Ухвала

від 15.08.2013 по справі 826/2447/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2447/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонад» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонад» (код ЄДРПОУ 32373164) з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та з комунального податку у розмірі 22 149,04 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови норм процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонад» (код ЄДРПОУ 32373164) згідно довідки про взяття на облік платника податків № 5576/29-004 від 07 липня 2010 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби з 07 березня 2003 року.

За результатами фінансово-господарської діяльності у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств та з комунального податку. Загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та комунального податку становить 22 149,04 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 94.1 - 94.2 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. (ст. 94.1).

Відповідно до пункту 94.3, пункту 94.4, пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем надано копію інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 01 вересня 2010 року за № 34674 (И-2010), відповіді Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 вересня 2010 року, відповіді Інспекції головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв'язку України № 3/11.1-3104/3733 від 10 серпня 2010 року та копію листа до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 5780/9/24/041 від 29 липня 2010 року, відповідно до яких за відповідачем повітряних суден, транспортних засобів та квартири № 57 в будинку 23/25 по вулиці Клінічній за відповідачем не зареєстровано.

Позивачем на підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг надано відповіді станом на 2010 рік і будь-яких інших запитів та відповідей стосовно наявності (відсутності) у платника податків майна у період з 2011 року по 2013 рік не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги податкового органу про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.