Постанова

від 11.06.2013 по справі 801/4130/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2013 р. (16:11) Справа №801/4130/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Кузьміна О.В., представника позивача - Раленко М.Ю., довіреність № 18/13 від 29.04.13, представника позивача - Шелковича Е.В., довіреність № 29/13 від 20.05.13, представника відповідача - Богданової С.Є., довіреність № 6266/10/10 від 03.06.13, представника відповідача - Базілевич Н.В., довіреність № 1981/10/10 від 14.02.13, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013р.:

- № 0000362203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 74402грн., у тому числі за основним платежем 74402грн.;

- № 0000372203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 214 373,75грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 182 172грн., за штрафними (фінансовими) санкціям у розмірі 32201,75грн.;

- № 0000382203 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води у сумі 1199,51грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 293,65грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 905,86грн.;

- № 0000392203 про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 1688,95грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1519,11грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 169,84грн.;

- № 0000371702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 510грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача щодо визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, оскільки вони спростовуються документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, які були надані перевіряючим під час проведення перевірки, проте не були ними враховані як первинні документи бухгалтерського обліку. Також позивач вважає помилковими висновки відповідача щодо визначення грошових зобов'язань з екологічного податку, збору за спеціальне використання води оскільки позивач не є платником вказаних податків. Окрім того, необґрунтовано застосовані до позивача штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб, оскільки позивач як податковий агент жодних порушень в частині обліку та відображення у податковій звітності відомостей про виплачені фізичним особам-підприємцям доходи не допускав.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Відносно правомірності висновків акту перевірки щодо сплати податку на прибуток підприємств, податкового повідомлення рішення від 12.03.2013 року №0000362203 в письмовому запереченні зазначено, що для проведення перевірки відповідачу не надано первинні документи бухгалтерського обліку, які б підтверджували витрати, які надані м/б «Геркулес» у 2 кварталі 2011 року та 4 кварталі 2011 року, тому встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в частині включення до складу витрат операційної діяльності відшкодування витрат на загальну суму 323485,00 грн.

Відносно правомірності висновків акту перевірки щодо сплати податку на додану вартість, повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0000372203 в письмовому запереченні зазначено, що до документальної перевірки не надані первинні документи бухгалтерського обліку, які б підтверджували витрати, які надані м/б «Геркулес» у 2 кварталі 2011 року та 4 кварталі 2011 року, тому перевіркою встановлено необґрунтоване включення у податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 63781,00 грн.; до складу податкового кредиту у листопаді 2011 року неправомірно включені суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Армада» на загальну суму 108266,67 грн., у зв'язку з придбанням фронтального навантажувача Liebherr L508; до складу податкового кредиту за грудень 2011 року включено суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум». Під час перевірки встановлено розбіжності по сумам ПДВ, включеним до складу податкового кредиту позивача, з сумами ПДВ, які не включено до складу податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» за грудень 2011 року в сумі 1666,67 грн.

Також, в запереченні зазначено, що позивач необґрунтовано зменшив податкові зобов'язання за взаємовідносинами з ПП Морське агентство «Сивей» на суму 8456,8 грн. у серпні 2010 року. Перевіркою встановлено, що ПП Морське агентство «Сивей» (ІПН 364271805818) не проведено коригування податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 8457,00грн. у серпні 2010 року тому, що не підтверджує наявність взаємовідносин позивача зі вказаним підприємством у грудні 2009 року.

Відносно правомірності висновків акту перевірки щодо збільшення грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води, повідомлення рішення №0000382201 від 12.03.2013 року на загальну суму 1199,51 грн. в письмовому запереченні зазначено, що позивач є вторинним водокористувачем та повинен нараховувати та сплачувати збір за спеціальне використання води.

Відносно правомірності висновків акту перевірки щодо збільшення грошового зобов'язання з екологічного податку, повідомлення рішення №0000392201 від 12.03.2013 року на загальну суму 1688,95 грн. в письмовому запереченні зазначено, що підприємство тимчасово розміщує відходи, але не оформляє дозволи на розміщення, що не є підставою для не сплати екологічного податку за обсяги відходів, які розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу.

У зв'язку із вищезазначеним, представники відповідача вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку із чим просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На адресу суду 17.05.2013 року надійшла заява про доповнення позовних вимог, в якому заявлено позовні вимоги до головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим про стягнення незаконно нарахованих та стягнутих податкових зобов'язань.

Протокольною ухвалою від 21.05.2013 року зазначена вище заява позивача повернута у зв'язку з тим, що відповідно до ч.4 ст.51 КАС України позивач має право змінювати предмет або підстави позову лише до початку судового розгляду справи та роз'яснено позивачу про його право звернутися до суду із позовом у загальному порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою (ідентифікаційний код 23197531), що підтверджується довідкою про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (а.с.215, т.1), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Посадовою особою відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року до 30.09.2012 року, про що складено акт перевірки від 01.03.2013 року №352/22.3/23197531 (а.с.12, далі - акт перевірки).

Перевіркою було зокрема встановлено наступні порушення:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 74 402,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 61 374,00 грн., за 4 квартал 2011року в сумі 13028,00 грн.

- пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань у сумі 8 457,00 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 173 715,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань, яке підлягає до сплати в бюджет в сумі 182 172,00 грн., в тому числі: серпень 2010 року - 8 457,00 грн., квітень 2011 року - 53 369,00 грн., жовтень 2011 року - 10 412,00 грн., листопад 2011 року - 108 267,00 грн., грудень - 2011 року - 1 667,00 грн.

- пп.382.2, пп.328.3 ст. 328 Податкового кодексу України у частині неподання декларацій по збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2011 року, 1 півріччя 2011 року, 9 міс. 2011 року, 2011 рік, 1 квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року.

- пп.326.1 ст.326 Податкового кодексу України, що призвело до заниження збору за спеціальне використання води на загальну суму 293,65 грн., у тому числі 1 квартал 2011 року - 47,97 грн., 2 квартал 2011 року - 38,22 грн., 3 квартал 2011 року - 51,04 грн., 4 квартал 2011 року - 53,09 грн., 1 квартал 2012 року - 46,52 грн., 2 квартал 2012 року - 56,81 грн.

- п.249.6 ст.249 Податкового кодексу України, що призвело до заниження екологічного податку за обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу та розміщувались до передачі на утилізацію на загальну суму 1519,11 грн., у тому числі у 2 кварталі 2011 року - 843,75 грн., 1 кв. 2012 року - 93,77 грн.

- п.51.1 ст.51, пп.170.7.3 п.170.7 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.2, 3.3, 3.6 розділу ІІІ Порядку №120 заповнення та подання агентами податкового розрахунку, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, в частині надання недостовірних даних у податкових розрахунках сум доходів, нарахованих на користь платників податків за період з 01.01.2011 року до 30.09.2012 року.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 74402,00 грн., №0000372203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 182 172,00 грн., за штрафними санкціями - 32 201,75 грн., №0000382203 (в позовних вимогах помилково зазначено №000082203) від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за основним платежем - 293,65 грн., за штрафними санкціями - 905,86 грн., №0000392203 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем - 1519,11 грн., за штрафними санкціями - 169,84 грн., №0000371702 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 510,00 грн. (а.с.129-133, т.1).

Не погоджуючись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0000362203 від 12.03.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 25.04.2011 року №19Д, предметом якого є надання виконавцем послуг замовнику, пов'язаних з використанням морського буксиру «Геркулес», який належить виконавцю, згідно з його призначенням у відповідності з його регістровими документами. Відповідно до п.2.7 договору на період надання виконавцем послуг згідно договору, замовник зобов'язаний відшкодовувати виконавцю витрати, пов'язані з бункеруванням судна, паливом, мастильними матеріалами, водою, портові збори, лоцманську проводку, наймання катерів, маяковий збір, канальний, корабельний, інші збори і платежі, витрати виконавця пов'язані зі зміною екіпажу (а.с.170, т.1).

Також, між позивачем (агент) та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» (судновласник) укладені договори морського агентування від 01.08.2011 року №07/11-33з, від 01.09.2011 року №08/11-34з, відповідно до яких судновласник номінує агента по всім питанням морського обслуговування буксиру «Геркулес», у всіх портах м. Керчі, а також при проходженні транзитом Керчь-Єникальського каналу та в ремонті, на підставі спеціальних інструкцій судновласника (а.с.135, 138, т.2).

За результатами виконання договору від 25.04.2011 року №19Д, ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» виставлено рахунок №6/146 від 24.05.2011 року про відшкодування палива на суму 320212,85 грн. (ПДВ - 53368,81 грн.) та складено між сторонами договору акт виконаних робіт від 24.05.2011 року; виставлено рахунок №6/376 від 11.10.2011 року про відшкодування витрат відповідно дисбурсментського рахунку №71/L від 31.10.2011 року та складено між сторонами акт виконаних робіт №6/376 від 11.10.2011 року на загальну суму 43 352,87грн. (в тому числі ПДВ 6612,30грн.), виставлено рахунок №6/390 від 26.10.2011 року про відшкодування витрат відповідно дисбурсментського рахунку №96/L від 30.09.2011 року та складено між сторонами акт виконаних робіт №6/390 від 26.10.2011 року на суму 23 699,66грн. (в тому числі ПДВ у сумі 3799,49грн.). Всього сума витрати, підтверджена актами виконаних робіт, без врахування ПДВ, складає 323485грн.(а.с.174,175, 178, 179, 181, 182, т.1).

Судом долучено до матеріалів справи накладні, за якими виставлено рахунок №6/146 від 24.05.2011 року; дисбурсментські рахунки №71/L від 31.08.2011 року, №96/L від 30.09.2011 року та складені на підставі рахунків акти здачі-прийняття робіт, на підставі яких виставлено рахунки №6/376 від 11.10.2011 року, №6/390 від 26.10.2011 року; норми витрат палива та мастила буксиру «Геркулес», місячні звіти витрат буксиру (а.с.126-134, 141-147, 183-187, 189-239, т.2; а.с.1-63, т.3).

Оплата господарських операцій між позивачем та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» підтверджується платіжними дорученнями від 06.05.2011 року №465, від 30.05.2011 року №542, від 28.04.2011 року №429, від 29.04.2011 року №441, від 10.01.2012 року №16, від 08.11.2011 року №1393 (а.с.122-125, 172-173, т.2).

Позивач оформив господарські операції з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» первинними документи, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України обґрунтовується включенням до складу витрат операційної діяльності відшкодування витрат, здійсненого згідно з умовами договору від 25.04.2011 року №19Д, на загальну суму 323485,00 грн., в тому числі в 2 кварталі 2011 року в сумі 266844,00 грн., в 4 кварталі 2011 року в сумі 56641,00 грн. без надання оригіналів первинних документів (а.с.26 акту перевірки).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, надані до суду документи були надані позивачем під час проведення перевірки, проте не були враховані оскільки, на думку відповідача, не є належними доказами які підтверджують здійснення позивачем витрат.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки вона не ґрунтується на вимогах закону.

Як зазначалося вище, позивачем оформив господарські операції з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» первинними документи, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що послуги буксиру «Геркулес», які надавалися ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ», були отримані з метою їх подальшої реалізації, тобто у власній господарській діяльності, а саме за умовами договору №19Д від 25.04.2011 року між позивачем та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» надання послуг починається з моменту прибуття у район надання послуг і закінчується у момент вибуття судна до місця його постійного швартування(п.2.2. Договору). Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату Виконавцю за надання послуг судна «Геркулес» у розмірі 8000грн. за добу з ПДВ.

У свою чергу, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у подальшому позивач продавав послуги судна «Геркулес» іншим суб'єктом господарювання з оплатою послуг погодинно, у зв'язку із чим отримав відповідний прибуток. Зазначені обставини також були підтверджені у судовому засіданні представником відповідача, який проводив перевірку позивача на підставі якої позивачу збільшені грошові зобов'язання оскаржуваним рішенням.

Оскільки, наданими первинними документами позивача підтверджується здійснення господарської операції із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» та належного оформлення її первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме врахування при визначенні оподаткованого прибутку витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, суд відхиляє як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000362203 від 12.03.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000372203 від 12.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 214 373,75грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 182 172грн., за штрафними (фінансовими) санкціям у розмірі 32201,75грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникло внаслідок встановленого, як на думку податкового органу, завищення позивачем податкового кредиту у квітні 2011 року, жовтні-грудні 2011 року на загальну суму 173715,00 грн., у тому числі за взаємовідносинами із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» у сумі 63 781грн., ТОВ «ТД Армада ЛТД» у сумі 108266,67грн., ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» у сумі 1666,67грн., а також заниження податкових зобов'язань у серпні 2010 року на суму 8457,00 грн. за взаємовідносинами з ПП Морське агентство «Сівей».

Розглядаючи обґрунтованість висновків акту перевірки в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ», ТОВ «ТД Армада ЛТД», ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум», судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

По взаємовідносинам з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» були виписані податкові накладні №70 від 28.04.2011 року на суму 100000 грн. (у тому числі ПДВ - 16666,67 грн.), №71 від 29.04.2011 року на суму 300000 грн. (у тому числі ПДВ - 50000 грн.), №28 від 11.10.2011 року на суму 36673,78 грн. (у тому числі ПДВ - 6612,30 грн.), №82 від 26.10.2011 року на суму 22796,54 грн. (у тому числі ПДВ - 3799,49 грн.). Всього сума ПДВ за вказаними податковими накладними 77078,46грн. (а.с.176, 177, 180, 183, т.1).

Вказані податкові накладні виписані за першою подією, а саме №70 від 28.04.2011 року на суму 100000 грн.(у т.ч. ПДВ 16666,67грн), №71 від 29.04.2011 року на суму 300000 грн.(у тому числі ПДВ у сумі 50000грн.) за фактом оплати, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.124,125, т.2), №28 від 11.10.2011 року на суму 36673,78 грн. (у тому числі ПДВ - 6612,30 грн.), №82 від 26.10.2011 року на суму 22796,54 грн. (у тому числі ПДВ - 3799,49 грн.) за фактом виконаних робіт(наданих послуг), що підтверджується копіями актів виконаних робіт №6/376 від 11.10.2011р., №6/390 від 26.10.2011р.(а.с.179,182, т.1).

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними податковими накладними в межах строку, передбаченого п.198.6. ст.198 ПК України.

Вказані податкові накладні були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, що не заперечувалося представником відповідача, який проводив перевірку позивача, проте при прийнятті оскаржуваного рішення їх наявність у позивача відповідачем врахована не була.

Суд зазначає, що вищенаведені податкові накладні відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

Як було зазначено вище, відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

По взаємовідносинам з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» судом досліджено вище первинні документи та встановлено, що вони мають усі передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реквізити. Послуги, отримані позивачем від ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ», були отримані з метою їх використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно акту перевірки (а.с. 68, 69) відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 63781грн. за податковими накладними №70 від 28.04.2011 року, №71 від 29.04.2011 року, №28 від 11.10.2011 року, №82 від 26.10.2011 року, виписані ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ». Проте, загальна сума ПДВ за вказаними накладними складає 77078,46грн.

Відповідачем не надано пояснень відносно розбіжності між сумою ПДВ, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними, та сумою ПДВ, яка знайшла своє відображення у висновках акту перевірки та як наслідок була врахована при збільшенні грошових зобов'язань з ПДВ оскаржуваним рішенням.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 63781грн. за господарськими операціями із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» у квітні та жовтні 2011 року.

За взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД Армада ЛТД» судом встановлені наступні обставини.

02.08.2011 року позивачем прийнято наказ №18/2011 про придбання фронтального навантажувача Liebherr L 508 з метою використання його у межах господарської діяльності на території України(а.с.105, т.2).

23.08.2011р. між позивачем та ТОВ «ТД Армада» укладено договір купівлі-продажу за №23/08-11, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість фронтального навантажувача Liebherr L 508.

На підставі зазначеного наказу та договору позивачем було отримано у ТОВ «ТД Армада ЛТД» фронтальний навантажувач Liebherr L 508, що підтверджується видатковою накладною від 18.11.2011 року, актом приймання-передачі від 18.11.2011 року (а.с.109,110, т.2).

Загальна вартість фронтального навантажувача Liebherr L 508, який був придбаний позивачем у ТОВ «ТД Армада ЛТД», складає 812 000грн., у тому числі ПДВ у розмірі 135 333,33грн.

Для оплати фронтального навантажувача ТОВ «ТД Армада ЛТД» позивачу були виставлені рахунки від 25.08.2011 року на суму з ПДВ - 162400,00 грн., від 15.11.2011 року на суму з ПДВ - 568400,00 грн., від 18.11.2011 на суму з ПДВ - 81200,00 грн.

Отриманий від ТОВ «ТД Армада ЛТД» навантажувач був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.08.2011 року №983, 16.11.2011 року №1429, від 21.11.2011 року №1453 (а.с.111-113, т.2).

За датою передоплати ТОВ «ТД Армада ЛТД» були виписані податкові накладні №1076 від 16.11.2011 року на суму 568400,00 грн. (у тому числі ПДВ - 94733,33 грн.), №956 від 26.08.2011р. на суму 162 400грн., у тому числі ПДВ у розмірі 27 066,67грн. За датою поставки навантажувача була виписна податкова накладна №1077 від 18.11.2011 року на суму 81200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 13533,33 грн.) (а.с.114, 115,116, т.2).

Суд зазначає, що вищенаведені податкові накладні відповідають вимогам, встановленим ст.201 ПК України.

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними податковими накладними в межах строку, передбаченого п.198.6. ст.198 ПК України.

ТОВ «ТД Армада ЛТД» на дату виписки податкових накладних було платником ПДВ, що не спростовується відповідачем.

Як вбачається із наданих позивачем документів, а саме довідки із ЄДРПОУ (а.с.215,т.1) основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 52.22 - допоміжне обслуговування водного транспорту, 52.24 - транспортне обслуговування вантажів(а.с.105, т.2).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що фронтальний навантажувач Liebherr L 508 придбаний позивачем з метою використання його у межах господарської діяльності.

Позиція податкового органу щодо відсутності у позивача права на віднесення вказаної суми ПДВ у розмірі 108266,67грн. до складу податкового кредиту листопада 2011року ґрунтується на тому, що сума ПДВ у розмірі 27066,67грн. за податковою накладною №956 від 26.08.2011р. за взаємовідносинами із ТОВ «ТД Армада» з поставки того самого навантажувача позивачем не включена до складу податкового кредиту, а відображено у додатку №5 до декларації за березень 2012року в розділі 3 (операції, які не надають право на формування податкового кредиту).

На підставі викладених обставин, податковий орган дійшов висновку про те, що позивач придбав фронтальний навантажувач Liebherr L 508 для використання його за межами митної території України, що не надає йому права відносити суму ПДВ у розмірі 108266,67грн. до складу податкового кредиту. На думку відповідача, позивач повинен був відобразити суми ПДВ по придбаному навантажувачу у розмірі 108266,67грн. в рядку 10.2 декларації «Придбання з ПДВ на митній території товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які не підлягають оподаткування або/та звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування ...».

Суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.198.4. ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.185.1. ст.185 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Із наведених норм слідує, що платник податку має право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ лише у випадку, якщо товари(роботи, послуги) придбаваються таким платником податку для подальшого використання їх лише в оподатковуваних операціях. У разі, якщо такі товари (роботи, послуги ) придбаваються з метою їх подальшого використання у неоподатковуваних операціях, платник податку не має право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За змістом п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України. Тобто, постачання робіт (послуг) за межами митної території України не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, у разі якщо позивачем фронтальний навантажувач Liebherr L 508 було придбано з метою надання послуг за межами митної території України, суми ПДВ які сплачені позивачем у зв'язку із його придбанням не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодного доказу, який підтверджує, що фронтальний навантажувач Liebherr L 508 придбаний позивачем для здійснення операцій із постачання послуг за межами митної території України, місце постачання яких визначено відповідно до п.186.2,186.3 ст.186 ПК України за межами митної території України.

З іншого боку, на підтвердження своєї позиції позивачем надана копія наказу від 02.08.2011 року №18/2011 відповідно до якого фронтальний навантажувач Liebherr L 508 було придбано з метою використання у господарській діяльності на території України(а.с.105, т.2).

Щодо включення позивачем у березні 2012року сум ПДВ у розмірі 27066,67грн. за податковою накладною№956 від 26.08.2011р. до операцій, які не є об'єктом оподаткування, як зазначив представник позивача у судовому засіданні таке віднесення відбулося помилково.

Проте, вказаний факт по-перше, не підтверджує намір позивача використовувати навантажувач у операціях для надання послуг за межами митної території України. По-друге, вказана помилка може бути усунута позивачем шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту листопада 2011р. суми ПДВ у розмірі 108266,67грн. за податковими накладними №1077 від 18.11.2011 року (ПДВ - 13533,33 грн.) №1076 від 16.11.2011 року (ПДВ - 94733,33 грн.).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» (виконавець) укладено договір від 01.12.2011 року №20/11-у, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання систематично надавати замовнику юридичні послуги з питань, пов'язаних з господарською діяльністю замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги в порядку та на умовах, що визначені договором (а.с.184, т.1).

На підставі зазначеного договору ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» надані у грудні 2012 року юридичні послуги, що підтверджується рахунком-фактурою №49 від 10.12.2012 року на суму 10000,00 грн., актом наданих послуг (а.с.190, 191, т.1).

Отримані від ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2011 року №110 (а.с.104, т.2).

За взаємовідносинами з ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» була виписана податкова накладна №28 від 14.12.2012 року на суму 10000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1667,67 грн.) (а.с.192, т.1).

Суд зазначає, що вищенаведена податкова накладна відповідає вимогам, встановленим ст.201 ПК України.

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаною податковою накладною в межах строку, передбаченого п.198.6. ст.198 ПК України.

ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» на дату виписки податкових накладних було платником ПДВ, що не спростовується відповідачем.

Фактично податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі того, що контрагентом позивача - ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум», у податковій звітності за грудень 2011 року не були відображені податкові зобов'язання у сумі 1667,67грн. за господарською операцією із позивачем.

Проте, суд вважає такі підстави необґрунтованими, оскільки ПК України не ставить в залежність право платника податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту від виконання податкових обов'язків його контрагентами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту у грудні 2011року суму ПДВ у розмірі 1666,67грн. за господарською операцією із ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум», а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1666,67грн. є протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень, жовтень-грудень 2011року у сумі 173 715грн. за господарськими операціями позивача із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ», ТОВ «ТД Армада», ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум», відтак податкове повідомлення-рішення №0000372203 від 12.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині збільшення грошового зобов'язання у розмірі 173 715грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно висновків акту перевірки в частині заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2010 року на суму 8457,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Морське агентство «Сівей», суд зазначає наступне.

Оскільки спірні господарські операції позивача з ПП «Морське агентство «Сівей» частково відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, до спірних правовідносин у відповідний період застосовується Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі - Закон №168).

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.7.1. ст.7 Закону №168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Пп. 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону №168 було встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 4.5 ст.4 Закону №168 якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають повному коригуванню.

Згідно із пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону №168 якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Аналогічні приписи закріплені у п.192.1. ст.192 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Судом встановлено, що між позивачем (агент) та ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР №36427181, свідоцтво платника ПДВ 100238948) (субагент) укладено субагентський договір від 01.10.2009 року №12/09-А, предметом якого є субагентування суден під українським та іноземним прапорами в порту м. Керчі та при транзитному проходженні Керч - Єникальського каналу (а.с.134, т.1).

Відповідно до умов договору агент від імені, за дорученням та на підставі повноважень, судновласника, надавав агентські послуги та номінував субагента для обслуговування суден в порту м. Керчі, а субагент здійснював обслуговування суден в зазначеному порту, що підтверджується актом сдачи-прийому (надання послуг) №1949/SW від 03.12.2009р., №1950/SW від 07.12.2009р., №1951/SW від 07.12.2009р., №1961/SW від 10.12.2009р., дисбурсментський рахунками, рахунками-фактурами. До складу дисбурсментського рахунку було включено канальний збір, що підтверджується наданими рахунками для його сплати (а.с.148-150, 153-156, 159-162, 165-168, т.1).

Акти здачі-приймання робіт (послуг) №1949/SW від 03.12.2009р., №1950/SW від 07.12.2009р., №1951/SW від 07.12.2009р., №1961/SW від 10.12.2009р. з боку ПП «Морське агентство «Сівей» підписані керівником Будзинською О.І. та засвідчені печаткою підприємства із кодом ЄДР №36427181.

Згідно вказаних актів здачі-приймання до складу послуг, які надані позивачем ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР №36427181) включена сума портових зборів, яка у подальшому сплачується позивачем на користь ДП «Керченський морський торгівельний порт».

Загальна сума послуг, яка надана позивачем ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР №36427181) у вигляді відшкодування портових зборів, які у подальшому перераховані ДП «Керченський морський торгівельний порт», склала 5295,35 дол. США без ПДВ, ПДВ 1059,07 дол. США, а всього 6354,42 дол. США, що на момент надання послуг за офіційним курсом НБУ складало 50 733,69 грн. (ПДВ 8455,61грн. ).

На підставі вищевказаних актів здачі-приймання робіт (послуг) позивачем були виписані наступні податкові накладні №2724 від 03.12.2009 року на суму 18537,64 грн. (у тому числі ПДВ - 3089,61 грн.), №2741від 07.12.2009 року на суму 24140,27 грн. (у тому числі ПДВ - 4023,38 грн.), №2742 від 07.12.2009 року на суму 67663,68 грн. (у тому числі ПДВ - 11277,24 грн.), №2754 від 10.12.2009 року на суму 5006,42 грн. (у тому числі ПДВ - 834,43 грн.) (а.с.155-158, т.2).

Як вбачається із вказаних податкових накладних сума послуг без ПДВ у вигляді портових зборів КМТП склала 42 287,95грн., сума ПДВ 8457,59грн.

Різниця у сумі ПДВ за актами здачі-приймання виконаних робіт склала 1,98грн. та пояснюється округленням та курсовою різницею.

Проте, як вбачається із копій вищевказаних податковий накладних платником у них зазначено ПП «Морське агентство «Сівей» за кодом ЄДР 350153005812, номер платника ПДВ 100068284, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Купріна, б. 73, кВ.73.

Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012року позивачем до складу податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2009року були включені суми ПДВ у розмірі 8457,59грн. на підставі виписаних податкових накладних, що відповідачем не спростовується(а.с.159-171,т.2).

Судом встановлено, що згідно ідентифікаційних даних платника податку, які надані відповідачем та Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 21.05.2007р. зареєстровано юридичну особу Приватне підприємство «Сівей», код ЄДР 35015309, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Купріна, б.73, кВ.73, керівником якого є Будзинська Оксана Іванівна, свідоцтво платника ПДВ №100068284, дата початку дії свідоцтва - 02.10.2007р. (т.2, а.с. ).

Також, 29.05.2009р. в ЄДР зареєстровано Приватне підприємство «Морське агентство «Сівей», код ЄДР 36427181, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б.116, корпус А, керівник Будзинська Оксана Іванівна, номер діючого свідоцтва платника ПДВ 200100663, дата початку дії свідоцтва - 11.01.2013р., дата реєстрації платником ПДВ - 07.08.2009р. На дату реєстрації Приватного підприємства «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181) в якості платника ПДВ, останньому було видано свідоцтво №100238948, дія якого анульована 11.01.2013року у зв'язку із перереєстрацією(а.с. т.2).

Таким чином, у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вищезазначеними господарськими операціями із ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181), у тому числі у розмірі спірного ПДВ. Окрім того, фактично позивачем помилково, за відсутністю об'єкту оподаткування, на адресу ПП «Сівей» (код ЄДР 35015309) були виписані податкові накладні №2724 від 03.12.2009 року, №2741від 07.12.2009 року, №2742 від 07.12.2009 року, №2754 від 10.12.2009 року та до складу податкового зобов'язання включена сума ПДВ за вказаними податковими накладними, у тому числі спірна сума у розмірі 8457,59грн. Також позивачем до податкового зобов'язання за вказаний період не була включена зазначена сума ПДВ саме за контрагентом ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що помилкове зазначення у вищевказаних податкових накладних коду ЄДР та коду платника ПДВ відбулося внаслідок того, раніше у позивача були господарські операції саме із ПП «Сівей» з код ЄДР 35015309.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 27.04.2010 року у справі №2-18/884-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" до Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» встановлено безпідставне нарахування на канальний збір сум ПДВ та стягнено з відповідача у справі надмірно нараховану та отриману суму платежу за канальний збір (а.с.141, т.1).

Згідно виписки банку від 10.08.2010р. на виконання рішення Господарського суду АР Крим від 27.04.2010 року у справі №2-18/884-2010 Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» на користь позивача перераховані кошти у сумі 12 885,36 дол. США, у тому числі 12757,78 дол. США - надмірно нарахована та отримана сума платежу за канальний збір та 127,58 дол. США - державне мито (а.с.140, т.1).

На підставі рішення Господарського суду АР Крим від 27.04.2010 року у справі №2-18/884-2010 та за датою отримання позивачем коштів від ДП «Керченський морський торговий» було здійснено коригування сум податкових накладних за взаємовідносинами позивача та ДП «Керченський морський торговий» №15518 від 10.12.2009 року, №14989 від 03.12.2009 року, №15287 від 07.12.2009 року, 15148 від 07.12.2009 року (а.с.141,т.1, а.с.117-121, т.2).

У зв'язку із зазначеним позивачем було прийнято розрахунки коригування кількісних і вартісних показників податкових накладних у взаємовідносинах із ПП Морське агентство «Сівей»(код ЄДР 36427181), а саме: розрахунком №120 від 31.08.2010 року зменшено вартість і суму ПДВ податкової накладної №2724 від 03.12.2009 року на суму 7006,71 грн. і 1401,37 грн. відповідно, розрахунком №124 від 31.08.2010 року зменшено вартість і суму ПДВ податкової накладної №2741 від 07.12.2009 року на суму 9124,27 грн. і 1824,83 грн. відповідно, розрахунком №125 від 07.12.2009 року зменшено вартість податкової накладної №2742 від 07.12.2009 року на суму 25574,83 грн. і 5114,95 грн. відповідно, розрахунком №130 від 31.08.2010 року зменшено вартість податкової накладної №2754 від 10.12.2009 року на суму 578,14 грн. і 115,65 грн. відповідно. Всього позивачем за вказаними розрахунками коригуваннями було зменшено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 8456,80грн. (а.с.147, 152, 158, 164, т.1).

30.03.2012р. між позивачем та ПП «Морське агентство «Сівей» (ІПН 364271805818) проведено звірку за рахунками за 2009 рік та встановлено наявність передплати у розмірі 4 136,73 дол. США., у тому числі зі сплати ПДВ на суми канального збору у розмірі 1059 дол. США (8457,00 грн.). Зазначена передплата у розмірі 4136,73 дол. США була повернута ПП «Морське агентство «Сівей», що підтверджується наданою філією «Кримське центральне відділення ПАТ «Промінвестбанк» випискою з рахунку позивача від 10.04.2012р. (а.с.138, 139, т.1).

Як вбачається із копій вищевказаних розрахунків коригування, вони виписані із зазначенням покупця - ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181), номер свідоцтва платника ПДВ - 100238948.

Проте, як встановлено вище, позивач не оформлював та не видавав податкові накладні, а відтак не включав до податкового зобов'язання суми ПДВ у розмірі 8456,80грн. за контрагентом ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181), у зв'язку із чим не міг виписувати та зменшувати податкові зобов'язання саме за господарськими відносинами із ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181).

Однак, порушення позивачем ведення податкового обліку не призвело до заниження з його боку податкових зобов'язань з ПДВ за спірними господарськими операціями, оскільки позивач включив спірну суму до податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2009року, а у зв'язку із зменшенням суми компенсації вартості за на суму ПДВ у розмірі 8456,80грн., виписав розрахунки коригування та зменшив собі відповідні податкові зобов'язання у серпні 2010року.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючи обґрунтованість проведення коригування податкових зобов'язань за взаємовідносинами із ПП «Морське агентство «Сивей» (ІПН 36427181) за податковими накладними від 03.12.2009 року №2724, від 07.12.2009 року №2741, від 07.12.2009 року №2742, від 10.12.2009 року №2754 встановлено, що позивач необґрунтовано зменшив податкові зобов'язання на суму 8456,8 грн., оскільки даним підприємством не проведено коригування податкового кредиту у серпні 2010 року, що не підтверджує наявність взаємовідносин позивачем із підприємством у грудні 2009 року (а.с.50 акту перевірки).

Проте, відсутність коригування податкового кредиту з боку контрагентів позивача жодним чином не є підставою для висновку про відсутність у платника податку права на зменшення собі податкових зобов'язань у разі зменшення бази оподаткування, зокрема внаслідок зменшення суми компенсації вартості товарів.

Щодо взаємовідносин позивача із його контрагентом, а саме ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181) у грудні 2009року судом встановлено, що такі господарські операції відбулися та у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ, зокрема у сумі 8456,80грн. за спірною операцією. Зазначена сума податкових зобов'язань була включена позивачем до податкової декларації за грудень 2009р.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Із наведеної норми слідує, що податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань не тільки у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, а й у разі якщо дані перевірок свідчать про завищення таким платником сум його податкових зобов'язань. Тобто, при розрахунку податкового зобов'язання податковий орган повинен враховувати усі обставини господарської діяльності платника податку, у тому числі щодо наявності або відсутності бази оподаткування за певними господарськими операціями.

У порушення вищевказаної норми відповідач при проведенні перевірки формально зазначив про відсутність у позивача господарських правовідносин із ПП «Морське агентство «Сивей» (ІПН 36427181) у грудні 2009 року не встановивши наявність у позивача заниження (завищення) податкового зобов'язання з ПДВ на суму 8457,00 грн. у грудні 2009р., у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про безпідставність зменшення позивачем податкового зобов'язання у серпні 2010року на підставі розрахунків коригуванням кількісних і вартісних показників податкових накладних у взаємовідносинах із ПП Морське агентство «Сівей»(код ЄДР 36427181) №120 від 31.08.2010 року, №124 від 31.08.2010 року, №125 від 07.12.2009 року, №130 від 31.08.2010 року, а всього ПДВ у розмірі 8457,00 грн.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача, який проводив перевірку позивача, не заперечував той факт, що усі первинні документи за вказаними господарськими операціями позивачем при проведенні перевірки були надані.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача в частині збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями із ПП Морське агентство «Сівей» у сумі 8457,00грн. не відповідає вимогам адміністративної процедури, зокрема щодо їх законності та обґрунтованості.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372203 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 214 373,75грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 182 172грн., за штрафними (фінансовими) санкціям у розмірі 32201,75грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води податковим повідомленням-рішенням №0000382203 від 12.03.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 323.1 ст. 323 ПК України, платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Із наведеної норми слідує, що для віднесення особи до платників вказаного збору така особа повинна відповідати двом критеріям, по-перше, вона має бути суб'єктом господарювання, а по-друге, така особа повинна отримувати воду задля потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. У разі отримання води з іншою метою аніж визначено у зазначеній вище статті або у разі коли особа не є суб'єктом господарювання, така особа не є платником збору за спеціальне використання води.

Відповідно до п.323.2 ст.323 ПК України не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 326.12. ст. 326 ПК України органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

Між позивачем та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі укладено договір від 02.11.2005 року №1814 про відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоку в комунальну каналізацію (а.с.199, т.1). Оскільки отриману від Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі воду позивач використовував виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак, які встановлені п. 323.1 ст. 323 ПК України, та які є необхідними для віднесення його до платників збору за збору за спеціальне використання води.

Оскільки позивач не є платником збору із вказаних вище підстав, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно нарахував йому податкові зобов'язання з цього збору, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382203 від 12.03.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання з екологічного податку податковим повідомленням-рішенням №0000392203 від 12.03.2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем розміщувалися відходи у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу.

Відповідач вважає, що позивачем в порушення пп.249.6 ст.249 ПК України занижено екологічний податок за обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу та розміщувалось до передачі на утилізацію.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р. №1264-ХІІ встановлено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР встановлено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не придатні до подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» встановлено, що розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Згідно з пп.14.1.223 п.14.1 статті 14 ПК України, розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно з пп.240.1.3 п.240.1 статті 240 ПК України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

З викладених норм вбачається, що для набуття статусу платника екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах законодавець вимагає наявність умов, коли під час провадження діяльності, розміщення відходів здійснюється шляхом їх зберігання та захоронення у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано спеціальний дозвіл.

Судом встановлено, що на підставі службової записки від 26.04.2011 року, наказу від 27.01.2011 року позивачем проведено ревізію люмінесцентних ламп з метою їх подальшої утилізації (а.с.44-45, т.2).

З наданого наказу від 29.01.2010 року №05/2010 вбачається, що позивачем укладено договір з ВАТ «Вікторія», за яким позивач передає вилучені люмінесцентні лампи зазначеному підприємству для утилізації (а.с.46,т.2).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак, які встановлені пп.240.1.3 п.240.1 статті 240 ПК України, та які є необхідними для віднесення його до платника екологічного податку.

Оскільки позивач не є платником екологічного податку із вказаних вище підстав, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно нарахував йому податкові зобов'язання з цього збору, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000392203 від 12.03.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням №0000371702 від 12.03.2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що перевіркою податкових розрахунків суми доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум отриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2011 року, 1-3 квартал 2012 року, встановлено, що позивачем вказані дані про нараховані (сплачені) доходи фізичним особам-підприємця не у повному обсязі, а саме не вказані дані про нараховані (сплачені доходи) фізичним особам-підприємцям за оренду житла, за послуги зв'язку, за послуги таксі (а.с.96,т.1).

Відповідно до п.п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Відповідно до п.18.1 ст.18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з пп. 168.1.1. п. 168.1 ст.. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 176.2 (б) ст..176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як вбачається з пояснень представників позивача у судовому засіданні та наданих документів, вищезазначені оренда житла, послуги зв'язку, послуги таксі були надані працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" , які були за дорученням підприємства у відрядженні, що підтверджується посвідченнями про відрядження, звітами про використання коштів, виданих на відрядження, квитанціями на перевезення пасажиру, оренду житла, товарними чеками з придбання ваучерів поповнення рахунку мобільного зв'язку (а.с.47-86, т.2).

Таким чином, позивач у зазначених відносинах не несе обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, а відтак не є податковим агентом у розумінні п.18.1 ст.18 ПК України.

Оскільки позивач не є податковим агентом, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно нарахував йому податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000371702 від 12.03.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 грн., які сплачені до бюджету згідно до платіжного доручення від 10.04.2013 року №434, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.06.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 17.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000362203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 74402,00 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000372203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 182172,00 грн., за штрафними санкціями - 32201,75 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000382203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води у за основним платежем - 293,65 грн., за штрафними санкціями - 905,86 грн.

5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000392203 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем - 1519,11 грн., за штрафними санкціями - 169,84 грн.

6. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000371702 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 510,00 грн.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (ідентифікаційний код 23197531) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Борзенко, буд.40, ідентифікаційний код 34406573).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.