Ухвала

від 06.08.2013 по справі 2а-13744/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К/9991/15612/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року

у справі № 2а-13744/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНС-ГЕМ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва (позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНС-ГЕМ» (відповідач) про припинення юридичної особи шляхом скасування державної реєстрації.

Позов мотивовано відсутністю юридичної особи відповідача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Пунктом 17 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовною заявою; далі - Закон № 509-XII) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Вказане повноваження з урахуванням вимог Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовною заявою; далі - Закон № 755-IV), який є спеціальним законом з питань державної реєстрації та припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому згідно із статтею 2 Закону № 509-XII завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755-IV передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі звертатись з вимогою про припинення юридичної особи лише у разі, якщо підставою позову є неподання такою особою протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

Разом з тим, доказів того, що відповідач не подає податкові декларації, документи фінансової звітності, або здійснює діяльність, безпосередньо спрямовану на ухилення від оподаткування, позивачем надано не було.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.