Постанова

від 20.08.2013 по справі 821/2929/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Справа № 821/2929/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс-ССС» про припинення юридичної особи та визнання юридичної особи такою, що має ознаки фіктивності, -

встановив:

01 серпня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс-ССС» (далі - відповідач, ТОВ «Зевс-ССС») з позовними вимогами про припинення юридичної особи та визнання юридичної особи такою, що має ознаки фіктивності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у справі не є повноцінною господарською одиницею і відповідно до приписів ст.55-1 ГК України має ознаки фіктивності, що за твердженням ДПІ підтверджується заявою ОСОБА_1 - засновника, директора і головного бухгалтера ТОВ «Зевс-ССС». ТОВ «Зевс-ССС» зареєстровано третіми особами на ім'я ОСОБА_1 на підставі його документів за грошову винагороду. Господарською діяльністю він не займався лише підписував пусті бланки чекових книг. З посиланням на положення ст. 3, 49, 55, 55-1, 238, 247 ГК України, ст.87, п.4 ст.91 ЦК України та пп.20.1.12 п.20.1. ст.20, п.67.2 ст.67 ПК України зазначає про наявність відповідних повноважень для звернення з даним позовом та про безспірність викладених вимог. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що ТОВ «Зевс-ССС» зареєстровано на особу, яка не мала та не має наміру провадити фінансово-господарську діяльність та реалізувати повноваження підприємства, що є підставою для припинення юридичної особи. Окремо позивач просить суд визнати відповідача таким, що відповідає ознакам фіктивності.

В судове засідання представник позивача не прибув, але надіслав 20 серпня 2013 року заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає". Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Зевс-ССС» (код ЄДРПОУ 37839629), місцезнаходження: 73000, м. Херсон, Комсомольський район, вул. Робоча, 82-А, офіс 32 зареєстроване 5 вересня 2011 року за №1 499 102 0000 013888. Відповідно до даних, закріплених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.05.2013 року керівником підприємства та засновником (учасником) зазначений ОСОБА_1

У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (далі Закон № 755-IV), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що наведений закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 5 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації (ст.104 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції на момент звернення ДПІ до суду із даним позовом) закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання у випадках, встановлених законом.

Виходячи з положень статей 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому ДПІ вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.03.2013 року № 427), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Такого рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи позивач до суду не надав. Судом встановлено, що таке рішення, на момент розгляду справи в суді, ДПІ не приймалось

Обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів також було закріплено і в Податковому кодексі України (п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16).

В позовній заяві серед підстав для припинення юридичної особи позивачем не наведено доводів з наданням відповідних доказів, які б свідчили про неподання відповідачем протягом року податкової звітності. Натомість, в матеріалах справи містяться декларації відповідача з податку на додану вартість №9085607025 від 21.01.2013 року - керівник ОСОБА_2 (а.с. 19-22), №9008386533 від 20.02.2013 року - керівник ОСОБА_2 (а.с. 23-27) з 20.03.2013 року подальші декларації підписані керівником - ОСОБА_1(а.с. 28-46).

Судом встановлено, що відповідач подає податкову звітність на протязі 2013 року.

Частиною 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до положень ч.2 ст.110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч.1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, аналогічна правова позиція щодо чого міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

З огляду на висновок, зроблений ДПІ, стосовно того, що державна реєстрація змін до установчих документів відбулась з порушенням норм діючого законодавства (а.с.3), суд вважає за необхідне навести такі норми законодавства.

Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою цієї статті.

Державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо: документи подані не за місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, встановленим частинами першою - п'ятою статті 8 цього Закону; документи подані не у повному обсязі; документи подані особою, яка не має відповідних повноважень; до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій (стаття 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

При відсутності вищезазначених підстав для відмови в реєстрації змін до установчих документів та при наданні всіх необхідних, для реєстрації таких змін матеріалів, дії державного реєстратора є правомірними. Твердження позивача про порушення законодавства при державній реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Зевс-ССС» не підтверджено належними та безспірними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Щодо провадження відповідачем господарської діяльності то єдиним доказом провадження її поза правовим полем є звернення ОСОБА_1 до ГВ ПМ ДПІ у м. Херсоні з заявою про здійснення діяльності лише за винагороду (обіцяну ОСОБА_2).

Стосовно даної заяви суд зазначає наступне. Заяву від імені ОСОБА_1 написала його мати ОСОБА_3 (а.с. 13). Цій заяві не надано жодної оцінки з боку правоохоронних органів, сама заява написана не ОСОБА_1 і не відомо його до неї відношення.

Крім того, заяву датовано 13.05.2013 року в подальшому ТОВ «Зевс-ССС» подає податкову декларацію з ПДВ датовану 18.05.2013 року за підписом того ж таки ОСОБА_1 (а.с. 41-46). Діям зазначеної особи не надано оцінки з метою встановлення в них складу злочину або підтвердження їх правомірності.

Доказом правової позиції ДПІ в даному конкретному випадку може бути лише вирок суду в кримінальній справі.

Згідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, позивачем не доведено суду, що на момент розгляду справи є обвинувальний вирок суду у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст.205, ст.212 КК України.

Стосовно позовної вимоги про визнання ТОВ «Зевс-ССС» таким, що відповідає ознакам фіктивності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Фіктивне підприємництво є кримінально караним злочином, скоєння якого підтверджується не мотивувальною частиною судового рішення в адміністративній справі, а вироком суду в справі кримінальній. Визнання товариства таким, що має ознаки фіктивності можливе лише за вироком суду в кримінальній справі, а отже таке визнання не може бути предметом адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до однозначного висновку що: на момент розгляду справи в суді в Єдиному державному реєстрі немає запису про відсутність відповідача за юридичною адресою; відповідач на протязі 2013 року подає до ДПІ податкову звітність; відсутні докази порушення законодавства при реєстрації змін до установчих документів відповідача; відсутні докази здійснення відповідачем (його керівником) злочинів передбачених ст.ст. 205,212 КК України; жодної іншої передбаченої законом підстави для звернення ДПІ до суду з даним позовом не має; рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи ДПІ не приймалось.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс - ССС» припинення юридичної особи та визнання юридичної особи такою, що має ознаки фіктивності є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс - ССС» припинення юридичної особи та визнання юридичної особи такою, що має ознаки фіктивності - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Херсонського окружного адміністративного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги має бути одночасно надіслана особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.3.2.