Рішення

від 31.07.2013 по справі 2601/20204/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

Справа № 2601/20204/12

Провадження № 2/752/656/13

31.07.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадський захисник» про стягнення грошової суми за попереднім договором, -

встановив:

в жовтні 2012 року ОСОБА_1 (надалі - позивач)звернулася в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ТОВ «Громадський захисник» (надалі - відповідач), при цьому пояснивши наступне.

25.08.2012р. між відповідачем як продавцем та позивачем як покупцем було укладено попередній договір про укладення на визначених умовах в строк до 25.10.2012р. основного договору-купівлі продажу нежитлового приміщення, із проведенням нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного основного договору. При цьому, на виконання умов вищезазначеного попереднього договору позивач передала відповідачу кошти у сумі 40500,9 грн. Крім того, 28.08.2012р. між відповідачем та позивачем було укладено додаткову угоду до попереднього договору від 25.08.2012р., на виконання умов якої позивач передала відповідачу кошти у сумі розміром 81000,0 грн. Таким чином, за попереднім договором від 25.08.2012р., позивач передала, а відповідач отримав кошти на загальну суму 121500,0 грн. Проте, в наступному відповідач ухилився від укладення із позивачем основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Враховуючи зазначене, а також те, що попередній договір від 25.08.2012р. та додаткова угода до нього від 28.08.2012р. не були посвідчені нотаріально, позивач звернулася до відповідача із вимогою про повернення їй в порядку реституції коштів у сумі суму 121500,0 грн., набуті відповідачем безпідставно за нікчемним попереднім договором від 25.08.2012р. та додатковою угодою до нього. Проте, відповідач не повернув вищезазначені кошти позивачу. У зв'язку із наведеним, позивач звернулася до суду із вимогою про стягнення на її користь з відповідача коштів у сумі 121500,0 грн.

Позивач у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася в порядку ст. 76 ЦПК України. При цьому, представником позивача було надано суду заяву, про розгляд справи за її відсутності у судовому засіданні, в якій позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача не з'явився у судове засідання, про час і місце судового засідання відповідач повідомлявся в порядку ст. 76 ЦПК України. Про причини неявки у судове засідання та їх поважність відповідач не повідомив суд.Суду не надходила заява про розгляд справи за відсутності відповідача у судовому засіданні.

У зв'язку з вищевикладеним та відповідно до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Врахувавши пояснення позивача, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач у позовній заяві та додатках до неї, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд робить висновок про необхідність задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

25.08.2012р. між відповідачем як продавцем та позивачем як покупцем було укладено попередній договір про укладення на визначених ним умовах в строк до 25.10.2012р. основного договору-купівлі продажу нежитлового приміщення, із проведенням нотаріального посвідчення та державної реєстрації такого основного договору.

Відповідно до п. 9.1 попереднього договору,сторони дійшли згоди щодо наступного: на підтвердження свого зобов'язання укласти основний договір купівлі продажу квартири (будинку) відповідно до умов цього попереднього договору, та з метою забезпечення його укладення, в момент підписання зазначеного попереднього договору,покупець передав, а продавець прийняв гарантійну суму, яка складає 405000 (сорок тисяч п'ятсот) грн.

28.08.2012р. між відповідачем та позивачембуло укладено додаткову угоду до попереднього договору від 25.08.2012р., згідно якої, а підтвердження свого обов'язку укласти основний договір купівлі0продажу у відповідності до умов попереднього договору від 25.08.2012р., відповідач як покупець передав, а відповідач як продавець прийняв гарантійну суму в розмірі 81000 (вісімдесят одна тисяча) грн.

В свою чергу, під час огляду у судовому засіданні попереднього договору від 25.08.2012р. та додаткової угоди від 28.08.2012р., судом встановлено, що на документах, в яких викладено текст зазначеного попереднього договору і додаткової угоди,відсутній посвідчувальний напис нотаріусата іншої посадової особи, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії.

Згідно вимог ч. 1 ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

При цьому, положеннями ст. 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що попередній договір від 25.08.2012р. та додаткову угоду від 28.08.2012р.було вчинено без додержання вимоги про їх нотаріальне посвідчення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями ст. 126 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, обов'язок про повернення безпідставно набутого майна застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1.ст. 11 ЦПК України, визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 211 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ну підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про обов'язок відповідача повернути позивачу кошти у сумі 121500,0 грн., набуті відповідачем безпідставно за нікчемними попереднім договором від 25.08.2012р. та додатковою угодою від 28.08.2012р.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає вимоги позивача до відповідача обґрунтованими та правомірними, внаслідок чого позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215, 224-229ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадський захисник» про стягнення грошової суми за попереднім договором - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадський захисник»(код ЄДРПОУ 35981708) на користь ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 121500 (сто двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадський захисник» (код ЄДРПОУ 35981708) на користь ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1215 (тисяча двісті п'ятнадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України -шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України -після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Фролов М.О.