Постанова

від 12.08.2013 по справі 920/570/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа № 920/570/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Барбашова С.В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кондратенко М.М.

відповідача - Оскорбін А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1693С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 25.04.13 р. у справі № 920/570/13

за позовом ТОВ "Тривет", Сумська обл.

до ТОВ "Агро-так" Сумська обл.

про стягнення 52 139,53 грн

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 р. позивач подав позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 52139 грн. 53 коп., в тому числі 49118 грн. 00 коп. заборгованості за товар відповідно до договору поставки № 16 від 02.02.2012 року, 3021 грн. 53 коп. пені відповідно до 7.3. договору.

08.04.2013 р. позивач надав заяву про забезпечення позову.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2013 по справі № 920/570/13 ( суддя Жерьобкіна Є.А.) у задоволенні заяви ТОВ "ТРИВЕТ" про забезпечення позову № 1 від 08.04.2013року - відмовлено, позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "АГРО - ТАК", вул. Зелена, буд. 50, с. Могриця, Сумський район, Сумська область на користь ТОВ "ТРИВЕТ", вул. В.Чорновола, буд. 12, кв. 3, м. Суми 49118 грн. 00 коп. заборгованості за товар, 3021 грн. 53 коп. пені, 1720 грн. 50 коп. судового збору, з посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення частково скасувати та прийняти нове рішення, щодо стягнення з ТОВ " Агро-Так " 19794,50 грн. боргу.

У апеляційній скарзі зазначив, що позивач не надав доказів в обґрунтування отримання товару на суму 290361,90 грн., підтверджена поставка на суму 267038,4 грн., тобто на 23323,5 грн. менше ніж вказано в позові, накладна №РН- 0000377 від 3.07.12р. на суму 23323,5 грн. не передавалась і у відповідача відсутня. За даними бухгалтерського обліку відповідача борг за отримані товари станом на день прийняття рішення становить 19794,50 грн./ з урахування суми 6000 грн. сплаченої 15.04.2013р./

Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав відзив, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив в повному обсязі поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 49118 грн. 00 коп., за товар отриманий за накладними № РН-0000456 від 25.09.2012року, № РН-0000484 від 10.10.2012року, № РН-0000584 від 12.12.2012року, № РН-0000001 від 18.01.20ІЗроку.

Позивач зазначає, що поставка товару по накладній № РН- 0000377 здійснена 3.07.2012р. та оплачена 31.07.12р., 3.10.12р., належно оформлена накладна не повернута відповідачем.

У зв'язку з відпусткою судді Плужник О.В. розпорядженням голови суду від 06.08.2013 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Барбашова С.В.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір поставки № 16 від 02.02.2012 року, за яким позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити ветеринарні препарати, деззасоби та інше відповідно до умов договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за поставлену партію товару проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача по попередній оплаті, на підставі виданого рахунку, або по факту отримання товару, але не пізніше 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 290361 грн. 90 коп., за який відповідач розрахувався частково в розмірі 241243 грн. 90 коп., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару та банківськими виписками.

Як свідчать матеріали справи заборгованість за товар отриманий по накладним № РН-0000456 від 25.09.2012року, № РН-0000484 від 10.10.2012року, № РН-0000584 від 12.12.2012року, № РН-0000001 від 18.01.201З року складає 49118 грн.

08.04.2013року позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 29 від 04.04.2013року з вимогою сплатити заборгованість в сумі 49118 грн. 00 коп.

15.04.2013 р. відповідачем проведена часткова оплата за товар по накладній № 584 від 12.12.2012 р., у сумі 6000 грн., тобто заборгованість відповідача складає 43118 грн., яка підлягає стягненню.

У зв'язку з частковою оплатою боргу в сумі 6000 грн., рішення господарського суду в частині стягнення 6000 грн. підлягає скасуванню, а провадження в цієї провадження в цієї частині припиненню на підставі п.1 1 ст. 80 ГПК України.

Посилання відповідача на неотримання товару за накладною № РН- 0000377 від 3.07.12 р. на суму 23323,5 грн. не може бути взято до уваги, так як підставою позову є неотримання оплати за товар за накладними № РН-0000456 від 25.09.2012року, № РН-0000484 від 10.10.2012року, № РН-0000584 від 12.12.2012року, № РН-0000001 від 18.01.201Зроку, а не за вказаною накладною.

Тем більш, що відповідач розрахувався за товар отриманий за зазначеною накладною, а поставка за цією накладною відображена в бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Доказів оплати товару отриманого по накладним № РН-0000456 від 25.09.2012 року, № РН-0000484 від 10.10.2012 року, № РН-0000584 від 12.12.2012 року, № РН-0000001 від 18.01.201З року відповідач не надав.

За приписами ст.ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.3 договору, за несвоєчасну оплату товару, відповідач оплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені може перевищувати шестимісячний термін.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України , визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р ., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, у відповідності до п. 7.3. договору поставки, відповідачеві за період з 23.07.2012року по 01.04.2013 року нарахована пеня за несвоєчасну оплату товару в сумі 3 021 грн. 53 коп.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що розрахунок пені в розмірі 3 021,53 грн., відповідає вимогам договору та стягнув з відповідача пеню в сумі 3 021 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивач не надав доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст. ст. 526, 610-611, 712 ЦК України, ст..ст.101 -105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 р. у справі № 920/570/13 в частині стягнення 6000 грн. заборгованості за товар скасувати та провадження у справі в цієї частині припинити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 12.08.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Потапенко В.І.