Ухвала

від 21.08.2013 по справі 2а-1870/9553/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Київ К/800/26404/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Муравйова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 р.

у справі № 2а-1870/9553/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Конотопська» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма «Конотопська»)

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Конотопська ОДПІ Сумської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Агрофірма «Конотопська» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської ОДПІ Сумської області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000662311 від 20.09.2012 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 р., адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ Сумської області № 0000662311 від 20.09.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 394 166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 452 999,50 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 р. в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.05.2012 р. по 05.06.2012 р. працівниками Конотопської ОДПІ Сумської області на підставі направлень від 07.05.2012 р. № 220-86, № 220-87, № 220-88, № 171-89 виданих згідно наказу від 26.04.2012 р. № 245, відповідно до п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «Конотопська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 12.06.2012 р. № 93/22-3/30490368 та встановлено порушення позивачем: п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, п.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за №1490/20228, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість загальної декларації всього у сумі 27 762,00 грн., в тому числі: за серпень 2009 року в сумі 17 144,00 грн., за травень 2010 року в сумі 4 814,00 грн., за травень 2011 року в сумі 2 650,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 3 154,00 грн.; п. 1 ст. 9 Закону України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР, ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, § 6 гл. 58, п. 1, п.2 ст. 215, ст.ст.203, 216, 228, 806 Цивільного кодексу України, п.п.14.1.97, ч. «а» п.п.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п. 198.1, абз.2 п. 198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, абз.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість спеціальної (скороченої) декларації всього на суму 397 342,00 грн.; ст.ст. 163, 164, 168 Податкового кодексу України в результаті неутримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошових коштів за відчуження майнових паїв у спадкоємців майнових сертифікатів на загальну суму 13 658,15 грн.; ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого було несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум доходів, виплачених за оренду земельних та майнових паїв протягом 2011 року; п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті невірного відображення в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.

Не погоджуючись з викладеними у вказаному акті перевірки висновками, позивач подав до податкового органу заперечення за № 120 від 18.06.2012 р. Конотопська ОДПІ Сумської області у відповіді від 25.06.2012 р. № 4962/10/22-3 зменшила суму наднормових витрат засобів захисту рослин та міндобрив за 2009 рік на суму невірно визначеного наднормового витрачання засобів захисту рослин «Раундап 48%» всього на суму 24 800,00 грн., в решті результати перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 27.06.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542311, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в сумі 878 783,00 грн., з яких 420 144,00 грн. сума основного зобов'язання та 458 639,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач, не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2012 р. в частині визначення зобов'язання за основним платежем в сумі 385 192,00 грн. та в частині застосування фінансових санкцій в сумі 450 730,00 грн. оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Сумській області. Рішенням від 06.09.2012 р. №13036/10/10-105-210/228ск про результати розгляду первинної скарги ДПС у Сумській області частково задовольнила скаргу позивача, а саме скасувала податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ Сумської області від 27.06.2012 р. № 0000542311 в частині визначення грошового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 23 897,50 грн.

Конотопська ОДПІ Сумської області на підставі акта перевірки № 93/22-3/30490368 від 12.06.2012 р. та з урахуванням рішення ДПС у сумській області від 06.09.2012 р. №13036/10/10-105-210/228ск винесла податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0000662311 (податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. № 0000542311) вважається відкликаним), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів всього на 855 119,50 грн., з яких 400 730,00 грн. за основним платежем та 454 389,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із новим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав повторну скаргу до ДПС України. Рішенням від 19.11.2012 р. № 5525/0/61-12/10-2115 ДПС України залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, сума податкового зобов'язання, зазначена в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні, була визначена відповідачем по наступним операціям: 360 584,00 грн. - за операціями фінансового лізингу між позивачем та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»; 13 067,00 грн. - внаслідок придбання автомобіля КРАЗ-255 на умовах договору доручення, укладеного між позивачем та ПП «Елпіс-2005»; 20 515,00 грн. - внаслідок невизнання матеріальних витрат в собівартості посівів зернових, по відношенню до яких було складено акти часткової загибелі посівів; 3 154,00 грн. - за операціями з надання послуг по доставці вантажів між позивачем та ТОВ «Бахмачрегіонпостач»; 3 410,00 грн. - внаслідок ненадання податковому органу належним чином оформлених оригіналів податкових накладних.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували наступні, встановлені податковим органом у ході перевірки, обставини.

Так, відповідач дійшов висновку, що позивач протиправно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 12 833,00 грн., оскільки контрагент позивача - ПП «Елпіс-2005» не мав права виписувати податкову накладну за договором поставки, який податковий орган вважає нікчемним, а тому відсутній об'єкт оподаткування та база оподаткування, враховуючи те, що на думку відповідача договір купівлі-продажу автомобіля КРАЗ-255, укладений ПП «Елпіс-2005» із ТОВ «Терра Гранд» вартістю 77 000,00 грн., у тому числі 12 833,33 грн. податок на додану вартість, є нікчемним, у зв'язку з тим, що у ТОВ «Терра Гранд» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, не надання цим товариством документів на запити податкового органу.

Крім того, за твердженням перевіряючих, позивачем занижено грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 360 583,50 грн. у зв'язку з тим, що договори, укладені ТОВ «Агрофірма «Конотопська» (лізингоотримувач) у травні 2011 року із ПАТ «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець), є договорами зворотного лізингу, а не фінансового лізингу, тому, у лізингодавця не було правових підстав виписувати податкову накладну за даною операцією, а у лізингоотримувача, в свою чергу, - включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту згідно таких податкових накладних.

Також перевіркою встановлено, що протягом 2009-2011 років позивачем оформлялись акти часткової загибелі посівів зернових, а саме: акт від 25.06.2009 р., складений комісією на предмет обстеження проса на площі 20га. Комісією встановлено, що поле повністю заросло курячим просом, що не дає змоги отримати врожай. Комісія рекомендує дану площу перевести в однорічні трави і використати на випас скоту. Акт затверджено директором ТОВ «Агрофірма «Конотопська» Фесюн О.М. та погоджено з начальником відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції АПР Конотопської РДА Ситник В.М.; акт від 14.07.2009 р., складений комісією на предмет обстеження ярого ріпаку на площі 30га. бригади № 2. Комісією встановлено, що в зв'язку з весняною посухою посів ярого ріпаку проведено 26, 27 квітня (після дощу). Сходи отримані дружні, але посів заріс дикою редькою і іншими хрестоцвітими бур'янами. Практично отримати урожай ярого ріпаку неможливо. Комісія рекомендує дану площу використати на зелене добриво. Акт затверджено директором ТОВ «Агрофірма «Конотопська» Фесюн О.М. та погоджено з начальником відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції АПР Конотопської РДА Ситник В.М.; акт обстеження і списання загиблих посівів від 20.04.2010 р., складений комісією про те, що озима пшениця на площі 20га. повністю загинула внаслідок вимокання та випрівання посівів. Акт затверджено директором ТОВ «Агрофірма «Конотопська» Фесюн О.М. та погоджено начальником відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції АПР Конотопської РДА Ситник В.М.; акт від 08.04.2011 р., складений комісією, якою встановлено повну загибель озимого ріпаку на площі 88га. в полі № 8 відділення № 1 і часткову загибель озимої пшениці на площі 178га. в полі № 1, № 2, № 4 відділення № 1 і 12га. відділення № 2 поза сівозміною. Загибель посівів відбулася внаслідок низьких температур в третій декаді лютого та в березні 2011 року. Комісія рекомендує площу озимого ріпаку пересіяти однорічними травами, а пошкоджені площі озимої пшениці підсіяти ячменем. Акт затверджено директором ТОВ «Агрофірма «Конотопська» Фесюн О.М. та погоджено начальником відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції АПР Конотопської РДА Плавко M.М.

Матеріальні витрати, а саме: посівний матеріал, поливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, міндобрива, в собівартості вищеназваних посівів становлять всього 102 572,49 грн. в тому числі: за 2009 рік в сумі 26 468,84 грн., за 2010 рік в сумі 18 879,18 грн., за 2011 рік в сумі 57 224,47 грн. Податок на додану вартість з вартості придбаного насіння, поливно-мастильних матеріалів, міндобрив, гербіцидів всього в сумі 20 514,50 грн. було включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Разом з тим, перевіряючі в актів перевірки від 12.06.2012 р. № 93/22-3/30490368 зазначили, що так як вищевказані матеріальні витрати не будуть використовуватись в оподатковуваних операціях, тобто урожай проса, озимої пшениці та ріпаку не буде отриманий та реалізований, ТОВ «Агрофірма «Конотопська» не отримає запланованих прибутків від здійснення господарської діяльності, при списанні матеріальних витрат згідно вищевказаних актів податковий кредит відповідних періодів скороченої декларації підлягає коригуванню (зменшенню) всього на суму 20 514,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти таких тверджень відповідача та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається яз матеріалів справи, між ТОВ «Агрофірма «Конотопська» (довіритель) та ПП «Елпіс-2005» (повірений) був укладений договір доручення № 4/04 від 28.04.2011 р. про придбання повіреним для довірителя автомобіля КРАЗ-255. Сума договору визначена у розмірі 78 400,00 грн. (у тому числі 13 066,67 грн. податок на додану вартість), яка включає вартість товару, фактичні витрати повіреного та суму винагороди повіреного - 2% вартості товару.

На виконання вказаного договору ПП «Елпіс-2005» уклало договір купівлі-продажу автомобіля КРАЗ-255 із ТОВ «Терра Гранд» вартістю 77 000,00 грн., у тому числі 12 833,33 грн. податок на додану вартість. ПП «Елпіс-2005» на підставі отриманої від продавця податкової накладної від 05.05.2011 р. № 17 включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суму в розмірі 12 833,33 грн., а ТОВ «Терра Гранд» включило цю суму до своїх податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

ПП «Елпіс-2005», на виконання умов договору доручення, передало автомобіль КРАЗ-255 загальною вартістю 78 400,00 грн., у тому числі 13 066,67 грн. податок на додану вартість, ТОВ «Агрофірма «Конотопська» за накладною від 05.05.2011 р. № 05/05-1, виписало податкову накладну від 05.05.2011 р. № 9, згідно якої позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 13 066,67 грн. за травень 2011 року, що також було відображено позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість.

У подальшому, придбаний позивачем автомобіль використовується у його господарській діяльності.

Реальне настання наслідків, передбачених спірним договором доручення, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором доручення № 4/04, платіжними дорученнями про сплату передбачених договором платежів, виданою позивачем довіреністю від 04.05.2011 р. за № 118. виписаною ПП «Елпіс-2005» накладною від 05.05.2011 р. № 05/05-1 про отримання автомобіля КРАЗ-255 та податковою накладною від 05.05.2011 р. № 9, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за позивачем, платіжними дорученнями про оплату автомобіля ПП «Елпіс-2005» у ТОВ «Терра Гранд» та виданою ним податковою накладною від 05.05.2011 р. № 17. Таким чином, висновки відповідача щодо фіктивності спірного правочину не відповідають ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також, спростовуючи висновки відповідача щодо заниження позивачем грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в сумі 360 583,50 грн., судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до абз. «б» п.п.14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: - об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; - балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; - сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; - майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, чинним законодавством чітко не окреслено коло платежів, які належать до лізингових та встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється на умовах, визначених в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори фінансового лізингу з ПАТ «Райффайзен Лізинг Аваль», а саме: від 24.05.2011 р. № LC4991-04/11, вид техніки - сівалка навісна просапна, первина вартість (розмір заборгованості лізингоодержувача) 223 895,92 грн. (в тому числі 37 315,99 грн. податок на додану вартість); від 24.05.2011 р. № LC4997-04/11, вид техніки - сівалка навісна просапна, первина вартість (розмір заборгованості лізингоодержувача) 223 895,92 грн. (в тому числі 37 315,99 грн. податок на додану вартість); від 24.05.2011 р. № LC4993-04/11, вид техніки - трактор NEW HOLLAND Т8050, первина вартість (розмір заборгованості лізингоодержувача) 1 208 400,00 грн. (в тому числі 201 400,00 грн. податок на додану вартість); від 24.05.2011 р. № LC4994-04/11, вид техніки - ґрунтообробний агрегат, первина вартість (розмір заборгованості лізингоодержувача) 497 966,40 грн. (в тому числі 82 994,40 грн. податок на додану вартість).

Розмір щомісячних відсотків по вищевказаним договорам складає ставку LIBOR ЗМ + 7% від усієї суми заборгованості.

У вищевказаних договорах TOB «Агрофірма «Конотопська» виступає в ролі «Продавця» та «Лізингоотримувача», а TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» в ролі «Покупця» або «Лізингодавця».

Відповідно до п.3.2 Договорів фінансового лізингу від 24.05.2011 р. № LC4991-04/11, № LC4993-04/11, № LC4994-04/11 та № LC4997-04/11 розрахований у грошовому еквіваленті іноземної валюти розмір заборгованості Лізингоодержувача зазначається у графіку розрахунку заборгованості (Додаток 1 до цього Договору), який Сторони підписують після визначення остаточної вартості Предмета лізингу.

Згідно умов договорів фінансового лізингу та Додатків № 1 «Графік розрахунку заборгованості» до них, до складу лізингових платежів входять: - аванс лізингоодержувача; - поточні лізингові платежі за 36 календарних місяців; - викупна вартість.

Загальна сума усіх вказаних вище лізингових платежів складає 100% заборгованості TOB «Агрофірма «Конотопська» перед TOB «Райфайзен Лізинг Аваль» та дорівнює первісній вартості об'єкту лізингу.

Таким чином, умовами зазначених вище договорів фінансового лізингу врегульовано господарські операції саме фінансового лізингу.

Відповідно до абз. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.6 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Абзацом 3 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.07.2011 р. на виконання договорів фінансового лізингу № LC4991-04/ll, № LC4993-04/ll, № LC4997-04/l 1 від 24.05.2011 р. TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» було передано, а TOВ «Агрофірма «Конотопська» прийнято у користування наступні предмети лізингу: - сівалку просапну пневматичну, Kverneland, OPTIMA 1 6М/8Р, 2011 року випуску; - трактор NEW HOLLAND, Е 8050, 2010 року випуску; - сівалку просапну пневматичну, Kverneland, OPTIMA 1 6М/8Р, 2011 року випуску.

За фактом передачі вказаних вище предметів лізингу TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» було видано: - податкову накладну № 2571 від 29.07.2011 р. на загальну суму 223 895,92 грн., в тому числі податок на додану вартість - 37 315,99 грн.; - податкову накладну № 2576 від 29.07.2011 р. на загальну суму 223 895,92 грн., в тому числі податок на додану вартість - 37 315,99 грн.; - податкову накладну № 69 від 29.07.2011 р. на загальну суму 1 208 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 201 400,00 грн.

Податковий кредит за вказаними операціями TOB «Агрофірма «Конотопська» відобразило в податковій звітності за липень 2011 року.

На виконання договору фінансового лізингу № LC4994-04/11 від 24.05 2011 р. TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» було передано, а TOB «Агрофірма «Конотопська» прийнято у користування ґрунтообробний агрегат з комбінаційним візком, Lemken, Rubin 9/600 KUA, 2011 року випуску. За фактом передачі цього агрегату TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» було видано податкову накладну № 2749 від 02.08.2011 р. на загальну суму 497 966,40 грн., в тому числі податок на додану вартість - 82 994,40 грн. Податковий кредит за вказаною операцією TOB «Агрофірма «Конотопська» відобразило в податковій звітності за серпень 2011 року.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно відобразив податковий кредит, що виник внаслідок здійснення операцій фінансового лізингу.

Також, як вже було зазначено вище, перевіркою встановлено, що протягом 2009-2011 років позивачем оформлялись акти часткової загибелі посівів зернових, на думку відповідача при списанні матеріальних витрат згідно цих актів податковий кредит відповідних періодів скороченої декларації підлягає коригуванню (зменшенню) всього на суму 20 514,50 грн. Вказаний висновок перевіряючі зробили з посиланням на абз. 2 п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки відповідач протиправно порівнює поняття отримання прибутку та мета отримання прибутку, яка передбачена п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій правомірно заперечили проти вказаної позиції відповідача.

Щодо встановлених у акті перевірки порушень позивачем вимоги п. 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів попередніх інстанцій, які погодились з такою позицією відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею, згідно п. 209.2, п. 209.7, п. 209.17 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та згідно податкової накладної від 29.02.2012 р. № 27/2 позивачем було надано послуги по доставці вантажів ТОВ «Бахмачрегіонпостач» всього в сумі 18 924,00 грн., в тому числі 3 154,00 грн. податок на додану вартість, суму якого задекларовано до спеціальної декларації. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили, що вищевказана послуга стосуються спеціального режиму, а тому податок на додану вартість в сумі 3 154,00 грн. з реалізації послуг по доставці вантажів вищевказаному споживачу підлягає включенню до загальної податкової декларації за лютий 2012 року.

Також, перевіркою встановлено, що протягом перевіреного періоду ТОВ «Агрофірма «Конотопська» в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними всього в сумі 3 410,00 грн., в тому числі: за червень 2009 року в сумі 333,00 грн., за червень 2010 року в сумі 2 077,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 1 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій погоджуючись з вказаними доводами відповідача, виходили з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до перевірки надані копії податкових накладних, про що свідчить відмітка у відповідному полі податкових накладних, а саме податкові накладні: № 4944 від 02.06.2009 р., № к/91 від 30.06.2009 р., № 1 від 23.06.2010 р., № 2 від 23.06.2010 р., №3 від 23.06.2010 р., №24 від 28.06.2010 р. на загальну суму 76,86 грн., № 25 від 28.06.2010 р., № 26 від 28.06.2010 р., № 34 від 29.06.2010 р., № 35 від 29.06.2010 р., № 36 від 29.06.2010 р.; в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем для перевірки надано податкову накладну № 458 від 29.04.2011 р., в якій не вказано вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки на ТОВ «Агрофірма «Конотопська» відсутні оригінали податкових накладних, які б підтверджували придбання матеріалів та послуг на загальну суму 14 460,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 2 410,00 грн.), суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що позивач не мав підстав для включення податку на додану вартість в сумі 2 410,00 грн. до податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так як для перевірки була надана податкова накладна, оформлена з порушенням вимог чинного законодавства, суди попередніх інстанцій вірно погодились з висновком податкового органу, що у ТОВ «Агрофірма «Конотопська» відсутні підстави для включення суми податку на додану вартість в розмірі 1 000,00 грн. до податкового кредиту за квітень 2011 року.

Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п.3 ст.220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 р. у справі № 2а-1870/9553/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко Помічник судді (підпис) О.В. Муравйов З оригіналом згідно Паніотова В.Г.