Ухвала

від 13.08.2013 по справі 826/6247/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6247/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Федорової Г.Г., Файдюк В.В.

при секретарі - Мельниченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012 року № 0007682270, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012 року № 0007682270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 року №0007682270. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено камеральну перевірку даних Позивача (код за ЄДРПОУ 24086242), задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 14865,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 03.12.2012 року за №2006/1-15-225-24086242 (далі - акт перевірки) (а.с. 11-14).

На підставі вказаного акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 року №0007682270, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 581,00 грн., з яких за основним платежем - 14 865,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 716,00 грн. (а.с. 10).

Відповідачем, в ході перевірки встановлено, що згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та аналізом бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)», встановлено, що Позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «МСК-Трейд» (код ЄДРПОУ 37433217) на суму ПДВ 14 865,00 грн., на зазначену суму у позивача є відхилення у задекларованих сумах податкового кредиту між податковими зобов'язаннями, задекларованими ТОВ «МСК-Трейдінг», а також, в даному акті перевірки Відповідач вказує на те, що актом від 27.12.2011 року за №26/2200/37433217 Рокитнянської МАПІ про результати перевірки ТОВ «МСК-Трейдінг» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 05.05.2011 року по 30.11.2011 рік, які підпадають під визначення ст.135, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (а.с. 68-95).

За результатами даної перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «МСК-Трейдінг» податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2011 року, а також не підтверджено задекларований ТОВ «МСК-Трейдінг» податковий кредит з ПДВ по контрагентам-постачальникам за жовтень 2011 року, у зв'язку з чим Відповідач дійшов висновку, що правочини, які укладені між Позивачем та ТОВ «МСК-Трейдінг», не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечливими інтересам держави та суспільства, оскільки мають ознаки «фіктивних» правочинів.

Суд першої інстанції також встановив, що між Позивачем та ТОВ «МСК-Трейдінг» були укладені договори в усній формі, а саме:

- постачання товарів (8 приймачів тонального набору, 8 детекторів тональних сигналів, 6 трьохсторонніх конференцій, одна для 6 учасників, 3 порти RS-232 для техобслуговування, вхід для музикального джерела, модем для дистанційної діагностики (8 DRCF); інсталяційний комплект на 200 портів (SW-200G); блок вторинного живлення 48В (PS 19DS-D) на загальну суму 53 192,29 грн., в т.ч. ПДВ- 8 865,38 грн. На виконання даної угоди було оформлено видаткову накладну від 13.10.2011 року за № 111013 (а.с. 13);

- надання послуг з виконання робіт з діагностики та відновлення зв'язку офісної ATC Coral, на загальну суму 3 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 500,00 грн. На виконання даної угоди було оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.10.2011 року (а.с. 25);

- надання послуг (виконання робіт) щодо пошуку причин виходу з ладу та псування обладнання зв'язку; конфігурування портів цифрових та аналогових абонентів, зміні номерів і створенню нових номерів в плані нумерації обладнання зв'язку; пошуку ушкоджень на кабельній мережі на придбаному обладнанні, орієнтировка вартість робіт в сумі 33 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5500,00 грн. (а.с. 35-38). На виконання даної угоди було оформлено акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28.10.2011 року (а.с.28).

Позивачу на виконання вищезазначених господарських операцій ТОВ «МСК-Трейдинг» було надано податкові накладні від 13.10.2011 року №42 (а.с. 18), від 17.10.2011 року №47 (а.с. 24), від 28.10.2011 року №76 (а.с.27).

За договорами Позивачем були отримані вищезазначені товари (послуги, роботи),які не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що в матеріалах справи містяться податкові накладні, виписані Позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки Позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента Позивача станом на дату їх виписки.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що Відповідачем не заперечувалася наявність у Позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правилами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем не було доведено наявність сукупності обставин та підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного Договору нікчемним. Посилання Апелянта в обґрунтування своїх апеляційних вимог, зокрема пояснення керівника та головного бухгалтера контрагента позивача - ТОВ «МСК-Трейдинг» - Пустовойта Дмитра Валерійовича не є достатньою підставою для визнання нікчемним укладеного договору між позивачем та його контрагентом, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача.

Крім того,відповідачем не надано суду доказів наявності вини посадових осіб TOB «Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку» у вигляді вироку суду в ухиленні від сплати податків шляхом укладення договорів із ТОВ «МСК-Трейдинг».

Судом апеляційної інстанції також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.І ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правової позиції притримується Верховний Суд України згідно зякою, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Так, у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи, відображають реальність господарських операцій з контрагентами позивача, і спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій в перевіряємий період.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 п.1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Г.Г. Федорова

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Федорова Г. Г.

Файдюк В.В.