Рішення

від 20.08.2013 по справі 923/908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р. Справа № 923/908/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до державного підприємства "Херсонське лісомисливське господарство" м. Херсон

про стягнення 12484грн. 82коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Ювченко Т.І.

від відповідача - уповноважена особа Райчук П.Ф.

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з державного підприємства "Херсонське лісомисливське господарство" (відповідач) 14484грн.82коп., в тому числі: 10551грн. 51 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 3179грн. 76 коп. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію; 592грн. 50 коп. пені; 28грн. 35 коп. втрат з інфляції; 132грн. 70 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за спожиту електричну енергію згідно з договором №395 від 25.11.2005року.

В засіданні суду позивач подав заяву якою відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України зменшує позовні вимоги та просить стягнути всього 12484грн.82 коп., в тому числі: 8551грн. 51 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 3179грн. 76 коп. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію; 592грн. 50 коп. пені; 28грн. 35 коп. втрат з інфляції; 132грн. 70 коп. - 3% річних.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, вона приймається судом, тому має місце нова ціна позову - 12484грн.82 коп., в межах якої і вирішується спір між сторонами.

Відповідач факт заборгованості не заперечує, посилаючись на тяжке фінансове становище, а також на те, що він звернувся до позивача з заявою про реструктуризацію боргу, однак відповіді не одержав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», найменування якого змінено відповідно до закону України «Про акціонерні товариства» на публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (позивач по справі), в особі його структурного підрозділу без права юридичної особи Херсонськими міськими електричними мережами та державним підприємством "Херсонське лісомисливське господарство" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №395 від 25.11.2005року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати для забезпечення потреб електроустановок відповідача електричну енергію, а останній зобов'язався розраховуватися за спожиту електричну енергію у строки і в порядку, встановленому договором.

Розділом 2 договору від 25.11.2005року сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством, зокрема, Правилами користування електричною енергією (далі - Правилами).

Пунктом 6.11 Правил встановлено обов'язок споживача здійснити остаточні розрахунки за спожиту електричну енергію на підставі виставленого постачальником рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за проказами розрахункових приладів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Відповідно до додатку №2 до договору від 25.11.2005року розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключено грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Споживач знімає показання електролічильників а саме: 25 числа у місяці з 31 днем; 24 числа у місяці з 30 днями; 23 числа у місяці з 29 днями; 22 числа у місяці з 28 днями та передає відомості постачальнику електричної енергії.

Будь які рахунки на оплату електричної енергії мають бути оплачені споживачем протягом 5-ти операційних днів з дня виписки рахунка постачальником (пункт 1 додатку №2).

Позивач виконав свої обов'язки за договором. Матеріалами справи підтверджується що на виконання умов договору позивачем в період з 01.11.2012року по 25.05.2013року здійснювалася поставка як активної, так і реактивної електричної енергії, яка споживалася відповідачем.

На підставі наданих відповідачем актів про обсяги спожитої електричної енергії позивачем протягом листопада 2012року - травня 2013року виставлялися рахунки №395 на оплату за спожиту активну та реактивну електричну енергію, які отримували представники відповідача. Факт отримання наданих до матеріалів справи рахунків відповідачем підтверджується відміткою на рахунках з підписом представника відповідача та не заперечувався його представником в засіданні суду.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом листопада 2012року - травня 2013 року вартість спожитої електричної енергії відповідачем сплачувалася частково в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 8551грн.51 коп. за активну електричну енергію та 3179грн.76коп. за реактивну електричну енергію, що підтверджується розрахунком суми позову, а також підписаним сторонами 13.08.2013року актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача обліковується заборгованість пере6д позивачем, в тому числі 8551грн.51 коп. за активну електричну енергію та 3179грн.76коп. за реактивну електричну енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 8551грн.51 коп. вартості активної електричної енергію та 3179грн.76коп. вартості реактивної електричної енергії підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п.4.2.1 договору від 25.11.2005року, пункту 7 додатку №2 до договору якими передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості спожитої електроенергії відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків поставки за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 592грн.50коп. заявлена позивачем обгрунтовано і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічну відповідальність сторони узгодили пунктом 7 додатку №2 до договору №395 від 25.11.2005 року.

На підставі вказаної норми закону та договору позивачем за прострочення виконання зобов'язань по оплаті спожитої електричної енергії нараховано 28грн.35коп. втрат від інфляції та 132грн.70коп.. - 3% річних, які також підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення боргу, тому враховуючи вищенаведені умови договору та норми законодавства, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі, з урахуванням заяви позивача про зменшення суми позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України судом відносяться на відповідача, з вини якого виник спір в суді.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Херсонське лісомисливське господарство" с. Антонівка м.Херсон, с. Антонівка, вул. Некрасова, 1, р/рахунок 2600201695742 в Херсонській філії АТ «Індекс Банк», МФО 352703 ідентифікаційний код 33390814 на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон, вул. Пестеля 5:

- на рахунок зі спеціальним режимом використання у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» № 10021 №26036300020852, МФО 352457 ідентифікаційний код 05396638 - 8551грн. 51 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію;

- на поточний рахунок № 26007010068166 у ПАТ "ВТБ Банк" МФО 321767 ідентифікаційний код 05396638 - 3179грн. 76 коп. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 592грн. 50 коп. пені, 28грн. 35 коп. витрат з інфляції, 132грн. 70 коп. - 3% річних та 1720грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 серпня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова