Постанова

від 21.11.2013 по справі 801/4130/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4130/13-а

21.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Москаленко С.А. ) від 11.06.2013 по справі № 801/4130/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (пров. 1-й Ново-Карантинний, 13, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98318)

до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000362203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 74402,00 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000372203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 182172,00 грн., за штрафними санкціями - 32201,75 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000382203 від 12.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води у за основним платежем - 293,65 грн., за штрафними санкціями - 905,86 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000392203 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем - 1519,11 грн., за штрафними санкціями - 169,84 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000371702 від 12.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 510,00 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду представник Керченської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 здійснено заміну відповідача у справі №801/4130/13-а Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим (юридична адреса: вул. С. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

До початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справ за відсутністю його представника.

У судове засідання 21.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 74402,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000362203 від 12.03.2013; збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 214373,75 грн. у т.ч. за основним платежем 182172,0 грн. та за штрафним (фінансовими) санкціями 32201,75 грн. за податковим повідомленням - рішенням 0000372203 від 12.03.2012; збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води у розмірі 1199,51 грн. у т.ч. за основним платежем 293,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 905,86 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000382203 від 12.03.2013; збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання за екологічний податок у розмірі 0688,95 грн. у т.ч. за основним платежем 1519,11 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 169,84 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000392203 від 12.03.2013; збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000371702 від 12.03.2013.

Зазначені податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС № 352/22.3/23197531 від 01.03.2013 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (код за ЄДРПОУ 23197531), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012", яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 74402,00 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 61374,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 13028,00 грн.; заниження позивачем податкових зобов'язань у сумі 8457,00 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 173715,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань, яке підлягає до сплати в бюджет в сумі 182172,00 грн., у т.ч. серпень 2010 року - 8457,00 грн., квітень 2011 року - 53369,00 грн., жовтень 2011 року - 10412,00 грн., листопад 2011 року - 108267,00 грн. грудень 2011 року - 1667,00 грн.; у частині декларацій по збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2011 року, 1п/р 2011 року, 9 міс. 2011 року, 1 квартал 2012 року, 1п/р 2012 року, 9 міс 2012 року; заниження позивачем збору за спеціальне використання води на загальну суму 293,65 грн., ут.ч. 1 квартал 2011 року - 47,97 грн., 2 квартал 2011 року - 38,22 грн. 3 квартал 2011 року - 51,04 грн., 4 квартал 2011 року - 53,09 грн., 1 квартал 2012 року - 46,52 грн., 2 квартал 2012 року - 56,81 грн.; заниження екологічного податку за обсяги відходів, що розміщуються на спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу та розміщувалось до передачі на утилізацію на загальну суму 1519,11 грн., у т.ч. 2 квартал 2011 року - 843,75 грн., 1 квартал 2012 року - 93,77 грн., також встановлено порушення позивачем в частині надання недостовірних даних у податкових розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за період з01.01.2011 по 30.09.2012.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Так між позивачем (замовник) та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 25.04.2011 року №19Д, предметом якого є надання виконавцем послуг замовнику, пов'язаних з використанням морського буксиру «Геркулес», який належить виконавцю, згідно з його призначенням у відповідності з його регістровими документами. Відповідно до п.2.7 договору на період надання виконавцем послуг згідно договору, замовник зобов'язаний відшкодовувати виконавцю витрати, пов'язані з бункеруванням судна, паливом, мастильними матеріалами, водою, портові збори, лоцманську проводку, наймання катерів, маяковий збір, канальний, корабельний, інші збори і платежі, витрати виконавця пов'язані зі зміною екіпажу (а.с.170, т.1).

Також, між позивачем (агент) та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» (судновласник) укладені договори морського агентування від 01.08.2011 року №07/11-33з, від 01.09.2011 року №08/11-34з, відповідно до яких судновласник номінує агента по всім питанням морського обслуговування буксиру «Геркулес», у всіх портах м. Керчі, а також при проходженні транзитом Керчь-Єникальського каналу та в ремонті, на підставі спеціальних інструкцій судновласника (а.с.135, 138, т.2).

За результатами виконання договору від 25.04.2011 року №19Д, ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» виставлено рахунок №6/146 від 24.05.2011 року про відшкодування палива на суму 320212,85 грн. (ПДВ - 53368,81 грн.) та складено між сторонами договору акт виконаних робіт від 24.05.2011 року; виставлено рахунок №6/376 від 11.10.2011 року про відшкодування витрат відповідно дисбурсментського рахунку №71/L від 31.10.2011 року та складено між сторонами акт виконаних робіт №6/376 від 11.10.2011 року на загальну суму 43 352,87грн. (в тому числі ПДВ 6612,30грн.), виставлено рахунок №6/390 від 26.10.2011 року про відшкодування витрат відповідно дисбурсментського рахунку №96/L від 30.09.2011 року та складено між сторонами акт виконаних робіт №6/390 від 26.10.2011 року на суму 23 699,66грн. (в тому числі ПДВ у сумі 3799,49грн.). Всього сума витрати, підтверджена актами виконаних робіт, без врахування ПДВ, складає 323485грн.(а.с.174,175, 178, 179, 181, 182, т.1).

Судом першої інстанції ретельно досліджені накладні, за якими виставлено рахунок №6/146 від 24.05.2011 року; дисбурсментські рахунки №71/L від 31.08.2011 року, №96/L від 30.09.2011 року та складені на підставі рахунків акти здачі-прийняття робіт, на підставі яких виставлено рахунки №6/376 від 11.10.2011 року, №6/390 від 26.10.2011 року; норми витрат палива та мастила буксиру «Геркулес», місячні звіти витрат буксиру (а.с.126-134, 141-147, 183-187, 189-239, т.2; а.с.1-63, т.3).

Оплата господарських операцій між позивачем та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» підтверджується платіжними дорученнями від 06.05.2011 року №465, від 30.05.2011 року №542, від 28.04.2011 року №429, від 29.04.2011 року №441, від 10.01.2012 року №16, від 08.11.2011 року №1393 (а.с.122-125, 172-173, т.2).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України обґрунтовується включенням до складу витрат операційної діяльності відшкодування витрат, здійсненого згідно з умовами договору від 25.04.2011 року №19Д, на загальну суму 323485,00 грн., в тому числі в 2 кварталі 2011 року в сумі 266844,00 грн., в 4 кварталі 2011 року в сумі 56641,00 грн. без надання оригіналів первинних документів.

Як зазначалось раніше, позивачем підтверджені господарські операції з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» первинними документи.

Отже послуги буксиру «Геркулес», які надавалися ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ», були отримані з метою їх подальшої реалізації, тобто у власній господарській діяльності, а саме за умовами договору №19Д від 25.04.2011 року між позивачем та ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» надання послуг починається з моменту прибуття у район надання послуг і закінчується у момент вибуття судна до місця його постійного швартування(п.2.2. Договору). Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату Виконавцю за надання послуг судна «Геркулес» у розмірі 8000грн. за добу з ПДВ.

Наданими первинними документами позивача підтверджується здійснення господарської операції із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» та належного оформлення її первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість яке виникло на думку податкового органу внаслідок завищення позивачем податкового кредиту у квітні 2011 року, жовтні-грудні 2011 року на загальну суму 173715,00 грн., у тому числі за взаємовідносинами із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» у сумі 63 781грн., ТОВ «ТД Армада ЛТД» у сумі 108266,67грн., ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» у сумі 1666,67грн., а також заниження податкових зобов'язань у серпні 2010 року на суму 8457,00 грн. за взаємовідносинами з ПП Морське агентство «Сівей», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення платником до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна та безпосередній зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю.

Щодо взаємовідносин з ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» були виписані податкові накладні №70 від 28.04.2011 року на суму 100000 грн. (у тому числі ПДВ - 16666,67 грн.), №71 від 29.04.2011 року на суму 300000 грн. (у тому числі ПДВ - 50000 грн.), №28 від 11.10.2011 року на суму 36673,78 грн. (у тому числі ПДВ - 6612,30 грн.), №82 від 26.10.2011 року на суму 22796,54 грн. (у тому числі ПДВ - 3799,49 грн.). Всього сума ПДВ за вказаними податковими накладними 77078,46грн. (а.с.176, 177, 180, 183, т.1).

Зазначені податкові накладні виписані за першою подією, а саме №70 від 28.04.2011 року на суму 100000 грн.(у т.ч. ПДВ 16666,67грн), №71 від 29.04.2011 року на суму 300000 грн.(у тому числі ПДВ у сумі 50000грн.) за фактом оплати, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.124,125, т.2), №28 від 11.10.2011 року на суму 36673,78 грн. (у тому числі ПДВ - 6612,30 грн.), №82 від 26.10.2011 року на суму 22796,54 грн. (у тому числі ПДВ - 3799,49 грн.) за фактом виконаних робіт(наданих послуг), що підтверджується копіями актів виконаних робіт №6/376 від 11.10.2011р., №6/390 від 26.10.2011р.(а.с.179,182, т.1).

Отже позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними податковими накладними в межах строку, передбаченого п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД Армада ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.

02.08.2011 року позивачем прийнято наказ №18/2011 про придбання фронтального навантажувача Liebherr L 508 з метою використання його у межах господарської діяльності на території України(а.с.105, т.2).

Так між позивачем та ТОВ «ТД Армада» укладено договір купівлі-продажу за №23/08-11 від 23.08.2011р., відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість фронтального навантажувача Liebherr L 508.

На підставі зазначеного наказу та договору позивачем було отримано у ТОВ «ТД Армада ЛТД» фронтальний навантажувач Liebherr L 508, що підтверджується видатковою накладною від 18.11.2011 року, актом приймання-передачі від 18.11.2011 року (а.с.109,110, т.2).

Загальна вартість фронтального навантажувача Liebherr L 508, який був придбаний позивачем у ТОВ «ТД Армада ЛТД», складає 812 000грн., у тому числі ПДВ у розмірі 135 333,33грн.

Отриманий від ТОВ «ТД Армада ЛТД» навантажувач був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.08.2011 року №983, 16.11.2011 року №1429, від 21.11.2011 року №1453 (а.с.111-113, т.2).

За датою передоплати ТОВ «ТД Армада ЛТД» були виписані податкові накладні №1076 від 16.11.2011 року на суму 568400,00 грн. (у тому числі ПДВ - 94733,33 грн.), №956 від 26.08.2011р. на суму 162 400грн., у тому числі ПДВ у розмірі 27 066,67грн. За датою поставки навантажувача була виписна податкова накладна №1077 від 18.11.2011 року на суму 81200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 13533,33 грн.) (а.с.114, 115,116, т.2).

Позиція податкового органу щодо відсутності у позивача права на віднесення вказаної суми ПДВ у розмірі 108266,67грн. до складу податкового кредиту листопада 2011року ґрунтується на тому, що сума ПДВ у розмірі 27066,67грн. за податковою накладною №956 від 26.08.2011р. за взаємовідносинами із ТОВ «ТД Армада» з поставки того самого навантажувача позивачем не включена до складу податкового кредиту, а відображено у додатку №5 до декларації за березень 2012року в розділі 3 (операції, які не надають право на формування податкового кредиту).

Відповідно до п.198.4. ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.185.1. ст.185 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Із наведених норм слідує, що платник податку має право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ лише у випадку, якщо товари(роботи, послуги) придбаваються таким платником податку для подальшого використання їх лише в оподатковуваних операціях. У разі, якщо такі товари (роботи, послуги ) придбаваються з метою їх подальшого використання у неоподатковуваних операціях, платник податку не має право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За змістом п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України. Тобто, постачання робіт (послуг) за межами митної території України не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, у разі якщо позивачем фронтальний навантажувач Liebherr L 508 було придбано з метою надання послуг за межами митної території України, суми ПДВ які сплачені позивачем у зв'язку із його придбанням не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» колегія суддів зазначає наступне.

Так між позивачем (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» (виконавець) укладено договір від 01.12.2011 року №20/11-у, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання систематично надавати замовнику юридичні послуги з питань, пов'язаних з господарською діяльністю замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги в порядку та на умовах, що визначені договором (а.с.184, т.1).

На підставі зазначеного договору ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» надані у грудні 2012 року юридичні послуги, що підтверджується рахунком-фактурою №49 від 10.12.2012 року на суму 10000,00 грн., актом наданих послуг (а.с.190, 191, т.1).

Отримані від ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» послуги було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2011 року №110 (а.с.104, т.2).

