Ухвала

від 21.08.2013 по справі 2а-5358/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Київ К/9991/59231/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Муравйова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року

у справі № 2а-5358/12/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі - позивач, ДП «ХМЗ «ФЕД»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «ХМЗ «ФЕД» звернулось у травні 2012 року до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2011 року № 0000890841 та № 0000900841.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 14.11.2011 року по 25.11.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ХМЗ «ФЕД» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період серпень 2011 року по правовим відносинам з ТОВ «Науково-Дослідницьке Інноваційне підприємство «Ельдорадо 3» та СП ТОВ «Інженерно-Авіаційна служба», за результатами якої складено акт № 2244/41-018/14310052 від 02.12.2011 року, яким встановлені порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент здійснення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ДП «ХМЗ «ФЕД» із ТОВ «НДІП «Ельдорадо 3» та СП ТОВ «ІАС»; п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 , п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 244 548,00 гривень; п. 198.3, 198.4 ст. 198 , п. 200.1-200.4 ст. 200 , п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на 172 347,00 гривень та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 року на суму 72 201,00 гривня.

На підставі вказаних висновків відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0000890841 про зменшення ДП «ХМЗ «ФЕД» суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого на рахунок платника у банку) з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 172 347,47 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 86 173,50 гривні та № 0000900841, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 108 301,50 гривня, у тому числі за основним платежем 72 201,00 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями 36 100,50 гривень.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання до Державної податкової адміністрації у Харківській області відповідної скарги та повторної скарги до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України винесено рішення № 5799/6/10-2115 від 02.04.2012 року, яким скарга залишена без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у серпні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «НДІП «Ельдорадо 3» та СП ТОВ «ІАС» на загальну суму ПДВ 244 548,00 гривень, по яким здійснені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм ПК України, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати ПДВ врегульовані розділом V ПК України .

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п. 200.1 ст. 200 ПК України .

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не надані.

Крім цього, судами встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів і послуг, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємств чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Тому, враховуючи дослідження судами попередніх інстанцій факту реального здійснення позивачем господарських операцій з придбання обладнання та комплектуючих виробів, з придбання генераторів, перелік яких зазначено у накладних, в результаті чого підтверджено отримання позивачем товарів з метою використання у господарській діяльності, доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту, які викладені у касаційній скарзі та які збігаються з наведеними в акті перевірки обставинами, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року у справі № 2а-5358/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

О.В. Муравйов