаті інвестиційного внеску є одноразовим відносно одного об'єкту будівництва. Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. N 9 ,, Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними''- правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Положеннями ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" ( в редакції на момент на момент укладення договору) встановлено наступне:

Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

До пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі; об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення); 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, вимоги позивача про визнання недійсним договору № 121 про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1147 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 993, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс" до виконавчого комітету Івано-ФранківськоЇ міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання недійсним договору № 121 про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року, задовольнити.

Визнати недійсним договір № 121 про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21.12.2011 року, укладений між виконавчим комітетом Івано-ФранківськоЇ міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс".

Стягнути з виконавчого комітету Івано-ФранківськоЇ міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, (ідентифікаційний код 20568100), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс плюс", вул. Українських Декабристів, 45А, офіс 2, м. Івано-Франківськ, 76492, (ідентифікаційний код 34519563), 1147 (тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.08.13

Суддя Деделюк Б. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"