За взаємовідносинами з ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум» була виписана податкова накладна №28 від 14.12.2012 року на суму 10000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1667,67 грн.) (а.с.192, т.1).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту у грудні 2011року суму ПДВ у розмірі 1666,67грн. за господарською операцією із ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум».

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень, жовтень-грудень 2011року у сумі 173 715грн. за господарськими операціями позивача із ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ», ТОВ «ТД Армада», ТОВ «Юридична компанія «Мос Верум», внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0000372203 від 12.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині збільшення грошового зобов'язання у розмірі 173 715грн. є необґрунтованим.

Щодо висновків акту перевірки в частині заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2010 року на суму 8457,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Морське агентство «Сівей», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Пп. 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають повному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Зазначена норма кореспондується з приписи закріпленими у п.192.1. ст.192 Податкового кодексу України.

Так між позивачем (агент) та ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР №36427181, свідоцтво платника ПДВ 100238948) (субагент) укладено субагентський договір від 01.10.2009 року №12/09-А.

Предметом зазначеного договору є субагентування суден під українським та іноземним прапорами в порту м. Керчі та при транзитному проходженні Керч - Єникальського каналу (а.с.134, т.1).

Згідно умов договору агент від імені, за дорученням та на підставі повноважень, судновласника, надавав агентські послуги та номінував субагента для обслуговування суден в порту м. Керчі, а субагент здійснював обслуговування суден в зазначеному порту, що підтверджується актом сдачи-прийому (надання послуг) №1949/SW від 03.12.2009р., №1950/SW від 07.12.2009р., №1951/SW від 07.12.2009р., №1961/SW від 10.12.2009р., дисбурсментський рахунками, рахунками-фактурами. До складу дисбурсментського рахунку було включено канальний збір, що підтверджується наданими рахунками для його сплати (а.с.148-150, 153-156, 159-162, 165-168, т.1).

Акти здачі-приймання робіт (послуг) №1949/SW від 03.12.2009р., №1950/SW від 07.12.2009р., №1951/SW від 07.12.2009р., №1961/SW від 10.12.2009р. з боку ПП «Морське агентство «Сівей» підписані керівником Будзинською О.І. та засвідчені печаткою підприємства із кодом ЄДР №36427181.

На підставі зазначених актів здачі-приймання до складу послуг, які надані позивачем ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР №36427181) включена сума портових зборів, яка у подальшому сплачується позивачем на користь ДП «Керченський морський торгівельний порт».

Загальна сума послуг, яка надана позивачем ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР №36427181) у вигляді відшкодування портових зборів, які у подальшому перераховані ДП «Керченський морський торгівельний порт», склала 5295,35 дол. США без ПДВ, ПДВ 1059,07 дол. США, а всього 6354,42 дол. США, що на момент надання послуг за офіційним курсом НБУ складало 50 733,69 грн. (ПДВ 8455,61грн. ).

На підставі вищевказаних актів здачі-приймання робіт (послуг) позивачем були виписані наступні податкові накладні №2724 від 03.12.2009 року на суму 18537,64 грн. (у тому числі ПДВ - 3089,61 грн.), №2741від 07.12.2009 року на суму 24140,27 грн. (у тому числі ПДВ - 4023,38 грн.), №2742 від 07.12.2009 року на суму 67663,68 грн. (у тому числі ПДВ - 11277,24 грн.), №2754 від 10.12.2009 року на суму 5006,42 грн. (у тому числі ПДВ - 834,43 грн.) (а.с.155-158, т.2).

Як вбачається із вказаних податкових накладних сума послуг без ПДВ у вигляді портових зборів КМТП склала 42 287,95грн., сума ПДВ 8457,59грн.

Різниця у сумі ПДВ за актами здачі-приймання виконаних робіт склала 1,98грн. та пояснюється округленням та курсовою різницею.

30.03.2012 між позивачем та ПП «Морське агентство «Сівей» (ІПН 364271805818) проведено звірку за рахунками за 2009 рік та встановлено наявність передплати у розмірі 4 136,73 дол. США., у тому числі зі сплати ПДВ на суми канального збору у розмірі 1059 дол. США (8457,00 грн.). Зазначена передплата у розмірі 4136,73 дол. США була повернута ПП «Морське агентство «Сівей», що підтверджується наданою філією «Кримське центральне відділення ПАТ «Промінвестбанк» випискою з рахунку позивача від 10.04.2012р. (а.с.138, 139, т.1).

Як вбачається із копій вищевказаних розрахунків коригування, вони виписані із зазначенням покупця - ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181), номер свідоцтва платника ПДВ - 100238948.

Але, позивач не оформлював та не видавав податкові накладні, а відтак не включав до податкового зобов'язання суми ПДВ у розмірі 8456,80грн. за контрагентом ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181), у зв'язку із чим не міг виписувати та зменшувати податкові зобов'язання саме за господарськими відносинами із ПП «Морське агентство «Сівей» (код ЄДР 36427181).

Порушення позивачем ведення податкового обліку не призвело до заниження з його боку податкових зобов'язань з ПДВ за спірними господарськими операціями, оскільки позивач включив спірну суму до податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2009року, а у зв'язку із зменшенням суми компенсації вартості за на суму ПДВ у розмірі 8456,80грн., виписав розрахунки коригування та зменшив собі відповідні податкові зобов'язання у серпні 2010року.

Стосовно визначення відповідачем грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води податковим повідомленням-рішенням №0000382203 від 12.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України, платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Отже для віднесення особи до платників вказаного збору така особа повинна відповідати двом критеріям, по-перше, вона має бути суб'єктом господарювання, а по-друге, така особа повинна отримувати воду задля потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. У разі отримання води з іншою метою аніж визначено у зазначеній вище статті або у разі коли особа не є суб'єктом господарювання, така особа не є платником збору за спеціальне використання води.

Відповідно до п.323.2 ст.323 Податкового кодексу України не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 326.12. ст. 326 Податкового кодексу України органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

Так між позивачем та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі укладено договір від 02.11.2005 року №1814 про відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоку в комунальну каналізацію (а.с.199, т.1). Оскільки отриману від Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі воду позивач використовував виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача ознак, які встановлені п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України, та які є необхідними для віднесення його до платників збору за збору за спеціальне використання води.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування відповідачем податкових зобов'язань з цього збору, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0000382203 від 12.03.2013 року є необґрунтованим.

Стосовно грошового зобов'язання з екологічного податку за податковим повідомленням-рішенням №0000392203 від 12.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р. №1264-ХІІ встановлено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР встановлено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не придатні до подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» встановлено, що розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Згідно з пп.14.1.223 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно з пп.240.1.3 п.240.1 статті 240 Податкового кодексу України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

З викладених норм вбачається, що для набуття статусу платника екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах законодавець вимагає наявність умов, коли під час провадження діяльності, розміщення відходів здійснюється шляхом їх зберігання та захоронення у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано спеціальний дозвіл.

На підставі службової записки від 26.04.2011 року, наказу від 27.01.2011 року позивачем проведено ревізію люмінесцентних ламп з метою їх подальшої утилізації (а.с.44-45, т.2).

З наданого наказу від 29.01.2010 року №05/2010 вбачається, що позивачем укладено договір з ВАТ «Вікторія», за яким позивач передає вилучені люмінесцентні лампи зазначеному підприємству для утилізації (а.с.46,т.2).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак, які встановлені пп.240.1.3 п.240.1 статті 240 Податкового кодексу України, та які є необхідними для віднесення його до платника екологічного податку.

Стосовно грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням №0000371702 від 12.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що перевіркою податкових розрахунків суми доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум отриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2011 року, 1-3 квартал 2012 року, встановлено, що позивачем вказані дані про нараховані (сплачені) доходи фізичним особам-підприємця не у повному обсязі, а саме не вказані дані про нараховані (сплачені доходи) фізичним особам-підприємцям за оренду житла, за послуги зв'язку, за послуги таксі (а.с.96,т.1).

Відповідно до п.п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктом 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, вмтановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 176.2 (б) ст..176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, позивач у зазначених відносинах не несе обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, а відтак не є податковим агентом у розумінні п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всесторонньо перевіривши обставини справи, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин та прийняв рішення з урахуванням усіх обставин справи у їх сукупності, що мають значення для прийняття рішення, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 по справі № 801/4130/13-а змінити.

Викласти п. 7 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (ЄДРПОУ 23197531, 98318, АР Крим, м. Керч, пров. 1-й Ново - Карантинний, 13) 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. ) судових витрат».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 по справі № 801/4130/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська