Рішення

від 13.08.2013 по справі 904/5139/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.13р. Справа № 904/5139/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамет", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 000, 00 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Голобова В.П., представник, довіреність №129/1 від 01.07.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамет", м.Донецьк - далі по тексту - позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", м.Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 15000,00грн.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме 1720,50грн. судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.05.2013року позивач платіжним дорученням №524 на суму 15000,00грн. відповідно до рахунку-фактури відповідача №СФ-1505-0001 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн., в рахунок оплати оренди складського приміщення помилково перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 15000,00грн., які з посиланням на вимоги ст.1212 Цивільного кодексу України та п.6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» просить суд стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідач у судове засідання з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи надав. У відзиві на позов та в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі і просить суд відмовити позивачеві в позові у повному обсязі посилаючись на чинне законодавств України, а саме ст.ст. 641,642,644 Цивільного кодексу України відповідно до яких платіжним дорученням №524 на суму 15000,00грн. відповідно до п.2.2 договору №24-Ос від 15.05.2013року оренди складського приміщення на загальну суму 15000,00грн, вважається укладеним. Отже, мають місце договірні відносини, оскільки грошові кошти у сумі 15000,00грн. позивач перерахував платіжним дорученням №524 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн., з посиланням на Рахунок-фактуру №СФ-1505-0001 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн. у вигляді орендної плати. Відповідач наполягає та документально підтверджує, що грошові кошти у сумі 15000,00грн. за оренду приміщення позивач перерахував відповідачеві саме на підставі умов вищеназваного договору оренди приміщення, оскільки інших договірних, або поза договірних відносин між позивачем та відповідачем станом на день розгляду даної справи у суді - не існує.

18.07.2013року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 01.08.2013року, у зв'язку з тим, що ні позивач, ні відповідач у судове засідання не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надали.

01.08.2013року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 13.08.2013року, у зв'язку з тим, що позивач витребувані судом документи в обґрунтування своїх заперечень не надав у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився та звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи без його участі.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що позивача належним чином було тричі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від 03.07.2013року, від 18.07.2013року та від 01.08.2013року, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а позивач не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні, з клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався, однак звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи без його участі, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника позивача.

13.08.2013року справу було розглянуто за участю повноважного представника відповідача без представника позивача, за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання, в обґрунтування своїх позовних вимог та своїх позовних заперечень та залучених у копіях, належним чином завірених, до матеріалів справи. Фіксація судового процесу технічними засобами не велась. Відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не велася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.05.13р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №24-Ос оренди складського приміщення відповідно до п. 2.2 умов даного договору на загальну суму 15000,00грн. на період з 15.05.2013року по 30.06.2013року, що підтверджується матеріалами справи та оригіналами документів наданих відповідачем в судове засідання на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних заперечень.

Виконуючи п.1.1 умов вищеназваного договору відповідач 15.05.2013року передав, а позивач згідно Акту здачі-прийняття нежитлового приміщення, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, без жодних зауважень прийняв в оренду обумовлене договором складське приміщення і на підставі рахунку-фактури відповідача №СФ-1505-0001 від 15.05.13р. на суму 15000,00грн. в рахунок оплати прийнятого ним в оренду складського приміщення платіжним дорученням № 524 від 15.05.13р. з зазначенням - плата за оренду - перерахував відповідачеві 15000,00грн., які без звернення до відповідача просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь як помилково ним перераховані відповідачеві грошові кошти у сумі 15000,00грн. з посиланням на вимоги ст.1212 Цивільного кодексу України та п.6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», що підтверджується матеріалами справи та документами наданими позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме 1720,50грн. судового збору.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до вимог ст.641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до вимог ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст.644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Зміст договору та вартість оренди були узгоджені сторонами і на підтвердження того, що договір позивачем підписано, позивачем відповідачеві було надіслано фотокопію підписаного та скріпленого печатками договору оренди та акту здачі-приймання нежитлового приміщення та іншого майна від 15 травня 2013 року. Після чого відповідачем позивачеві було виставлено Рахунок-фактуру №1505-0001 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн. за користування орендованими площами, яка була узгоджена умовами вищеназваного договору, яку позивач сплатив за цим рахунком з зазначенням у платіжному дорученні №524 призначення платежу - оплата за оренду згідно рахунку № 1505-0001, тобто позивач своїми активними діями підтвердив факт укладення договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Базис» повністю виконало взяті на себе за умовами вищеназваного договору обов'язки, а саме - надало позивачеві відкриту складську площу, приміщення та козловий кран, що було предметом договору, про що сторони 15.05.2013року склали Акт здачі-приймання нежитлового приміщення та іншого майна який підписали повноважні представники позивача та відповідача та скріпили печатками сторін.

Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.642, ч.1 ст.644 Цивільного кодексу України відповідач прийняв пропозицію позивача про укладення договору, надав позивачеві складські площі та інше майно (козловий кран) відповідно до усної домовленості сторін та умов договору, а позивач в свою чергу відповідно до рахунку-фактури відповідача оплатив вартість оренди у повному обсязі у сумі 15000,00грн., отже таким чином, договір є укладеним.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання та заслухавши повноважного представника відповідача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт безпідставного отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 15000,00грн., перерахованих позивачем відповідачеві за оренду приміщення платіжним дорученням №524 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн. з зазначенням платежу: «плата за оренду згідно рахунку № 1505-0001 від 15.05.2012року» слід визнати не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

- п.2.2 умов договору № 24-Ос від 15.05.2013року оренди складського приміщення, укладеного між позивачем та відповідачем, згідно якого орендна плата за період з 15.05.2013року по 30.06.2013року становить 15000,00грн.;

- Актом здачі-приймання нежитлового складського приміщення та іншого майна від 15.05.2013року, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв згідно умов договору № 24-Ос від 15.05.2013року в оренду складське приміщення;

- Рахунком-фактурою відповідача №1505-0001 від 15.05.2012року на суму 15000,00грн. про перерахування орендної плати;

- платіжним дорученням позивача № 524 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн. з зазначенням платежу: «плата за оренду згідно рахунку № 1505-0001 від 15.05.2012року»;

- довідкою відповідача № 143 від 09.08.2013року згідно якої у відповідача з позивачем інших відносин, окрім за договором № 24-Ос від 15.05.2013року в оренду складське приміщення - не існує.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 1720,50грн. судового збору з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, слід визнати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Р.S. Позивач з клопотанням про визнання недійсним або розірвання договору №24-Ос від 15.05.2013року оренди складського приміщення, укладеного між позивачем та відповідачем, згідно якого орендна плата за період з 15.05.2013року по 30.06.2013року становить 15000,00грн. - не звертався.

Заперечення відповідача, що мають місце договірні відносини, оскільки грошові кошти у сумі 15000,00грн. відповідно до вимог ст.ст. 641,642,644 Цивільного кодексу України, згідно платіжного доручення №524 на суму 15000,00грн. позивач відповідно до п.2.2 договору № 24-Ос від 15.05.2013року оренди складського приміщення на загальну суму 15000,00грн, перерахував відповідачеві, слід визнати обґрунтованими та документально доведеними. Отже, мають місце договірні відносини, оскільки грошові кошти у сумі 15000,00грн. позивач перерахував платіжним дорученням № 524 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн., з посиланням на Рахунок-фактуру № СФ-1505-0001 від 15.05.2013року на суму 15000,00грн. у вигляді орендної плати. Відповідач наполягає на тому, що грошові кошти у сумі 15000,00грн. за оренду приміщення позивач перерахував відповідачеві саме на підставі умов вищеназваного договору оренди приміщення, оскільки інших договірних, або поза договірних відносин між позивачем та відповідачем станом на день розгляду даної справи у суді - не існує.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,641,642,644 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 19.08.13р.